Рішення

від 27.12.2011 по справі 11/367

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

11/367

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  11/367

27.12.11

За позовомМіністерства охорони здоров‘я України

дотретя особапро   Товариства з обмеженою відповідальністю "Старвайс Фарм"Державне підприємство "Укрмедпостач"стягнення пені та штрафу у розмірі 53975,04 грн.

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивачавід відповідачавід третьої особиДяк Ю.М. - представник;Логвинова Т.В.- представник;Хмарський І.С. - представник

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні від 21.12.2011 оголошено перерву до 27.12.2011.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Міністерства охорони здоров‘я України про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Старвайс Фарм" пені у розмірі 38922,24 грн., штрафу у розмірі 15052,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору №39/2010/332/21-24 від 28.09.2010 щодо здійснення своєчасної поставки товару, у зв‘язку з чим позивач просить стягнути з відповідача пеню та штраф.

Відповідач проти задоволення позову заперечує частково та вказує на те, що протягом дії договору від позивача не надходило повідомлення про поставку товару, строк дії договору припинився 31.12.2010 року. Після закінчення строку договору, відповідач звернувся до позивача з пропозицією про розірвання договору, на яку позивачем надано відповідь від 28.01.2011 про те, що договір є припиненим автоматично з 31.12.2010 року. За таких обставин, позивач може погодитись на нарахування пені за період з 01.01.2011 по 28.01.2011 року.

Третя особа позов підтримала.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

28.09.2010  між  Міністерством охорони здоров‘я України , як замовником (позивач), Товариством з обмеженою відповідальністю "Старвайс Фарм", як постачальником (відповідач) та Державним підприємством "Укрмедпостач", як одержувачем (третя особа) укладений  договір  №39/2010/332/21-24.

18.10.2010 між сторонами підписана додаткова угода № 1 до договору.

Відповідно до п. 1.1 договору (з урахуванням додаткової угоди) постачальник зобов‘язується поставити товар одержувачу, замовник - перерахувати на рахунок постачальника кошти для оплату товару на виконання цього договору в межах коштів, виділених із Державного бюджету України на 2010 рік, одержувач - прийняти товар, закупівля якого здійснюється за рахунок коштів державного бюджету за бюджетною програмою КПКВ 2301400, відповідно до специфікації (додаток №1).

Сторонами погоджена специфікація до договору, відповідно до якої відповідач  зобов‘язався поставити лікарські препарати (Фейба 1000 од., 16 фл.)  на суму 215040,00 грн.

Сторонами також погоджений графік поставки (додаток №2), відповідно до якого відповідач повинен був здійснити поставку товару протягом грудня 2010 року.

Відповідно до п. 4.2 договору постачальник забезпечує поставку товару на умовах DDP Київ, (Інкотермс 2000) на склад одержувача за адресою: 02098, м. Київ, вул. Березняківська, 29.

Поставка товару здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту отримання відповідного повідомлення одержувача (п. 4.2 договору).

Поставка товару здійснюється у відповідності до узгодженого графіку поставки (додаток №2), який додається до договору та є його невід‘ємною частиною (п. 4.4 договору).

Згідно п. 3.1 договору з урахуванням додаткової угоди №1 оплата здійснюється замовником протягом 7 робочих днів після поставки товару, за повідомленням одержувача, у разі відсутності фінансування –по мірі надходження фінансування з Державного бюджету України.

Відповідно до п. 11.1 договору останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2010.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується учасниками процесу, відповідач поставку товару не здійснив, позивач кошти відповідачу не перерахував.

Відповідач звернувся до позивача з листом від 04.01.2011 №5 з проханням припинити дію договору у зв‘язку із закінченням бюджетного року і припиненням фінансування. Позивач листом від 28.01.2011 надав відповідачу відповідь, в якій зазначив, що дію договору припинено автоматично, оскільки строк його дії закінчився 31.12.2010 року.  

Посилання відповідача на те, що строк поставки не настав, оскільки від замовника та одержувача не надходило жодних повідомлень про поставку, як це передбачено п. 4.2 договору, судом відхиляються з огляду на те, що згідно договору сторони погодили як поставку протягом 30 календарних днів з моменту отримання повідомлення так і  кінцевий термін поставки, а саме протягом грудня 2010 року (п. 4.4 договору). Отже, аналізуючи умови договору, суд приходить до висновку, що відповідач взяв на себе зобов‘язання здійснити поставку товару у строк до 31.12.2010. Крім того в матеріалах справи наявна копія листа третьої особи до відповідача від 01.12.2010 №46, в якому третя особа повідомляє відповідача про те, що поставку товару необхідно здійснити до 31.12.2010. Однак третьою особою не надано належних доказів надіслання вказаного листа на адресу відповідача.

Таким чином, постачальник свої зобов'язання в передбачений договором строк не виконав, чим порушив умови договору.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За правовою природою укладений між позивачем та відповідачем є договором  поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний    передати   покупцеві   товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром  передати  покупцеві його  приналежності  та  документи (технічний паспорт,  сертифікат якості тощо),  що стосуються товару та підлягають переданню  разом із   товаром   відповідно   до   договору   або  актів  цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає  виконанню у цей строк (термін).

Частиною 4 ст. 631 Цивільного кодексу України передбачено, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або, виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що відповідач свої зобов‘язання по договору щодо поставки товару у строк до 31.12.2010 року не виконав, відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили про неможливість виконання своїх зобов‘язань щодо поставки товару через відсутність повідомлення про поставку від третьої особи, про відсутність вини відповідача у невиконанні зобов‘язанні.

За таких обставин, суд приходить до висновку про доведеність порушення відповідачем зобов‘язання по договору щодо поставки товару та про наявність його вини у порушенні зобов‘язання.

Відповідно до п. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 8.1. договору передбачено, що у випадку затримки поставки товару понад термін, встановлений п. 4.2, п. 4.3 договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1 % вартості товару, з вартості якого допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30-ти днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару.

Станом на 16.03.2011 відповідачем не було поставлено позивачу товар на суму 215040,00 грн.

Третьою особою 16.03.2011, 13.07.2011, були направлені відповідачу претензії з проханням сплатити пеню та штраф за несвоєчасне виконання зобов'язань.

Відповідач надав відповідь на претензію, в якій претензію відхилив.

Перевіривши розрахунок пені за період з 01.01.2011 по 30.06.2011 на суму 38922,24 грн., суд визнає його вірним. Розрахунок штрафу на суму 15052,80грн. позивача також є вірним.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача і підлягають стягненню з відповідача в доход бюджету. Згідно зі ст. 3 Декрету  Кабінету Міністрів України "Про державне мито" (в редакції, чинній на момент подачі позову) з позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, справляється державне мито у розмірі 1% ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Отже, державне мито складає 539,75 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –236,00 грн.

Керуючись  ст.ст. 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Старвайс Фарм" (003069, м. Київ, вул. Кіровоградська, 100Б, код 36853910 з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Міністерства охорони здоров‘я України (01601, м. Київ, вул. М. Грушевського,7, код 00012925) штраф у розмірі 15052 (п‘ятнадцять тисяч п‘ятдесят дві) грн. 80 коп., пеню у розмірі 38922 (тридцять вісім тисяч дев‘ятсот двадцять дві) грн. 24 коп.

3. Стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю "Старвайс Фарм" (003069, м. Київ, вул. Кіровоградська, 100Б, код 36853910 з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Державного бюджету України витрати по сплаті державного мита у розмірі 539 (п‘ятсот тридцять дев‘ять) грн. 75 коп.  та  236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.   

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

  Суддя                                                                                                 Ю.М. Смирнова

Дата підписання рішення: 28.12.2011