Постанова

від 24.01.2012 по справі 33/416

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2012                                                                                           № 33/416

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Разіної  Т.І.

суддів:            Сотнікова С.В.

          Дзюбка П.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися;

від відповідача-1: ОСОБА_1 – представник за довіреністю № 40049/15/14-11 від 09.09.2011 року;

від відповідача-2: ОСОБА_2 – представник за довіреністю № 4 від 05.01.2012 року;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: не з'явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» та приватного підприємства «Укртрансконтейнер» на рішення господарського суду міста Києва від 17.10.2011 р. у справі № 33/416 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Портовик Сервіс», м. Іллічівськ

до  1) Міністерства інфраструктури України, м. Київ

      2) державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт», м. Іллічівськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватне підприємство «Укртрансконтейнер», м. Іллічівськ

про  спонукання виконати зобов'язання в натурі та заборону вчиняти певні дії

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю «Портовик Сервіс» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства транспорту та зв'язку України, державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» про спонукання виконати зобов'язання в натурі та заборону вчиняти певні дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 27.06.2007 між товариством з обмеженою відповідальністю «Портовик Сервіс» (далі - позивач) та державним підприємством «Іллічівський морський торговельний порт» (далі – відповідач-2) за погодженням із Міністерством транспорту та зв'язку України (відповідач-1) укладено договір управління нерухомим майном, за умовами якого відповідач-2 (установник управління) передає ТОВ «Портовик Сервіс» (управителю) в управління нерухоме майно, що перебуває у державній власності, а саме:

1) складський майданчик складу № 4: замощення-І, підкранові колії № 1, залізничні колії № 2,3 (площею 22 166 кв. м.), розташований за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Сухолиманська, № 1-А;

2) 21/100 реальної частки складського майданчику складу № 4 площею 6 222 кв. м., який в цілому складається з: замощення-І, підкранові колії № 1, залізничні колії № 2,3, розташованого за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Сухолиманська, № 1.

Метою передачі зазначеного майна в управління є зберігання та обробка завантажених контейнерів, перевалку яких здійснює установник управління на першому причалі порту, відповідно до договору, укладеному між ДП «Іллічівський морський торговельний порт» та товариством з обмеженою відповідальністю «Портовик сервіс».

Відповідно до п. 4.3.4. договору управління нерухомим майном, установник управління (ДП «Іллічівський морський торговельний порт») зобов'язаний передати майно, яке передається в управління управителю (ТОВ «Портовик Сервіс»), протягом десяти календарних днів від дати укладення договору управління. Обов'язок передати склад, який передається в управління, вважається виконаним у момент підписання установником управління та управителем акту приймання-передачі майна в управління.

На виконання зазначеного пункту договору управління нерухомого майна ДП «Іллічівський морський торговельний порт» 06.07.2007 передало ТОВ «Портовик Сервіс» складський майданчик складу № 4, який розташований в м. Іллічівськ, вул. Сухолиманська № 1-А, площею замощення - 22166 кв.м. Факт відповідної передачі підтверджується актом приймання-передачі майна від 06.07.2007.

Окрім того, відповідно до реєстраційного посвідчення, виданого 11.07.2007 комунальним підприємством Іллічівської міської ради Одеської області «Бюро технічної інвентаризації» вказаний складський майданчик складу № 4 є власністю держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України (відповідач-1), знаходиться у господарському віданні ДП «Іллічівський морський торговельний порт» (відповідач-2) та в цілому переданий в управління до 27.06.2022 та зареєстрований за ТОВ «Портовик сервіс», тобто вказане майно обтяжене правами позивача щодо володіння та користування цим майном.

Відповідно до договору управління майном, ДП «Іллічівський морський торговельний порт» зобов'язано також передати ТОВ «Портовик Сервіс» 21/100 реальної частки складського майданчику складу № 4 площею 6 222 кв.м., який в цілому складається з: замощення-І, підкранові колії № 1, залізничні колії № 2, 3, розташованого за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Сухолиманська,                 № 1. Факт такої передачі має бути підтверджений відповідним підписаним сторонами (ДП Іллічівський морський торговельний порт» та ТОВ «Портовик Сервіс») актом приймання-передачі майна.

Однак, акт приймання-передачі майна не підписаний з боку ДП «Іллічівський морський торговельний порт» та відповідно з боку ТОВ «Портовик Сервіс». Таким чином, ДП «Іллічівський морський торговельний порт» повністю не виконало свій обов'язок, передбачений п. 4.3.4. договору, щодо передачі майна в управління ТОВ «Портовик Сервіс».

Відповідно до вищевикладеного, позивач посилаючись на норми ст. 6 Закону України «Про управління об'єктами державної власності»,  ч. 2 ст. 16, ст.ст. 22,  526, 530, ч. 2  ст. 620 Цивільного кодексу України,  ст. 193 Господарського кодексу України, просив спонукання відповідачів виконати зобов'язання в натурі та заборонити вчиняти певні дії.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.12.2008 року залучено до участі у справі приватне підприємство “Укртрансконтейнер” в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.  Оскільки, позивач в позовній заяві просив суд заборонити відповідачам вчиняти будь – які дії стосовно передачі майна, переліченого у п. 1.2. договору управління нерухомим майном від 27.06.2007 у тому числі ПП “Укртрансконтейнер”, тому прийняття судом рішення у разі задоволення позовних вимог вплине на його права або обов'язки.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 03.10.2011 року замінено Міністерство транспорту та зв'язку України на його правонаступника - Міністерство інфраструктури України.

17.10.2011 представник позивача надав місцевому господарському суду заяву про відмову від частини позовних вимог, відповідно до якої просив суд зобов'язати Міністерство інфраструктури України та ДП «Іллічівський морський торговельний порт» вчинити дії щодо передачі ТОВ «Портовик Сервіс» в управління 21/100 реальної частки складського майданчику складу № 4 площею 6 222 кв. м., який в цілому складається з: замощення-І, підкранові колії № 1, залізничні колії № 2, 3, розташованого за адресою: Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Сухолиманська, № 1, а також стягнути з відповідача-1 та відповідача-2  85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.10.2011 р. у справі             № 33/416 (суддя Мудрий С.М.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Портовик Сервіс» до Міністерства інфраструктури України та до державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, приватне підприємство «Укртрансконтейнер» про спонукання виконати зобов'язання в натурі та заборону вчиняти певні дії позов задоволено частково.

Зобов'язано державне підприємство «Іллічівський морський торговельний порт» вчинити дії щодо передачі товариству з обмеженою відповідальністю «Портовик Сервіс» в управління 21/100 реальної частки складського майданчику складу № 4 площею 6 222 кв. м., який в цілому складається з: замощення-І, підкранові колії № 1, залізничні колії № 2,3, розташованого за адресою: Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Сухолиманська, № 1, відповідно до п. 4.3.4 договору управління нерухомим майном, укладеного 27.06.2007 року та посвідченого приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу ОСОБА_3

Стягнуто з ДП «Іллічівський морський торговельний порт» на користь ТОВ «Портовик Сервіс» витрати по сплаті державного мита в сумі 85 грн.  та 118 грн.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні позовних вимог щодо Міністерства інфраструктури України відмовлено.

Рішення обґрунтоване ч. 3 ст. 326, ст.ст. 525, 526, 610, 612, 629, ч. 1 ст. 1029 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» та ч. 2 ст. 73, ч. 5 ст. 75, ст.ст. 136, 193 Господарського кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ДП «Іллічівський морський торговельний порт» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення господарського суду міста Києва від 17.10.2011 року у справі 33/416 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю ТОВ «Портовик Сервіс» у задоволенні позовних вимог до Міністерства інфраструктури України, ДП «Іллічівський морський торговельний порт» про спонукання виконати зобов'язання в натурі та заборону вчиняти певні дії.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю висновків суду, викладених в оскарженому рішенні стосовно не виконання обов'язків щодо передачі в управління позивачу 21/100 реальної частики складського майданчику складу № 4, обставинам справи, а також тим що оскаржене рішення прийняте при неповному з'ясуванню обставин справи, зокрема, місцевим господарським судом не було взято до уваги доводи ДП «Іллічівськии морський торговельний порт», викладені у відзиві на позовну заяву та не в повній мірі досліджено судові рішення, прийняті у справах № 15/83-2002, № 16/155-08/4123.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПП «Укртрансконтейнер» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення господарського суду міста Києва від 17.10.2011 року у справі № 33/416 скасувати, у задоволенні позовних вимог ТОВ «Портовик Сервіс» відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю висновків суду, викладених в оскарженому рішенні обставинам справи та неповним з'ясуванням обставини, що мають значення для справи, а саме те,  що договором управління нерухомим майном від 27.06.2007 не визначено об'єкт управління що свідчить про те, що даний договір у зазначеній частині є неукладеним, а отже не може породжувати які-небудь права та обов'язки сторін, а також те що установник управління у письмовій формі відмовився від договору управління, що має наслідком припинення договору. При цьому, судом при прийнятті оскарженого рішення порушено та неправильно застосовано такі норми матеріального права як ч. 3 ст. 1030 та п. 7 ч. 1 ст. 1044 Цивільного кодексу України.

07.12.2011 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача-2 надійшли доповнення до апеляційної скарги за вих. № 272/ОБ-11 від 02.12.2011 року.

13.12.2011 року представник позивача звернувся до апеляційного суду з клопотання про припинення провадження в порядку ст. 80 ГПК України, у зв'язку із укладанням 16.11.2011 року договору про розірвання договору управління майном між позивачем та відповідачем-2.

24.01.2012 року представник відповідача - 2 в судовому засіданні підтримав власну апеляційну скаргу та апеляційну скаргу третьої особи з викладених в них підстав, просив суд скарги задовольнити, скасувати рішення господарського суду міста Києва від 05.08.2011 р. у справі № 33/416 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

24.01.2012 року представник відповідача – 1 в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу відповідача - 2 та апеляційну скаргу третьої особи з викладених в них підстав, просив суд скарги задовольнити, скасувати рішення господарського суду міста Києва від 05.08.2011 р. у справі № 33/416 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представники  позивача та третьої особи в судове засідання не з'явилися, про причини нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки, явка представників сторін та третьої особи у судові засідання не була визнана обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представника позивача та третьої особи про місце, дату та час судового розгляду, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутність представника позивача та третьої особи за наявними у справі матеріалами.

Київський апеляційний господарський суд відхиляє заявлене представником позивача у судовому засіданні від 13.12.2011 року письмове клопотання від 12.12.2011 року про припинення провадження у даній справі в порядку ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із укладанням 16.11.2011 року договору про розірвання договору управління майном між позивачем та відповідачем-2 враховуючи наступне.

Частинами 1, 3 ст. 101 ГПК України передбачено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими  доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Апеляційна інстанція звертає увагу на те, що нормами означеної статті та будь-якими іншими положеннями ГПК України не передбачено здійснення перегляду в апеляційному провадженні на підставі нових доказів, які не існували на момент прийняття судом першої інстанції відповідного процесуального документу та на прийняття якого такі документи (докази) не могли вплинути ніяким чином, оскільки вони не існували взагалі.

Як вбачається з договору про розірвання договору управління нерухомим майном, що укладений між позивачем та відповідачем-2 16.11.2011 року та посвідчений ОСОБА_3, приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Одеської області і зареєстрований за № 2302, останній укладений вже після прийняття місцевим господарським судом оскаржуваного рішення, що прийняте 17.10.2011 року.  

Слід зазначити також, що в п.10 договору сторони обумовили, що    за згодою   сторін  договору сторони дійшли згоди  про розірвання договору  управління нерухомим майном тільки з 01 грудня 2011 року (а.с.146-148 т. 3).

Враховуючи вищенаведене суд апеляційної інстанції  в силу положень ст. 101 ГПК України, не приймає та не розглядає, як належний та допустимий доказ на підтвердження відсутності предмету спору, договір про розірвання договору управління нерухомим майном від 16.11.2011 року. Водночас, колегія судів вважає за необхідне вказати на те, що провадження у справі може бути припинено судом з підстав, визначених у п. 1-1 ст. 80 ГПК України, лише у випадку, коли суду надані докази про відсутність предмету спору лише до прийняття рішення по суті.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, які були присутні в судовому засіданні,  обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.06.2007 року між державним підприємством «Іллічівський морський торговельний порт» (установник управління за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Портовик Сервіс» (управитель за договором) укладено договір управління нерухомим майном, відповідно до умов якого установник управління передає управителю в управляння державне майно, а саме складський майданчик складу № 4: замощення-І, підкранові колії № 1, залізничні колії № 2, 3 (площею 22 166 кв. м.), розташований на землях комунальної власності Іллічівської міської ради Одеської області площею 27 134 кв.м. за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Сухолиманська, № 1-А та 21/100 реальної частки складського майданчику складу № 4 площею 6 222 кв. м., який в цілому складається з: замощення-І, підкранові колії № 1, залізничні колії № 2, 3, розташованого на землях комунальної власності Іллічівської міської ради Одеської області площею 24 522 кв.м. за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Сухолиманська, № 1, яке закріплене за установником управління на праві господарського відання, а управитель зобов'язався за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління, який є вигодо набувачем за даним договором.

Пунктом 2.7 договору управління нерухомим майном передбачено, що вигоди від майна, що передане в управління, належать порту. При цьому дохід від управління майном сплачується установнику управління в розмірі 15% доходу від використання майна, переданого в управління, та не може становити менше 170 000,00 грн. у квартал (п. 3.1. договору). Управитель зобов'язаний забезпечити контейнерний вантажопотік у розмірі не менше 8 000 ТЕU в місяць (п. 4.1.1 договору).

Згідно п. 4.1.2 договору, управитель зобов'язаний за свій рахунок впровадити систему управління контейнерним терміналом, організовувати систему обліку, прийому і видачі контейнерів, приймати на себе всі ризики, пов'язані зі зберіганням контейнерного устаткування та ризики, пов'язані з взаємовідносинами з експедиторами.

Згідно п. 4.3.4 договору, установник управляння зобов'язаний передати майно, яке передається в управління управителю, протягом десяти календарних днів від дати укладання договору. Обов'язок передати склад, який передається в управління, вважається виконаним у момент підписання установником управління та управителем акту приймання-передачі майна в управління.

Термін дії договору управління нерухомим майном складає 15 років, договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 27.06.2022 року (п. 8.1 договору).

Відповідно до ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 ст. 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ч. 1 ст. 1029 ЦК України, за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Відповідно до акту приймання-передачі майна від 06.07.2007 року до договору управління нерухомим майном від 27.06.20007 року, державне підприємство «Іллічівський морський торгівельний порт» передало, а товариство з обмеженою відповідальністю «Портовик сервіс» прийняло в управління: склад відкритого зберігання пр.1-2 очер. 1 складу 4, склад відкритого зберігання пр. 1-2 очер. 3 складу 4, склад відкритого зберігання пр. 1-2 очер. 4 складу 4, склад відкритого зберігання пр. 1-2 очер. 2 складу 4, що складає згідно Свідоцтва про право власності № 31569 від 05.04.2007 року, складський майданчик № 4, який розташований в м. Іллічівськ, вул. Сухомлинська № 1-А, площею замощення - 22 166 м2. Натомість, в матеріалах справи знаходиться лист державного підприємства «Іллічівський морський торгівельний порт» № 20.1./7-881 від 23.09.2008 року, відповідно до якого було повідомлено позивача про можливість передачі майна, яке перебуває в управління та обтяжене правами останнього, згідно договору управління нерухомим майном від 27.06.2007 року, до спільної діяльності державного підприємства «Іллічівський морський торгівельний порт» та приватного підприємства «Укртрансконтейнер» за договором про спільну діяльність № 435-О від 22.06.2005 року на підставі рішення господарського суду Одеської області від 10.06.2008 року у справі № 15/83-08-2002 року.

Враховуючи, що відповідачем -2 не надано ані в суді першої, а ні в суді апеляційної інстанцій до матеріалів справи заперечення підтвердженні належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України, апеляційний суд вважає правомірним висновок місцевого господарського суду, що останній не виконав покладені на нього зобов'язання щодо передачі в управління ТОВ «Портовик сервіс» 21/100 реальної частки складського майданчику складу № 4 площею 6 222 кв. м., який в цілому складається з: замощення-І, підкранові колії № 1, залізничні колії № 2, 3, розташованого на землях комунальної власності Іллічівської міської ради Одеської області площею 24 522 кв.м. за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Сухолиманська, № 1.

Відповідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 1 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» від 21.09.2006 року N 185-V визначено, що управління об'єктами державної власності – це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», суб'єктами управління об'єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України; Фонд державного майна України; міністерства та інші органи виконавчої влади (далі - уповноважені органи управління); органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі - господарські структури); юридичні та фізичні особи, які виконують функції з управління корпоративними правами держави (далі - уповноважені особи); Національна академія наук України, галузеві академії наук.

Положеннями п. 4.1 договору управління нерухомим майном від 27.06.2007 року передбачено, що майно яке є предметом управління є власністю держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України та знаходиться в повному господарському відання Іллічівського морського торговельного порту.

Частиною 2 ст. 73 ГК України встановлено, що орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 23.05.2007 року                   № 440 «Про внесення змін до переліків підприємств, установ та організацій, що входять до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України» встановлено, що державне підприємство «Іллічівський морський торговельний порт» входить до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України.

Згідно ч. 3 ст. 326 ЦК України, управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Відповідно до п.п. 12 п. 4 Положення про Міністерство транспорту та зв'язку України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2006 року № 789, Міністерство транспорту та зв'язку України здійснює відповідно до законодавства функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління.

Згідно п. 14 та п. 18 ст. 6 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» уповноважені органи управління, в даному випадку – Міністерство транспорту та зв'язку України, передають функції з управління об'єктами державної власності господарським структурам та уповноваженим особам, що погоджують передачу об'єктів державної власності в комунальну власність, до сфери управління інших органів, уповноважених управляти об'єктами державної власності, господарських структур (державних господарських організацій).

Згідно ч. 5 ст. 75 ГК України, державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати майнові об'єкти, що належать до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить, і лише на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ст. 136 Господарського кодексу України, право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Отже, державне підприємство, за яким закріплено майно на праві господарського відання здійснює володіння, користування, управління і розпорядження таким майном за згодою державного органу, до сфери управління якого від входить.

Таким чином, відповідно до вищевикладеного, Міністерство транспорту та зв'язку України не може бути зобов'язаною стороною за договором про управляння нерухомим майном від 27.06.2007 року укладеним між державним підприємством «Іллічівський морський торговельний порт»та товариством з обмеженою відповідальністю «Портовик Сервіс», форма, зміст та умови якого були попередньо погоджені з Міністерством транспорту та зв'язку України.

Відповідно до п. 2 Указу Президента України № 581/2011 від 12.05.2011 року “Про Положення про Міністерство інфраструктури України”, Міністерство інфраструктури України є правонаступником Міністерства транспорту та зв'язку України (крім прав та обов'язків, пов'язаних із реалізацією функцій у сфері телекомунікацій, користування радіочастотним ресурсом України, надання послуг поштового зв'язку), а також Міністерства культури і туризму України в частині функцій з реалізації державної політики у сфері туризму.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду, що позовні вимоги позивача щодо Міністерство інфраструктури України є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає необґрунтованими і такими, що не відповідають фактичним обставинам справи твердженнями ДП «Іллічівський морський торгівельний порт», що викладені в апеляційній скарзі стосовно необґрунтованості висновків суду першої інстанції жодними належними та допустимими доказами з приводу того, що останній не виконав покладені на нього обов'язки щодо передачі в управління позивачу 21/100 реальної частики складського майданчику складу. При цьому, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач - 2 не скористався наданим йому чинним законодавством права та не надав належних та допустимих доказів в суді апеляційної інстанції на спростування тверджень місцевого суду щодо не підписання акту прийому-передачі спірного майна з боку скаржника та відповідно з боку товариства з обмеженою відповідальністю «Портовик Сервіс».

Приватне підприємство «Укртрансконтейнер» в своїй апеляційній скарзі та доповнення до апеляційної скарги зазначає про невизначеність об'єкта управління в договорі управління нерухомим майном від 27.06.2007 року саме в частині 21/100 реальної частки складського майданчику складу № 4, а тому даний договір у зазначеній частині на думку скаржника є неукладеним, а отже не може породжувати будь – які права та обов'язки сторін. При цьому, скаржник стверджує, що установник управління у письмовій формі відмовився від договору управління наслідком чого є припинення даного договору. Враховуючи наведе, скаржник зазначає, що судом було порушено та неправильно застосовано такі норми матеріального права як ч. 3 ст. 1030 та п. 7 ч. 1 ст. 1044 ЦК України. Ще апелянт зазначає, що відповідно до умов п. 5 договору, управитель, а саме позивач, повинен протягом 60 днів з моменту розірвання зазначеного договору повернути установнику управління ДП «Іллічівський морський торгівельний порт» нерухоме майно, визначене самим договором.

Колегія суддів не приймає до уваги вищенаведені твердження третьої особи, оскільки, зазначені обставини вже були предметами розгляду господарських справ за якими прийнято рішення, а тому відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішеннями господарського суду (іншого органу, який вирішує господарський спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, твердження третьої особи, що містяться в апеляційній скарзі, спростовуються доказами наявними в матеріалах справи., а саме - відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 05.03.2009 року скасовано рішення господарського суду Одеської області від 10.06.2008 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.07.2008 року та від 09.10.2008 року у справі № 15/83-08-2002 якими задоволено позовні вимоги приватного підприємства «Укртрансконтейнер» до державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» про спонукання виконати зобов'язання за договором № 435-О про спільну діяльність від 22.06.2005 року та додаткової угоди до нього від 10.04.2006 року, а саме: передати додатковий вклад у вигляді гідротехнічних споруд-причалів № 1 та № 2, технологічне обладнання, інші об'єкти інфраструктури та тилові площадки для зберігання контейнерів.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду у справі                        № 16/155-08/4123 від 16.06.2009 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України 04.11.2009 року, скасовано рішення господарського суду Одеської області від 28.10.2008 року у справі № 16/155-08-4123 про визнання недійсним на майбутнє договір управління нерухомим майном від 27.06.2007 року, укладений між державним підприємством «Іллічівський морський торговельний порт» та товариством з обмеженою відповідальністю «Портовик Сервіс».

Також, рішенням господарського суду Одеської області від 12.05.2009 року у справі № 34/36-09-910, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.06.2009 року задоволено позов заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України та державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» до приватного підприємства «Укртрансконтейнер». Розірвано договір № 435-0 від 22.06.2005 року про спільну діяльність в Іллічівськом порту (договір простого товариства), укладений між державним підприємством «Іллічівський морський торговельний порт» та приватним підприємством «Укртрансконтейнер». Постановою Вищого господарського суду України від 29.12.2010 року частково скасовано постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.10.2010 року у справі № 4-34/36-09-910 в частині задоволення заяви приватного підприємства «Укртрансконтейнер» про перегляд рішення господарського суду Одеської області від 12.05.2009 року за нововиявленими обставинами по справі                           № 34/36-09-910, скасування рішення господарського суду Одеської області від 12.05.2009 року у справі № 34/36-09-910 та відмови у задоволенні позову про розірвання договору про спільну діяльність.

Зважаючи на те, що в процесі судового розгляду було встановлено факт порушення державним підприємством «Іллічівський морський торговельний порт» свого обов'язку щодо належного виконання зобов'язань за договором, а також враховуючи відсутність доказів, які б свідчили, що вказане порушення сталось не з вини відповідача - 2, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовні вимоги вчинити дії щодо передачі нерухомого майна в управління позивача.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі наявних в справі матеріалів дійшла до висновку, що відповідно до ст. 43 ГПК України підстав для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 32-34, 35 43, 85, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Залишити рішення господарського суду міста Києва від 17.10.2011 р. у справі № 33/416 без змін, апеляційну скаргу приватного підприємства «Укртрансконтейнер» та апеляційну скаргу державного підприємства «Іллічівський морський торгівельний порт» - без задоволення.

Головуючий суддя                                                                      Разіна  Т.І.

Судді                                                                                          Сотніков С.В.

                                                                                          Дзюбко П.О.