Рішення

від 19.01.2012 по справі 5021/1082/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

  

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.01.12

          Справа № 5021/1082/2011.

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Науково – виробниче товариство «ВНДІкомпресормаш», м. Суми  

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Механіка плюс», м.Суми

про порушення прав інтелектуальної власності

СУДДЯ  СОП‘ЯНЕНКО О.Ю.  

при секретарі судового засідання Молодецькій В.О.

Представники:

від позивача:          ОСОБА_1, довіреність б/н від 30.05.2011 року

від відповідача:          ОСОБА_2, довіреність № 037-4 від 19.01.2012 року

Суть спору: позивач, згідно вимог позовної заяви, просить суд заборонити ТОВ «Механіка плюс» виготовлення та пропонування до продажу запасних частин, що захищені дією патентів на промислові зразки № 20590 від 12.07.2010 року, № 20568 від 12.07.2010 року, № 20814 від 25.08.2010 року, № 20672 від 26.07.2010 року, № 21241 від 27.12.2010 року; вилучити з цивільного обороту товари, що виготовлені або введені у цивільний оборот з порушенням прав інтелектуальної власності засвідченого патентами на промислові зразки  № 20590 від 12.07.2010 року, № 20568 від 12.07.2010 року, № 20814 від 25.08.2010 року, № 20672 від 26.07.2010 року, № 21241 від 27.12.2010 року та знищити такі товари; вилучити з цивільного обороту матеріали та знищити знаряддя, які використовувалися ТОВ «Механіка плюс» для виготовлення товарів з порушенням прав інтелектуальної власності засвідчених патентами на промислові зразки  № 20590 від 12.07.2010 року, № 20568 від 12.07.2010 року, № 20814 від 25.08.2010 року, № 20672 від 26.07.2010 року, № 21241 від 27.12.2010 року; стягнути  з відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме: 85 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.  

Відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 7996 від 27.05.2011 року), в якому проти позову заперечує, вважає твердження позивача щодо порушення відповідачем права інтелектуальної власності на промисловий зразок безпідставним і просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.  

Ухвалою господарського суду Сумської області від 04.08.2011 року у справі № 5021/1082/2011 призначено судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності по даній справі; витрати, пов'язані із проведення експертизи, покладено на Публічне акціонерне товариство «Науково – виробниче товариство «ВНДІкомпресормаш», провадження у справі № 5021/1082/2011 зупинено.    

Ухвалою суду від 26.12.2011 року провадження у даній справі поновлено.

Відповідач подав письмові пояснення (вх. № 299 від 10.01.2012 року), в яких  просить суд відмовити  позивачу  у задоволенні позовних  вимог  посилаючись на те, що вони є необґрунтованими  та безпідставними, оскільки  компресорна установка  та її складові  (деталі)  були розроблені  та введені  в експлуатацію  в липні  1991   року на  підставі   державного  замовлення  №  240  колишнього  СРСР спільно  працівниками «Сумського МНПО ім. М.В. Фрунзе» та колишнього  «Всесоюзного   научно – исследовательского  и  конструкторско  - технологического   института компресорного машиностроения ВНИИкомпресормаш». Отже, позивачем не підтверджено право на промисловий  зразок, що був розроблений  в   1991 році, а відповідачем відповідно не порушено право власності   на нього.

Позивач подав додаткові пояснення по справі (вх.№ 747 від 17.01.2012 року), в яких зазначив, що провести повноцінну експертизу з встановленням всіх обставин даних та досягнення мети експертизи і надання відповідей на поставлені питання, на думку позивача, не вбачається можливим, так як відповідачем не надано документів, які містять вихідні дані для проведення експертизи, тому позивач відмовився від оплати вартості експертизи.        

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважних представників позивача та відповідача, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив:

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 12.04.2010 р. АТ “НВАТ “ВНДІкомпресормаш” став відомий той факт, що ТОВ “Механіка-плюс” прийняло участь у тендерних торгах та запропонувало до продажу запасні частини власного виробництва до компресорних установок 3ВШ 1,6-3/46, що є порушенням прав інтелектуальної власності позивача на промислові зразки. Так, запасні частини: вал колінчатий з підшипниками (без підшипників), клапан 1 ст. (назва російською мовою –клапан 1 ст. ленточный с упругим ограничителем), циліндр крейцкопфа 1 ст., картер та поршень 1 ст. виготовлені відповідачем за кресленнями, розробленими позивачем, що є порушенням прав позивача на промислові зразки за патентами № 20590 від 12.07.2010 р., № 20568 від 12.07.2010 р., № 20814 від 25.08.2010 р., № 20672 від 26.07.2010 р., № 21241 від 27.12.2010р.

Позивач стверджує, що він є власником патентів на промислові зразки:

№ 20590 від 12.07.2010 р. –вал колінчастий поршневого W-образного компресора;

№ 20568 від 12.07.2010 р. –клапан поршневого компресора;

№ 20814 від 25.08.2010 р. –циліндр крейцкопфа поршневого W-образного компресора;

№ 20672 від 26.07.2010 р. –картер поршневого W-образного компресора;

№ 21241 від 27.12.2010 р. –поршень компресора.

На думку позивача, відповідач порушує його права інтелектуальної власності на промислові зразки, оскільки виготовляє та реалізує запасні частини до компресорних установок 3ВШ 1,6-3/46:

-          поршень 1 сх. з опорою в зборі (промисловий зразок згідно патенту № 21241 від 27.12.2010 р.);

-          циліндр 1 ст. (промисловий зразок згідно патенту № 20814 від 25.08.2010 р.);

-          циліндр І-ІІІ ступені (промисловий зразок згідно патенту № 20814 від 25.08.2010 р.);

-          вал колінчастий (промисловий зразок згідно патенту № 20590 від 12.07.2010 р.).

Згідно зі ст. 20 Закону України “Про охорону прав на промислові зразки” патент надає його власнику виключне право використовувати промисловий зразок за своїм розсудом. При цьому  під використанням промислового зразка, відповідно до ст. 20  Закону України “Про охорону прав на промислові зразки” визнається виготовлення, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, введення в господарський оборот або зберігання в зазначених цілях виробу, виготовленого із застосуванням запатентованого промислового зразка.

Відповідач проти позову заперечує, просить відмовити в його задоволенні та зазначає, що компресорна установка та її складові (деталі) були розроблені та введені в експлуатацію в липні 1991 року. Розроблення та запуск в експлуатацію даної установки проводилося на підставі державного замовлення № 240 колишнього СРСР спільно працівниками “Сумського МНПО ім. М.В. Фрунзе” та  “Всесоюзного науково-дослідного та конструкторсько-технологічного інституту компресорного машинобудування ВНДІкомпресормаш”.

Судом було призначено судову експертизу, проведення якої доручено Науково – дослідному центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України»  для роз'яснення питань щодо фактичних обставин використання відповідачем у виготовленні запасних частин до компресорів (оскільки таке виготовлення має місце і його правомірність заперечується позивачем) зареєстрованих за позивачем промислових зразків потребували спеціальних знань; витрати, пов'язані із проведення експертизи, покладено на Публічне акціонерне товариство «Науково – виробниче товариство «ВНДІкомпресормаш».

 Позивач відмовився від оплати вартості експертизи, посилаючись на те, що провести повноцінну експертизу з встановленням всіх обставин даних та досягнення мети експертизи і надання відповідей на поставлені питання, на думку позивача, не вбачається можливим, так як відповідачем не надано документів, які містять вихідні дані для проведення експертизи.

Оскільки експертизу проведено не було, а для вирішення питання про наявність порушення відповідачем прав інтелектуальної власності позивача необхідно, зокрема, встановити суттєві ознаки запатентованих позивачем промислових виробів та дослідити їх використання у виробах відповідача, що потребувало відповідних знань, тому суд не вбачає достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог.   

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи приписи законодавства, позивач повинен довести суду, зокрема, наявність чи відсутність в діях відповідача вини як обов'язкового елементу складу цивільного правопорушення та у зв'язку з цим наявність чи відсутність порушення з боку відповідача майнових та немайнових прав інтелектуальної власності позивача.

Позивач, з урахуванням всіх обставин справи, не подав суду належних доказів, які б об‘єктивно і у визначеному законом порядку підтвердили його позицію.                              

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є безпідставними, необґрунтованими і не підлягають  задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на позивача.                    

Керуючись ст. ст. 82-85 Господарського  процесуального  кодексу  України, суд, -                    

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позову – відмовити.

СУДДЯ                                                                           О.Ю. СОП'ЯНЕНКО

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 24.01.2012 року.