Рішення

від 18.01.2012 по справі 36/10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  36/10

18.01.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український торговий дім

                    «Асторг»

До                Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська нафтова

                    компанія  «Капітал»

Треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача –

                    1. Товариство з обмеженою відповідальністю "М'ясопереробний

                         комбінат "Традиція"

                    2. Приватне акціонерне товариство "Касан - Україна".

про               стягнення  50 020, 00  грн.

Суддя Трофименко  Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:           ОСОБА_1. –дов. № б/н від 18.08.2011 р.

від відповідача:       ОСОБА_2  –дов. № 11.01.2012 р.

Від третьої особи1: не з'явились

Від третьої особи2: ОСОБА_3 –дов. № б/н від 16.01.2012 р.  

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Український торговий дім «Асторг»про стягнення з Товариства обмеженою відповідальністю «Українська нафтова компанія «Капітал»заборгованості в розмірі 50 020, 00 грн. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем  умов договору  № 070311 оренди складу ПММ від 28.02.2011 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2011р. порушено провадження у справі № 36/10, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -  1. Товариство з обмеженою відповідальністю "М'ясопереробний комбінат "Традиція" (04111, м.Київ, вул. Щербакова, 49-А, оф. 91; 02002, м.Київ, вул. С.Сагайдака, 114 А; 02092, м.Київ, вул. Довбуша, 32) та 2. Приватне акціонерне товариство "Касан - Україна" (м.Київ, пр. Перемоги, 40), розгляд справи призначено у судовому засіданні на 18.01.2012 р. за участю представників сторін та третіх осіб.

18.01.2012 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує з тих підстав, що відповідач не має жодних зобов'язань перед позивачем оскільки відповідач має зобов'язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю «М‘ясопереробний комбінат «Традиція»щодо повернення дизельного палива на підставі договору зберігання.

У даному судовому засіданні представник позивача  підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача заперечив проти позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи-1 у судове засідання не з'явився, про поважні причини не явки суд не повідомив.

Представник третьої особи-2  заперечував проти задоволення позову.

У судовому засіданні 18.01.2012 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи-2, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.02.2011 р. між Приватним акціонерним товариством «Касан Україна»(далі-орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «М'ясопереробний комбінат «Традиція» (далі –орендар) укладено договір № 0703311, за умовами якого орендодавець зобов'язався передати орендареві у строкове платне володіння та користування, а орендар зобов'язався прийняти у строкове платне володіння та користування склад ПММ, що визначене у цьому договорі та зобов'язався сплачувати орендареві орендну плату.

Також, 01.01.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «М'ясопереробний комбінат «Традиція»(далі-охоронець)  та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український торговий дім «Асторг»(далі- поклажодавець) укладено договір складського зберігання № 1/01, за умовами якого охоронець зобов'язався на умовах, визначених цим договором, прийняти та зберігати передані поклажодавцем товари та повертати їх поклажодавцеві по першій вимозі.

Відповідно до п. 1.2. договору товаром є дизельне паливо. Асортимент та кількість товару, переданого на зберігання, зазначається в актах зберігання.

Згідно з п. 2.1.2. договору охоронець приймає товар на зберігання та видає його своєму складі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Довбуша, 22.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.07.2011 р. дизельне паливо в кількості  9100 літрів передано на зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю «Українська нафтова компанія «Капітал»з правом його реалізації по ринковій вартості і наступними розрахунками з Товариством з обмеженою відповідальністю «М‘ясопереробний комбінат «Традиція, що підтверджується актом підписаним представниками цих підприємств та затвердженим генеральним директором Приватного  акціонерного  товариства "Касан - Україна".

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає , що товар переданий на підставі акту від 19.07.2011 р. є власністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Український торговий дім «Асторг», а Товариство з обмеженою відповідальністю "М'ясопереробний комбінат "Традиція" зберігало його на підставі  договору складського зберігання № 1/01 від 01.01.2011 р. Крім того, зазначає, що у відповідача знаходиться 6 100 літрів дизельного палива, середня вартість якого за 1 л. становить 8, 20 грн., а відтак –у користуванні відповідача знаходиться товар на загальну суму 50 020, 00 грн.

          За таких обставин позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська нафтова компанія «Капітал»заборгованість за 6 100, 00 літрів дизельного палива в розмірі 50 020, 00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані сторонами  докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не   підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, судом встановлено, що дизельне пальне в кількості 9100 літрів  передане відповідачу 19.07.2011р. відповідно до акту, що складений комісією в складі представників Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська нафтова компанія «Капітал»,  Приватного  акціонерного  товариства "Касан - Україна",  Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово –промислова група «Центр».  В даному акті зазначено, що даними представниками  проведено замір залишків дизельного пального, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «М»ясопереробний комбінат «Традиція». Відповідно до даного акту    дизельне пальне  в кількості 9100 літрів  передано на зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю «Українська нафтова компанія «Капітал» з правом реалізації  по ринковій ціні з наступним  розрахунком  з  Товариством з обмеженою відповідальністю «М»ясопереробний комбінат «Традиція».

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем  не надано суду будь –яких доказів  передачі товару на зберігання відповідно до договору складського зберігання №1/01 від 01.01.2011р., доказів того, що  дизельне пальне  в кількості 9100 літрів, яке передано відповідачу  на  підставі  від 19.07.2011р.  належить позивачу по справі.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України  підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта  підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно із встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом  своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття  передбачених цим кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення.

З огляду не вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними засобами доказування належність дизельного пального  в кількості 9100 літрів саме позивачу, а тому  суд приходить до висновку, що  відповідачем права та охоронювані законом  інтереси  позивача не порушені, а тому позовні вимоги  задоволенню не підлягають.

Судові витрати покладаються на позивача у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

           Суддя

                                                                         Трофименко Т.Ю.

                                              Повний текст рішення складений: 19.01.2012  р.