Постанова

від 09.09.2008 по справі 20/273

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

20/273

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  РІВНЕНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

 "09" вересня 2008 р.                                                                  Справа №  20/273

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Василишина А.Р. за участю секретаря судового засідання помічника судді Сокола Ф.Г.

за участю представників сторін:

позивача: Овдійчук О.О. (дов. № 328 від 10.07.2007р.);

відповідача: Величко А.В. (дов. № 20/10-21 від 08.01.2008р.).

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Підприємства споживчої кооперації «Маркет Островець»

до відповідача Млинівської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Статті  27, 29, 49, 51, 127 Кодексу адміністративного судочинства України роз'яснені.

ВСТАНОВИВ:

Підприємство споживчої кооперації «Маркет Островець»(надалі –Позивач) звернулося в господарський суд з позовом до Державної податкової інспекції у Млинівському районі про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 27 грудня 2006 року                               № 1111652320/1 (а.с. 4).

Під час судового розгляду господарським судом замінено первинного відповідача –Державну податкову інспекцію у Млинівському районі, на належного, а саме на: Млинівської міжрайонної державної податкової інспекції (надалі –Відповідач).

Крім того, під час розгляду справи № 20/273 Позивач подав заяви про уточнення позовних вимог (а.с. 124, 191), в яких Позивач просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Відповідача від 25 червня 2007 року № 1111652320/3 (а.с. 125, 192) повністю з моменту прийняття.

4 вересня 2007 року Позивач через канцелярію господарського суду подав клопотання від  3 вересня 2007 року (а.с. 128) про призначення судово-бухгалтерської та навів перелік питань, які вважає за необхідне поставити на вирішення експертизи. Відповідач у запереченні проти клопотання щодо призначення експертизи (а.с. 131-132) та представник Відповідача в судових засіданнях від 4 вересня 2007 року, від 6 вересня 2007 року та 11 вересня 2007 року заперечили проти призначенням судової експертизи, проте надали перелік питань на вирішення даної експертизи (а.с. 131-132).

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 11 вересня 2007 року (а.с. 137-138) судом призначено судово-бухгалтерську експертизу та поставлено перед судовим експертом наступні питання:

·          чи підтверджується документально донарахована на підставі акту Державної податкової інспекції у Млинівському районі від 20 листопада 2006 року Про результати виїзної планової документальної перевірки з питань правильності дотримання вимог податкового законодавства Позивачем, за період з 26 жовтня 2005 року по 30 вересня 2006 року сума податкового зобов'язання по податку на додану вартість: за основним платежем в розмірі 191 030 (сто дев'яносто одна тисяча тридцять) грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 95 515 (дев'яносто п'ять тисяч п'ятсот п'ятнадцять) грн. 00 коп.?

·          чи відбулося станом на 31 січня 2006 року збільшення балансової вартості активів Позивачем в результаті отримання основних засобів та нематеріальних активів? Якщо так, то на яку суму?

·          чи  відбулося  станом  на  31 січня 2006  року збільшення розміру статутного фонду Позивача? Якщо так, то на яку суму?

·          чи відбулося станом на 31 березня 2006 року зменшення балансової вартості активів Позивача в результаті передачі Млинівському районному СТ основних засобів та нематеріальних активів? Якщо так, то на яку суму?

·          чи відбулося станом на 31 березня 2006 року зменшення розміру статутного фонду Позивача? Якщо так, то на яку суму?

·          чи мала місце безоплатна передача активів Позивачем станом на 30 червня 2006 року Рівненському ГРО ОСС? Якщо так, то у якій сумі?

Даною ухвалою зупинено провадження у справі № 20/273 до отримання висновку експерта.

27 грудня 2007 року в господарський суд Рівненської області надійшло повідомлення Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз (а.с. 148-149), в висновку якого вказується, що в зв'язку з відсутністю необхідних для дослідження матеріалів, експерт не має можливості дати висновок.

Ухвалою суду від 8 січня 2008 року поновлено розгляд справи № 20/273 та призначено справу на 22 січня 2008 року на 10 годину 45 хвилин.

16 січня 2008 року в господарський суд Рівненської області надійшло клопотання Позивача (а.с. 153), в якому Позивач просить повернути матеріали справи № 20/273 на судово-бухгалтерську експертизу та вказує на те, що документи, необхідні для проведення експертизи по справі № 20/273 надані Позивачем в експертну установу. До даного клопотання Позивачем додано доказ, який підтверджує надання необхідних доказів у експертну установу (а.с. 154).

Ухвалою суду від 22 січня 2008 року (а.с. 157-158) зупинено провадження по справі                   № 20/273, матеріали справи повторно направлено до Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення судово-бухгалтерської експертизи призначеної ухвалою господарського суду Рівненської області у справі № 20/273 від 11 вересня 2007 року та для дачі відповідей на питання поставлені перед судовим експертом в ухвалі господарського суду в даній справі від 11 вересня 2007 року (а.с. 137-138).

14 липня 2008 року в господарський суд Рівненської області надійшов висновок № 0038 судово-економічної експертизи по справі № 20/273 від 27 червня 2008 року (надалі –Висновок;                а.с. 161-165), в якому експерт, з підстав вказаних у даному висновку, надав наступні висновки по заданим питанням:

1) Висновки акту Державної податкової інспекції у Млинівському районі від 20 листопада 2006 року «Про результати виїзної планової документальної перевірки Позивача, код ЄДРПОУ 00913048, з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 26 жовтня 2005 року по 30 вересня 2006 року» щодо донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість нормативно не підтверджується;

2) Визначити, чи відбулося станом на 31 січня 2006 року збільшення балансової вартості активів Позивача в результаті отримання основних засобів та нематеріальних активів відповідно до вимог чинного законодавства експерту не надається можливості з причин, викладених у дослідницькій частині;

3) Визначити, чи відбулося станом на 31 січня 2006 року збільшення розміру статутного фонду Позивача відповідно до вимог чинного законодавства експерту не надається можливості з причин, викладених у дослідницькій частині;

4) Визначити, чи відбулося станом на 31 березня 2006 року зменшення балансової вартості активів Позивача в результаті передачі Млинівському районному СТ основних засобів та нематеріальних активів відповідно до вимог чинного законодавства експерту не надається можливості з причин, викладених у дослідницькій частині;

5) Визначити, чи відбулося станом на 31 березня 2006 року зменшення статутного фонду Позивача експерту не надається можливості з причин, викладених у дослідницькій частині;

6) При передачі валових активів та зобов'язань Позивачем станом на 30 червня 2006 року Рівненському ГРО ОСС відбувається включення валових активі (або їх частини) одного підприємства до складу активів іншого підприємства, при цьому зобов'язання також переходять до цього підприємства, що з метою оподаткування розглядається як поставка валових активів одного платника податків за компенсацію іншому платнику податків.

Ухвалою господарського суду в справі № 20/273 від 16 липня 2008 року (а.с. 167) провадження у даній справі судом поновлено, справу призначено до розгляду на 29 липня 2008 року на 16 годину 30 хвилин.

Представник Позивача в судове засідання від 29 липня 2008 року не з'явився.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 29 липня 2008 року (а.с. 181) розгляд справи № 20/273 відкладено на 9 вересня 2008 року на 14 годину 10 хвилин.

Представник Позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав вказаних у: позовній заяві (а.с. 2-3); додаткових обґрунтуваннях позовних вимог                     (а.с. 176-177).

Відповідач у запереченні на позовну заяву (а.с. 20-22), запереченні проти адміністративного позову з урахуванням висновку судово-економічної експертизи (а.с. 172-175) та представник Відповідача в судовому засіданні заперечили проти позовних вимог Позивача з підстав, вказаних у даних запереченнях.

          В судовому засіданні від 9 вересня 2008 року оголошувалася перерва до 9 вересня 2008 року до 17 години 40 хвилин.

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд встановив наступне.

Позивач є платником податків, зборів та обов'язкових платежів.

Працівниками податкового органу –Державної податкової інспекції у Млинівському районі проведено планову документальну перевірку Позивача з питань дотримання податкового законодавства.

За результатами проведеної перевірки податковим органом встановлено порушення вимог статей 3, 4 Закону України «Про податок на додану вартість», про що складено акт «Про результати виїзної планової документальної перевірки Позивача, код ЄДРПОУ 33768095, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 26 жовтня 2005 року по 30 вересня 2006 року»              (а.с. 5-12; надалі –Акт).

27 грудня 2006 року на підставі Акту ДПІ у Млинівському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 1111652320/1 (а.с. 4), яким Позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в загальній сумі 286 545 (двісті вісімдесят шість тисяч п'ятсот сорок п'ять) грн. 00 коп., з яких: 191 030 (сто дев'яносто одна тисяча тридцять) грн. 00 коп. основного платежу; 95 515 (дев'яносто п'ять тисяч п'ятсот п'ятнадцять) грн. 00 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач, в порядку, визначеному пунктом 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскаржив вищевказане податкове повідомлення-рішення. За наслідками оскарження податковим органом прийнято нове повідомлення-рішення.

25 червня 2007 року на підставі Акту ДПІ у Млинівському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 1111652320/3 (а.с. 125), яким Позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в загальній сумі 286 545 (двісті вісімдесят шість тисяч п'ятсот сорок п'ять) грн. 00 коп., з яких: 191 030 (сто дев'яносто одна тисяча тридцять) грн. 00 коп. основного платежу; 95 515 (дев'яносто п'ять тисяч п'ятсот п'ятнадцять) грн. 00 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

Щодо спірного податкового повідомлення-рішення (а.с. 125), то Актом (а.с. 5-12) встановлено порушення Позивачем підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.2 статті 4 та пункту 4.9 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість». В зв'язку з цим, Відповідачем, згідно з пунктом «б»підпункту 4.2.2 статті 4 та підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначено Позивачу суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 286 545 (двісті вісімдесят шість тисяч п'ятсот сорок п'ять) грн. 00 коп., з яких: 191 030 (сто дев'яносто одна тисяча тридцять) грн. 00 коп. основного платежу; 95 515 (дев'яносто п'ять тисяч п'ятсот п'ятнадцять) грн. 00 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

Як вбачається із матеріалів справи, в період що перевірявся податковим органом, постановою правління Млинівського районного споживчого товариства № 3 від 3 січня 2006 року (а.с. 32) на баланс Позивача було передано згідно актів приймання передачі від 10 січня 2006 року (а.с. 42-43) основні засоби на загальну суму 967 338 (дев'ятсот шістдесят сім тисяч триста тридцять вісім) грн. 26 коп. (з нарахованим зносом 116 686 (сто шістнадцять тисяч шістсот вісімдесят шість) грн. 40 коп.; залишковою балансовою вартістю 850 651 (вісімсот п'ятдесят тисяч шістсот п'ятдесят одна) грн. 86 коп. та нематеріальні активи в сумі 4 880 (чотири тисячі вісімсот вісімдесят) грн. 00 коп..

На виконання пункту 1 постанови правління Млинівського районного споживчого товариства № 3 від 3 січня 2006 року (а.с. 32) основні засоби, які відносяться до неподільного та подільного громадського майна, були передані на баланс Позивача у господарське відання для використання у його господарській діяльності.

14 березня 2006 року правлінням Млинівського районного споживчого товариства прийнято постанову № 9 (а.с. 44), згідно пункту 1 якої: постановлено передати (повернути) з балансу Позивача Млинівському районному споживчому товариству основні засоби, які відносяться до неподільного майна згідно додатку № 1, як такі, що використовувалися кооперативним підприємством на правах господарського відання.

На виконання пункту 1 постанови правління Млинівського районного споживчого товариства № 9 від 14 березня 2006 року (а.с. 44) по актах приймання-передачі (а.с. 45-46) вищевказані основні засоби на загальну суму 967 338 (дев'ятсот шістдесят сім тисяч триста тридцять вісім) грн. 26 коп. (з нарахованим зносом 116 686 (сто шістнадцять тисяч шістсот вісімдесят шість) грн. 40 коп.; залишковою балансовою вартістю 850 651 (вісімсот п'ятдесят тисяч шістсот п'ятдесят одна) грн. 86 коп. та нематеріальні активи в сумі 4 880 (чотири тисячі вісімсот вісімдесят) грн. 00 коп. були передані (повернуті) з балансу Позивача власнику –Млинівському районному споживчому товариству –як такі, що використовувалися кооперативним Позивачем на правах господарського відання.

Згідно підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування є операції  платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

У відповідності до пункту 1.4 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», під поставкою товарів розуміються –будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її поставки, а також операції з безоплатної поставки товарів та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. При цьому не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі».

З вищенаведених норм господарський суд робить висновок, що саме передача (перехід) права власності на товари (роботи, послуги) є необхідною умовою для визначення тої чи іншої господарської операції як поставки у розумінні Закону України «Про податок на додану вартість».

Водночас, згідно частини 1 статті 136 Господарського кодексу України: право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно частини 2 статті 136 Господарського кодексу України: власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Слід зауважити, що Господарським кодексом України використання інституту права господарського відання не обмежене виключно суб'єктами господарювання державної форми власності, а тому споживчі товариства, райспоживспілки та їх підприємства (підприємства споживчої кооперації) можуть використовувати майно, закріплене за ними на праві господарського відання без будь-яких обмежень.

Водночас, як вбачається із матеріалів справи, на підставі постанов правління Млинівського районного споживчого товариства від № 3 від 3 січня 2006 року (а.с. 32) та № 9 від 14 березня 2006 року (а.с. 44), Млинівським районним споживчим товариством (власником) було передано (а пізніше повернуто) Позивачу основні засоби для використання у господарській діяльності на праві господарського відання. При цьому, передачі (переходу) права власності на основні засоби, що передані за цими постановами, не відбувалося. Як наслідок, оподатковувана ПДВ операція з поставки –відсутня, а посилання податкових органів на порушення платником податків пункту 4.9 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»–безпідставне.

З метою оподаткування, операція з повернення основних засобів та нематеріальних активів (товарів) з господарського відання не підпадає під визначення операції з безоплатної поставки товарів, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, так як проведення цієї операції не пов'язане з передачею права власності за цивільно-правовими договорами. Таким чином, висновки акту документальної перевірки про донарахування Позивачу податку на додану вартість по операціях з повернення в березні 2006 року основних засобів та нематеріальних активів з господарського відання Млинівському районному споживчому товариству, нормативно не підтверджуються.

Суд зауважує, що Законом України «Про податок на додану вартість», а саме статтею 7, визначено порядок обчислення та сплати податку, в тому числі дату виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту, ведення податкового обліку. Підставою для збільшення валових витрат або доходу, виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, а також відображення їх в бухгалтерському та податковому обліку є первинні документи платника податків. Таким чином, самі по собі неправильні проведення в бухгалтерському обліку не впливають на податкові зобов'язання платника податків. Відповідно, на думку господарського суду, зазначення у головній книзі (в бухгалтерському обліку) про залишок на рахунку 40 «Статутний капітал»855 531 грн. 86 коп. без підтвердження цього зазначення первинними документами може свідчити і про помилковість такого зазначення. В той же час, відображення даних коштів у головній книзі на рахунку 40 не підтверджується жодними первинними документами.

В свою чергу, посилання Відповідача на пункти 1.8, 1.10 Статуту Позивача (а.с. 65-69), відповідно до яких Позивач є власником належного йому майна, включаючи майно, передане Позивачу засновником, суд вважає безпідставними, оскільки докази передання вищевказаних основних засобів саме як внеску до статутного фонду Позивача –відсутні.  

Враховуючи усе вищенаведене суд вважає, що здійснені Позивачем та Млинівським районним споживчим товариством передачі основних засобів податковим органом помилково розцінено як безоплатна поставка основних засобів з наслідками, передбаченими пунктом 4.9 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Також, на виконання постанови правління Млинівського районного споживчого товариства № 10 від 15 березня 2006 року (а.с. 70), по актам приймання-передачі наявним у матеріалах справи (а.с. 75-105), на баланс Кооперативного підприємства «Рівненське гуртово-роздрібне об'єднання»було передано частину сукупних активів та зобов'язань Позивача, а саме: активи на загальну суму 99 621 (дев'яносто дев'ять тисяч шістсот двадцять один) грн. 68 коп.; пасиви (кредиторську заборгованість) –на загальну суму 142 680 (сто сорок дві тисячі шістсот вісімдесят) грн. 00 коп..

При здійсненні вищевказаної операції з передачі валових активів та зобов'язань відбувається включення валових активів (або їх частини) одного підприємства до складу активів іншого підприємства, при цьому зобов'язання також переходять до цього підприємства, тобто за боргами реорганізованого підприємства буде платити інше підприємство. З даного суд робить висновок про те, що така передача не є безоплатною.

Податковим органом на підставі пункту 4.2. Закону України «Про податок на додану вартість»донараховано Позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 19 924 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот двадцять чотири) грн. 00 коп..

Пунктом 4.2 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.  

Аналогічна норма міститься і в пункті 4.9 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 –за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.

В свою чергу, відповідно до підпункту 3.2.8 пункту 3.2 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість», не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість операції з поставки за компенсацію сукупних валових активів платника іншому платнику податку. Під поставкою сукупних валових активів слід розуміти поставку підприємства як окремого об'єкта підприємництва або включення валових активів підприємства чи його частини до складу активів іншого підприємства. При цьому підприємство-покупець набуває прав і обов'язків (є правонаступником) підприємства, що продає такі активи.

Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку основні засоби передані Кооперативному підприємству «Рівненське гуртово-роздрібне об'єднання», яке є платником податку на додану вартість. При цьому, компенсацією за поставку частини сукупних валових активів виступають пасиви Позивача (його кредиторська заборгованість), які за передавальним актом перейшли до Кооперативного підприємства «Рівненське гуртово-роздрібне об'єднання».

Враховуючи приписи статті 3 «Об'єкт оподаткування та операції, що не є об'єктом оподаткування»Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 3 квітня 1997 року (із змінами та доповненнями), при включенні валових активів Позивача до валових активів Кооперативного підприємства «Рівненське гуртово-роздрібне об'єднання»відбувається поставка за компенсацію сукупних валових активів (передача пасивів Позивача Кооперативному підприємству «Рівненське гуртово-роздрібне об'єднання»), що, на переконання суду, не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Вищевказане у мотивувальній частині даної постанови підтверджується і висновком                 № 0038 судово-економічної експертизи по справі № 20/273 (а.с. 161-165).

Зважаючи на усе вказане вище, суд вважає, що заперечення Відповідача, висновки акту перевірки (а.с. 5-12) та податкове повідомлення-рішення від 25 червня 2007 року                            № 1111652320/3 (а.с. 125, 192) є безпідставними та такими, що не підтверджуються доказами наявними у матеріалах справи.

Апріорі, оскільки сума основного платежу за платежем податок на додану вартість нарахована податковим органом безпідставно –безпідставним є і нарахування штрафних (фінансових) санкцій за даним платежем, оскільки вони нараховувалися податковим органом виходячи із суми донарахованого основного платежу.

          Враховуючи усе вищенаведене, господарський суд Рівненської області прийшов до висновку, що позовні вимоги про визнання нечинними податкового повідомлення-рішення Відповідача № 1111652320/3 від 25 червня 2007 року (а.с. 125, 192) підлягають до задоволення.

Керуючись статтями  87, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.  Позов задоволити.

2. Податкове повідомлення-рішення, яке виніс податковий орган – Млинівська міжрайонна державна податкова інспекція від 25 червня 2007 року за № 1111652320/3 – визнати нечинним у повному обсязі з моменту його прийняття.

3. Присудити на користь Підприємства споживчої кооперації «Маркет Острожець», 35100, Рівненська область, Млинівський район, с. Острожець, вул. Центральна, 61, код ЄДРПОУ 34133528, з державного бюджету України витрати по сплаті державного мита (судового збору) в сумі 3 (три) грн. 40 коп. та витрати пов'язані з проведенням судової експертизи в сумі 1 252 (одна тисяча двісті п'ятдесят дві) грн. 80 коп..

4.  Видати виконавчий лист за заявою стягувача після набрання постановою законної сили.

5. Копії постанови направити сторонам у справі.

6. Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови оформлено та підписано 15.09.2008р.

     Суддя                                                           Василишин А.Р.