Рішення

від 27.12.2011 по справі 11/366

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

11/366

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  11/366

27.12.11

За позовомКомунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама"

до

про   Товариства з обмеженою відповідальністю "Український бізнес центр"стягнення 43979,53 грн.

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивачавід відповідачаНестеренко Г.А.  –представник;Бурлакова Т.Є. –представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" про стягнення з  Товариства з обмеженою відповідальністю "Український бізнес центр" суми основного боргу у розмірі 35753,33 грн., 3% річних у розмірі 1465,32 грн., суми інфляційних втрат у розмірі 3715,16 грн., пені у розмірі 3045,49 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконує умови договору  на право тимчасового користуванням місцями реклами від 05.58.2004 №1518 щодо здійснення розрахунків за тимчасове користування рекламними місцями.

Відповідач проти задоволення позову заперечує частково та вказує, що борг відповідача становить 7897,56 грн. за період з лютого 2010 року по вересень 2011 року. Крім того, відповідач посилається на те, що строк дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами закінчився 31.05.2007.

Розглянувши подані  позивачем  та відповідачем документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

05.05.2004 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український Бізнес Центр" (відповідач) укладений договір №1518, відповідно до умов якого  відповідачеві надається право тимчасового користування місцем (місцями) для розміщення рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності міста Києва.

Відповідно до п. 2.1 договору відповідач зобов‘язаний здійснювати оплату за право користування місцем та звільняє у триденний термін місце після закінчення терміну дії  цього договору в частині наданого права користування місцем, на яке припинено дію дозвільної документації.

Відповідно до п.4.3 договору, відповідач зобов‘язується до 20 числа кожного місяця, що передує розрахунковому, сплачувати плату за право тимчасового користування місцем.

Сторонами погоджена в додатку №1 адресна програма на право тимчасового користування до договору,  а саме вул. Саксаганського, 52, дозвіл №05392-04, в якому також погоджено базову плату на рівні 330,00 грн. без ПДВ.

Згідно з п. 7.1, п. 7.3 договору останній діє з 05.05.2004 по 31.12.2008 та вважається продовженим на новий термін якщо жодна із сторін не повідомить іншу за місяць за закінчення строку його дії про інші наміри.

Пунктом 3.4.11 договору  передбачено, що у разі, якщо об‘єкта зовнішньої реклами за адресою не виявлено, дата акта обстеження є датою припинення здійснення відповідачем  платежів передбачених договором.

Позивачем до матеріалів справи надані копії рахунків за період з червня 2007 року по вересень 2011 року на загальну суму 35753,33 грн., які відповідачем не оплачені.

Дослідивши надані позивачем рахунки, дозвіл № 05392-04, судом встановлено, що строк дії дозволу на розміщення об‘єкта зовнішньої реклами №05392-04, на підставі якого був укладений договір № 1518, закінчився 31.05.2007. В подальшому, строк дії дозволу №05392-04 був продовжений з 10.07.2009 по 10.07.2012. Крім того, відповідачем до матеріалів справи надано акт від 12.06.2007 демонтажу обладнання (зовнішньої реклами –тумби).

Отже, відповідач був зобов‘язаний здійснювати розрахунки по договору протягом строку дії дозволу, а саме до 31.05.2007 та з 10.07.2009 і на даний час.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення заборгованості за період з червня 2007 року по червень 2009 року є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи надані позивачем рахунки, судом встановлено, що відповідач має заборгованість на загальну суму 13508,12 грн. за наступні періоди:

липень 2009 року у розмірі 821,25 грн. (1157,13 грн.-335,88 грн. (з 01.07.2009 по 09.07.2009);

серпень 2009 року у розмірі 1155,98 грн.;

вересень 2009 року у розмірі 761,49 грн.;

жовтень 2009 року у розмірі 717,96 грн.;

листопад 2009 року у розмірі 717,96 грн.;

грудень 2009 року у розмірі 717,96 грн.;

січень 2010 року у розмірі 717,96 грн.;

лютий 2010 року у розмірі 717,96 грн.;

березень 2010 року у розмірі 717,96 грн.;

липень 2010 року у розмірі 717,96

вересень 2010 року у розмірі 717,96

березень 2011 року у розмірі 717,96 грн.

квітень 2011 року у розмірі 717,96

травень 2011 року у розмірі 717,96

червень 2011 року у розмірі 717,96 грн.

липень 2011 року у розмірі 717,96 грн.:

серпень 2011 року  у розмірі 717,96 грн.;

вересень 2011року у розмірі 717,96 грн.  

Відповідачем не надано до матеріалів справи жодних доказів в підтвердження здійснення оплати по договору, розмір заборгованості не заперечений.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 13508,12 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1465,32 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 3715,16 грн., пеню у розмірі 3045,49 грн.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що  штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.6.2 договору за несвоєчасне внесення платежів відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.

При здійсненні розрахунку пені позивачем невірно визначена дата, з якої слід нараховувати пеню відповідно до вимог п.4.3 договору та невірно визначено розмір заборгованості.

Відповідно до п. 4.3 договору відповідач зобов‘язується до 20 числа кожного місяця, що передує розрахунковому вносити плату по договору.

Позивач здійснює розрахунок пені за липень 2009 року –березень 2010 року починаючи з 20.03.2010. Отже, розрахунок  пені за липень –жовтень 2009 року, судом не здійснюється, оскільки суд обмежений положеннями ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та датою, з якої позивач здійснює розрахунок. Також здійснюючи розрахунок пені, судом враховується період, за який позивач здійснює нарахування пені, та дата, з якої у відповідача виникло зобов‘язання здійснити оплату відповідно до п. 4.3 договору.

Так, за листопад 2009 розмір пені становить 12,50 грн. (21.03.2010 -20.04.2010); за грудень 2009 розмір пені становить 24,60 грн. (21.03.2010 -20.05.2010); за січень 2010 розмір пені становить 36,71 грн. (21.03.2010 -20.06.2010); за лютий 2010 розмір пені становить 47,41 грн. (21.03.2010 -20.07.2010); за березень 2010 розмір пені становить 57,46 грн. (21.03.2010 -20.08.2010); за липень 2010 розмір пені становить 47,24 грн. (21.07.2010 -20.12.2010); за вересень 2010 розмір пені становить 46,65 грн. (21.09.2010 -20.02.2011); за березень 2011 розмір пені становить 46,65 грн. (21.03.2011 -20.08.2011); за квітень 2011 розмір пені становить 46,65 грн. (21.04.2011 -20.09.2011); за травень 2011 розмір пені становить 43,60 грн. (21.05.2011 -10.10.2011); за червень 2011 розмір пені становить 34,15 грн. (21.06.2011 -10.10.2011); за липень 2011 розмір пені становить 25,00 грн. (21.07.2011 -10.10.2011); за серпень 2011 розмір пені становить 15,55 грн. (21.08.2011 -10.10.2011); за вересень 2011 розмір пені становить 6,10 грн. (21.09.2011 -10.10.2011).

За таких обставин, розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 490,27 грн.  

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також  три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних витрат позивача, суд визнає його невірним, у зв‘язку з неправильним визначенням позивачем розміру заборгованості за період липень 2009 року – березень 2010 року та у зв‘язку з  арифметичними помилками.

За розрахунком суду, 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, становлять 426,09 грн., розмір інфляційних втрат - 735,81 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

За змістом ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати  покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись  ст.ст. 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український бізнес центр" (м. Київ, вул. Саксаганського, 52-А, код 01209133  з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама"  (01030, м. Київ, вул. Коцюбинського, 12-А, код 26199714)  13508 (тринадцять тисяч п‘ятсот вісім) грн. 12 коп. основного боргу, пеню у розмірі 490 (чотириста дев‘яносто) грн. 27 коп., 3% річних у розмірі 426 (чотириста двадцять шість) грн. 09 коп., інфляційні втрати у розмірі 735 (сімсот тридцять п‘ять) грн. 81 коп.,  витрати по сплаті державного мита у розмірі 151 (сто п‘ятдесят одна) грн. 60 коп. та 81 (вісімдесят одна) грн. 35 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

  Суддя                                                                                                 Ю.М. Смирнова

Дата підписання рішення: 03.01.2012