Рішення

від 13.12.2011 по справі 7/298-53/133

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

7/298-53/133

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  7/298-53/133

13.12.11

За позовом Публічного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” м. Києва

до Комунального підприємства “Індустріальне” Солом'янської районної у м. Києві ради

про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 572865,61 грн.

Суддя Паламар П.І.

Представники:

від позивача Омельченко А.А.,

від відповідача Федорчук Х.В.

СУТЬ СПОРУ :

у травні 2010 року Публічне акціонерне товариство “Акціонерна компанія “Київводоканал” звернулося в суд з указаним позовом.

Позивач зазначав, що між ним та відповідачем укладено договір № 08209-А/2-09 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 1 квітня 2008 р., згідно з яким він зобов'язався постачати відповідачу питну воду, приймати каналізаційні стоки, а останній –оплачувати надані послуги.

Всупереч умов договору відповідач частково оплатив спожиту протягом грудня 2009-березня 2010 років питну воду та надані послуги водовідведення, заборгувавши йому станом на 1 квітня 2010 р. 540814,98 грн.

З цих підстав просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь суму боргу, борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення 19153,43 грн., три проценти річних з простроченої суми 1646,45 грн., пеню 11250,75 грн., а також понесені ним по справі господарські витрати.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на відсутність у нього зобов'язання по оплаті послуг за спірним договором, які фактично були надані мешканцям належних йому будинків, безпідставність вимог в частині оплати питної води, використаної для потреб гарячого водопостачання.

Справа розглядається після скасування на підставі постанови Вищого господарського суду України від 25 жовтня 2011 р. рішення господарського суду міста Києва від 16 травня 2011 р., постанови Київського апеляційного господарського суду від 4 липня 2011 р.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що провадження у справі в частині вимог про стягнення 35837,11 грн. боргу, 2006,88 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 359,35 грн. трьох процентів річних з простроченої суми та 2455,58 грн. пені, 406,59 грн. витрат по оплаті державного мита, 16,75 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають припиненню, у позові в іншій частині слід відмовити з таких підстав.

Судом встановлено, що 1 квітня 2008 р. між сторонами по справі укладено договір № 08209-А/2-09 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі.

За умовами договору позивач зобов'язався постачати відповідачу питну воду, приймати каналізаційні стоки, які не перевищують граничнодопустимі концентрації шкідливих речовин, а останній –оплачувати надані послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 1 липня 1994 р.

Кількість поданої води згідно п.п. 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3 договору передбачено визначати за показниками лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом. Обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями лічильника. В разі технічної неможливості встановлення лічильника, кількість поставленої для поливу води може визначатися за узгодженим з постачальником розрахунком на підставі наданих абонентом офіційних документів, якими визначена площа поливу.

Зняття показань з лічильника здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника в присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента із стабільним об'ємом водоспоживання (до 30 м. куб. із незначним коливанням) зняття показань з лічильника може здійснюватися постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи із його середньодобового споживання води. Показання лічильника за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг.

Якщо лічильник не працює не звини абонента, кількість поставленої води визначається, виходячи із середньодобової витрати абонента, яка визначається за показаннями працюючого лічильника в останні два розрахункові місяці. У випадку, коли лічильник працював менше двох місяців, кількість води визначається за її середньодобовою витратою не менше 10 днів. Облік води за таким порядком здійснюється до встановлення працюючого (повіреного) лічильника, перерахунку за відповідний період не проводяться.

Кількість стічних вод згідно п. 2.1.4 договору визначається за показаннями лічильників стічних вод, або за кількістю стічних вод, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно показань лічильників води, або іншим способом визначення об'ємів стоків у відповідності до розділу 21 Правил користування та місцевих правил приймання.

Строк оплати за договором відповідно до умов п.п. 2.2.2, 2.2.3 встановлений десять днів з дня представлення позивачем платіжних документів до банківської установи. В разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Строк дії договору відповідно до умов розділу 7 договору діє протягом одного року і набув чинності з моменту його підписання сторонами та вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до його закінчення про припинення договору не буде письмово заявлено однією із сторін. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

З пояснень сторін, наданих позивачем дебетових інформаційних повідомлень слідує, що заявлені позивачем вимоги стосуються фактично оплати обсягів питної води та послуг водовідведення, наданих за період грудня-2009-березня 2010 років.

Заявлені позивачем вимоги про стягнення боргу по оплаті вартості питної води, використаної для потреб гарячого водопостачання задоволенню не підлягають, оскільки згідно з п. 3.13 чинних з цього часу Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27 червня 2008 р., розрахунки з виробником послуг центрального водопостачання і водовідведення на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, здійснюють суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію.

Згідно з наявними доказами, рішенням господарського суду м. Києва від 30 березня 2010 р. у справі № 42/47, яке набрало законної сили, на балансі відповідача теплові пункти, з яких йому здійснюється постачання гарячої води, не перебувають.

Таким чином, у позові про стягнення 504978,92 грн. вартості питної води для потреб гарячого водопостачання, наданих протягом грудня 2009-березня 2010 років (згідно наданого позивачем розгорнутого розрахунку позовних вимог), слід відмовити.

Доводи позивача щодо відсутності у нього самостійного договору на постачання обсягів питної води для потреб гарячого водопостачання з володільцем теплового пункту на дають законних підстав для покладення обов'язку по оплаті цих обсягів на відповідача. Пред'явлення вимог з цього приводу свідчить про його намагання перекласти свої ризики, які виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності з централізованого водопостачання у населених пунктах, на відповідача, що чинним законодавством не передбачено.

Враховуючи відсутність прострочення відповідача по сплаті 504978,92 грн., то у позові про стягнення 17146,55 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 1287,10 грн. трьох процентів річних з простроченої суми та 8795,17 грн. пені, нарахованих на цю суму, відповідно до вимог ст.ст. 624, 625 ЦК України слід також відмовити.

Поданим позивачем розгорнутим розрахунком, який в частині визначення вартості питної води для потреб холодного водопостачання та послуг водовідведення відповідає вимогам чинного законодавства, умовам договору, проведений на підставі даних маршрутних листів і розшифровок рахунків абонента, актів про зняття показань водолічильника, стверджується факт постачання позивачем відповідачу у спірний період питної води для потреб холодного водопостачання та послуг водовідведення вартістю 2408182,93 грн.

Згідно з поясненнями позивача та вищевказаним розрахунком розмір проведених відповідачем платежів за надані протягом позовного періоду послуги за договором становить 2352383,84 грн.

При цьому, з матеріалів справи слідує, що оплати у розмірі 361808,26 грн. були зараховані позивачем в рахунок оплати питної води, використаної відповідачем для потреб гарячого водопостачання, хоча обов'язок проводити оплату цих обсягів у нього був відсутній. Тому суд вважає, що кошти у розмірі 361808,26 грн. повинні бути зараховані в рахунок оплати послуг водопостачання і водовідведення за договором.

Поясненнями сторін, платіжними дорученнями №№ 3175, 3176, 3177, 3178 від 17 червня 2011 р. стверджується оплата відповідачем послуг за договором у розмірі 35837,11 грн., пені 2455,58 грн., трьох відсотків річних з простроченої суми 359,35 грн., інфляційних втрат 2006,88 грн. після звернення позивача в суд з указаним позовом.

Враховуючи, що вказані суми відповідачем сплачені, предмет спору в цій частині між сторонами відсутній, то провадження у справі в цій частині вимог відповідно до вимог п. 11 ст. 80 ГПК України слід припинити.

Оскільки належні з відповідача судові витрати позивачу сплачені, у позові в іншій частині відмовлено, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України позивачу не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

провадження у справі № 7/298-53/133-42/381 в частині вимог про стягнення 35837,11 грн. боргу, 2006,88 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 359,35 грн. трьох процентів річних з простроченої суми та 2455,58 грн. пені,406,59 грн. витрат по оплаті державного мита, 16,75 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу припинити.

У позові Публічного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” м. Києва в іншій частині відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Суддя господарського суду міста Києва                                                                           П.І.Паламар