Рішення

від 16.02.2012 по справі 5015/6976/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.12                                                                                           Справа№ 5015/6976/11

За   позовом  ФОП ОСОБА_1 , м. Львів  

До  відповідача 1  Товариство з обмеженою відповідальністю  «ТПФ «Каскад» м. Львів

До відповідача 2  Сихівський відділ  ДВС  Львівського міського  управління юстиції

До відповідача 3  ЗАТ  Автоторгова  група «Спецтехніка» м. Харків    

Про  визнання права  власності на  майно  та про звільнення  майна з під арешту

                          Суддя  Довга О.І.

                          Секретар  Скремета О.О.   

Представники :    

від позивача  ОСОБА_2 –довіреність  від 10.10. 2011 року     

від  відповідача  1  не з‘явився

від відповідача 2  ОСОБА_3 –довіреність  49213  від 12.12.2011 року

від відповідача 3   ОСОБА_4 –довіреність № 573  від 17.10.2011 року  

Представникам сторін  роз'яснено їх права  та обов'язки передбачені  ст. 22 ГПК України та право відводу  судді ( ст. 20 ГПК України) . Заяв та клопотань про відвід судді  не подано ( не заявлено).

Суть спору :

На розгляді господарського суду  Львівської області знаходиться справа за   позовом   ФОП ОСОБА_1 м. Львів   до  ТзОВ «ТПФ «Каскад»м. Львів,  Сихівського ВДВС  Львівського міського  управління юстиції, ЗАТ Автоторгова  група «Спецтехніка»м. Харків   про  визнання права  власності на  майно  та про звільнення  майна з під арешту.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує позовні вимоги, просить позов  задоволити  відповідно до заяви  про  уточнення  до позовної заяви та   визнати за  ФОП ОСОБА_5  право власності  на майно: легковий  автомобіль марки  «Daimler Chrysler», моделі  А-170 CDI,  2004 р. сірого  кольору, кузов  НОМЕР_3;  автобус Daewoo,  мод.  BS-106, 2000 р.в., кузов  НОМЕР_4, реєстр. № НОМЕР_1, синього  кольору;  автобус  Daewoo, мод. BS-106, 2000 р.в., кузов НОМЕР_5 НОМЕР_6 реєстр. № НОМЕР_2, синього  кольору; зобов‘язати Сихівський  відділ ДВС  Львівського  міського управління  юстиції  звільнити майно з під арешту та зобов‘язати  ТзОВ «ТПФ «Каскад»виконати умови  Договору  купівлі-продажу від 02 квітня 2011 року та зняти  з реєстрації транспортні засоби  в органах  Державної інспекції.   

Відповідач 1 в судове засідання  не з‘явився, причин неявки суду не повідомив.

Відповідач 2 у відзиві  на позовну заяву  просить  відмовити в задоволені позову, з підстав, викладених у письмових поясненнях на позов.

Представник   ЗАТ  Автоторгова  група  «Спецтехніка» проти заявленого позову заперечує, просить у задоволені  позовних  вимог,  з урахуванням  уточнень до  позову,  відмовити повністю.

Подача позову відбувається  шляхом звернення  до суду  з письмовою заявою,  в якій  зацікавлена особа ( позивач )   формулює свою вимогу  до  осіб, до яких звернена вимога.  Правова природа  позову  як процесуального  засобу  захисту  права  полягає у тому, щоб суд, прийнявши  позовну заяву, у  певному  процесуальному порядку  перевірив  законність та обґрунтованість  цієї  матеріально-правової  вимоги  однієї особи  до іншої, які стають  сторонами процесу  і між якими  відбувається спір.

Сторони зобов‘язані  добросовісно користуватись  належними їм  процесуальними  правами, виявляти  взаємну  повагу до прав  і охоронюваних  законом інтересів другої сторони, вживати заходів  до всебічного, повного  та об‘єктивного  дослідження  всіх обставин справи.

Судом встановлено:

02.04.2011 року   між   ФОП ОСОБА_1  та  ТзОВ «ТПФ «Каскад» укладено Договір  купівлі-продажу  транспортних засобів, відповідно  до умов  якого  продавець  зобов‘язується  передати у власність, а покупець  прийняти та оплатити  належні продавцеві  на праві  приватної  власності  автомобілі марки (  далі по тексту –товар): легковий  автомобіль марки  «Daimler Chrysler», моделі  А-170 CDI,  2004 р. сірого  кольору, кузов  НОМЕР_3;  автобус Daewoo,  мод.  BS-106, 2000 р.в., кузов  НОМЕР_4, реєстр. № НОМЕР_1, синього  кольору;  автобус  Daewoo, мод. BS-106, 2000 р.в., кузов НОМЕР_5 НОМЕР_6 реєстр. № НОМЕР_2, синього  кольору.

Відчужувані  транспортні засоби  належать  продавцеві  на підставі  свідоцтв  про реєстрацію  транспортних засобів: серія НОМЕР_7, виданого ОРЕВ ДАІ УМВС України у  Львівській області;  серія  НОМЕР_8, виданого  11.10.2008 року ОРЕВ ДАІ УМВС України у  Львівській області; серія  НОМЕР_9 виданого 11.10.2008 року ОРЕВ  ДАІ УМВС України  у  Львівській області.

Судом встановлено, що  за умовами  п. 3.5  договору  купівлі-продажу  загальна сума договору  становить  137787,19 грн.  без ПДВ, які покупець  повинен  перерахувати  продавцю  протягом 90  банківських днів з моменту  оформлення цього  договору  та  зняття з обліку  та передачі  товару.

Відповідно до  п. 4  договору  купівлі-продажу  продавець  зобов‘язується  передати  покупцю  товар не  пізніше 5 робочих  днів  з моменту підписання  договору . Документом, що підтверджує  факт отримання товару  покупцем є акт приймання-передачі  або видаткова  накладна з  підписом покупця  про отримання.

Згідно видаткової  накладної № 2-04  від 02.04.2011 року  ТзОВ «ТВФ «Каскад» передало Фізичній особі –підприємцю  ОСОБА_1  легковий автомобіль марки  «Daimler Chrysler», моделі  А-170 CDI,  2004 р.в.; автобус Daewoo,  мод.  BS-106, 2000 р.в. у кількості 2 шт.

Пунктом 8  договору  купівлі-продажу  передбачено, що право власності  на автомобіль  переходить до  покупця з моменту  укладення  цього договору.  Автомобіль, що відчужується,  підлягає реєстрації  набувачем в органах  Державтоінспекції.

Відповідно до п. 8.1  договору  купівлі-продажу продавець  зобов‘язується  в термін  не пізніше  10 днів  з моменту  підписання  даного  договору, зняти  відчужувані   автомобілі з  реєстрації в  органах  Державтоінспекції.

Листом від  20.04.2011 року  за вих. 47  ТзОВ «ТВФ «Каскад» повідомило  позивача про те, що на даний час  товариство не може виконати  пункт 8.1 Договору купівлі-продажу транспортних засобів від 02.04.2011 року у зв‘язку з тим,  що постановою про відкриття  виконавчого провадження   від 15.04.2011 року  на майно, передане за договором, накладено арешт  Сихівським  відділом  ДВС  Львівського  міського  управління юстиції.

13.04.2011 року  до Сихівського  ВДВС Львівського МУЮ  надійшов  на примусове  виконання  наказ господарського  суду Львівської області  № 24/93, який  виданий  09.11.2010 року  про стягнення  з  Відповідача 1  на користь Відповідача 3 128740,50 грн. боргу.

Матеріалами справи  доведено,  що з часу  набрання  судовим рішенням у справі   № 24/93  законної  сили,  ТзОВ «ТВФ «Каскад» не  погасив  заборгованість у добровільному порядку, в зв‘язку з чим стягувач -  ЗАТ «АГ «Спецтехніка» звернувся до  Сихівського  ВДВС  Львівського МУЮ  із  заявою про відкриття  виконавчого  провадження по примусовому  виконанню    наказу суду  у справі № 24/93.

Постановою  державного виконавця  від 15.04.2011 року  відкрито  виконавче провадження з примусового виконання  наказу господарського  суду  Львівської області  за № 24/93, який  видано 09.11.2010 року.

Як встановлено  абз. 2  ч.2 ст. 25 Закону  України «Про виконавче  провадження»,  за заявою стягувача,  державний виконавець  одночасно  з    винесенням  постанови   про відкриття виконавчого  провадження  може накласти  арешт на майно  та кошти боржника, про що  виноситься відповідна  постанова.

15.04.2011 року  було  прийнято постанову  про арешт  майна боржника, а саме: легковий  автомобіль марки  «Daimler Chrysler», моделі  А-170 CDI,  2004 р. сірого  кольору, кузов  НОМЕР_3;  автобус Daewoo,  мод.  BS-106, 2000 р.в., кузов  НОМЕР_4, реєстр. № НОМЕР_1, синього  кольору;  автобус  Daewoo, мод. BS-106, 2000 р.в., кузов НОМЕР_5 НОМЕР_6 реєстр. № НОМЕР_2, синього  кольору,   та оголошення  заборони на його  відчуження.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, створивши, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин і правильного застосування законодавства, суд  відмовляє в задоволені позовних вимог  з  наступного:

Відповідно  до ст. 329  ЦК України  юридична особа  публічного права  набуває  право  власності на майно, передане  їй у власність, та на майно,  набуте  нею у  власність  на  підставах, не заборонених законом.

Ст. 334 ЦК України  визначає  момент  набуття  права власності  за договором.  У ст. 662 ЦК України  передбачено обов‘язок  продавця  передати  покупцеві  товар,  визначений  договором купівлі-продажу. На зазначені договори, згідно  ст. 204 ЦК України, поширюється  презумпція  правомірності правочину.

Договір купівлі-продажу є оплатним, двостороннім  зобов‘язуючим   та консенсуальним, основною  і визначальною  його ознакою є  перехід майна у  власність  покупця.

Частиною 3 ст. 640 ЦК України встановлено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної  реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Як  встановлено судом, та доведено матеріалами справи, відповідно до п. 8.1 Договору  купівлі-продажу транспортних засобів  від 02.04.2011 року, продавець  зобов‘язується  в термін  не пізніше 10 днів з моменту  підписання даного договору  зняти  відчужувані  автомобілі з  реєстрації  в органах Державтоінспекції.

Однак, перед  відчуженням,  передачею,  транспортні засоби, що перебували в експлуатації, повинні бути зняті з обліку в підрозділах  Державтоінспекції як це передбачено Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку  автомобілів, автобусів, а також  самохідних  машин, сконструйованих  на шасі  автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок  і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших  прирівняних  до них  транспортних  засобів  та мопедів ( затверджено  Постановою КМ України  від 07.09.1998 року № 1388 ( у  редакції  постанови КМ України  від 23.12.2009 року № 1371).

Як вбачається з  долучених до  матеріалів  справи   доказів - транспортні засоби, а саме: легковий  автомобіль марки  «Daimler Chrysler», моделі  А-170 CDI,  2004 р.в.;  автобус Daewoo,  мод.  BS-106, 2000 р.в.,  автобус  Daewoo, мод. BS-106, 2000 р.в. не були зняті  ТзОВ «ТПФ «Каскад»з реєстрації в органах Державтоінспекції  ні до укладення Договору купівлі-продажу від 02.04.2011 року  про відчуження майна,  ні  після його укладення  у строк визначений п.  8.1 договору. Поважності не вчинення таких дій ТзОВ «ТПФ «Каскад» суду не  представлено.  

Окрім наведеного  умовами Договору, а саме -  п. 3.5  ФОП ОСОБА_1  повинен  був  здійснити  оплату за  автотранспорт протягом  90 банківських  днів з моменту  оформлення  Договору  купівлі-продажу від  02.04.2011 року.

Доказів  оплати  за придбані  транспортні засоби  позивачем  суду не представлено.

Відповідно  до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи та організації, інші  юридичні особи, громадяни, які здійснюють  підприємницьку  діяльність без створення  юридичної особи і в установленому порядку набули статусу  суб‘єкта  підприємницької діяльності  мають право  звертатися  до господарського суду  згідно  з  встановленою  підвідомчістю  господарських  справ за захистом  своїх  порушених  або оспорюваних  прав і  охоронюваних  законом  інтересів.

Засади  правового  регулювання  відносин  власності  та захисту  права власності  встановлено  Конституцією України.

Судовий  захист  права власності  та майнових інтересів  власників  відповідно до  ст. 11 ЦК  України  здійснюється  шляхом розгляду  справ, зокрема  за позовами  про визнання  права,  визнання  правочину  недійсним, припинення  дії, яка порушує право, відновлення  становища, яке існувало  до порушення,  зміна правовідношення  та іншими  позовами, які  пов‘язані  з охороною  права власності.

Відповідно  до  ч. 2  ст. 386, ч. 1 ст. 391 Цивільного  кодексу  України  власник, який  має підстави  передбачити можливість  порушення  свого права власності іншою особою, може  звернутись до суду  з вимогою  про заборону  вчинення  нею дій, які можуть  порушити його  право, або  з вимогою  про вчинення  певних дій для  запобігання  такому правопорушенню. Власник майна  має право  вимагати  усунення  перешкод  у здійсненні  ним права  користування  та розпорядження  своїм майном.

Власник майна  може  пред‘явити  позов про  визнання  його  права власності, якщо  це право  оспорюється  або не визнається  іншою особою (  ст. 392 ЦК України).

Підставами  позову про  визнання права  власності  є факти, котрі свідчать  про наявність спору  про право  між позивачем  та  відповідачем, про право  власності у  позивача  відносно спірної  речі та  факти  котрі свідчать  про відсутність у  відповідача  оспорюваного   права  на спірну річ.  Для пред‘явлення  позову необхідні  умови:  наявність спірного  фактичного об‘єкту, по відношенню  до якого  і просить власник  визнати право  власності  за собою  або відсутність  його у відповідача; наявність  спору  про  право  цивільне; відсутність  зобов‘язально-правових  відносин  з приводу  спірної  речі між  сторонами спору.

Відтак,  ФОП ОСОБА_1  не може  визнати  за собою право власності на майно, а саме: легковий  автомобіль марки  «Daimler Chrysler», моделі  А-170 CDI,  2004 р. сірого  кольору, кузов  НОМЕР_3;  автобус Daewoo,  мод.  BS-106, 2000 р.в., кузов  НОМЕР_4, реєстр. № НОМЕР_1, синього  кольору;  автобус  Daewoo, мод. BS-106, 2000 р.в., кузов НОМЕР_5 НОМЕР_6 реєстр.  № НОМЕР_2, синього  кольору,  оскільки   не припинилось право власності ТзОВ «ТПФ «Каскад».  

Законом України «Про виконавче провадження», зокрема, статтею 60 визначено, що особа,  яка вважає,  що майно,  на  яке  накладено  арешт, належить  їй,  а не боржникові,  може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно  і  про  зняття  з  нього арешту.  

Відповідно  до абз. 1,2 п. 4  постанови  Пленуму  Верховного  Суду України «Про  судову практику  в справах  про виключення  майна з опису»від 27 серпня 1076  року № 6, із  змінами і доповненнями, за правилами,  встановленими  для розгляду  позовів  про виключення  майна з опису, розглядаються   вимоги  громадян і  організацій, що  ґрунтуються на  праві  власності  на описане  майно  або на праві  володіння  ним.

Також,  відповідно до п. 5 роз‘яснення  Президії Вищого  господарського суду України «Про деякі  питання  практики  виконання  рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 28.03.2002 року № 04-5/365,  відповідно  до статті        59 Закону України «Про  виконавче провадження»особа, яка  вважає, що  майно, на яке накладено  арешт, належить їй, а не  боржникові, може  звернутись  до суду  з позовом  про визнання  права на майно і про звільнення  майна  з-під  арешту.  Відповідачами  у справах  за цими  позовами є  стягував  і боржник.

Позовна  вимога  про звільнення  майна з-під арешту, заявленої  відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження»є похідною  від позовної вимоги  про визнання  права власності  на майно, на яке  було  накладено арешт, і оскільки  позовна вимога про  визнання  права власності  не підлягає  задоволенню, відповідно не підлягає  до задоволення  вимога  про звільнення  майна з  під-арешту.

Окрім наведеного, суд зазначає, - ТзОВ «ТВФ «Каскад»  на надало  доказів, що  товариством  оскаржувались дії  Сихівського ВДВС  Львівського  МУЮ  щодо  арешту рахунків та майна  боржника – ТзОВ «ТВФ «Каскад». Відтак  суд не може  зобов‘язати останнє  виконати умови  Договору купівлі-продажу  від 02.04.2011 року  та зняти  з реєстрації транспортні засоби в органах  Державної інспекції,  так як на майно  боржника  накладено арешт  та  оголошено  заборони  його відчуження  відповідно до вимог чинного законодавства.   

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно з приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Керуючись  ст.ст.  11,204,210,329,334,386,391,640  ЦК України, ЗУ «Про виконавче провадження», ст.ст. 12,33,34,35,43,49,68,82-84 ГПК України, суд –

                                                   В И Р І Ш И В  :

1.  В задоволені позовних вимог відмовити повністю.

2. Скасувати  заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського  суду Львівської області  від 13.12.2011 року.

Рішення  господарського суду  набирає  законної сили  після  закінчення строку  подання  апеляційної скарги, якщо  апеляційну  скаргу не було подано. У разі подання  апеляційної скарги рішення, якщо  його  не скасовано, набирає законної сили після  розгляду справи  апеляційним  господарським судом.

Суддя                                                                                             Довга О.І.