Постанова

від 15.05.2012 по справі 51/366

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2012 № 51/366

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Отрюха Б.В.

Михальської Ю.Б.

За участю представників сторін:

від позивача: Тимчак В.І. - юрист;

від відповідача : не з»явився;

розглядаючи апеляційні скарги Комерційного банку «Українська фінансова група» - Товариство з обмеженою відповідальністю та Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Комфорт Плюс»

на рішення

Господарського суду м. Києва

від 25.01.2012р.

у справі № 51/366

за позовом Комерційного банку «Українська фінансова група» - Товариство з обмеженою відповідальністю

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Комфорт Плюс»

про стягнення 855 230,77 грн.

В С Т А Н О В И В:

Комерційний банк «Українська фінансова група» - Товариство з обмеженою відповідальністю звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Комфорт Плюс» про стягнення 855 230,77 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 25.01.2012р. у справі № 51/366 позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Комфорт Плюс» на користь Комерційного банку «Українська фінансова група» - Товариство з обмеженою відповідальністю заборгованість у розмірі 68 123,36 грн., 681, 23 грн. - державного мита та 18,80 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов Комерційного банку «Українська фінансова група» - Товариство з обмеженою відповідальністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин справи.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що 25.12.2007 року між Комерційним банком «Українська фінансова група» - Товариством з обмеженою відповідальністю (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Комфорт Плюс» (відповідач) було укладено договір факторингу №122-Ф, у відповідності до якого позивач зобов'язувався здійснювати фінансування відповідача під відступленням останнім позивачу прав грошової вимоги за договорами поставки - в якості забезпечення виконання зобов'язань відповідача перед позивачем за договором факторингу, як передбачено абз. 2 ч. 1 ст. 1077 ЦК України та п. 2.1. договору факторингу.

Як стверджує апелянт станом на 01.05.2011 рік дебітором не сплачено грошових коштів за договорами поставки, права грошової вимоги до дебітора за яким відступлені відповідачем позивачу в якості забезпечення виконання зобов'язання відповідача перед позивачем за договором факторингу, строк сплати за якими настав.

Апелянт зауважує, що станом на 01.05.2011 року заборгованість відповідача перед позивачем складає:

- 348 789,90 грн. - за отриманими сумами фінансування, строк погашеної якої настав;

- 211 433,54 грн. - за комісіями, визначеними у п. 5.3.2 договору факторингу №122-Ф від 25.12.2007 року;

- 46 104,10 грн. - за пенею, нарахованою за несвоєчасне перерахування відповідачем позивачу сум, вказаних у п. 5.3.2 договору факторингу №122-Ф від 25.12.2007 року;

В своїй апеляційній скарзі апелянт зазначає, що починаючи з 29.12.2009року в Комерційному банку «Українська фінансова група» - Товаристві з обмеженою відповідальністю Національним банком України було ініційовано процедуру ліквідації та призначено ліквідатора Рябова О.А., тобто відповідно до Постанови НБУ №784, починаючи з 05.01.2010 року керівництво скаржника було відсторонено і повноваження керівника повністю перейшли до ліквідатора банку і відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» та п. 8.1. постанови НБУ «Про затвердження Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства» ним було здійснено інвентаризацію активів, а отже тільки починаючи з січня 2010 року для ліквідатора, як для особи, діючої від імені Національного банку України, у зв'язку із зазначеними обставинами, які можуть визнаватися повноважними причини пропущеної позовної давності, а отже на думку апелянта порушене право має підлягати захисту.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2012 року порушено апеляційне провадження та викликано повноважних представників у судове засідання.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2012 розгляд справи відкладено на 19.04.2012 рік.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2012 року приєднано до апеляційного провадження скаргу ТОВ «Торгівельна компанія «Комфорт Плюс».

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач, звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин справи.

В своїй апеляційній скарзі, апелянт зауважує, що позивачем відповідачу була надана фінансова послуга факторингу шляхом фінансування під відступленням права вимоги з метою отримання позивачем прибутку, а не послуга факторингу шляхом кредитування відповідача під забезпечення право вимоги.

Як зауважує апелянт, висновки суду про законність вимог позивача про стягнення сум фінансування є такими, що суперечить п. 2.1. договору факторингу щодо визначення його предмету, яким є фінансування під відступлення права вимоги, а також абз. 1 ч. 1 ст. 1077 та ч. 1 ст. 1084 ЦК України, в частині відповідальності клієнта перед фактором за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань боржником, яку клієнт не несе в силу тієї ж ч. 1 ст. 1084 ЦК України.

В судове засідання представник відповідача не з»явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомлено.

Вислухавши думку представника позивача, дослідивши матеріали справи, враховуючи строки розгляду справи, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційні скарги, заслухавши пояснення представника позивача, колегія встановила наступне:

25.12.2007 року між Комерційним банком «Українська фінансова група» - Товариством з обмеженою відповідальністю (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Комфорт Плюс» (відповідач) було укладено договір факторингу №122-Ф.

Відповідно до договору факторингу позивач зобов'язався фінансувати діяльність відповідача під відступлення прав вимоги до дебіторів ТОВ «Торгівельна компанія «Комфорт Плюс» грошових коштів (з усіма видами неустойки), право на отримання яких належить відповідачу на підставі документів, які підтверджують таке право вимоги у відповідності до контракту, а відповідач зобов'язався відступити вказані права вимоги грошових коштів від дебетів порядку, передбаченому даним договором, а також сплатити належні фактору платежі.

Згідно з п. 2.2. договору протягом дії договору грошова вимога до дебітора відповідача вважається прийнятою фактором (відступленою відповідачем) з моменту підписання реєстру переданих документів за угодою.

Згідно з п. 7.2.1. договору сторони разом з підписанням договору домовились, що відповідач виступає поручителем перед позивачем за виконання дебіторами відповідача грошових коштів, право вимоги за якими відступлено відповідачем позивачу. Відповідач несе солідарну відповідальність перед позивачем за виконання дебітором зобов'язань, передбачених контрактом та кожною конкретною угодою. Моментом, з якого відповідач набуває статусу поручителя щодо виконання зобов'язань конкретним дебітором за конкретною угодою є момент підписання сторонами реєстру переданих документів за угодою та, відповідно, переходу до позивача права власності на право вимоги грошових коштів від дебітора за відповідною угодою.

Відповідно до п. 7.2.2. договору у випадку невиконання або неналежного виконання дебітором зобов'язань з оплати грошових коштів за угодою, право вимоги за якою відступлено відповідачем позивачу, Відповідач як солідарний боржник (поручитель дебітора) зобов'язується протягом 2-х днів з дня закінчення додаткового строку, сплатити позивачу прострочену заборгованість дебітора в повному обсязі, право стягнення якої належить позивачу на умовах контракту та/або угоди та відшкодувати позивача всі понесені збитки, пов'язані з невиконанням дебітором своїх зобов'язань.

Умови договору, відповідно до п. 10.1. договору, щодо відступлення відповідачем позивачу права вимог грошових коштів від відповідного дебітора, як і оплата позивачем авансу відповідачу, набирають чинності з моменту підписання сторонами відповідного реєстру переданих документів за угодою. В іншій частині договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та укладається до 25.12.2008 р.

В матеріалах справи є наявними додатки, відповідно до додатку № 2/2 від 27.03.2008 р. до договору № 122-Ф від 25.12.2007 р. відповідач надає для придбання позивачем право вимоги грошових коштів з моменту їх виникнення за всіма контрактами, укладеними відповідачем в межах 1 000 000, 00 грн.

Відповідно до матеріалів справи, сторонами підписані реєстри переданих документів за угодою до договору факторингу № 122-Ф від 25.12.2007 р., відповідно до яких, відповідач відступає позивачу право стягнення грошових коштів за відповідними контрактами, на умовах вказаного договору.

Як свідчать матеріали справи, позивачем зазначено, що на виконання договору факторингу № 122-Ф від 25.12.2007 р. за період з 08.04.2008 р. до 11.06.2008 р. ним здійснено фінансування відповідача шляхом надання сум фінансування (авансів) на визначений строк під відступлення ТОВ "Торгівельна компанія "Комфорт Плюс" на користь Комерційного банку "Українська фінансова група" - Товариство з обмеженою відповідальністю належних відповідачу за договорами поставки прав грошової вимоги до дебіторів.

Позивачем зазначено, що за договорами поставки настав строк виконання зобов'язань, право грошової вимоги за якими відступлено позивачем у якості забезпечення виконання зобов'язання за договором факторингу № 122-Ф від 25.12.2007 р. та просить стягнути з відповідача 348 789, 90 грн. -за отриманими сумами фінансування, строк погашення якої настав та 211 433, 54 грн. -за комісіями, визначеними у п. 5.3.2. договору факторингу № 122-Ф від 25.12.2007 р.

Як свідчать матеріали справи, позивач просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне повернення фінансування (авансу) у розмірі 198 086, 83 грн. та пеню, нараховану за несвоєчасне перерахування відповідачем позивачу сум, вказаних у п. 5.3.2. договору факторингу № 122-Ф від 25.12.2007 р. у розмірі 46 104, 10 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Зі змісту вищенаведеної норми випливає, що факторинг передбачає заміну кредитора у зобов'язанні, а тому до цих відносин можуть також застосовуватися положення Цивільного кодексу України щодо заміни кредитора у зобов'язанні.

Договір факторингу являє собою зобов'язальне правовідношення, яке виникає між фактором та продавцем (постачальником) товарів або послугонадавачем (клієнтом), за яким фактор купує у клієнта право вимоги останнього по відношенню до його контрагентів (боржників) за договорами по сплаті заборгованості за поставлені (передані) товари або надані послуги, тим самим фінансуючи діяльність клієнта. При цьому саме грошова вимога, передана Клієнтом Фактору, не може розглядатися як плата за надану останнім фінансову послугу.

Сферою застосування договору факторингу є, зазвичай, коло підприємницьких відносин, а також спрямованість на усунення недостатності оборотних коштів, розрізняються дві правові конструкції договору факторингу: договір купівлі грошової вимоги; договір із метою забезпечення виконання зобов'язання.

Складові (істотні умови) факторингу:

- суб'єктний склад: Фактор, яким може бути банк або фінансова установа, а також фізична особа-підприємець, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції та Клієнт, яким може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності;

- наявність зобов'язального правовідношення, за яким Фактор купує у Клієнта право грошової вимоги останнього по відношенню до його контрагентів (Боржників) за договорами по сплаті заборгованості за поставлені (передані) товари або надані послуги (основними договорами), тим самим фінансуючи діяльність Клієнта. При цьому, мова йде не про будь-яке окреме відплатне відступлення конкретного права вимоги, а про конкретну дебіторську заборгованість.

- відносини між Фактором та Клієнтом носять оплатний характер, тобто Фактору має бути забезпечена можливість одержання винагороди за послуги по фінансуванню діяльності Клієнта.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно з ч. 3 ст. 1081 ЦК України встановлено, що клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред'явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідно з ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до матеріалів справи, між сторонами встановлено терміни виконання дебіторами зобов'язання з оплати грошових коштів, право вимоги яких відступлено відповідачем та, при цьому, встановлений строк (додатковий строк) виконання таких зобов'язань самим відповідачем, який відповідно до умов договору факторингу № 122-Ф від 25.12.2007 р. виступає поручителем перед позивачем за виконання дебіторами зобов'язань.

За реєстрами, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, строк оплати дебітором (у даному випадку Товариством з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш енд Кері") заборгованості перед позивачем встановлено з 15.07.2008 р. до 04.08.2008 р.

У відповідності до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Тож, з огляду на те, що відповідач поручився за виконання дебіторами зобов'язань щодо оплати, право вимоги за якими відповідачем відступлено позивачу за договором факторингу № 122-Ф від 25.12.2007 р., суд вважає, що Комерційним банком "Українська фінансова група" - Товариство з обмеженою відповідальністю правомірно заявлено вимоги про стягнення такої заборгованості до відповідача.

Разом з тим, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність, відповідно до ст. 257 ЦК України, встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Колегія підтримує місцевий суд, оскільки вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів за отриманими сумами фінансування за договором факторингу № 122-Ф від 25.12.2007 р. за період з 28.08.2008 р. до 08.09.2008 р., що становить 68 123, 36 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне повернення фінансування (авансу) у розмірі 198 086, 83 грн., що розрахована за період з 18.07.2008 р. до 01.05.2011 р.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до вищепереліченого, нарахування позивачем пені за період з 18.07.2008 р. до 01.05.2011 р. у даному випадку суперечить нормам Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

З огляду на викладене, позовна давність щодо вимог про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне повернення фінансування (авансу) сплила, а відтак -вимоги про її стягнення не підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 211 433, 54 грн. - за комісіями, визначеними у п. 5.3.2. договору факторингу № 122-Ф від 25.12.2007 р.

Відповідно до п. 5.3.1. договору позивач не пізніше робочого дня, наступного за днем підписання сторонами реєстрів, переданих документів за угодою та надання підприємством стандартного повідомлення про зміну реквізитів перераховує аванс.

Пунктом 5.3.2. договору визначено, що в день оплати позивачем авансу відповідач сплачує на рахунок позивача плату за фінансування у розмірі, визначеному тарифами та комісію за послуги з управління дебіторською заборгованістю відповідача у розмірі та на умовах, визначених тарифами.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до наданих матеріалів справи не міститься доказів на підтвердження здійснення позивачем управління дебіторською заборгованістю Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Комфорт Плюс".

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Колегія погоджується з судом першої інстанції про часткове задоволення вимог позивача, а саме у розмірі 68 123, 36 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційні скарги позивача - Комерційного банку «Українська фінансова група» - Товариство з обмеженою відповідальністю та відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Комфорт Плюс» є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального Кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комерційного банку «Українська фінансова група» - Товариство з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Комфорт Плюс» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м. Києва від 25.01.2012 року у справі № 51/366 залишити без змін.

Матеріали справи № 51/366 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя Тищенко А.І.

Судді Отрюх Б.В.

Михальська Ю.Б.