Рішення

від 12.01.2012 по справі 3/338

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  3/338

12.01.12

За позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю «БЦ «Орловський»

До                  Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1                       

Про                стягнення 238 476,46 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача           ОСОБА_2 –по дов. № 3660 від 19.12.2011

Від відповідачів      не з‘явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БЦ «Орловський»про стягнення з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 178 332,00 грн. основного боргу, 17 137,88 грн. пені, 41 610,80 грн. штрафу та 3% річних в сумі 1 395,78 грн. за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов‘язань згідно договору оренди нежитлових приміщень № 03-02/3 від 06.04.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2011 порушено провадження у справі № 3/338 та призначено її до розгляду на 22.12.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/338 від 22.12.2011, в зв‘язку з нез'явленням представника позивача в засідання суду та невиконанням сторонами вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 09.12.2011, розгляд справи був відкладений на 12.01.2012.

Позивачем 12.01.2012 до відділу діловодства суду подано заяву в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 237 776,00 грн. основного боргу, 23 123,72 грн. пені, 47 555,20 грн. штрафу та 3% річних в сумі 1 900,49 грн.

Відповідач в судове засідання 12.01.2011 не з‘явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 09.12.2011 та ухвали від 22.12.2012 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки відповідач 27.12.2011 отримав ухвалу від 22.12.2011, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до п. 3.6. Роз‘яснення Президії Вищого господарського суду України № 02-5/289 від 18.09.1997 «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України»у випадку нез‘явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки наявних в матеріалах справи документів достатньо для її розгляду, суд вважає, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 12.01.2012, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов‘язків, зокрема, є договори та інші правочини.

06.04.2011 між Товариством з обмеженою відповідністю «БЦ «Орловський» (орендодавець) та Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди нежитлових приміщень № 03-02/3  (далі –договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування (оренду) приміщення. Перелік приміщень визначений актом № 1 прийому-передачі приміщень, що є невід‘ємною частиною даного договору.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди у період з жовтня 2011 по січень 2012 року, тому у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 237 766,00 грн. та за неналежне виконання взятих на себе відповідачем зобов‘язань нарахована пеня в розмірі 23 123,72 грн., штраф в розмірі 47 555,20 грн. та 3% річних в сумі 1 900,49 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Відповідно до п. 6.1. договору орендодавець зобов‘язаний передати орендарю в оренду приміщення згідно з цим договором за актом прийому-передачі.

Пунктом 2.1. договору визначено, що орендар вступає у строкове платне користування приміщенням з моменту підписання акту № 1. Орендар зобов‘язаний підписати акт № 1 в термін до 15.05.2011.

На підставі акту № 1 прийому-передачі від 15.05.2011 орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування приміщення загальною площею 424,6 кв. м., а саме основне приміщення площею 403,3 кв. м., сан. вузол 1 площею 12,0 кв. м., сан. вузол 2 площею 9,3кв. м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Орловська, 8/1.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно п. 9.1. договору строк дії договору встановлено до 30.03.2014.

Пункт 1 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно п. 2.3. договору дата підписання акту № 1 є датою початку нарахування орендних платежів.

Згідно п. 3.2. договору орендна плата від дня підписання акту приймання-передачі приміщень № 1 та протягом перших 12 місяців від цієї дати складає 140,00 грн. з ПДВ за один кВ. м. площі, що загалом становить 59 444,00 грн. на місяць.

Відповідно до п. 3.3.1. договору першу орендну плату орендар сплачує протягом 5 робочих днів з дня підписання сторонами акту № 1. але не пізніше 20.05.2011, а надалі за умовами, передбаченими в п. 3.1. договору.

Згідно п. 3.1. договору орендна плата сплачується в національній валюті України –гривні в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця авансовим платежем до 5 числа поточного місяця за такий поточний місяць оренди приміщення.

Відповідно до п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.2. договору орендар зобов‘язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі згідно договору.

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення орендної плати у період з жовтня 2011 року по січень 2012 року в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка неоспорена відповідачем і становить 237 776,00 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі 237 776,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги оренди не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов‘язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність  за  правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою  господарсько-правової відповідальності учасника господарських  відносин  є  вчинене  ним  правопорушення  у  сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними    санкціями    у   цьому   Кодексі   визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 8.3.1. договору передбачено, що у випадку прострочення сплати орендних платежів нараховується пеня у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення від суми заборгованості по орендній платі. Крім того, орендарем сплачується штраф в розмірі 10% від суми заборгованості.                                                                                                                                                                                       

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати орендної плати, проте враховуючи вищезазначені норми розмір пені, що підлягає стягненню, має бути обмежений у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у відповідний період.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

Враховуючи, що в силу умов п. 3.1. договору, відповідач зобов'язаний був вносити орендні платежі щомісяця до 5 числа, то момент прострочення виконання зобов'язання слід встановлювати щодо кожного місяця оренди, і, в залежності від встановленого, нараховувати пеню, за кожний місяць наданих послуг окремо.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що позивач нараховує пеню із застосуванням 0,1%.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 8.3.1. договору, розмір якої, за розрахунками суду на суми боргу у визначений позивачем період становить 9 945,46 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 9 945,46 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню. В частині нарахування розміру пені в сумі 13 178,26 грн. в позові слід відмовити, оскільки пеня нарахована з порушенням норм чинного законодавства України.

Оскільки, матеріали справи свідчать, що прострочення оплати орендної плати мало місце за кожним платежем у період з червня 2011 року по січень 2012 року, суд приходить до висновку про задоволення вимог про стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 47 555,20 грн.  (за обґрунтованим розрахунком позивача).

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь  3% річних в розмірі 1 900,49 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1 900,49 грн. (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БЦ «Орловський»обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись  ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1  (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БЦ «Орловський»(Київська область, м. Бровари, бул. Незалежності, 15-А, оф. 148, код ЄДРПОУ 37495823) 237 776 (двісті тридцять сім тисяч сімсот сімдесят шість) грн. 00 коп. основного боргу, 9 945 (дев‘ять тисяч дев‘ятсот сорок п‘ять) грн. 46 коп. пені, 47 555 (сорок сім тисяч п‘ятсот п‘ятдесят п‘ять) грн. 20 коп. штрафу, 1 900 (одну тисячу дев‘ятсот) грн. 49 коп. –3% річних, 5 943 (п‘ять тисяч дев‘ятсот сорок три) грн. 62 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в  позові відмовити повністю.

Суддя

В.В.Сівакова

Рішення підписано 18.01.2012.