Рішення

від 04.05.2007 по справі 22ц-255/2007

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц - 255/07

Справа № 22ц - 255/07                               Головуючий у 1

інстанції Чишій   С.С.

Категорія

- 66                                             Доповідач

Осіпук В.В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

4 травня

2007 р.                                                                                                      місто

Луцьк

Колегія

суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Волинської області

в складі:

головуючого

Завидовської-Марчук О.Г.

суддів Карпук

А.К., Осіпука В.В.

при секретарі

Тарасюк Ю.А.

з участю

заявника ОСОБА_1

представника

суб'єкта оскарження ОСОБА_2

розглянувши

у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за скаргою

ОСОБА_1 на дії Державної виконавчої служби у Любомльському та Шацькому районах

Волинської області, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Любомльського

районного суду від 15 січня 2007 року,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні

2006 року ОСОБА_1 звернулась в суд із зазначеною скаргою. Покликалась на те, що

починаючи з 20 грудня 2001 року суб'єкт оскарження займався виконанням

стягнення аліментів у її користь в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку з

ОСОБА_3 на утримання дітей, за виконавчим листом виданим 21 січня 2000 року

Ківерцівським районним судом, однак з березня 2006 року, без її повідомлення,

виконання було припинене із-за зміни місця проживання боржника. Проте ДВС у

Любомльському та Шацькому районах лише 12 липня 2006 року надіслала виконавчий

лист для виконання по територіальності за новим місцем знаходження ОСОБА_3,

який державним виконавцем ДВС у Красногвардійському районі міста

Дніпропетровська 19 липня цього ж року був повернутий суб'єкту оскарження.

Причиною тому була та обставина, що ні у постанові про закінчення виконавчого

провадження, ні у виконавчому документі не було зазначено суму заборгованості

по аліментах.

Крім

того, скаржниця зазначала, що наведеними протиправними діями ДВС у

Любомльському та Шацькому районах Волинської області їй було завдано моральну

шкоду.

У

зв'язку з чим просила такі дії суб'єкта оскарження визнати неправомірними,

зобов'язати його надіслати належно оформлені документи виконавчого провадження

до ДВС у Красногвардійському районі міста Дніпропетровська та стягнути з нього

в її користь 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди і понесені судові

витрати. 16 жовтня 2006 року суддею Любомльського районного суду під час

відкриття провадження у справі було

постановлено ухвалу про роз'єднання поставлених

ОСОБА_1 вимог у самостійні провадження.

1

листопада 2006 року постановою цього ж суду провадження у справі за позовом

ОСОБА_1 до ДВС у Любомльському та Шацькому районах про відшкодування моральної

шкоди було зупинене до вирішення цивільної справи за скаргою на дії даної ДВС.

15 січня

2007 року ухвалою Любомльського районного суду у задоволенні скарги ОСОБА_1

відмовлено за безпідставністю вимог.

В

поданій на ухвалу суду апеляційній скарзі заявниця ОСОБА_1 просить її скасувати

як незаконну, постановлену з порушенням норм процесуального права, без повного

з'ясування всіх обставин справи та ухвалити нове рішення про задоволення її

вимог.

Заслухавши

пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та

перевіривши їх доказами, колегія суддів приходить до висновку про задоволення

апеляційної скарги з таких підстав.

Відмовляючи

в задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що дії суб'єкта

оскарження ДВС у Любомльському та Шацькому районі по примусовому виконанню

рішення Ківерцівського районного суду про стягнення аліментів з ОСОБА_3 в

користь ОСОБА_1 за виконавчим листом виданим 21 січня 2000 року відповідають

вимогам ч.1 ст.20, п.10 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» та

пунктам; 3.22, 4.9.2, 7.5.2 Інструкції про проведення виконавчих дій,

затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року

№74/5. Зокрема суд вважав, що суб'єкт оскарження, отримавши повідомлення 22

березня 2006 року з управління Пенсійного фонду у Любомльському районі

Волинської області про вибуття боржника у Красногвардійський район міста

Дніпропетровська, цілком підставно проводив перевірку по його попередньому

місці проживання з метою виявлення майна боржника, на яке можна було б звернути

стягнення і лише 12 липня 2006 року виніс постанову про закінчення виконавчого

провадження та направив виконавчий лист за належністю у ДВС Красногвардійського

району М.Дніпропетровська без зазначення заборгованості з аліментів.

Проте з таким

висновком суду погодитись не можна.

Так,

згідно ст.20 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999

року, виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання,

роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.

Якщо у

процесі виконавчого провадження змінилися місце проживання чи місце знаходження

боржника, місце його роботи або з'ясувалося, що майно боржника, на яке можна

звернути стягнення, відсутнє, державний виконавець негайно складає про це акт і

не пізніше наступного дня надсилає виконавчий документ разом з копією цього

акта до органу Державної виконавчої служби за новим місцем проживання чи

місцезнаходженням боржника, місцем його роботи чи місцем знаходження майна

боржника, про що одночасно повідомляє стягувача та орган, який видав виконавчий

документ.

Відповідно

до ст.74 цього ж Закону, розмір заборгованості по аліментах визначається

державним виконавцем за місцем виконання рішення, виходячи з фактичного

заробітку (доходів), одержаного боржником за час, протягом якого

стягнення не

провадилось, або одержуваного ним на момент визначення заборгованості у твердій

грошовій сумі або у відсотковому відношенні.

Таким

чином названим Законом передбачено, що у разі зміни боржником місця проживання

чи місцезнаходження, державний виконавець зобов'язаний негайно, дізнавшись про

дану обставину, скласти відповідний акт і не пізніше наступного дня надіслати

виконавчий документ разом з копією цього акта до органу ДВС за новим місцем

його проживання чи місцезнаходження, вказавши розмір заборгованості по

аліментах.

Оскільки

суб'єкт оскарження зазначені вимоги Закону не виконав, а саме, з'ясувавши у

процесі виконавчого провадження факт зміни місця проживання боржника, тривалий

час виконавчий документ у відповідний орган ДВС не надсилав і винісши 12 липня

2006 року постанову про закінчення виконавчого провадження, не вказав розмір

заборгованості по аліментах то його дії слід вважати неправомірними.

Так як

судом першої інстанції обставини справи встановлені повно і правильно, але

неправильно застосовано норми матеріального права, то в силу вимог п.4 ч.1

ст.309 ЦПК України постановлена судом ухвала підлягає скасуванню з ухваленням

по справі нового рішення про задоволення скарги.

Керуючись

ст.ст.303, 307, 309, 316, 319 ЦПК України, ст.ст.20, 37, 74 Закону України «Про

виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну

скаргу задовольнити.

Ухвалу

Любомльського районного суду від 15 січня 2007 року в даній справі скасувати.

Визнати

дії Державної виконавчої служби у Любомльському та Шацькому районах Волинської

області по виконанню судового рішення Ківерцівського районного суду за

виконавчим листом від 21.01.2000 року про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на

утримання дітей в користь ОСОБА_1 неправомірними та зобов'язати відділ

державної виконавчої служби Любомльського районного управління юстиції

Волинської області надіслати належно оформлені документи виконавчого

провадження до відділу державної виконавчої служби Красногвардійського

районного управління юстиції міста Дніпропетровська.

Стягнути

з відділу державної виконавчої служби Любомльського районного управління

юстиції Волинської області 10 грн. 90 коп. понесених судових витрат в користь

ОСОБА_1.

Рішення

набирає законної сили негайно і може бути оскаржене у касаційному порядку до

Верховного Суду України протягом двох місяців з часу його проголошення.