Рішення

від 15.07.2008 по справі 9/95

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157,

тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

15.07.08

р.                                                                                                   

Справа № 9/95                              

Господарський

суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

при

секретарі судового засідання Гутевич С.Ю.

розглянувши

у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за

позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Маріуполь

до

відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Азовснабторг-Транс”,

м.Маріуполь

про

стягнення 122 845грн.55коп.

В

засіданні брали участь представники сторін:

від

позивача: ОСОБА_1.  - довіреність № 1076

від 27.04.2007р. (представник);

від

відповідача: не з`явився.

СУТЬ

СПОРУ:

          Позивач, Фізична особа - підприємець

ОСОБА_1, м.Маріуполь звернувся до господарського суду Донецької області з

позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю

„Азовснабторг-Транс”, м.Маріуполь про стягнення заборгованості в розмірі 122

845грн.55коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 90

563грн.84коп., пені в розмірі 7 374грн.13коп., 3% річних в розмірі 2

404грн.28коп. та суми інфляційних витрат в розмірі 22 503грн.30коп.

          В обґрунтування своїх вимог позивач

посилається на договір поставки №02/16-1 від 16.02.2007р., специфікацію до

договору №2 від 30.06.2007р., рахунок №2 від 30.06.2007р., видаткову накладну

№2 від 02.07.2007р., акт приймання-передачі ТМЦ від 02.07.2007р., реєстр

платіжних документів з 24.07.2007р. по 24.10.2007р.

Відповідач,

який належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами

господарського суду від 22.05.2008р., 12.06.2008р., заявлені позовні вимоги не

оспорив, відзив на позов не представив, у судове засідання не з`явився, тому згідно

ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, справу розглянуто за

наявними матеріалами.

Згідно

довідки Головного управління статистики у Донецькій області №22-10/1638 від

29.05.2008р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Азовснабторг-Транс”,

м.Маріуполь станом на 29.05.2008р. в Єдиному державному реєстрі підприємств та

організацій України значиться як юридична особа.

Розгляд

справи відкладався.

Розглянувши

матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

встановив:

16.02.2007р.

між Фізичною особою - підприємцем )ОСОБА_1, м.Маріуполь та Товариством з

обмеженою відповідальністю „Азовснабторг-Транс”, м.Маріуполь укладений договір

поставки №02/16-1, відповідно до якого постачальник (позивач) зобов`язується поставляти

та передавати у власність замовника (відповідача) металопродукцію (надалі -

товар), зазначений в специфікації до даного договору, а замовник зобов`язується

прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору

(п.1.1 договору).

Пунктом

3.2 договору передбачено, що поставка товару проводиться на умовах (згідно

правилам ІНКОТЕРМС, 2000р.), що вказані в специфікації до даного договору.

Відповідно

до специфікації №2 від 30.06.2007р. до договору поставки №02/16-1 від

16.02.2007р. загальною вартістю поставки продукції є 289 563грн.84коп.

На

виконання умов договору, позивачем на адресу відповідача була здійснена

поставка товару на загальну суму 289 563грн.84коп., що підтверджується

видатковою накладною №2 від 02.07.2007р., копія якої наявна в матеріалах

справи.

Фактичне

отримання відповідачем зазначеного товару підтверджується підписом представника

відповідача на видатковій накладній в графі „принял” та печаткою підприємства,

а також актом приймання-передачі ТМЦ від 02.07.2007р., який підписаний

сторонами без заперечень та скріплений печатками підприємств (копія акту додана

до матеріалів справи).

На

сплату обумовленого специфікацією товару відповідачу виставлений рахунок №02

від 30.06.2007р. на суму 289 563грн.84коп.

За

твердженням позивача, відповідач частково оплатив отриманий товар на загальну

суму 199 000грн.00коп., що вбачається з наданої позивачем копії реєстру

платіжних документів з 24.07.2007р. по 24.10.2007р.

Таким

чином, позивач зазначає, що на момент подання позовної заяви відповідач не

оплатив залишкову вартість товару, у зв`язку з чим за останнім утворилась

заборгованість в розмірі 90 563грн.84коп.

Як

вбачається з умов договору, останнім не встановлений строк оплати товару, однак

специфікація, за якою здійснювалось постачання товару містить вимогу про те, що

оплата товару здійснюється по факту доставки.

На

ряду з зазначеним, при визначенні моменту виникнення зобов'язання відповідача

щодо оплати отриманої продукції суд вважає за необхідне в даному випадку

застосувати положення ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, відповідно з якою

покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття

товаророзпорядчих документів на нього.

Таким

чином, враховуючи наявність підписів представника відповідача на відповідній видатковій

накладній та на акті приймання-передачі ТМЦ від 02.07.2007р., а також

відсутність заперечень відповідача щодо неотримання товару за цією накладною,

строком оплати отриманого товару є 02.07.2007р.

Згідно

вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу

України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов

договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням

у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана

вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно,

виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної

дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку

(ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття

174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання

можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом,

а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким

чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши

поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої

зобов`язання щодо своєчасної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим за

останнім утворилась заборгованість у розмірі 90 563грн.84коп.

Для

всебічного та об`єктивного розгляду справи господарський суд ухвалою від

12.06.2008р. зобов`язав відповідача надати письмові пояснення стосовно

наявності підписів та печаток на специфікації №2 від 30.06.2007р., видатковій

накладній №2 від 02.07.2007р., акті приймання-передачі ТМЦ від 02.07.2007р.,

надати рахунок №2 від 30.06.2007р.

Однак

вимоги суду не виконані, відповідні пояснення не надані.

Відповідно

до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в

господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За

приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона

повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог

або заперечень.

Оскільки

відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений

товар, суд робить висновок, що сума боргу в розмірі 90 563грн.84коп. не

погашена до теперішнього часу.

З

огляду на викладене, враховуючи фактичне отримання відповідачем товару, суд

вважає, що позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Маріуполь в

частині стягнення основного боргу в розмірі 90 563грн.84коп. є обґрунтованими,

доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно

до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що

прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його

у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно

до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з

порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі

порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або

законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 ЦК України).

За

приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що

обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання

за кожен день прострочення виконання.

Пунктом

5.2 договору встановлено, що за прострочення платежу відповідно до умов даного

договору, замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової

ставки НБУ від простроченого платежу.

Договір

в цій частині підписаний сторонами без заперечень, в судовому порядку недійсним

не визнаний.

За

приписом п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій

за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або

договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало

бути виконано.

На

підставі вищезазначеного пункту договору та з урахуванням положень ст.232 ГПК

позивачем нарахована пеня в розмірі 7 374грн.13коп. за період прострочення з

03.07.2007р. по 03.01.2008р.

Розглянувши

розрахунок позивача, враховуючи прострочення оплати товару, суд дійшов

висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 7374грн.13коп.

не суперечать вимогам чинного законодавства, а відтак підлягають задоволенню.

За

приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив

виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити

суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час

прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший

розмір процентів не встановлений договором або законом.

На

підставі зазначеної норми, за розрахунком позивача, сума інфляційних витрат за

період прострочення оплати товару з серпня 2007р. по квітень 2008р. становить

22 503грн.30коп. та 3% річних становлять суму в розмірі 2 404грн.28коп. за

період прострочення з 03.07.2007р. по 20.05.2008р.

Розглянувши

наданий позивачем розрахунок, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення

інфляційних витрат в розмірі 22 503грн.30коп. та суми 3% річних в розмірі 2

404грн.28коп. не суперечать вимогам чинного законодавства України, а відтак є

такими, що підлягають задоволенню.

Судові

витрати підлягають віднесенню на відповідача в порядку, встановленому ст.49

Господарського процесуального кодексу України.

На

підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611,

612, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193, 232 Господарського

кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського

процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Маріуполь до відповідача, Товариства з

обмеженою відповідальністю „Азовснабторг-Транс”, м.Маріуполь про стягнення

заборгованості в розмірі 122 845грн.55коп., яка складається з суми основного

боргу в розмірі 90 563грн.84коп., пені в розмірі 7 374грн.13коп., 3% річних в

розмірі 2 404грн.28коп. та суми інфляційних витрат в розмірі 22 503грн.30коп. -

задовольнити.

Стягнути

з Товариства з обмеженою відповідальністю „Азовснабторг-Транс” (за адресою:

вул.Сонячна, 3, кв.73, м.Маріуполь, 87512, р/р 26004201308937 в філії АКБ

„Райффайзенбанк”, м.Маріуполь, МФО 335775, код ЄДРПОУ 34273777) на користь

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (за адресою: АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_1в АКІБ

„УкрСиббанку”, МФО 351005, ІПН НОМЕР_2 ) суму основного боргу в розмірі 90563грн.84коп.,

пеню в розмірі 7 374грн.13коп., 3% річних в розмірі 2 404грн.28коп. та суми

інфляційних витрат в розмірі 22 503грн.30коп., а також витрати по сплаті

державного мита в сумі 1 228грн.46коп. та витрати на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу в сумі 118грн.00коп.

Видати

наказ після набуття рішенням законної сили.

Рішення

суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його

прийняття.

У

судовому засіданні 15.07.2008р. оголошено повний текст рішення.

               Суддя                                                                                                                                          

16.07.08