Рішення

від 16.01.2012 по справі 51/359

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

51/359

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 Справа №  51/359

16.01.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грант"

до Публічного акціонерного товариства "Київський завод реле та автоматики"      

про стягнення 315 731,76 грн.

                                                                                                                  Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: Талько В.В.

від відповідача: Біляєва М.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 315 731,76 грн. за поставлений товар відповідно до договору  постачання № 18/07/08 від 18.07.2008 р., з яких: 298 423,22 грн. основного боргу, 8 952,69 грн. штрафу в розмірі 3%  та 8 355,85 грн. інфляційних збитків. Позовні вимоги обґрунтовані  неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати за поставлений товар відповідно до умов вищезазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 05.09.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Рішенням Загальних зборів акціонерів ВАТ "Київський завод реле та автоматики", оформленого протоколом № 2/2011 від 28.09.2011 р., з метою приведення у відповідність до вимог Закону України «Про акціонерні товариства», статут товариства викладено у новій редакції та змінено найменування з Відкритого акціонерного товариства "Київський завод реле та автоматики" на Публічне акціонерне товариство "Київський завод реле та автоматики".

Розгляд справи відкладався у зв'язку з нез'явленням представників відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвал суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2011 р. продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів за клопотанням відповідача та відкладено розгляд справи на 17.10.2011 р. у зв'язку з неналежним виконанням сторонами вимог суду.

12.10.2011 р. позивач подав до суду письмові пояснення по суті спору, в яких вказав, що у тексті позовної заяви було допущено описку у зазначенні про стягнення 3% штрафу, однак у позові було здійснено розрахунок саме 3% річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з 30.05.2010 р. до 29.05.2011 р.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 17.10.2011 р., у зв'язку з перебуванням судді Пригунової А.Б. у відпустці, справу № 51/359 передано на розгляд судді Гулевець О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2011 р. справа № 51/359 прийнята суддею Гулевець О.В. до свого провадження та призначена до розгляду на 14.11.2011 р.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 14.11.2011 р., у зв'язку з виходом судді Пригунової А.Б. з відпустки, справу № 51/359 передано на розгляд судді Пригуновій А.Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2011 р. прийнята до провадження суддею Пригуновою А.Б. до свого провадження та призначена до розгляду на 14.11.2011 р.

У процесі провадження у справі відповідач надав письмові пояснення по справі, в яких зазначив, що ВАТ "Київський завод реле та автоматики" перебуває у скрутному становищі та з огляду на значну суму боргу просив розстрочити виконання рішення суду на десять календарних місяців.

У судових засіданнях 14.11.2011 р. та 05.12.2011 р. судом оголошувались перерви до 05.12.2011 р. та 16.01.2012 р. відповідно.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 16.01.2012 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.07.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Грант" (постачальник) та Відкритим акціонерним товариством "Київський завод реле та автоматики" (покупець), назву якого рішенням Загальних зборів учасників акціонерів ВАТ "Київський завод реле та автоматики", оформленим протоколом № 2/2011 від 28.09.2011 р., змінено на Публічне акціонерне товариство "Київський завод реле та автоматики",  укладено договір постачання № 18/07/08 (далі –договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупця товар відповідно до специфікації (далі –товар), а покупець зобов'язався прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору.

Пунктом 7.1 договору сторони погодили, що останній набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

На виконання умов зазначеного договору позивачем було здійснено поставку товару за період з 21.07.2008 р. по 30.03.2010 р. на суму 23 109 027,91 грн., з якого за накладними на повернення № 1а від 22.10.2008 р. та № 2а від 31.10.2008 р. відповідач повернув позивачу товарів на суму 2 047 388,72 грн.

Згідно з п. 6.1 договору розрахунки за поставлений товар здійснюються покупцем у національній валюті України в безготівковому порядку протягом 6-ти днів з моменту постачання товару постачальником, відповідно до наданого рахунку-фактури на товар.

Додатковою угодою № 1 від 18.01.2010 р. про доповнення договору постачання № 18/07/08 від 18.07.2008 р. сторони погодили доповнити зазначений договір пунктом 6.2, за умовами якого розрахунок за поставлений товар можливий у вексельній формі.

В ході розгляду спору судом встановлено, що поставлений позивачем товар відповідач оплатив частково в сумі 13 570 604,69 грн., Також, в рахунок погашення заборгованості за вказаним договором позивач прийняв від відповідача вексель № 1975565 від 25.10.2010 р. на суму  9 240 000,00 грн.

Таким чином, станом на момент розгляду спору заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений останнім за договором № 18/07/08 від 18.07.2008 р. та неоплачений товар становить 298 423,22 грн.

Наявність заборгованості у вказаному розмірі підтверджена представником Відкритого акціонерного товариства "Київський завод реле та автоматики" у судовому засіданні, а також засвідчується підписаним сторонами та скріпленим їх печатками актом звіряння розрахунків станом на 01.01.2011 р.

Доказів оплати поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Грант" товару в сумі 298 423,22 грн. Відкритим акціонерним товариством "Київський завод реле та автоматики" станом на момент вирішення спору до суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір № 18/07/08 від 18.07.2008 р. є договором поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічні положення містяться і в ст. 265 Господарського кодексу України.

Обов'язок покупця прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму передбачений положеннями ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про  купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, частиною 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний  сплатити  продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526  ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно  до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно  до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 ст. 612 ЦК України).

У ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару згідно з договором. Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку чим, суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача 298 423,22 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з розрахунком суми боргу з урахуванням індексу інфляції, наданим позивачем за період з 30.05.2010 р. по 29.05.2011 р., і вважає його обґрунтованим, а вимоги в частині стягнення 8 355,85 грн. інфляційних збитків за вказаний період такими, що підлягають задоволенню.

Сума 3% річних, розрахована позивачем відповідно до моменту виникнення прострочення зобов'язання з оплати поставленого товару та за період такого прострочення з 30.05.2010 р. по 29.05.2011 р. підлягає стягненню з відповідача в силу положень закону.

Дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази та пояснення в їх сукупності, у задоволенні клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду суд відмовляє, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Суд звертає увагу відповідача на те, що надані ним податкова вимога від 04.04.2011 р., звіт з праці за січень –листопад 2011 р., звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та сум нарахованого єдиного  внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України лише надають суду загальну інформацію щодо розміру у відповідача місцевих податків та обов'язкових платежів до державних фондів та розміру заробітної плати у певному періоді, проте не доводить суду обставин, які, свідчать про неможливість виконання відповідачем рішення суду, або ускладнюють її  виконання.

Судом не приймається до уваги посилання відповідача, що підприємство не мало виробничих замовлень, виконання яких дозволило б отримати кошти від реалізації готової продукції, а також твердження щодо зменшення надходжень грошових коштів до підприємства у зв'язку з припиненням орендних відносин щодо площ підприємства з 2/3 орендарів, оскільки відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених обставин.

Окрім того, суд звертає увагу відповідача на те, що він помилково ототожнює різні за своїм змістом та способом процесуальні заходи, передбачені ст. 121 ГПК України, оскільки, звертаючись до суду із заявою про розстрочку виконання рішення відповідач фактично просить суд перенести виконання такого на новий строк, тобто фактично просить відстрочити виконання рішення суду.

Приймаючи до уваги наведене, зважаючи на те, що відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували його скрутне фінансове становище станом на день розгляду спору, документального підтвердження відсутності грошових коштів на рахунках боржника, а також доказів винятковості даного випадку, беручи до уваги те, що наведені відповідачем обставини не є підставою для розстрочення виконання рішення суду у даній справі, суд не вбачає підстав для задоволення поданого відповідачем клопотання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент звернення позивача з позовом до суду) покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись  ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85, 121  Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд  міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Грант" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київський завод реле та автоматики" (03680, м. Київ, бульвар Івана Лепсе, б. 6, код 00214853) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грант" (02125, м. Київ, вул. Алішера Навої, б. 76, код 31864797) 298 423 (двісті дев'яносто вісім тисяч чотириста двадцять дві)  грн. 22 коп. основного боргу, 8 952 (вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят дві) грн. 69 коп. 3% річних, 8 355 (вісім тисяч триста п'ятдесят п'ять) грн. 85 коп. інфляційних збитків, 3 157 (три тисячі сто п'ятдесят сім) грн. 32 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяПригунова А.Б.

Дата підписання рішення: 23.01.2012 р.