Рішення

від 23.01.2012 по справі 36/414

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  36/414

23.01.12

За позовом Державного науково-виробничого підприємства «Об‘єднання Комунар»

До Державної акціонерної холдингової компанії «Київський радіозавод»

Про  стягнення   846 379, 07  грн.

Суддя Трофименко  Т.Ю.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 –дов. № 230/026-юр від 01.03.2011 р.   

Від відповідача: не з‘явились

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Державного науково-виробничого підприємства «Об‘єднання Комунар»до Державної акціонерної холдингової компанії «Київський радіозавод»про стягнення  боргу в розмірі 846 379, 07 грн. відповідно до договору № 034/89 від 26.05.2010 р. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов вищезазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2011р. порушено провадження у справі № 36/414, розгляд якої  призначено у судовому засіданні на 14.12.2011р. за участю представників сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2011 р. розгляд даної справи відкладено на 23.01.2012 р. у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, суд, на підставі ст. 75 ГПК України, приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами без участі вищезазначеного учасника судового процесу.

У судовому засіданні 23.01.2012 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.05.2010 р. між Державним науково-виробничим  підприємством «Об‘єднання Комунар»(далі- постачальник) та Державною  акціонерною  холдинговою компанією «Київський радіозавод»(далі-покупець) укладено договір № 034/89, за умовами якого  постачальник зобов'язався виготовити та передати у власність покупця продукцію, належної якості та кількості, за ціною, вказаною в специфікації, що являється невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.1. договору загальна сума договору складає 1 023 510, 00 грн.

Згідно з п. 3.1. договору постачальник відвантажує продукцію покупцю партіями відповідно до письмових заявок покупця.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що оплата по цьому договору здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок  постачальника  протягом 60 календарних днів від дати поставки продукції.

Відповідно до п. 8.1. договору покупець несе наступну відповідальність: - за несвоєчасну оплату відповідно до п. 4.1. договору виплачує постачальнику пеню  в розмірі подвійної обліком ставки НБУ, діючої у період за який нараховується пеня, від суми заборгованості, за кожний день прострочки.

Згідно з п. 11.1. договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2011 р.

28.07.2010 р. між Державним науково-виробничим  підприємством «Об‘єднання Комунар»(далі-постачальник) та Державною  акціонерною  холдинговою компанією «Київський радіозавод»(далі-покупець) укладено додаткова угода № 1 до договору № 034/89 від 26.05.2010 р., за умовами якої сторони дійшли згоди п. 2.1. договору читати в наступній редакції: загальна сума договору  складає  1 020 498, 00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач відповідно до договору поставки № 034/89 від 26.05.2010 р.  поставив товар відповідачу на загальну суму 1 020 498, 00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними № 544 від 22.06.2010 р.  та № 700 від 30.07.2010 р.

Проте, відповідач оплатив частково поставлений товар, на загальну суму  280 498, 00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 03.11.2010 р. Державна акціонерна холдингова  компанія «Київський радіозавод»направила  на адресу Державного науково-виробничого підприємства «Об‘єднання Комунар» лист № 116 від 03.11.2010 р., в якому просить перенести дату оплати відповідно до договору № 034/90 від 26.05.2010 р. - до 31.12.2010 р.

Крім того, 25.01.2011 р. Державна акціонерна холдингова  компанія «Київський радіозавод»направила на адресу Державного науково-виробничого підприємства «Об‘єднання Комунар» лист № 13 від 25.01.2011 р., в якому зазначає, що у підприємства скрутна фінансово-господарська ситуація, але вони  зобов'язуються   оплатити  заборгованість за договором № 034/90 від 26.05.2010 р. протягом І-ІІ кварталів 2011 р.

У відповідь на вищезазначені листи, Державне науково-виробниче підприємство «Об‘єднання Комунар»направило Державній  акціонерній  холдинговій   компанії «Київський радіозавод»лист № 065/034 від 23.06.2011 р., в якому просить сплатити заборгованість за договором № 034/90 від 26.05.2010 р. в розмірі 740 498, 00 грн. - до 01.07.2011 р.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 07.07.2011 р. Державна акціонерна холдингова  компанія «Київський радіозавод»направила на адресу Державного науково-виробничого підприємства «Об‘єднання Комунар» лист № 93 від 07.07.2011 р., в якому зобов'язується сплатити  заборгованість за договором № 034/90 від 26.05.2010 р. протягом ІІІ-ІV кварталів.

У відповідь, 18.07.2011р. Державне науково-виробниче підприємство «Об‘єднання Комунар»направило Державній  акціонерній  холдинговій   компанії «Київський радіозавод»лист № 079/034 від 18.07.2011 р., в якому вимагає погасити заборгованість за договором № 034/90 від 26.05.2010 р. –до 01.08.2011 р.

Станом на день розгляду справи відповідач не сплатив  заборгованість за договором № 034/90 від 26.05.2010 р.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач частково  здійснив оплату за поставлений товар відповідно до  договору поставки № 034/89 від 26.05.2010 р.  у зв'язку з чим його заборгованість перед позивачем становить  740 498, 00 грн.

За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача відповідно договору поставки № 034/89 від 26.05.2010 р. заборгованість за поставлений товар в розмірі 740 498, 00 грн., пеню в розмірі 45 281, 96 грн., 7 % штрафу в розмірі 51 834, 86 грн., та 3 % річних в розмірі 8 764, 25 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 ГК України).

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 ГК України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності конкретних  вимог щодо виконання  зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних  для належного  виконання нею зобов'язання,  враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст.193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач у судове засідання не з'явився, заявлених до нього вимог не спростував, відсутність у нього заборгованості станом на день розгляду справи не довів.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки № 034/89 від 26.05.2010 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України. та ст. 193 Господарського кодексу України.

Таким чином, у відповідача виникли зобов'язання перед позивачем щодо сплати заборгованості за поставку товару у розмірі 740 498, 00 грн., який був отриманий відповідачем за умовами договору поставки № 034/89 від 26.05.2010 р.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 740 498, 00 грн. є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором поставки № 034/89 від 26.05.2010 р., позивач просить суд стягнути з останнього пеню в розмірі  45 281, 96 грн. за період з 01.07.2011 р. до 21.11.2011 р. та  7 % штрафу  від суми боргу в розмірі  51 834, 86 грн.

Згідно з ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Судом встановлений факт порушення (прострочення) відповідачем свого зобов'язання щодо оплати за поставлений товар за договором поставки № 034/89 від 26.05.2010 р.

Проте, перевіривши правильність розрахунку пені, суд встановив, що позивачем застосовано помилку в періоді її розрахунку,  оскільки нарахування пені почалось з 02.08.2011 р.

Таким чином, згідно розрахунку суду, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає 31 557, 81  грн. за період з  02.08.2011 р. до 21.11.2011 р.

Вимога позивача про стягнення з відповідача 7 % штрафу  від суми боргу в розмірі  51 834, 86 грн. визнається правомірною.

Окрім того, у зв'язку з простроченням відповідачем своїх грошових зобов'язань з оплати товару за договором поставки № 034/89 від 26.05.2010 р, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 8 764, 25 грн. за період з 01.07.2011 р. до 21.11.2011 р

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, перевіривши правильність розрахунку 3 % річних, суд встановив, що позивачем застосовано помилку в періоді їх розрахунку,  оскільки нарахування 3 % річних почалось з 02.08.2011 р.

Таким чином, згідно розрахунку суду, сума 3 % річних, які підлягають стягненню з відповідача складає  6 816, 54  грн. за період з 02.08.2011 р. до 21.11.2011 р.

Підсумовуючи все вищевикладене, судом задовольняються позовні вимоги частково, в сумі 830 707, 21 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного науково-виробничого підприємства «Об‘єднання Комунар»задовольнити частково.

2. Стягнути з Державної акціонерної холдингової компанії «Київський радіозавод»(02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд.9, код 24586045), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем у процесі виконавчого провадження, на користь Державного науково-виробничого підприємства «Об‘єднання Комунар» (61070, м. Харків, вул. Григорія Рудика, буд. 8, код 14308730) основний борг в розмірі 740 498 (сімсот сорок тисяч чотириста дев'яносто вісім) грн. 00 коп., пеню в розмірі 31 557 (тридцять одна тисяча п'ятсот п'ятдесят сім) грн. 81 коп., штраф в розмірі 51 834 (п‘ятдесят одна тисяча вісімсот тридцять чотири) 86 грн., 3 % річних в розмірі 6 816 (шість тисяч вісімсот шістнадцять) грн.. 54 коп., судовий збір в розмірі 16 614 (шістнадцять тисяч шістсот чотирнадцять) грн. 14 коп.  

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

           Суддя

                                                                         Трофименко Т.Ю.

                                                   Повний текст рішення складений: 26.01.2012 р.