Рішення

від 11.09.2008 по справі 1/36-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

1/36-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

11.09.2008                                                                Справа №  1/36-07

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Клепай З.В. при секретарі Муравльовій Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу  

за позовом Відкритого акціонерного товариства Банк "БІГ Еенергія" в особі Запорізької територіальної філії ВАТ банку "Біг Енергія", м.Запоріжжя

до Фермерського господарства "Скіф", Верхньорогачицький район Херсонської області

третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - ТОВ "Південно-українська лізингова компанія", м.Запоріжжя  

про   стягнення 69581 грн. 48 коп.

за участю представників сторін:

від  позивача   - Непомнящий Я.В. -  представник, довір.№ 54 від 06.05.2008р.

від  відповідача   - не прибув

від третьої особи - не прибув

          ВАТ Банк "БІГ Енергія" в особі Запорізької територіальної філії ВАТ Банку "БІГ Енергія" звернувся до суду з позовом про стягнення з ФГ "Скіф"  64965,19грн. суми основного боргу в якості винагороди за користування технікою та компенсації послуг зі страхування за договором фінансового лізину та 4616,29грн. пені.

          Позивач свої вимоги мотивує тим, що ТОВ "Південно-Українська лізингова компанія", з яким відповідачем у справі укладений договір фінансового лізингу сільськогосподарської техніки (комбайну, жатки, транспортної теліжки), передало банку право грошової вимоги з відповідача заборгованості зі сплати лізингових платежів шляхом укладення договору факторингу валютних цінностей від 15.06.2006р. На день передачі Клієнтом  Факторові права грошової вимоги зі сплати лізингових платежів, що виникли у відповідача за договором фінансового лізингу від 19.05.06, останній був зобов"язаний сплачувати суму лізингових платежів, що складаються із компенсації вартості предмету лізингу 1391268 грн. 06 коп., із платежу як нагороди за отриманий у користування предмет лізингу у розмірі 19,5% річних від залишкової вартості предмету лізингу та із платежу як компенсації послуг зі страхування у розмірі 0,55% на місяць від залишкової вартості предмету лізингу. На день розгляду справи сума заборгованості складає 64965 грн. 19 коп. як залишок не відшкодованої винагороди та компенсації послуг із страхування. Сума зменшилась за рахунок того, що відповідач частково сплатив суму заборгованості і був вилучений у відповідача предмет лізингу та реалізований за 1300 000 грн.  

          Відповідач позовні вимоги не визнав на підставі того, що у відповідності з договором фінансового лізингу від 19.05.2006р. ним на умовах лізингу 14.06.2006р. були отримані: комбайн зернозбиральний JD 9640i WTS, жатка зернова 622R, транспортний візок BRUNS загальною вартістю 1728283,30грн. Але в зв'язку з несплатою поточних платежів ТОВ "Південно-Українська лізингова  компанія", м.Запоріжжя в листопаді 2006р. визначена сільськогосподарська техніка була вилучена з поля в період збирання зернових. На думку відповідача, вилучена техніка була реалізована по заниженим цінам. Крім того, у 2006-07 році через несприятливі погодні умови, що визначені форс-мажорними обставинами за висновком Торгово-промислової палати від 29.12.2006р., на думку відповідача, він має бути звільнений від виконання зобов'язань за договором  фінансового лізингу.

          Представник  відповідача  в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не заявив.

          Представник третьої особи, повідомлений належним чином про час та місце судового засідання, в засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не заявив.

          Зважаючи на те, що в матеріалах справи є всі необхідні для її розгляду докази, справа розглядається за відсутності представників відповідача та третьої особи.

          Розглянувши матеріали справи та вислухавши представника позивача, суд -

в с т а н о в и в:

          Оскільки Вищим Господарським Судом скасований лише п.1, 2 резолютивної частини рішення по справі від 14.11.07р., тобто в частині стягнення суми заборгованості  по основному боргу - 64965грн.19коп.,  та в частині віднесення на відповідача судових витрат, господарський суд розглядає позовні вимоги лише в цій частині.

          Між ФГ “Скіф” та ТОВ “Південно-Українська лізингова компанія”  19.05.2006 року був укладений договір фінансового лізингу №Л0049. Відповідно до умов цього договору фермерське господарство отримало на умовах фінансового лізингу від лізингової компанії сільськогосподарську техніку: зернозбиральний комбайн, зернову жатку та транспортний візок загальною вартістю 1728283,30 грн., що підтверджено актом прийому-передачі № 01-Л0049 від 14.06.06р.

Договір фінансового лізингу укладений до 19.05.2011 року.

Судом встановлено, що за своєю природою правовідносини, які витікають із цього договору урегульовані гл.58 ЦК України "Найм (оренда)" та р.5 "Оренда майна та лізинг" ГК України.

За ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст.292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідно постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

За договором № Л0049 відповідач зобов'язалось сплачувати встановлені п.4.1 договору платежі: вартість предмету лізингу, винагороду  лізингодавцю за видану в користування сільгосптехніку та страхуванню. Винагорода лізингодавцю встановлена у виразі річних за ставкою 19,5%, а компенсація по страхуванню –0,55% у місяць. За п.4 договору передбачено, що лізингові та інші платежі сплачуються авансом не пізніше 20 числа місяця, що передує періоду, за який виконується платіж. За п.3.1 договору  сума договору складає суму 1728283 грн. 30 коп., що складається із первісної вартості предмету лізингу 1674400 грн. та сукупність всіх додаткових послуг, що зараховані до загальної вартості предмету лізингу і дорівнює 3,2% від первісної вартості предмету лізингу, а сума цього договору, таким чином, становить 1728283 грн. 30 коп. За п.3.3 договору перший платіж згідно цього договору складає 19,5% від загальної вартості предмету договору вказаної в п.3.1 і становить 337015 грн. 24 коп.

Додатковою ухвалою № 1 від 20.06.06 були внесені зміни, щодо того, що перший платіж відповідач сплачує частково цінними паперами (переказні векселі) на суму 162984 грн. 76 коп. (т.1 арк.138).

Відповідно до приписів ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлене договором або законом.

Судом встановлено, що на день приймання сільгосптехніки фермерським господарством було сплачено 337015,24грн., що підтверджено матеріалами справи, а саме, платіжними дорученнями № 340 від 20.07.06, № 341 від 20.07.06, № 434 від 21.08.06, № 437 від 22.08.06, № 480 від 22.09.06 (т.1 арк.140-144).

Решту суми він зобов'язаний був сплачувати відповідно до умов  розділу 4 договору.

Судом встановлено, що 15.06.2006 року ТОВ “Південно-Українська лізингова компанія” укладено з ВАТ “Банк “Біг Енергія” договір факторингу валютних цінностей, відповідно до умов якого ВАТ “Банк “Біг Енергія”   (фактор) передає ТОВ “Південно-Українська лізингова компанія” (клієнт) грошові кошти, а клієнт в свою чергу відступає факторове право грошової вимоги зі сплати лізингових платежів, що виникли з договору фінансового лізингу Л0049 від 19.05.2006 року, укладеного лізинговою компанією з ФГ “СКІФ” (боржник). Передано право вимоги по залишковій вартості отриманої на умовах лізингу сільгосптехніки на загальну суму 1391268,06   грн., до якої входили платежі за винагороду за отриманий у користування  ФГ предмет лізингу у розмірі 19,5% річних, та платежі як компенсацію послуг зі страхування у розмірі 0,55% у місяць від залишкової суми вартості техніки.

          Правовідносини, які витікають із зазначеного договору урегульовані гл.73 ЦК України " Факторинг".

          У той же час відповідно до п.10.2 договору лізингу передбачено, що у випадку дострокового припинення дії цього договору лізингоодержувач зобов'язаний сплатити усі прострочені суми, пеню та штрафні санкції, які підлягають сплаті, відшкодувати лізингодавцю збитки за дострокове розірвання договору у сумі неотриманого доходу, запланованого лізингодавцем за цим договором та повернути за власний кошт предмет лізингу разом із сервісною книжкою, гарантійним сертифікатом та свідоцтвом про реєстрацію та повним комплектом ключів від предмету лізингу. Платежі, сплачені лізингоодержувачем зараховуються як компенсація зниження ціни предмета лізингу унаслідок її експлуатації та поверненню не підлягають.

          Позивачем наданий розрахунок із якого  вбачається, що ним до суми позову включені тільки ті платежі, які підлягали стягненню на день звернення з позовом.

          Окрім того, позивачем представлений звіт про оцінку, яким визначена вартість майна (комбайн JOYNT DEERE 9640) що належав ВАТ "Південно- Українська Лізінгова Компанія", що розташована за адресою: Україна, м.Запоріжжя, Комунарський район, вул.Космічна, б.122, за яким оцінка майна здійснена незалежним експертом ТОВ "Укрспецекспертиза", сертифікат 3784/05, виданий Фондом Державного майна України 16.06.05р.

          Згідно вказаної оцінки ліквідаційна вартість складає 1100000 грн. Згідно заяви оцінника ця ціна є стартовою для продажу об'єкту оцінки за умови швидкої продажі. Із матеріалів справи вбачається, що майно продано за 1300000грн. Залишок боргу складає 64965 грн. 19 коп.

          Щодо правомірності вилучення майна у відповідача, то господарський суд дослідивши надані позивачем докази встановив, що вилучення майна у лізингоотримувача здійснено лізингодавцем згідно акту вилучення  лізингового майна від 27.12.06р. на підставі п.6.13, 10.1.3, 10.3 договору фінансового лізингу від 19.05.06р. №Л0049 у зв'язку з невиконанням ФГ "Скіф" умов п.4.5 договору, тобто у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку сплачувати лізинговій компанії щомісячні платежі за користування сільгосптехнікою

          Той факт, що вилучення техніки здійснювалось за участю представника банку, не є доказом того, що вилучення майна проводилось не лізингодавцем.

Щодо договору застави, то господарський суд виходить із того, що згідно ч.1 ст.9 Закону України "Про фінансовий лізинг",  лізингоодержувачу  (сублізингоодержувачу) забезпечується захист його прав на предмет лізингу нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту прав власника. При цьому, лізингоодержувач має право вимагати, у тому числі й від лізингодавця, усунення будь-яких порушень його прав на предмет лізингу.

Таким чином, зазначена норма, не встановлює сторін у договорі застави, а лише забезпечує захист прав лізингоодержувача.

За змістом ч.2 ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг", за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Отже, з положень ч.1 ст.1 Закону, вбачається, що лізингоодержувач має наступні права на предмет лізингу – право володіння та користування.

Набути у власність предмет лізингу, а отже, крім вказаних правомочностей володіти та користуватись предметом лізингу, отримати право розпоряджатись предметом лізингу лізингоодержувач має право у визначеному чинним законодавством порядку.

Так, ч.2 ст.8 Закону встановлено, якщо сторони договору лізингу уклали договір купівлі-продажу предмета лізингу, то право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачене інше.

Укладеним сторонами договором фінансового лізингу №Л0049 від 19.05.06р. передбачено, що протягом цього строку дії договору право власності на предмет лізингу залишається у лізингодавця, а лізингоодержувачем право власності на предмет лізингу набувається згідно з актом викупу, який надається йому лізингодавцем після сплати усіх платежів, передбачених договором (п.5.1 договору).

Застава є одним із способів забезпечення виконання зобов'язань, що вбачається із змісту ст.546 ЦК України. Також видом забезпечення зобов'язання відповідно до вказаної норми є порука. При цьому,  до відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, що визначено ч.1 ст.199 ГК України.

Порядок укладення договорів застави та поруки визначений нормами ГК, ЦК України, а застави  також Законом України "Про заставу". Зазначені норми регулюють відносини, що виникають в силу укладення відповідних договорів. Відповідно до ст.572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (також ч.2 ст.1 Закону України "Про заставу").

Згідно ст.11 Закону України "Про заставу", сторонами договору застави (заставодавцем і заставодержателем) можуть бути фізичні, юридичні  особи та держава.

Вказаною нормою визначено, що заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель); заставодавцем при   заставі майна може бути його власник, який має право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених законом, а також особа, якій власник у встановленому порядку передав майно і право застави на це майно.

Аналогічні положення містить і ст.583 ЦК України.

Отже, із змісту вказаних норм матеріального права, які регулюють  відносини застави, вбачається, що сторонами у договорі застави є кредитор (заставодержатель) та боржник або третя особа (майновий поручитель) –заставодавець. При цьому, заставодавець повинен бути власником майна або особою, якій передано майно і право застави на це майно.

Сторонами спірного договору застави є позивач –ВАТ "Банк "БІГ  Енергія" в особі Запорізької територіальної філії –особа, якій відступлено право грошової вимоги із сплати лізингових платежів, виконання зобов'язань із сплати яких забезпечується заставою (заставодержатель), та  ТОВ "Південно-Українська лізингова компанія", власник майна, що є предметом застави (заставодавець, майновий поручитель), який поручився за виконання зобов'язань боржником.

ФГ "Скіф", за змістом вищевказаних норм права, не може бути заставодавцем визначеного у договорі застави майна, оскільки не набуло на нього права власності на момент укладення договору застави у встановленому порядку і судами не встановлено, що відповідне право застави йому передано власником.

При цьому, передача майна, що знаходиться у лізингу, у заставу власником не порушує у даному випадку прав лізингоодержувача ТОВ "Південно-Українська лізингова компанія", оскільки заставою забезпечується саме виконання ним зобов'язань із сплати лізингових платежів, виконання яких дає право ТОВ "Південно - Українська лізингова компанія", на реалізацію права набути об'єкт лізингу у власність, що визначено ч.2 ст.8 Закону України "Про фінансовий лізинг" та п.5.1 договору. При цьому, право на звернення стягнення на предмет застави заставодержатель набуває, за змістом ст.589 ЦК України, ст.20 Закону України "Про заставу", у разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано. Таким чином, у випадку виконання лізингоодержувачем –ТОВ "Південно-Українська лізингова компанія", своїх обов'язків за вищезазначеним договором фінансового лізингу та додаткової угоди до нього, ВАТ "Банк "БІГ Енергія" не набуло би права звернути стягнення на об'єкт застави –техніку, передану ТОВ "Агрофірма "Селеніт" у лізинг.

          За таких умов позов у цій частині підлягає задоволенню.

          Керуючись ст.ст.82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

          1.Позов задовольнити частково.

          2.Стягнути з Фермерського господарства “Скіф”, с.Вишневе, вул.Фрунзе, 23 Верхньорогачицького району Херсонської області, код ЄДРПОУ 32151422 (дані про р/рахунок відсутні) на користь відкритого акціонерного товариства Банк “Біг Енергія” в особі Запорізької територіальної філії ВАТ “Біг Енергія”, м.Запоріжжя, вул.Сталеварів, 19, код ЄДРПОУ 24519557 на р/рахунок № 35193000329 в Банк “Біг Енергія”, м.Запоріжжя, МФО 313708 основний борг в сумі 64965 грн. 19 коп., а також витрати пов'язані зі сплатою державного мита в сумі 649 грн. 65 коп. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

          4.Рішення направити сторонам по справі.

Суддя                                                                                      З.В. Клепай

Дата підписання рішення 15.09.2008р.

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України