Рішення

від 11.01.2012 по справі 36/401

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  36/401

11.01.12

№ 36/401                                                                                                         11.01.2012 р.

За позовом Фізичної особи - підприємця  ОСОБА_1

До Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2  

про стягнення  132 694, 14  грн.

Суддя Трофименко  Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_3

від відповідача: не з'явились   

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Фізичної особи - підприємця  ОСОБА_1 про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2  заборгованості в розмірі 132 694, 14  грн. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем  умов договору  безвідсоткової позики від 27.12.2010р.

Крім того, пред'являючи позов до суду, позивач звернувся із клопотанням  про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони державному реєстратору у Дарницькому районі міста Києва вносити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців запис про припинення Фізичної-особи підприємця ОСОБА_2  та накладенням арешту на грошові кошти  в сумі 132 694, 14 грн. В обґрунтування заявленого клопотання позивач посилається на те, що як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 366452 станом на 16.11.2011 р.  Фізична особа- підприємець ОСОБА_2 знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності.  Тому враховуючи вищенаведене та той факт, що боржник протягом тривалого проміжку часу ухиляється від виконання зобов'язань щодо сплати заборгованості за договором безвідсоткової позики від 27.12.2010 р., невиконання якого і стало підставою для звернення до суду з позовом, відповідач своїми діями може ухилитися від виконання рішення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2011р. порушено провадження у справі № 36/401, розгляд якої призначено у судовому засіданні на 07.12.2011р. за участю представників сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2011 р. клопотання  Фізичної особи-підприємця  ОСОБА_1  щодо забезпечення  позову задоволено частково. Вжито заходів до забезпечення позову. Накладено  арешт на грошові кошти в розмірі 132 694 грн. 14 коп., що належать Фізичній особі - підприємцю  ОСОБА_2, які знаходяться на будь-якому рахунку  Фізичної   особи-підприємця  ОСОБА_2.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2011 р. розгляд даної  справи відкладено на 11.01.2012 р. у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача.

У даному судовому засіданні представник позивача  підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, суд, на підставі ст. 75 ГПК України, приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами без участі вищезазначеного учасника судового процесу.

У судовому засіданні 11.01.2012 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.08.2010 р. між Суб'єктом підприємницької діяльності  - фізичною особою ОСОБА_1  (далі –позикодавець) та Суб'єктом підприємницької діяльності –фізичною особою ОСОБА_2 (далі-позичальник) укладено договір безвідсоткової позики, за умовами якого, позикодавець передав позичальнику грошові кошти в розмірі  встановленому договором, а позичальник зобов'язався повернути їх позикодавцю.

Відповідно до п. 2.1. договору сума позики за договором складає 92 800, 00 грн.

Згідно з п. 4.1. договору позичальник зобов'язався повернути позикодавцеві позику не пізніше 31 грудня 2010 р.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що сума позики підлягає поверненню шляхом її передачі позикодавцю готівковим порядком, що підтверджується записами у п. 8 договору, які робляться у момент передачі грошової суми позичальником позикодавцю.

Відповідно до п. 6.1. договору при простроченні строку повернення  повернення  позики позичальник сплачує штраф у розмірі 10 000, 00 грн.

Згідно з п. 6.2. договору при простроченні строку повернення позики позичальником  додатково до штрафу, передбаченому  п. 6.1. договору, сплачує відсотки в розмірі 3 % річних виходячи з неповерненої суми за термін прострочення.

З пункту 8.2. договору вбачається,, що 31.08.2010 р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 суму позики  відповідно до п. 2.1. договору отримала.

Крім того, 27.12.2010 р. між Суб'єктом підприємницької діяльності  - фізичною особою ОСОБА_1  (далі –позикодавець) та Суб'єктом підприємницької діяльності –фізичною особою ОСОБА_2 (далі-позичальник) укладено договір безвідсоткової позики, за умовами якого, позикодавець передав позичальнику грошові кошти в розмірі  встановленому договором, а позичальник зобов'язався повернути їх позикодавцю.

Відповідно до п. 2.1. договору сума позики за договором складає 92 800, 00 грн.

Згідно з п. 4.1. договору позичальник зобов'язався повернути позикодавцеві позику не пізніше 01.03.2011  р.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що сума позики підлягає поверненню шляхом її передачі позикодавцю готівковим порядком, що підтверджується записами у п. 8 договору, які робляться у момент передачі грошової суми позичальником позикодавцю.

Відповідно до п. 6.1. договору при простроченні строку повернення  позики позичальник сплачує штраф у розмірі 10 000, 00 грн.

Згідно з п. 6.2. договору при простроченні строку повернення позики позичальником  додатково до штрафу, передбаченому  п. 6.1. договору, сплачує відсотки в розмірі 0,1% річних виходячи з неповерненої суми за термін прострочення.

З пункту 8.2. договору вбачається, що 31.08.2010 р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 з умовами пролонгації договору згодна.

З матеріалів справи вбачається, що 14.06.2011 р. відповідач отримав від позивача претензію № 3105/1 від 31.05.2011 р., в якій Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 вимагає повернути суму позики за договором безвідсоткової позики від 27.12.2010 р. в розмірі 94 400 , 00 грн., штраф в розмірі 10 000, грн. та 0,1 % за кожний день прострочення в розмірі  9 968, 80 грн.

Проте,  станом на день розгляду справи відповідач відповіді на вищезазначений лист не надав, суму позики в розмірі  94 400, 00  не сплатив.

За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача відповідно до договору безвідсоткової позики від 27.12.2010 р. заборгованість в розмірі 94 400, 00 грн., штраф в розмірі 10 000, 00 грн., 0,1 % в розмірі 22 656, 00 грн., 3 % річних в розмірі 1 862, 14 грн., інфляційні нарахування в розмірі  3 776, 00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані позивачем  докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому  задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.  Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст. 1049  Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач у судове засідання не з‘явився, заявлених до нього вимог не спростував, відсутність у нього заборгованості станом на день розгляду справи не довів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору безвідсоткової позики від 27.12.2010 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.  

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача відповідно до договору безвідсоткової позики від 27.12.2010 р. заборгованості  в розмірі 94 400, 00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач  просить  стягнути з відповідача за порушення умов договору безвідсоткової позики від 27.12.2010 р. щодо повернення суми позики 0,1 % за кожен прострочений день в розмірі  22 656, 00 грн. за період з 01.03.2011 р. до 26.10.2011 р.

Згідно з ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом встановлений факт порушення (прострочення) відповідачем свого грошового зобов'язання, у зв'язку з чим  вимога позивача про стягнення з нього пені  визнається правомірною.

Проте, перевіривши правильність розрахунку пені, суд встановив, що позивачем застосовано помилку в  її розрахунку.

Таким чином, згідно розрахунку суду, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає 7 376,13 грн. за період з 02.03.2011 р. до 01.09.2011 р.  

Окрім того, у зв'язку з простроченням відповідачем своїх грошових зобов'язань з повернення суми позики відповідно до  договору безвідсоткової позики від 27.12.2010 р., позивач  просить  суд стягнути з відповідача  інфляційні нарахування в розмірі  3 776, 00  грн. та 3% річних в розмірі 1 862, 14  грн. за період з 01.03.2011 р. до 26.10.2011 р.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При перевірці правильності обчислення позивачем інфляційних нарахувань та 3% річних, судом встановлено, що позивачем застосовано помилку в їх розрахунку.

Таким чином, згідно розрахунку суду, підлягає стягненню з відповідача  інфляційні нарахування в розмірі  2 171, 20  грн. та 3% річних в розмірі 1854, 38  грн. за період з 02.03.2011 р. до 26.10.2011 р.

Також, позивач просить стягнути з відповідача у зв'язку з простроченням останнім своїх грошових зобов'язань щодо повернення суми позики відповідно до п. 6.1.за договору безвідсоткової позики від 27.12.2010 р. штраф в розмірі 10 000, 00 грн.

Відповідно до п. 6.1. договору строку при простроченні строку повернення  позики позичальник сплачує штраф у розмірі 10 000, 00 грн.

Тож, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 10 000, 00 грн.  є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Підсумовуючи все вищевикладене, судом задовольняються позовні вимоги частково, в сумі 105 811, 71 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Фізичної особи –підприємця  ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2  (АДРЕСА_1, код  НОМЕР_1), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем у процесі виконавчого провадження, на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_2) заборгованість в розмірі 94 400 (дев'яносто чотири тисячі чотириста) грн. 00 коп., пеню  в розмірі 7 376 (сім тисяч триста сімдесят шість) грн.. 13 коп., 3 % річних в розмірі 1854 (одна тисяча вісімсот  п'ятдесят чотири) грн. 38 коп., інфляційні нарахування в розмірі 2 171 (дві тисячі сто сімдесят одна) грн.. 20 коп., штраф в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп., судовий збір в розмірі 2 116 (дві тисячі сто шістнадцять) грн.. 24 коп.  

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

           Суддя

                                                                         Трофименко Т.Ю.

                                              Повний текст рішення складений: 12.01.2012  р.