Рішення

від 25.01.2012 по справі 51/366

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

51/366

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  51/366

25.01.12

За позовом Комерційного банку "Українська фінансова група" - Товариство з обмеженою відповідальністю

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Комфорт Плюс"      

про стягнення 855 230,77 грн.

                                                                                                                  Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: Тимчак В.І.

від відповідача: Чорний О.А.

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення 855 230,77 грн. заборгованості по поверненню авансів, сплати відсотків та пені за прострочення термінів їх сплати згідно договору факторингу № 122-Ф від 25.12.2007 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 26.09.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У процесі розгляду справи позивач подав уточнення до позовної заяви, відповідно до яких просив стягнути з відповідача 348 789, 90 грн. за отриманими сумами фінансування (авансу), строк погашення якої настав, 211 433, 54 грн. за комісіями, визначеними у п. 5.3.2 договору факторингу № 122-Ф від 25.12.2007 р., 198 086, 83 грн. за пеню, нарахованою за несвоєчасне повернення сум фінансування (авансу), 46 104, 10 грн. пенею, нарахованою за несвоєчасне перерахування сум, вказаних у п. 5.3.2 договору факторингу № 122-Ф від 25.12.2007 р.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, мотивуючи свої заперечення тим, що позовна давність до заявлених позивачем вимог сплила, що є підставою для відмови у позові.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 19.10.2011 р., у зв'язку з перебуванням судді Пригунової А.Б. у відпустці, справу № 51/366 передано на розгляд судді Гулевець О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2011 р. справа № 51/366 прийнята суддею Гулевець О.В. до свого провадження та призначена до розгляду на 14.11.2011 р.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 14.11.2011 р., у зв'язку з виходом судді Пригунової А.Б. з відпустки, справу № 51/366 передано на розгляд судді Пригуновій А.Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2011 р. справа № 51/366 прийнята суддею Пригуновою А.Б. до свого провадження та призначена до розгляду на 14.11.2011 р.

Розгляд справи переносився через неналежне виконання сторонами вимог суду та необхідність витребувати додаткові докази у справі.

25.01.2012 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи з метою встановлення особи, якою підписаний договір № 122-Ф від 25.12.2007 р. та додатки до нього від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Комфорт Плюс".

Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України рішення для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Разом з тим, суд відзначає, що договір № 122-Ф від 25.12.2007 р. від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Комфорт Плюс" підписано директором Кочмар І.Г., в той час як клопотання про призначення експертизи для встановлення підпису директора підписано Ейзер Т.Ю., посадове становище якого зазначено як директор.

При цьому, відомостей щодо оспорення Кочмар І.Г. легітимності його підпису на договорі Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Комфорт Плюс" суду не надано.

Також суд відзначає, що відповідачем не оспорюється оригінальність відтиску печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Комфорт Плюс", яка міститься на договорі та додатках та не надано відомостей щодо її викрадення чи зникнення та висновок експертизи не вплине на результат вирішення спору у даній справі, а відтак –суд вважає призначення судової експертизи недоцільним та відмовляє у задоволені клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Комфорт Плюс".

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 25.01.2012 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.12.2007 р. між Комерційним банком "Українська фінансова група" - Товариство з обмеженою відповідальністю та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Комфорт Плюс" укладено договір факторингу № 122-Ф, за умовами якого позивач зобов'язався фінансувати діяльність відповідача під відступлення прав вимоги до дебіторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Комфорт Плюс" грошових коштів (з усіма видами неустойки), право на отримання яких належить відповідачу на підставі документів, які підтверджують таке право вимоги у відповідності до контракту, а відповідач зобов'язався відступити вказані права вимоги грошових коштів від дебіторів в порядку, передбаченому даним договором, а також сплатити належні фактору платежі.

Відповідно до п. 2.2. договору протягом терміну дії договору грошова вимога до дебітора відповідача вважається прийнятою фактором (відступленою відповідачем) з моменту підписання реєстру переданих документів за угодою.

Відповідно до п. 7.2.1. договору сторони разом з підписанням договору домовились, що відповідач виступає поручителем перед позивачем за виконання дебіторами відповідача грошових коштів, право вимоги за якими відступлено відповідачем позивачу. Відповідач несе солідарну відповідальність перед позивачем за виконання дебітором зобов'язань, передбачених контрактом та кожною конкретною угодою. Моментом, з якого відповідач набуває статусу поручителя щодо виконання зобов'язань конкретним дебітором за конкретною угодою є момент підписання сторонами реєстру переданих документів за угодою та, відповідно, переходу до позивача права власності на право вимоги грошових коштів від дебітора за відповідною угодою.

Згідно з п. 7.2.2. договору у випадку невиконання або неналежного виконання дебітором зобов'язань з оплати грошових коштів за угодою, право вимоги за якою відступлено відповідачем позивачу. Відповідач як солідарний боржник (поручитель дебітора) зобов'язується протягом 2-х днів з дня закінчення додаткового строку, сплатити позивача прострочену заборгованість дебітора в повному обсязі, право стягнення якої належить позивачу на умовах контракту та/або угоди та відшкодувати позивача всі понесені збитки, пов'язані з невиконанням дебітором своїх зобов'язань.

Умови договору, відповідно до п. 10.1. договору, щодо відступлення відповідачем позивачу права вимог грошових коштів від відповідного дебітора, як і оплата позивачем авансу відповідачу, набирають чинності з моменту підписання сторонами відповідного реєстру переданих документів за угодою. В іншій частині договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та укладається до 25.12.2008 р.

Відповідно до додатку № 2/2 від 27.03.2008 р. до договору № 122-Ф від 25.12.2007 р. відповідач надає для придбання позивачем право вимоги грошових коштів з моменту їх виникнення за всіма контрактами, укладеними відповідачем в межах 1 000 000, 00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами підписані реєстри переданих документів за угодою до договору факторингу № 122-Ф від 25.12.2007 р., у яких зазначається, що відповідач відступає позивачу право стягнення грошових коштів за відповідними контрактами, на умовах вказаного договору.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що на виконання договору факторингу № 122-Ф від 25.12.2007 р. за період з 08.04.2008 р. до 11.06.2008 р. ним здійснено фінансування відповідача шляхом надання сум фінансування (авансів) на визначений строк під відступлення Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Комфорт Плюс" на користь Комерційного банку "Українська фінансова група" - Товариство з обмеженою відповідальністю належних відповідачу за договорами поставки прав грошової вимоги до дебіторів.

Тож, позивач зазначає, що за договорами поставки настав строк виконання зобов'язань, право грошової вимоги за якими відступлено позивачем у якості забезпечення виконання зобов'язання за договором  факторингу № 122-Ф від 25.12.2007 р. та просить стягнути з відповідача 348 789, 90 грн. –за отриманими сумами фінансування, строк погашення якої настав та 211 433, 54 грн. –за комісіями, визначеними у п. 5.3.2. договору факторингу № 122-Ф від 25.12.2007 р. Також позивач просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне повернення фінансування (авансу) у розмірі 198 086, 83 грн. та пеню, нараховану за несвоєчасне перерахування відповідачем позивачу сум, вказаних у п. 5.3.2. договору факторингу № 122-Ф від 25.12.2007 р. у розмірі 46 104, 10 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Зі змісту вищенаведеної норми випливає, що факторинг передбачає заміну кредитора у зобов'язанні, а тому до цих відносин можуть також застосовуватися положення Цивільного кодексу України щодо заміни кредитора у зобов'язанні.

Договір факторингу являє собою зобов'язальне правовідношення, яке виникає між фактором та продавцем (постачальником) товарів за яким фактор купує у клієнта право вимоги останнього по відношенню до його контрагентів (боржників) за договорами по сплаті заборгованості за поставлені (передані) товари або надані послуги, тим самим фінансуючи діяльність клієнта. До того ж в даному випадку мова йде не про будь-яке окреме відплатне відступлення конкретного права вимоги, а про конкретну дебіторську заборгованість (повністю або частково).

У відповідності до ст. 1077 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Частиною 3 статті 1081 Цивільного кодексу України встановлено, що клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред'явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідно з ч. 1 ст. 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами встановлено терміни виконання дебіторами зобов'язання з оплати грошових коштів, право вимоги яких відступлено відповідачем та, при цьому, встановлений строк (додатковий строк) виконання таких зобов'язань самим відповідачем, який відповідно до умов договору факторингу № 122-Ф від 25.12.2007 р. виступає поручителем перед позивачем за виконання дебіторами зобов'язань.

За реєстрами, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, строк оплати дебітором (у даному випадку Товариством з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш енд Кері») заборгованості перед позивачем встановлено з 15.07.2008 р. до 04.08.2008 р.

У відповідності до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно зі ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Тож, з огляду на те, що відповідач поручився за виконання дебіторами зобов'язань щодо оплати, право вимоги за якими відповідачем відступлено позивачу за договором факторингу № 122-Ф від 25.12.2007 р., суд вважає, що Комерційним банком "Українська фінансова група" - Товариство з обмеженою відповідальністю правомірно заявлено вимоги про стягнення такої заборгованості до відповідача.

Разом з тим, відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність, відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У своїх заперечення відповідач заявив про застосування до вимог позивача позовної давності.

Як вбачається із позовної заяви Комерційного банку "Українська фінансова група" - Товариство з обмеженою відповідальністю, остання подана до Господарського суду міста Києва 11.08.2011 р.

Тож, з урахуванням вищевикладеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів за отриманими сумами фінансування за договором факторингу № 122-Ф від 25.12.2007 р., строк погашення яких настав у період  з 15.07.2008 р. до 04.08.2008 р. задоволенню не підлягають з огляду на сплив позовної давності.

При цьому, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів за отриманими сумами фінансування за договором факторингу № 122-Ф від 25.12.2007 р. за період з 28.08.2008 р. до 08.09.2008 р. що становить 68 123, 36 грн.

Що ж до вимог про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне повернення фінансування (авансу) у розмірі 198 086, 83 грн., що розрахована за період з 18.07.2008 р. до 01.05.2011 р. суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тож, нарахування позивачем пені за період з 18.07.2008 р. до 01.05.2011 р. у даному випадку суперечить нормам Господарського кодексу України.

Крім того, відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

З огляду на викладене, позовна давність щодо вимог про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне повернення фінансування (авансу) сплила, а відтак –вимоги про її стягнення не підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 211 433, 54 грн. – за комісіями, визначеними у п. 5.3.2. договору факторингу № 122-Ф від 25.12.2007 р.

Відповідно до п. 5.3.1. договору позивач не пізніше робочого дня, наступного за днем підписання сторонами реєстрів, переданих документів за угодою та надання підприємством стандартного повідомлення про зміну реквізитів перераховує аванс.

Пунктом 5.3.2. договору визначено, що в день оплати позивачем авансу відповідач сплачує на рахунок позивача плату за фінансування у розмірі, визначеному тарифами та комісію за послуги з управління дебіторською заборгованістю відповідача у розмірі та на умовах, визначених тарифами.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Разом з тим, серед наданих позивачем документів не міститься доказів на підтвердження здійснення ним управління дебіторською заборгованістю Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Комфорт Плюс" та, при цьому, не надано суду чіткого розрахунку заявленої до стягнення суми із посиланням на відповідні докази вчинення позивачем дій, передбачених договором.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Тож, оскільки позивач не довів обґрунтованості своїх вимог поданими суду доказами, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 211 433, 54 грн. за комісіями за послуги з управління дебіторською заборгованістю відповідача.

Стосовно вимог про стягнення пені за несвоєчасне перерахування відповідачем позивачу сум, вказаних у п. 5.3.2. договору факторингу № 122-Ф від 25.12.2007 р. у розмірі 46 104, 10 грн. за період з 18.07.2008 р. до 01.05.2011 р., суд відзначає, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України право на стягнення неустойки виникає у разі порушення зобов'язання.

Разом з тим, позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами порушення зобов'язання, а відтак вимоги про стягнення пені визнаються судом безпідставними.

Підсумовуючи вищевикладене, суд частково задовольняє вимоги позивача, а саме у розмірі 68 123, 36 грн. –про стягнення коштів за отриманими сумами фінансування за договором факторингу № 122-Ф від 25.12.2007 р.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній станом на момент звернення до суду) покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи наведене, керуючись  ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд  міста Києва, -

ВИРІШИВ:

          1. Позовні вимоги Комерційного банку "Українська фінансова група" - Товариство з обмеженою відповідальністю задовольнити частково.

          2 Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Комфорт Плюс" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 22/15, код ЄДРПОУ 35149675), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Комерційного банку "Українська фінансова група" - Товариство з обмеженою відповідальністю (01021, м. Київ, вул. Грушевського Михайла/Кріпостий Яр, 34/1-А, код ЄДРПОУ 26549574) заборгованість у розмірі 68 123, 36 (шістдесят вісім тисяч сто двадцять три грн. 36 коп.) грн., 681, 23 (шістсот вісімдесят одна грн. 23 коп.) грн. –державного мита та 18, 80 (вісімнадцять грн. 80 коп.) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

          Суддя                                                                                                                                                 Пригунова А.Б.

                                                                                 Повне рішення складено 30.01.2012 р.