Рішення

від 20.12.2011 по справі 4/412

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  4/412

20.12.11

За позовом

Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної  адміністрації)

До

Приватного акціонерного товариства «Полар-Україна»

Акціонерного комерційного банку харчової промисловості   

«Укрхарчпромбанк»

Довірчого товариства з додатковою відповідальністю «Фонд соціального захисту»

Треті особи

Спеціалізована школа-дитячий садок «Кияночка»

Київська міська рада

про

визнання права власності, визнання недійсною мирової угоди та зобов'язання повернути майно

                                                                                                            Суддя Борисенко І.І.

Представники:

від позивача:

ОСОБА_2 –дов.  

від відповідача-1:

ОСОБА_3 –дов.,

від відповідача-2:

не з'явились

від відповідача-3:

не з'явились

від третьої особи-1:

ОСОБА_4 –дов.

від третьої особи-2:  

ОСОБА_5 –дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсною мирову угоду укладену 16 квітня 2004 року між відповідачами –Закритим акціонерним товариством «Спільне акціонерне будівельне товариство «Полар-Україна», Акціонерним комерційним банком харчової промисловості «Укрхарчпромбанк»та Довірчим товариством з додатковою відповідальністю «Фонд соціального захисту», визнання право власності територіальної громади міста Києва в особі Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) на будівлю загальною площею 2 682, 9 кв. м., що розташована на земельній ділянці площею 0,8808 га і знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Шамрила, 7-А, та витребування у Закритого акціонерного товариства «Спільне акціонерне будівельне товариство «Полар-Україна»на користь територіальної громади міста Києва в особі Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) спірне майно.

За клопотанням Приватного акціонерного товариства «Полар-Україна»запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Діловодство суду».

          11.10.2011р. представником відповідача-1 наданий відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 проти позову заперечує повністю.

          11.20.2011р. в судовому засіданні було задоволено клопотання третьої особи про залучення до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача Київську міську раду (вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01001). Також в цьому ж судовому засіданні представником третьої особи були надані суду письмові пояснення по справі, в яких третя особа вважає позовні вимоги обґрунтованими та просить задовольнити позов в повному обсязі.

          Третя особа - Спеціалізована школа-дитячий садок «Кияночка»вважає, що позовні вимоги Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради підлягають задоволенню у повному обсязі. В процесі розгляду справи Спеціалізована школа-дитячий садок «Кияночка»подала до суду письмові пояснення від 11.10.201р. відносно позовних вимог.

          17.11.2011р. за заявою представника позивача, судом було продовжено термін розгляду справи №4/412, в порядку передбаченому ст. 69 ГПК України.

          06.12.2011р. за заявою представника відповідача-1, судом було продовжено термін розгляду справи №4/412, в  порядку передбаченому ст. 69 ГПК України.

          08.12.2011р. через канцелярію суду від Національного банку України надійшла відповідь на судовий запит від 22.11.2011р. по справі №4/412, відповідно до якої Національний банк України повідомив суд про виключення Акціонерного комерційного банку харчової промисловості «Укрхарчпромбанк»(Відповідач-2 по справі) з Державного реєстру банків, у зв'язку з припиненням діяльності банку шляхом ліквідації згідно з Постановою Правління НБУ від 02.10.1998р. №412.

          На підтвердження цього факту суду було надано наступні документи: витяг з Державного реєстру банків, копію рішення Комісії Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків від 05.07.2006р. №176.

          Враховуючи зазначене та у відповідності з п. 6 ст. 80 ГПК України, провадження по справі відносно Відповідача-2, у зв'язку з ліквідацією Акціонерного комерційного банку харчової промисловості «Укрхарчпромбанк» підлягає припиненню.

          20.12.2011р. Шевченківська районна в м. Києві державна адміністрація, розглянувши судовий запит від 15.12.2011р. по справі №4/412, надала суду письмову відповідь, відповідно до якої  повідомила, що станом на сьогоднішній день ліквідаційною комісією заходи щодо ліквідації Довірчого товариства з додатковою відповідальністю «Фонд соціального захисту»(Відповідач-3 по справі) остаточно не здійснено, документи на проведення державної реєстрації припинення юридичної особи не надавались.

          Таким чином, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців», процедуру ліквідації Відповідача-3 не завершено.

          Відповідач-3 Ухвали  суду  не  виконав. Письмового відзиву та  письмових  заперечень  по  суті заявлених вимог не  надав.

          Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника Відповідача-3 суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду  справи від Відповідача-3 не  надходило

          Таким чином, відповідно до ст. 75 ГПК України суд розглядає спір за наявними матеріалами у справі

          Розглянувши  матеріали справи, заслухавши пояснення представників  сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:  

          Спір між сторонами виник внаслідок, того, що Позивач вважає Приватне акціонерне товариство «Полар-Україна»неналежним власником спірного майна, в зав'язку з тим, що вказане майно вибуло із володіння територіальної громади Шевченківського району м. Києва поза волею власника, а тому підлягає витребуванню від Приватного акціонерного товариства «Полар-Україна»до комунальної власності територіальної громади м. Києва.     

          У серпні 2011 року Головному управлінню комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) стало відомо, що будівля дошкільного виховного закладу (дитячий садочок) № 621 (на сьогоднішній день Спеціалізована школа-дитячий садок «Кияночка) загальною площею 2 682, 9 кв. м., що розташована на земельній ділянці площею 0, 8808 га і яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Шамрила, 7-А, зареєстрована на праві власності за Закритим акціонерним товариством «Спільне акціонерне будівельне товариство «Полар»(на сьогоднішній день –Приватне акціонерне товариство «Полар-Україна»).

          Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованим та підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

          Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до Рішення виконавчого  комітету Київської міської ради депутатів №1263 від 28.12.1988р., Наказу Головного управління освіти №10 від 09.01.1988р., Наказу будівельно-монтажного тресту №1 №25 від 19.01.1989р., Наказу Шевченківського районного відділу народної освіти №18 від 14.02.1989р. та Акту приймання-передачі від 07.02.1989р., –будівля дошкільного виховного закладу (дитячий садочок) № 621 (на сьогоднішній день Спеціалізована школа-дитячий садок «Кияночка) загальною площею 2 682, 9 кв. м., що розташована на земельній ділянці площею 0, 8808 га і яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Шамрила, 7-А (спірне майно) будувалась за державні кошти та до 1989 року знаходилась на балансі Головного управління народної освіти.

          Постановою Кабінету міністрів України №222 від 19.12.1996 року «Про поетапну передачу до комунальної власності об'єктів соціальної інфраструктури, які належать суб'єктам підприємницької діяльності»визнано за необхідне проведення у 1996-1998 роках поетапної передачі до комунальної власності об'єктів соціальної інфраструктури, які належать суб'єктам підприємницької діяльності, заснованим на загальнодержавній власності, в таких обсягах: дитячих дошкільних закладів, будинків культури: 1996 рік –20, 1997 рік –30, 1998 рік –50 відсотків наявної кількості.

          Листом №1381 від 17.11.1996 року Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація на виконання Постанови Кабінету міністрів України №222 від 19.12.1996 року «Про поетапну передачу до комунальної власності об'єктів соціальної інфраструктури, які належать суб'єктам підприємницької діяльності»звернулась до Довірчого товариства з додатковою відповідальністю «Фонд соціального захисту»(Відповідача-3) з пропозицією про передачу спірного майна до комунальної власності.

          Листом №98-П від 17.12.1996 року Відповідач-3 звернувся до Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації з проханням прийняти у комунальну власність спірне майно.

          Розпорядженням Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації №1368 від 26.12.1996 року спірне майно було передано на баланс Шевченківського районного відділу освіти у м. Києві.

          Відповідно до Акту прийому-передачі у комунальну власність від 26.12.1996 року Відповідач-3 передав, а Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація прийняла у комунальну власність спірне майно.

          Згідно Наказу №132 від 30.12.1996р. спірне майно прийнято 01.01.1997р. до комунальної власності Шевченківського району м. Києва.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2000р. у справі №16/336-б відмовлено Довірчому товариству з додатковою відповідальністю «Фонд соціального захисту»в позові про визнання недійсним Розпорядження Шевченківської районної державної адміністрації №1368 від 26.12.1996р., Наказу №132 від 30.12.1996р. та акту прийому-передачі від 29.12.1996р. дошкільного закладу № 621.

          Відповідно до ст. 128 Цивільного кодексу УРСР, який був чинний на момент існування спірних правовідносин по передачі майна, право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається вручення речей набувачеві, а так само здача транспортній організації для відправки набувачеві і здача на пошту для пересилки набувачеві речей, відчужених без зобов'язання доставки. До передачі речей прирівнюється передача коносаменту або іншого розпорядчого документу на речі.

          За таких обставин, судом встановлено, що право власності на спірне майно перейшло до територіальної громади Шевченківського району міста Києва з моменту підписання акту прийому-передачі майна від 29.12.1996р. і з цього часу Довірче товариство з додатковою відповідальністю «Фонд соціального захисту»перестало бути його власником і не мало жодних правових підстав в подальшому ним розпоряджатися і передавати іншій юридичній або фізичній особі.   

          31.01.2003р. ухвалою Господарського суду міста Києва заяву  Акціонерного комерційного банку харчової промисловості «Укрхарчпромбанк»про порушення справи про банкрутство (справа №16336-б)  ДТ з ДВ «Фонд соціального захисту»залишено без розгляду, оскільки ліквідаційна комісія ДТ з ДВ «Фонд соціального захисту»не виконала вимоги постанови Арбітражного суду міста Києва від 15.01.1998р., ухвали від 14.10.2002р. та ухвали від 25.11.2002р. –не надала суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс для затвердження.

          Зазначена Ухвала набула чинності та не оскаржувалась.

          31.03.2004р. між Акціонерним комерційним банком харчової промисловості «Укрхарчпромбанк»(ліквідаційна комісія) (Відповідачем-2) та Закритим акціонерним товариством «Спільне акціонерне будівельне товариство «Полар-Україна»(Відповідачем-1) було укладено договір №1 згідно до якого Акціонерний комерційний банку харчової промисловості «Укрхарчпромбанк»зобов'язався укласти договір уступки вимоги погашення заборгованості ДТ з ДВ «Фонд соціального захисту»(борг АК «Укрхарчопромбанк»перед Закритим акціонерним товариством «Спільне акціонерне будівельне товариство «Полар-Україна»(Відповідачем-1) складав 18 600грн.11коп.).

          02.04.2004р. Акціонерний комерційний банку харчової промисловості «Укрхарчпромбанк» (ліквідаційна комісія) звернулася до Господарського суду міста Києва з заявою про залучення третьою особою Закрите акціонерне товариство «Спільне акціонерне будівельне товариство «Полар-Україна»для участі в справі №16/336-б.

          02.04.2004р. Господарський суд міста Києва листом повідомив Акціонерний комерційний банку харчової промисловості «Укрхарчпромбанк»про те, що ухвалою Господарського суду міста Києва заяву Акціонерного комерційного банку харчової промисловості «Укрхарчпромбанк»про порушення справи про банкрутство (справа №16/336-б) ДТ з ДВ «Фонд соціального захисту»залишено без розгляду,в зв'язку з чим заява про залучення третьою особою по справі розгляду не підлягає.

          Разом з цим, 16 квітня 2004 року між  Закритим акціонерним товариством «Спільне акціонерне будівельне товариство «Полар-Україна»(Відповідачем-1), Акціонерним комерційним банком харчової промисловості «Укрхарчпромбанк»(Відповідачем-2) та Довірчим товариством з додатковою відповідальністю «Фонд соціального захисту»(Відповідачем-3), укладено мирову угоду як зазначили сторони по справі № 16/336-б. В тексті мирової угоди сторони зазначили, що вони є сторонами у справі № 16/336-б, по справі № 16/336-б. Однак зазначеної справи в провадженні Господарського суду міста Києва, станом на 16.04.2004р. не існувало вже більше року.

          Вказаною мировою угодою сторін було передбачено, що:

          - заборгованість Відповідача-3 перед Відповідачем-2, яка визначена в рамках судової справи №16/336-б Господарського суду міста Києва, вважається погашеною з моменту передачі Відповідачем-3 за актом прийому-передачі у власність Відповідачу-1 будівлю, загальною площею 2 682, 9 кв. м., що розташована на земельній ділянці площею 0, 8808 га і знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Шамрила, 7-А;

          - будівлі, що розташована на земельній ділянці площею 0, 8808 га і знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Шамрила, 7-А –є власністю Відповідача-3.

          Мирову угода від 16.04.2004р. було затверджено Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2004р. по справі № 16/336-б.

          Тобто, зазначеної справи в мировій угоді в провадженні Господарського суду міста Києва, станом на 16.04.2004р. не існувало,  сторони  неправомірно, безпідставно уклали мирову угоду пославшись на справу  № 16/336-б.

          Як встановлено судом, на момент укладення вказаної мирової угоди від 16.04.2004р. власником спірного майна була територіальна громада Шевченківського району м. Києва, а не Довірче товариство з додатковою відповідальністю «Фонд соціального захисту».

          Відтак, п. 3 мирової угоди, в якому вказано, що власником спірного майна є Довірче товариство з додатковою відповідальністю «Фонд соціального захисту»та таке майно передається у власність Закритому акціонерному товариству «Спільне акціонерне будівельне товариство «Полар-Україна»суперечать ст. ст. 316, 317, 328, 658 Цивільного кодексу України та порушує права територіальної громади Шевченківського району м. Києва.

          Ухвала Господарського суду міста Києва від 29.04.2004р. у справі №16/336-б про затвердження вказаної мирової угоди від 16.04.2004р. скасована Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2011р. по справі 16/336-б, на підставі того, що укладена мирова угода суперечить ст. ст. 316, 317, 328, 658 Цивільного кодексу України.

          Однак, хоча Ухвала Господарського суду міста Києва від 29.04.2004р. у справі №16/336-б про затвердження мирової угоди від 16.04.2004р. скасована, суд вважає що фактично угода від 16.04.2004р. (названа сторонами мировою угодою) існує між сторонами, які її уклали, а тому для уникнення зловживання умовами та обов'язками, які на себе взяли сторони такої угоди, суд вважає за необхідне визнати таку угоду недійсною.  

          Відповідно до ст. 35 ГПК України встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2011р. по справі 16/336-б та матеріалами справи, які надані сторонами для вирішення спору, встановлено, що мирова угода від 16.04.2004р., яка укладена між Відповідачами по справі суперечить положенням чинного законодавства, а саме ст. ст. 316, 317, 328, 658 Цивільного кодексу України.

          У відповідності зі ст. ст. 316, 317 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

          Згідно зі ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

          Статтею 658 Цивільного кодексу України передбачено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

          Судом встановлено, що Відповідач-3  по справі не був власником спірного майна, спірне майно на момент укладення мирової угоди належало до комунальної власності, а відтак відчуження такого майна могло бути здійснено тільки в порядку, встановленому для приватизації комунального майна.

          Однак, процедур, передбачених законодавством України про приватизацію комунального майна, не проводилось, територіальна громада не уповноважувала Довірче товариство з додатковою відповідальністю «Фонд соціального захисту»на відчуження спірного майна.

          Таким чином, мирова угода суперечить приписам Законів України «Про приватизацію державного майна», «Про приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», «Про місцеве самоврядування в Україні», а також положенням про право власності, встановлених Главою 23 Цивільного кодексу України.

          Підставою недійсності правочину, у відповідності до ст. 215 Цивільного кодексу України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п‘ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

          Статтею 203 Цивільного кодексу України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

          Так, частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

          Згідно роз'яснення Вищого господарського суду України № 02-5/111 від 12.03.1999 «Про  деякі питання практики вирішення спорів, пов‘язаних з визнанням угод недійсними»вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

          Матеріалами справи підтверджується, що спірна угода суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, з огляду на таке:

          В спірному приміщенні з моменту його будівництва та на сьогоднішній день функціонує Спеціалізована школа-дитячий садок «Кияночка».

          Відповідно до ст. 11 Закону України «Про дошкільну освіту», дошкільний навчальний заклад –навчальний заклад, що забезпечує реалізацію права дитини на здобуття дошкільної освіти, її фізичний, розумовий і духовний розвиток, соціальну адаптацію та готовність продовжувати освіту.

          Статтями 3, 4, 9 Закону України «Про дошкільну освіту»передбачено, що Держава визнає пріоритетну роль дошкільної освіти та створює належні умови для її здобуття. Дошкільна освіта - цілісний процес, спрямований на: забезпечення різнобічного розвитку дитини дошкільного віку відповідно до її задатків, нахилів, здібностей, індивідуальних, психічних та фізичних особливостей, культурних потреб; формування у дитини дошкільного віку моральних норм, набуття нею життєвого соціального досвіду. Громадяни України незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак мають рівні права на здобуття дошкільної освіти у дошкільних навчальних закладах незалежно від підпорядкування, типів і форми власності, а також у сім'ї. Здобуття дошкільної освіти в дошкільних навчальних закладах незалежно від підпорядкування, типів і форми власності має забезпечити виконання вимог Базового компонента дошкільної освіти.

          Згідно зі ст. 16 Закону України «Про дошкільну освіту», реорганізація або ліквідація діючих комунальних дошкільних навчальних закладів, а також дошкільних навчальних закладів, створених колишніми сільськогосподарськими колективними та державними господарствами, допускається лише за згодою територіальної громади (загальних зборів) села, селища, міста або на підставі результатів місцевого референдуму.

          У відповідності зі ст. 38 Закону України «Про дошкільну освіту», матеріально-технічна база дошкільного навчального закладу включає будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, інвентар, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інше. Майно дошкільного навчального закладу належить йому на правах, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

          Таким чином, будівля спеціалізованої школи-дитячого садочка «Кияночка»,  загальною площею 2 682, 9 кв. м., що розташована на земельній ділянці площею 0, 8808 га і знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Шамрила, 7-А, становить, матеріально-технічну базу дошкільного дитячого закладу, і її відчуження без згоди власника чи відповідного рішення уповноваженого органу призведе до незаконного закриття дошкільного дитячого закладу та як наслідок порушення визначених Законом України «Про дошкільну освіту»прав громадян на здобуття дошкільної освіти.

          За таких обставин, судом встановлено, що є правові підстави для визнання недійсною угоду, укладену 16.04.2004р. між Закритим акціонерним товариством «Спільне акціонерне будівельне товариство «Полар-Україна», Акціонерним комерційним банком харчової промисловості «Укрхарчпромбанк»та Довірчим товариством з додатковою відповідальністю «Фонд соціального захисту».

          Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, скориставшись при цьому належним способом захисту, зокрема, наведеними ст. 16 Цивільного кодексу України: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право та інше.

          Згідно з Листом Вищого арбітражного суду України від 31.01.2001р. за № 01-8/98 «Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом», судовий захист права власності, здійснюється шляхом розгляду позовів про визнання права власності.

          Статтею 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

          З наведених норм Цивільного кодексу України випливає, що позов про визнання права власності може пред'являтись у випадках, коли належне певній особі право оспорюється або не визнається іншою особою або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй такого права.

          Таким чином, можливість звернення до суду за захистом своїх порушених прав або охоронюваних законом інтересів пов'язується, як процесуальним, так і матеріальним законом, з порушенням, оспорюванням, а також невизнанням цих прав іншими особами, чим створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності.

          Відповідно до ч.2 ст.233 Цивільного кодексу України при визнанні такого правочину недійсним застосовуються наслідки, встановлені ст. 216 цього кодексу.

          Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

          Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

          Враховуючи, те що судом мирова угода визнана недійсною, права власності на спірне майно підлягає визнанню в судовому порядку за територіальною громадою міста Києва.

          Згідно зі ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача, зокрема, у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

          Матеріалами справи підтверджено, що спірне майно вибуло із володіння територіальної громади Шевченківського району м. Києва поза волею власника, а тому підлягає витребуванню у Приватного акціонерного товариства «Полар-Україна».

          Рішенням Київської міської ради УІ сесія УІ скликання від 09.09.2010р. №7/4819 «Про питання організації управління районами в місті Києві» та від 02.12.2010р. №284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва»припинено районні в м. Києві ради, їх виконавчі органи та передано у власність територіальної громади міста Києва нерухоме та рухоме майно, кошти, підприємств, установ, організацій та інше майно районних у місті Києві рад та їх органів.

          Відповідно до п.6 Положення про Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), основними завданнями Головного управління є захист в межах своєї компетенції майнових прав територіальної громади міста Києва та виконавчого  органу Київської міської ради (Київської міської державної  адміністрації).

          Враховуючи вищевизначене, суд вбачає наявність правових підстав звернення Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)з позовом до суду про витребування у комунальну власність територіальної громади міста Києва спірного майна.

          Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

          Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Як передбачено ст. 33 Господарського процесуального кодексу України Позивачем було доведено у спосіб встановлений ст. 34 цього ж Кодексу законні підстави для задоволення позовних вимог. Доводи, викладені у його позовній заяві не спростовані у відзиві на позовну заяву та доданими до них документами, а тому суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі.

          Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача-1 та відповідача-3 .

          Керуючись ст. 49, п.6 ст.80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

          Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

          Визнати недійсною мирову угоду, укладену 16.04.2004 року між Акціонерним комерційним банком харчової промисловості «Укрхарчпромбанк»(код 19357590), Довірчим товариством з додатковою відповідальністю «Фонд соціального захисту»(вул. Володимирська, 25, м. Київ, 01025; ідентифікаційний код: 22929251) та  Приватним акціонерним товариством «Полар-Україна»(вул. Тургенівська, 16,  м. Київ, 01054; ідентифікаційний код: 14357846).

          Визнати право власності територіальної громади міста Києва в особі Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (вул. Хрещатик, 10, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код: 19020407) на будівлю загальною площею 2 682, 9 кв. м., що розташована на земельній ділянці площею 0, 8808 га і знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Шамрила, 7-А.

          Витребувати у Приватного акціонерного товариства «Полар-Україна»  (вул. Тургенівська, 16, м. Київ, 01054; ідентифікаційний код: 14357846) на користь територіальної громади міста Києва в особі Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (вул. Хрещатик, 10, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код: 19020407) будівлю загальною площею 2 682, 9 кв. м., що розташована на земельній ділянці площею 0, 8808 га і знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Шамрила, 7-А.

          Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Полар-Україна»(вул. Тургенівська, 16, м. Київ, 01054; ідентифікаційний код: 14357846) на користь територіальної громади міста Києва в особі Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (вул. Хрещатик, 10, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код: 19020407) державне мито в розмірі 144 (сто сорок чотири) грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.  

          Стягнути з Довірчого товариства з додатковою відповідальністю «Фонд соціального захисту»(вул. Володимирська, 25, м. Київ, 01025; ідентифікаційний код: 22929251) на користь територіальної громади міста Києва в особі Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (вул. Хрещатик, 10, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код: 19020407) державне мито в розмірі 144 (сто сорок чотири) грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.  

          Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

          Відносно Акціонерного комерційного банку харчової промисловості «Укрхарчпромбанк»провадження у справі припинити.

          Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України.

          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України.

Суддя                                                                                                          І.І.Борисенко

Повне рішення складено: 26.12.2011р.