Рішення

від 23.09.2008 по справі 9/212

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/212

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "23" вересня 2008 р.Справа №  9/212

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Шевчук О.Б. розглянув у відкритому судовому засіданні справу №9/212

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "РАФ-ПЛЮС", м.Одеса, вул. Ковалевського, 30а,  

до відповідача: комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства №8, м. Кіровоград, вул. Г.Сталінграда, 16,     

про стягнення боргу в сумі 81834,51 грн.  

Представники сторін:

від позивача - Коренчук А.Ю., довіреність №297 від 02.06.2008 р.,  представник;

від відповідача - участі не брав.

Товариством з обмеженою відповідальністю "РАФ-ПЛЮС" подано позов про стягнення з комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства №8 боргу в сумі 81834,51 грн.,  в тому числі: 60730 грн. 00 коп. основного боргу, 5289 грн. 26 коп. пені, 829 грн. 85 коп. - 3 відсотки річних та  14985 грн. 40 коп. збитків від інфляції, а також 818,35 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В судовому засіданні 23.09.2008 року представник позивача позов підтримав в повному обсязі.

Відповідач  в засіданні суду участі не брав, причини неявки в суд не повідомив, позов не заперечив, витребувані судом матеріали не подав.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

                                                   ВСТАНОВИВ:

14.09.2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю "РАФ-ПЛЮС" (далі-"виконавець") та житлово-експлуатаційною конторою № 8 (далі-"замовник") укладено договір на видалення твердих побутових відходів №8К.

Крім того, сторонами укладено додаткові угоди до договору №8К від 14.09.2006 року, зокрема: додаткову угоду № 1 від 31.12.2006 року, додаткову угоду № 2 від 02.01.2007 року, додаткову угоду № 3 від 30.04.2007 року, додаткову угоду № 4 від 11.06.2007 року, додаткову угоду № 5 від 02.04.2007 року, додаткову угоду №6 від 01.01.2008 року, додаткову угоду №7 від 29.02.2008 року (а.с. 27-33).

Згідно п. 1.1 договору на видалення твердих побутових відходів №8К від 14.09.2006 року замовник (КРЕП № 1) доручає, а виконавець (ТОВ "РАФ-ПЛЮС") приймає на себе зобов'язання щодо виконання послуг з видалення твердих побутових відходів (збирання, вивезення) (далі-"ТПВ") з контейнерів, що розташовані на контейнерних майданчиках відповідно до дислокації (додатку №1 до вказаного договору).

Відповідно до п. 2.1 договору визначено, що вартість послуг за вивезення 1 кубічного метра ТПВ складає 14,18 грн.

Пунктами 6.1, 6.2 договору сторони погодили, що оплата здійснюється за фактом надання послуг. Підставою для оплати є акти надання послуг, підписані повноважним представником замовника та виконавця, оплата робіт виконавця здійснюється замовником один раз на дві неділі, але не пізніше 15 та 30 числа поточного місяця.

В п. 1 укладеної між сторонами додаткової угоди № 2 від 02.01.2007 року визначено вартість вивезення 1 кубічного метра ТПВ, яка складає 16,41 грн.

Додатковою угодою № 5 від 02.04.2007 року до договору сторони погодили, що оплата робіт виконавця здійснюється замовником один раз на місяць, але не пізніше 10 числа наступного місяця, за обсяги, підтверджені актом виконаних робіт, який подається до 3 числа кожного місяця, відповідно.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем надано послуги по видаленню твердих побутових відходів згідно актів виконаних робіт за період з вересня 2006 року по березень 2008 року на суму 252985,11 грн. (а.с. 34-57, 76).

Відповідач свої зобов'язання за договором виконав частково, за отримані послуги розрахувався не в повному обсязі, борг по оплаті послуг становить 60730,00 грн.

Господарський суд враховує, що згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу,  інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На підставі статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторонам (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідачем не подано суду доказів погашення заборгованості за отримані послуги.

На підставі викладеного, позовні вимоги про стягнення 60730,00 грн. боргу за договором № 8К від 14.09.2006 року обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Сторони в п. 7.3 договору погодили, у разі несвоєчасної оплати послуг виконавця, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно статті 549 ЦК України, є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно обгрунтованого розрахунку позивача,  який здійснено  останнім відповідно до умов договору та положень  Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", сума нарахованої пені за період з 18.01.2008 року по 18.07.2008 року складає 5300 грн. 95 коп.

Тому вимоги позивача в частині стягнення  пені підлягать задоволенню в межах заявлених  вимог в сумі 5289 грн. 26 коп. за період з 18.01.2008 р. по 18.07.2008 р.

Крім того, господарський суд враховує, що відповідно до ч. 1 статті 625 Цивільного кодексу України  боржник   не   звільняється   від   відповідальності    за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

В силу частини 2 цієї статті боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування трьох відсотків річних в сумі 829,85 грн.  за період з 18.01.2008р. по 18.07.2008р. та 14985,40 грн. інфляційних витрат за період з вересня 2006 року по червень 2008 року включно підтверджується обґрунтованим розрахунком позивача, а тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

З огляду на викладені обставини, матеріали справи та норми чинного законодавства  вимоги позивача підлягають задоволенню  в повному обсязі.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та  послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

                                                    В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства №8 (м.Кіровоград, вул. Г.Сталінграда, 16, к.1, ідентифікаційний код 24716097) на користь  товариства з обмеженою відповідальністю "РАФ-ПЛЮС" (м. Одеса, вул. Ковалевського, 30а, ідентифікаційний код 31185987) - 81834 грн. 51 коп. заборгованості, в тому числі: 60730 грн. 00 коп. основного боргу, 5289 грн. 26 коп. пені, 829 грн. 85 коп. - 3 відсотки річних та  14985 грн. 40 коп. збитків від інфляції, а також  818 грн. 35 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Згідно ч. 3 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя   О.Б. Шевчук

Дата підписання рішення: 26.09.2008 р.