Рішення

від 17.01.2012 по справі 3/332

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  3/332

17.01.12

За позовом   Публічного акціонерного товариства «УІФК-АГРО»

До                  Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»  

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні  позивача      

                      Публічне акціонерне товариство «Українська інноваційно-фінансова

                      компанія»                  

Про                визнання договору фінансового лізингу недійсним

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача            не з‘явився

Від відповідача       ОСОБА_1 –по дов. № 4073 від 29.11.2011

Від третьої особи    не з‘явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства «УІФК-АГРО» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»про визнання договору фінансового лізингу № 070622-33/ФЛ-Ю-С від 22.06.2007 недійсним.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 22.06.2007 між TOB «УІФК-АГРО»та TOB «ВіЕйБі Лізинг»було укладено договір № 070622-3 3/ФЛ-Ю-С фінансового лізингу. Предметом даного договору є надання лізингодавцем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу предмету лізингу, а саме: комбайн, жниварка зернова, жниварка кукурудзяна, диско лапова борона на загальну суму 2 331 119,91 грн. Діючою редакцією статуту TOB «УІФК-АГРО», затвердженого протоколом загальних зборів учасників від 30.03.2007, що діяв на момент укладення договору, передбачено, що до кола питань, які є виключною компетенцією загальних зборів учасників товариства є погодження рішення про укладання будь-яких правочинів (договорів, контрактів) на суму, яка перевищує 20 000,00 грн. Протокол загальних зборів учасників щодо погодження укладення договору № 070622-33/ФЛ-Ю-С фінансового лізингу від 22.06.2007 на загальну суму 2 331 119,91 грн. відсутній, отже директор товариства не мав права підписувати даний договір. Крім того, укладення оспорюваного договору суперечить меті діяльності товариства, оскільки у відповідності до п. 2.1 розділу 2 статуту - товариство створене з метою отримання прибутку, а договір фінансового лізингу укладено на вкрай невигідних для підприємства умовах, що призвели до збитковості товариства. Підписання особою угоди без відповідних повноважень, а також з порушенням наданих їй повноважень є підставою для визнання укладеної угоди недійсною як такої, що не відповідає вимогам закону. Відповідно до норм статей 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Враховуючи вищевикладене ПАТ «УІФК-АГРО» вважає, що укладений договір фінансового лізингу не відповідає вимогам Закону, а тому повинен бути визнаний недійсним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2011 порушено провадження у справі № 3/334 та призначено її до розгляду на 20.12.2011.

Відповідач у поданому в судовому засіданні 20.12.2011 відзиві проти позову заперечує з наступних підстав. 22.06.2007 на загальних зборах учасників позивача було прийнято рішення (копія протоколу надається) про надання його директору Семенцю П.С. згоди на укладення договору фінансового лізингу щодо надання у платне володіння і користування сільськогосподарської техніки (об‘єкт лізингу за договором фінансового лізингу № 070622-33/ФЛ-Ю-С від 22.06.2007 на загальну суму 2 331 119,91 грн. (сума загального лізингового платежу, визначена в Графіку сплати лізингових платежів, який є додатком до спірного договору фінансового лізингу, наявного в матеріалах справи). Отже на момент укладення оспорюваного договору загальні збори учасників позивача погодили його укладення і волевиявлення позивача відповідає його внутрішній волі, а заявлений позов по суті є безпідставним. Відповідно до умов оспорюваного договору відповідач за даним позовом зобов‘язався передати позивачу в платне користування на умовах фінансового лізингу майно, зазначене в Специфікації до договору, а позивач зобов'язався прийняти майно (предмет лізингу), своєчасно сплачувати періодичні лізингові платежі у порядку та строки передбачені договором. Позивачем прийнято оспорюваний договір до виконання, зокрема, прийнято у володіння та користування майно згідно актів приймання передачі від 20.07.2007 та здійснено часткову оплату лізингових платежів. Отже, прийняття позивачем оспорюваного договору до виконання свідчить про його схвалення позивачем, що виключає недійсність оспорюваного договору із заявлених у позові підстав в силу приписів ст. 241 Цивільного кодексу України. Додатково зазначає, що Господарським судом міста Києва розглядається справа № 4/550 між сторонами (відповідачем, позивачем, та поручителем відповідача) розглядається спір стосовно стягнення з ПАТ «УІФК-АГРО»та його поручителя - ПАТ «У1ФК», як з солідарних боржників заборгованості саме за вищенаведеним договором лізингу, який позивач просить визнати припиненим. Звертає увагу, що позивач не пред‘явив у справі № 4/550 зустрічний позов відповідно до вимог добросовісності, взаємоповаги (ч. 3 ст. 22 ГПК України) та загальновизнаного принципу процесуальної економії. На думку відповідача позов у даній справі є суто технічним для зволікання розгляду основної справи № 4/550 і цілком зрозуміло, що пред‘явлення окремого (а не зустрічного) позову має на меті зловживання правом - затягування розгляду основної справи № 4/550.

Позивачем в судовому засіданні 20.12.2011 було подано клопотання про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ПАТ «Українська інноваційно-фінансова компанія».

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/332 від 20.12.2011 залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство «Українська інноваційно-фінансова компанія»та у зв‘язку з невиконання позивачем вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 02.12.2011, розгляд справи був відкладений на 10.01.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/332 від 10.01.2012, в зв‘язку з нез‘явленням представника позивача в засідання суду та невиконанням позивачем вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 02.12.2011 та ухвалі від 20.12.2011, розгляд справи був відкладений на 17.01.2012.

Позивач в судове засідання 17.01.2012 не з‘явився.

Позивачем до відділу діловодства суду 17.01.2012 подано клопотання про відкладення розгляду справи, в зв‘язку з хворобою представника, який супроводжує дану справу.

Позивачем до відділу діловодства суду 17.01.2012 також подано клопотання про надання сторонам часу для мирного вирішення питання строком на один місяць, яке по суті є також клопотанням про відкладення. Клопотання мотивовано тим, що на даний час між керівництвом позивача і відповідача ведуться переговори щодо мирного врегулювання спору.

Відповідач в судовому засіданні 17.01.2012 проти задоволення зазначених клопотань позивача заперечував.

Розглянувши дані клопотання позивача суд відмовляє в їх задоволенні з огляду на наступне

Згідно п. 3.6. Роз‘яснення Президії Вищого господарського суду України № 02-5/289 від 18.09.1997 «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України»господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв‘язку з відсутністю його представника (з причин, пов‘язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов‘язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).

Суд приходить до висновку, що хвороба представника позивача не є підставою для відкладення розгляду справи в розумінні ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в даному випадку позивач мав можливість скористатись правилами ст. 28 Господарського процесуального кодексу України та ст. 244 Цивільного кодексу України.

Крім цього, суд враховує ту обставину, що у відповідності до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строк вирішення спору у даній справі закінчується і жодною із сторін клопотанні про продовження строку його вирішення не подано.

Третя особа в судове засідання 17.01.2012 не з‘явилась.

Третьою особою до відділу діловодства суду 17.01.2012 подано клопотання про витребування доказів у Баришівської районної державної адміністрації.

Відповідач в судовому засіданні 17.01.2012 проти задоволення даного клопотання заперечував.

Суд розглянувши клопотання третьої особи вважає, що воно не відповідає вимогам ст. 38 Господарського процесуального кодексу України та не підлягає задоволенню з огляду на те, що документи які просить витребувати позивач не можуть підтвердити обставини справи.

В судовому засіданні 17.01.2012, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

22.06.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»(лізингоодержувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УІФК-АГРО»(лізингодавець)  був укладений договір фінансового лізингу № 070622-33/ФЛ-Ю-С (далі –договір).

Відповідно до п. 1.1. договору предметом договору є надання лізингодавцем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу предмету лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладення договору якого наведена в Специфікації (додаток № 2 до договору)(далі –предмет лізингу або майно) для підприємницьких цілей  у власній господарській діяльності лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.

За умовами п. 4.3. договору приймання лізингоодержувачем майна в лізинг оформлюється шляхом складання акту приймання-передачі майна, що підтверджує якість, комплектність, справність майна і відповідність майна техніко-економічним показникам та умовам договору. Акт приймання-передачі підписується повноважними представниками сторін і скріплюється печатками сторін.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі акту приймання-передачі від 10.07.2007, підписаного та скріпленого печатками обох сторін, відповідач прийняв предмет лізингу : Комбайн Case НОМЕР_1, зав. НОМЕР_2, Жниварка кукурудзяна Case 2208, зав. НОМЕР_3, Дисколапова борона Gregoire-Besson DXRV II 666-36, зав. НОМЕР_4, 2007 року випуску.

На підставі акту приймання-передачі від 20.07.2007, підписаного та скріпленого печатками обох сторін, відповідач прийняв предмет лізингу : Жниварка Зернова Case 1010, 2007 року випуску.

Як вбачається з матеріалів справи, договір було підписано з боку позивача - директором Товариства з обмеженою відповідальністю «УІФК-АГРО»Семенець П.С., а з боку  відповідача  - генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»Золотарьовою Л.С.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилаючись на норми ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, вказує на те, що договір фінансового лізингу № 070622-33/ФЛ-Ю-С від 22.06.2007 підлягає визнанню недійсним, в зв'язку з тим, що він був підписаний з боку позивача особою, яка не мала необхідного обсягу дієздатності на підписання такого договору, а також договір укладено на невигідних умовах для позивача.

Позивач вказує на те, що сума договору становить 2 331 119,91 грн. проте протокол загальних зборів учасників товариства щодо погодження укладення договору фінансового лізингу № 070622-33/ФЛ-Ю-С від 22.06.2007 на суму 2 331 119,91 грн. відсутній, тоді як діючою на момент укладення договору редакцією статуту передбачено, що до кола питань, які є виключною компетенцією загальних зборів учасників товариства є погодження рішення про укладання будь-яких правочинів (договорів, контрактів) на суму, яка перевищує 20 000,00 грн., а отже директор товариства не мав права підписувати даний договір.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші право чини.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 92 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

З наведеного вбачається, що правоздатність юридичної особи реалізується через її органи, які формують і виражають її волю зовні. Органи юридичної особи не тільки здійснюють управління, а й виступають у майновому обороті під її імені.

Відповідно до ст. 154 Цивільного кодексу України визначено, що установчим документом акціонерного товариства є його статут.

Статут акціонерного товариства крім відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу, має містити відомості про: розмір статутного капіталу; умови про категорії акцій, що випускаються товариством, та їхню номінальну вартість і кількість; права акціонерів; склад і компетенцію органів управління товариством та про порядок ухвалення ними рішень. У статуті акціонерного товариства мають також міститися інші відомості, передбачені законом.

В матеріалах справи наявна нова редакція статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «УІФК-АГРО», 2007 року, який затверджено загальними зборами учасників - протокол № 4 від 30.03.2007, державна реєстрація якого відбулась 21.05.2007 за № 10741050008022872.

Згідно п. 9.19. статуту директор не має права без одержання письмового рішення (згоди) загальних зборів учасників укладати (підписувати) від імені товариства будь-які правочини (договори, контракти) на суму, що перевищує 20 000,00 грн.

До виключної компетенції загальних зборів товариства належить погодження рішення про укладення будь-яких правочинів (договорів, контрактів) на суму, яка перевищує 20 000,00 грн. (п. 9.4. статуту).

Судом встановлено, що відповідно до протоколу від 22.06.2007 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «УІФК-АГРО»було вирішено надати

директору товариства Семенцю Петру Степановичу згоду на укладення, на умовах на його розсуд, договорів фінансового лізингу між TOB «УІФК - АГРО»та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг», а саме:

договору фінансового лізингу із Товариством з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»щодо надання у платне володіння і користування на умовах фінансового лізингу сільськогосподарської техніки (Комбайна CASE НОМЕР_1, Жатки зернової CASE, 7,5 м., Жатки кукурузної CASE 2208 Дисколапової борони Greogoire-Besson DXRV-HD 666-36, 4,7 м) на загальну суму 2331119,91 грн.

Підставою недійсності правочину, у відповідності до ст. 215 Цивільного кодексу України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п‘ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно роз'яснення Вищого господарського суду України № 02-5/111 від 12.03.1999 «Про  деякі питання практики вирішення спорів, пов‘язаних з визнанням угод недійсними»вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що підписуючи договір фінансового лізингу, директор Товариством з обмеженою відповідальністю «УІФК-АГРО»Семенець Петро Степанович діяв в межах наданих йому загальними зборами учасників товариства повноважень.

Таким чином, посилання позивача на те, що договір фінансового лізингу було підписано особою, яка не мала необхідного обсягу дієздатності на підписання такого договору, спростовуються матеріалами справи.

Крім цього слід зазначити, що згідно статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов‘язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов‘язки з моменту вчинення цього правочину.

Відповідно до умов оспорюваного договору відповідач за даним позовом зобов‘язався передати позивачу в платне користування на умовах фінансового лізингу майно, а позивач зобов‘язався прийняти майно (предмет лізингу), своєчасно сплачувати періодичні лізингові платежі у порядку та строки передбачені договором.

Позивачем прийнято оспорюваний договір до виконання, зокрема, прийнято у володіння та користування майно згідно актів приймання передачі від 10.07.2007 та  від 20.06.2007, а також здійснено часткову оплату лізингових платежів, що підтверджується банківськими виписками від 06.07.2007 на суму 389 529,00 грн., від 10.01.2008 на суму 61 635,88 грн., від 27.05.2009 на суму 23 377,00 грн., від 27.05.2009 на суму 49 422,45 грн.

Таким чином, прийняття позивачем оспорюваного договору до виконання свідчить про його схвалення позивачем, що виключає недійсність оспорюваного договору із заявлених у позові підстав.

Стосовно посилань позивача на те, що договір укладено на вкрай невигідних для позивача умовах слід зазначити, що згідно ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво як вид господарської діяльності - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб‘єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що правові підстави для визнання договору фінансового лізингу № 070622-33/ФЛ-Ю-С від 22.06.2007 недійсними відсутні.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.      

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УІФК-АГРО»є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись  ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Суддя

                                               В.В.Сівакова

Рішення підписано 23.01.2012.