Рішення

від 26.12.2011 по справі 22/444

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  22/444

26.12.11

За позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

до                 Комунального підприємства «Житлово-комунальна організація-103

                    Голосіївського району»

про               стягнення заборгованості

                                                                                                                          Суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача:          ОСОБА_1. (довіреність № 332 від 30.09.2011р.);

від відповідача:      ОСОБА_2. (довіреність від 01.09.2011р.);    

26.12.2011р. в судовому засіданні у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонере товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»(надалі ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація-103»Голосіївської районної в м. Києві ради, яке змінило назву на Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна організація-103 Голосіївського району»(надалі відповідач) заборгованості за надані з 01.05.2011р. по 01.09.2011р. послуги з постачання питної води та приймання стічних вод в розмірі 734 671, 89 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 2 287, 74 грн., пені за несвоєчасне виконання грошового зобовязання у розмірі 11 819, 98 грн..

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що за відповідачем згідно укладеного договору № 06439/2-01 від 14.03.2006р. рахується заборгованість по оплаті за надані послуги з водопостачання та водовідведення, яка за період 01.05.2011р. по 01.09.2011р. становила 734 671, 89 грн.. З посиланням на положення договору, керуючись нормами Цивільного кодексу, враховуючи допущене прострочення в оплаті, позивачем заявлені до стягнення в судовому порядку сума боргу, пені, 3% річних.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. З посиланням на вирішення в судовому порядку спорів між сторонами по укладеному договору № 06439/2-01 від 14.03.2006р., відповідач стверджував про встановлення в судовому порядку факту відсутності обов'язку відповідача сплачувати вартість послуг з постачання холодної води для підігріву з тих підстав, що теплові пункти та бойлери перебувають на балансі АЕК «Київенерго».

Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з договором № 06439/2-01, що укладений між ВАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал»та КП «ЖЕО-103»Голосіївської районної в м. Києві ради 14.03.2006р., постачальник (позивач у справі) зобов'язувався надавати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі предявленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізацій м. Києва приймати від нього стічні води у систему каналізацій м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва, а абонент (відповідач у справі) зобов'язувався здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994р., Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002р., а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за договором.

Спір переданий на розгляд суду у даній справі виник внаслідок наявної заборгованості відповідача за договором № 06439/2-01 від 14.03.2006р., яка за даними позивача, становить суму в розмірі 734 671, 89 грн., що несплачена за спожиті з 01.05.2011р. по 01.09.2011р. послуги з постачання води та приймання стічних вод.

Заявлені позовні вимоги про стягнення боргу та нарахованих сум пені та 3% річних суд задовольняє частково при врахуванні наступного.

Облік води, порядок розрахунків та вартість послуг визначено договором у розділі 2, та зокрема, згідно з п. 2.1.1 облік поставленої води та прийнятих стоків здійснюється за показанням водолічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів водопостачання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом.

Перелік лічильників води по яким було здійснено фіксацію спожитих послуг з водопостачання та водовідведення в періоді з 01.05.2011р. по 01.09.2011р., а також акти про зняття показників з приладів обліку, платіжні вимоги-доручення на оплату послу з водопостачання, залучені до матеріалів справи і ними підтверджується факт виконання договору у вказаному періоді.

Згідно п. 2.2.2 та п. 2.2.3 договору оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у  безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документу до банківської установи абонента; за згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України...; в разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Згідно п. 7.1. договору, цей договір укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами; договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення; відносини сторін до укладення навого договору регулюються даним договором.

Доказів розірвання договору, припинення договірних відносин в періоді щодо якого розглядається спір, суду не представлено.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача вартості холодної води, яка була поставлена позивачем на теплові пункти для підігріву, задоволенню не підлягають, оскільки умови договору укладеного між сторонами передбачають постачання позивачем відповідачу питної води, і не містять зобов'язань відповідача оплачувати вартість води, яка буде постачатись йому з теплових пунктів, які не знаходяться на його обліку, у вигляді гарячої води, а матеріали справи не містять належних доказів наявності на балансі відповідача теплових пунктів або котелень, таких на вимоги суду (ухвала від 17.11.2011р.) сторонами не надано.

При вирішенні спору, що розглядався Господарським судом міста Києва між тими ж сторонами про стягнення заборгованості по договору № 06439/2-01 від 14.03.2006р. за інший період, у справі 42/199 встановлено, що на балансі відповідача теплові пункти, з яких йому здійснюється постачання гарячої води, не перебувають, вони належать АЕК «Київенерго», що стало підставою для відмови у задоволенні вимог про стягнення вартості холодної води, що йде на підігрів.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2010р. у вказаній справі залишена без змін Вищим господарським судом України (постанова від 01.03.2011р. залучена до матеріалів справи).

У іншій справі, що розглядалась в судовому порядку в межах справи 7/532 щодо стягнення заборгованості з відповідача по договору № 06439/2-01 від 14.03.2006р. за період з травня 2010р. по серпень 2010р., також було встановлено, що договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 06439/2-01 від 14.03.2006р не регулює відносини сторін щодо постачання відповідачу питної води для виготовлення гарячої води та сплати її вартості, тоді як інші договори, які б регулювали ці відносини в матеріалах справи відсутні.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2011р. у справі 7/532 залучена до матеріалів справи, згідно даних системи діловодства Господарського суду міста Києва залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 07.07.2011р., а в силу положень ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені під час розгляду зазначеної справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

При вирішенні даного спору, позивачем, аналогічно не представлено суду відповідних угод укладених між сторонами до вказаного договору, що є підставою для відмови у задоволенні вимог позивача щодо стягнення нарахованих ним сум по договору № 06439/2-01 від 14.03.2006р. в частині вартості холодної води, яка була поставлена позивачем на теплові пункти для підігріву.

Згідно зі статтею 1 закону України «Про теплопостачання», теплова енергія –це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Згідно з ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Відповідно до п. 2, 6 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, централізоване постачання гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання. Послуги повинні відповідати з централізованого постачання гарячої води - вимогам щодо якості і тиску води, температури гарячої води, а також розрахунковим нормам витрати води у точці розбору.

Згідно з п.3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопо стачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мініс терства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008р., суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти  перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів, фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

З наведених норм вбачається, що чинне законодавство України не розділяє послугу з постачання споживачам гарячої води (гарячого водопостачання) на окремі частини з постачання окремо теплової енергії та окремо холодної води, а встановлює, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду (яку законодавець також називає енергією). Постачання холодної води для приготування гарячої є окремою послугою, що повинна, в якості сировини, надаватись підприємству, яке має можливість та безпосередньо виробляє гарячу воду.

Тобто, саме гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач, при цьому саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води. Даний висновок підтверджується також постановами Вищого господарського суду України від 03.03.2011 у справі 42/230, від 10.03.11р. у справі № 7/222 та інших.

Отже, приймаючи до уваги наведене та зважаючи на те, що позивачем безпідставно включено до розрахунку основного боргу надані послуги з постачання холодної води для її підігріву суд визнає недоведеним факт наявності у відповідача боргу у розмірі 279 569, 57 грн. (з нарахованої суми 418 069, 52 грн. при зарахованій оплаті 138 499, 95 грн.), що обліковується за кодом 1-51380 (постачання питної води, що використовується для підігріву).

Враховуючи, що за період з 01.05.2011р. по 01.09.2011р.  позивачем надано відповідачу  послуги з водопостачання  питної води  водовідведення на суму 1 891 435, 49 грн., з яких також сплачено 138 499, 95 грн.  за кодом 1-51380 (питна вода, що іде на підігрів), яку слід врахувати як оплату за водопостачання та водовідведення   згідно умов укладеного сторонами договору (всього сплачено 1 156 763, 60 грн.), отже, заборгованість відповідача по оплаті спожитої води за заявлений у позові період складає 316 602, 37 грн. (1 891 435, 49 грн. –1 156 763, 60 грн. –418 069, 52 грн. (сума нарахованої вартості води, що використовується для підігріву обліковується за кодом 1-51380)), яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, зокрема, у постанові № 42/230 від 03.03.2011р., 42/199 від 01.03.2011р. (розглянуто спір між цими ж сторонами).

Розрахунки проведені відповідачем судом враховані, однак в  даному випадку, позивач в розрахунках до споживачів послуг з водопостачання не  виставляє суми пільг, субсидій та різницю в тарифах, оскільки відшкодування відбувається за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

Діючим законодавством України передбачено надання малозабезпеченим громадянам пільг та субсидій  на оплату комунальних послуг. При цьому, тариф на послуги з водопостачання та водовідведення для малозабезпечених верств населення частково оплачується з державного бюджету, іншу частину сплачує населення самостійно (Постанова КМУ №20 від 11.01.2005р. Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій).

Порядок формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги встановлений ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до якої у разі встановлення органом місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, орган, який їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.

Відповідно до ст. 31 вказаного Закону та ст. 9 Закону України «Про ціни і ціноутворення»відшкодування різниці в тарифах виробникам/виконавцям послуг з водокористування відбувається за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно з п. 4.2 у разі порушення строків виконання зобовязання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу; нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобовязання мало бути виконано; оплата абонентом пені не звільняє останнього від оплати несплаченого рахунку в повному розмірі.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, нарахування пені, 3% річних на суму боргу є правомірним, оскільки відповідальність у вигляді сплати пені за прострочення виконання грошового зобов'язання абонентом встановлена п. 4.2 договору, а обов'язковість сплати річних в розмірі 3% на вимогу кредитора встановлено ст. 625 ЦК України.

Однак, з представлених розрахунків позивача, які додані до позовної заяви, вбачається, що нарахування вказаних санкцій проведено  як  за послуги із постачання холодної питної води так і за послуги з постачання питної води, що іде на підігрів, отже неможливо встановити період прострочення зобов'язання та суми боргу при розрахунках вартості послуг окремо з постачання холодної питної води (з урахуванням того, що сплачена сума у розмірі 138 499, 95 грн.  за кодом 1-51380 (питна вода, що іде на підігрів), врахована судом  як оплату за водопостачання та водовідведення   згідно умов укладеного сторонами договору, проте, конкретні дати її оплати позивачем у розрахунку не вказані).

Надані позивачем розрахунки пені, 3% річних не містять необхідних елементів для їх обчислення та перевірки правильності нарахування, відповідно зазначені позовні вимоги є необґрунтованими, що не позбавляє позивача звернутись до суду із самостійним позовом про стягнення санкцій, розрахованих відповідно до вимог ст. 232 ГК України.

Враховуючи наведене, суд визнає обґрунтованими заявлені позовні вимоги у частині стягнення з відповідача боргу у розмірі 316 602, 37 грн., в іншій частині заявлених позовних вимог - суд відмовляє у задоволенні позову, у зв'язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю.

Судові витрати позивача по сплаті державного мита у сумі 7 487, 80 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог в сумі 3 243, 99 грн..

Керуючись  ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація-103 Голосіївського району»(03040, м. Київ, вул. Деміївська 33, ідент. код 26385316) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»(01015, м. Київ, вул. Лейпцизька 1-А, ідент. код 03327664) 316 602, 37 грн. (триста шістнадцять тисяч шістсот дві гривні 37 копійок) боргу за договором № 06439/2-01 від 14.03.2006р., 3 243, 99 грн. (три тисячі двісті сорок три гривні 99 копійок) судових витрат.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                                 Р.І. Самсін

                                                                                  дата підписання рішення 28.12.2011