Рішення

від 30.09.2008 по справі 38/120

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

38/120

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

30.09.08 р.                                                                                                       Справа № 38/120                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Радіонової О.О.

при секретарі судового засіданні Какуша Н.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні  в  м. Донецьку справу

за позовом:  Товариства з обмеженою відповідальністю “Контур” м. Бердянськ Запорізької області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Славія-Схід” м. Макіївка Донецької області

про  стягнення  32 743грн.52коп.  

за участю

представників сторін:

від позивача: Іванніков В.А. представник за дов. № 04 від 08.09.2008 р.  

від відповідача:  не з'явився

       Суть спору:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Контур” м. Бердянськ Запорізької області, звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Славія-Схід” м. Макіївка Донецької області про стягнення суми заборгованості у розмірі 26 459грн.75коп., індексу інфляції у розмірі                             1 343грн.37коп., пені у розмірі 2 940грн.40коп., витрат, пов'язаних з розглядом справи у розмірі 2000грн., а всього 32 743грн.52коп.

Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на договори № 20 від 12.12.2007р. та № 5 від 21.03.2008 р.

20.08.2008р. на адресу господарського суду надійшов лист із Головного  управління статистики у Донецькій області від 14.08.2008р. № 14/4-20/790, відповідно до якого, Товариство з обмеженою відповідальністю „Славія-Схід”, значиться у ЄДРПОУ як юридична особа (ідентифікаційний код 34591236) та знаходиться за адресою: 86102, Донецька область, м.Макіївка, Центрально - міський район, вул.Патона, 2. Лист судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.

Відповідач у судові засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав,  але  на адресу господарського суду були повернуті поштові конверти з повідомленнями              № 968688, № 9781451, № 9856869 з відміткою “Славія-Схід” вибув”. Крім того, відповідачу були направлені поштові конверти за адресою, вказаною позивачем у клопотанні від 27.08.2008 р., в якому він повідомив суду, що крім юридичної адреси відповідача, відома ще одна адреса: 86133, м. Макіївка, Донецька область, вул. Трубіцина, будинок РСУ, але на адресу господарського суду ані конверти, ані поштові повідомлення не повернулися, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, відповідно до вимог ст. 75 ГПК України.

30.09.2008 р. позивач надав суду уточнюючу позовну заяву, в якій уточнив свої позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 26 459грн.75 коп., індекс інфляції в сумі 1 007грн.76коп.,  пеню у розмірі 2 595грн.26 коп.

та суму інших витрат, пов'язаних з розглядом справи у розмірі 2 000,00 грн., а всього      32 062,77 грн. та надав докази направлення уточнень відповідачу - квитанції № 6108 від 29.09.2008 р. та № 6109 від 29.09.2008 р.  направлені на дві відомі адреси відповідача.

        В обґрунтування вимог позивач посилався на договір № 5 від 21.03.2008р.

Уточнення та квитанції судом розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи.

30.09.2008 р. позивач надав суду пояснення, які судом розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи.

        Перед початком розгляду справи по суті представника  позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно із ст. 22 ГПК України.

У судовому засіданні представник позивача надав клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом прийняте до розгляду, уваги та задоволено.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши  уповноваженого представника позивача, господарський суд

                                                 ВСТАНОВИВ:

21.03.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Контур” (за договором – постачальник, далі – позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Славія-Схід” (за договором – покупець, далі – відповідач)  було укладено договір № 5, згідно якого постачальник зобов'язується передати кондитерські вироби (далі – товар) покупцю, а покупець прийняти та оплатити товар ( п. 1.1 договору).  

Розділом 5 договору передбачено умови оплати, а саме: оплата продукції здійснюється на розрахунковий рахунок постачальника на підставі виставлених рахунків, із відстрочкою платежу від поставки до поставки, але не більш 21 календарних днів з дати отримання товару ( п. 5.1 договору).

Розділом 7 договору передбачена відповідальність сторін, а саме: у випадку порушення строків оплати, передбачених п. 5.1 договору покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, чинної на даний момент ( п. 7.2 договору).   

Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2008 р. на умовах виконання сторонами всіх зобов'язань за договором.

Суд вважає договір  № 5  від 21.03.2008 р. укладеним згідно вимог ст. 638 ЦК України.  

На виконання умов договору позивачем були передані відповідачу кондитерські вироби на загальну суму 62 490грн.75коп., що підтверджується видатковими накладними,   які містяться у матеріалах справи.   

 Відповідач прийняв товар, але свої зобов'язання за договором не виконав належним чином, оплатив товар частково лише у розмірі 36 031грн.00коп., що підтверджується банківськими виписками, які містяться у матеріалах справи.   

До теперішнього часу відповідачем залишок заборгованості за поставлений товар у розмірі  26 459грн.75коп. не погашений, який позивач просить стягнути з відповідача.             

Крім того, з урахуванням заяви про уточнення  позовних вимог, позивач наполягає на стягненні з відповідача індексу інфляції у розмірі 1 007грн.76 коп., пені  у розмірі 2 595грн.26коп. у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання та суми інших витрат, пов'язаних з розглядом справи у розмірі 2 000грн.00коп.

Відповідно вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається  як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Позивач у підтвердження позовних вимог посилається на договір № 5 від 21.03.2008 р., видаткові накладні, банківські виписки, уточнюючу позовну заяву від 30.09.2008 р., пояснення від 30.09.2008 р.,  правовстановлюючі документи тощо.  

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач обґрунтовує свої вимоги нормами Господарського кодексу України, Цивільного кодексу  України, тому судом при розгляді справи застосовані ці  норми, бо суд не має право самостійно змінювати предмет або підстави позову.

Оскільки між сторонами по справі уклалися господарські правовідносини, то  судом застосовані положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, який регулює право відношення у господарській сфері.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема,  з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 ГК України)

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору   ( п. 1 ст. 193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів  абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інши правочини. У випадках встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або не настання певної події.

Ст.509 ЦК України передбачено, що у силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов”язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у встановлений строк (термін).

Відповідно до п.5.1 договору оплата продукції покупцем здійснюється на розрахунковий рахунок постачальника на підставі виставлених рахунків, із відстрочкою платежу від поставки до поставки, але не більш 21 календарних днів з дати отримання товару.

Покупець зобов”язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару ( ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Таким чином, суд вважає, оскільки відповідач до теперішнього часу у повному обсязі не розрахувався за поставлений товар, вимога позивача щодо погашення залишку суми заборгованості у розмірі  26 459грн.75коп. є доказаною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).

Отже, на підставі наведеного суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення  індексу інфляції за період з 14.04.2008р. по 15.07.2008р.  у розмірі 1 007грн.76коп. є такими, що підлягають задоволенню.

Пунктом 7.2 договору сторони передбачили, що у випадку порушення строків оплати, передбачених п. 5.1 договору покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі    0,1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, чинної на даний момент.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися в т.ч. неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання ( ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми ( неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.  

Відповідно до частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку  України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, згідно з пунктами 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторони, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний (якщо він встановлений).

З огляду на викладене, враховуючи встановлення Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” граничного розміру відповідальності за прострочення платежу у вигляді пені, розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за прострочку платежу за договором може бути стягнута лише сума неустойки, яка не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Як видно з розрахунку пені, наданого позивачем, сума нарахованої пені не перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, яка є граничним розміру пені і може бути стягнута за прострочку виконання грошового зобов'язання та становить 2 595грн.26коп.  за період з 14.04.2008р. по 15.07.2008р.

Таким чином вимоги щодо стягнення пені є доказаними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вимоги позивача стосовно стягнення з відповідача інших витрат, пов'язаних з розглядом справи  у розмірі 2 000грн.00коп., суд вважає безпідставними та відмовляє у їх задоволенні з посиланням на таке.

Статтею 44 ГПК України чітко визначений склад судових витрат.  Встановлено, що  судові витрати  складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за  проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх  знаходження,  оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне  забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До інших витрат у розумінні ст. 44 ГПК відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи. Отже, інші витрати, пов'язані з розглядом справи  не входять до складу цих витрат, а відтак  задоволенню не підлягають.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись 174, 193, 230, 343 Господарського кодексу України,  ст.ст.11, 509,526, 530, 546, 549, 625, 692 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,  господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Контур” м.Бердянськ Запорізької області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Славія-Схід” м.Макіївка Донецької області про стягнення суми основного боргу у розмірі 26 459грн.75 коп.,  інфляційні у розмірі 1 007грн.76коп. та пені у розмірі 2 595грн.26 коп., інших витрат, пов'язаних з розглядом справи у розмірі 2 000,00 грн.,  задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Славія-Схід” (86102, Донецька область, м. Макіївка, вул.Патона, 2,   р/р 2600612698 у ДОД „РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ”, МФО 335076, ЄДРПОУ 34591236) на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю “Контур” (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул.Молодогвардійська, 3, р/р 26001031246400 в АКІБ „УкрСіббанк”, МФО 351005, ЄДРПОУ 03054344) основний борг у розмірі 26 459грн.75 коп.,  інфляційні у розмірі 1 007грн.76коп., пеню у розмірі 2 595грн.26 коп., держмито в сумі 300грн.62коп. та витрати на інформаційно-технічне  забезпечення судового процесу в сумі 108грн.33коп.

           В решті позову відмовити.

Рішення оголошено у судовому засіданні 30.09.2008 року.

Видати наказ після набрання рішення законної сили, по закінченні десятиденного строку з дня його прийняття.

               Суддя                                                                                                            Радіонова О.О.                               

Надруковано 3 примірника:

1 – до справи

2 – сторонам у справі