Постанова

від 11.07.2012 по справі 5015/6976/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2012 р. Справа № 5015/6976/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіБожок В.С., суддівКостенко Т.Ф., Сибіги О.М. розглянувши матеріали касаційної скаргиФізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Львів на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 24.04.2012 року у справі господарського суду Львівської області за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Львів до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича фірма «Каскад», м. Львів, 2. Сихівського відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, м. Львів, 3. Закритого акціонерного товариства «Автоторгова група «Спецтехніка», м. Харків провизнання права власності на майно та звільнення майна з-під арешту

за участю представників

позивача: ОСОБА_2,

відповідача-1: не з'явився,

відповідача-2: не з'явився,

відповідача-3: Плужник О.О.

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_1) звернувся до господарського суду Львівської області з позовом (з урахуванням уточнених позовних вимог) до товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича фірма «Каскад»(далі за текстом -ТОВ «ТВФ «Каскад»), Сихівського відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції (далі за текстом -Сихівський відділ ДВС) про визнання права власності на майно: легковий автомобіль марки «Daimler Chrysler», моделі А-170 CDI, 2004 року випуску, сірого кольору, кузов № НОМЕР_1, реєстр. № НОМЕР_2 автобус марки Daewoo, моделі BS106, 2000 року випуску, синього кольору, кузов № НОМЕР_3 реєстр. № НОМЕР_4 та автобус марки Daewoo, моделі BS106, 2000 року випуску, синього кольору, кузов № НОМЕР_5 реєстр. № НОМЕР_6 про зобов'язання Сихівського відділу ДВС звільнити вищевказані транспортні засоби з-під арешту та про зобов'язання ТОВ «ТВФ «Каскад»виконати умови Договору купівлі-продажу від 02.04.2011 року та зняти з реєстрації транспортні засоби в органах Державтоінспекції.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 13.12.2011 року було залучено до участі у справі в якості відповідача-3 закрите акціонерне товариство «Автоторгова група «Спецтехніка»(далі за текстом -ЗАТ «АГ «Спецтехніка»).

Рішенням господарського суду Львівської області від 16.02.2012 року залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.04.2012 року в задоволені позовних вимог ФОП ОСОБА_1 було відмовлено.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що за ФОП ОСОБА_1 не можна визнати право власності на спірне майно, оскільки у ТОВ «ТВФ «Каскад»право власності на нього не припинилось, так як доказів виконання договору купівлі-продажу спірних транспортних засобів господарським судам надано не було, а вимога про звільнення майна з-під арешту є похідною від вимоги про визнання права власності і тому задоволенню не підлягає.

Не погоджуючись із судовими актами попередніх інстанцій, ФОП ОСОБА_1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 24.04.2012 року і рішення господарського суду Львівської області від 16.02.2012 року та прийняти нове рішення у справі, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

ЗАТ «АГ «Спецтехніка» до Вищого господарського суду України було подано відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач-3 не погодився з доводами, викладеними в касаційній скарзі, та просив зашити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

В судовому засіданні представник позивача просив касаційну скаргу задовольнити, рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів -скасувати та прийняти нове рішення у справі, яким позовні вимоги задовольнити, а представник відповідача-3 просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій -без змін.

Відповідачів-1,-2 згідно з приписами ст. 111 4 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим законом процесуальним правом на участь в розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників сторін, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 02.04.2011 року ФОП ОСОБА_1 (покупець) та ТОВ «ТВФ «Каскад» (продавець) було укладено Договір купівлі-продажу транспортних засобів (далі за текстом - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти і оплатити належні продавцеві на праві приватної власності автомобілі: легковий автомобіль марки «Daimler Chrysler», моделі А-170 CDI, 2004 року випуску, сірого кольору, кузов № НОМЕР_1, реєстр. № НОМЕР_2, автобус марки Daewoo, моделі BS106, 2000 року випуску, синього кольору, кузов № НОМЕР_3 реєстр. № НОМЕР_4 та автобус марки Daewoo, моделі BS106, 2000 року випуску, синього кольору, кузов № НОМЕР_5 реєстр. № НОМЕР_6 (далі за текстом -транспортні засоби).

Транспортні засоби, які є предметом Договору, належать ТОВ «ТВФ «Каскад»на підставі свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів: НОМЕР_7, виданого Львівським ВРЕР ДАІ МВС України 11.03.2011 року; НОМЕР_8 та НОМЕР_9 виданих Львівським ВРЕР ДАІ МВС України 11.10.2008 року.

Відповідно до п. 3.5 Договору купівлі продажу загальна сума договору становить 137 787,19 грн. без ПДВ, які покупець повинен перерахувати продавцю протягом 90 банківських днів з моменту оформлення цього Договору на його поточний рахунок і зняття з обліку та передачі транспортних засобів.

Згідно з п. 4 Договору купівлі-продажу продавець зобов'язувався передати покупцю товар не пізніше 5 робочих днів з моменту підписання договору. Документом, що підтверджує факт отримання товару покупцем є акт приймання-передачі або видаткова накладна з підписом покупця про отримання.

У видатковій накладній № 2-04 від 02.04.2011 року зазначено, що ТОВ «ТВФ «Каскад»передало ФОП ОСОБА_1 легковий автомобіль марки Chrysler», моделі А-170 CDI, 2004 року випуску у кількості 1 шт. вартістю 52 634,19 грн. та автобуси Daewoo, моделі , 2000 року випуску у кількості 2 шт. вартістю 42 576,50 грн. кожний.

Пунктом 8 Договору купівлі-продажу передбачено, що право власності на автомобіль переходить до покупця з моменту укладення цього договору.

Відповідно до п. 8.1 Договору продавець зобов'язується в термін не пізніше 10 днів з моменту підписання даного договору, зняти відчужувані автомобілі з реєстрації в органах Державтоінспекції.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 20.04.2011 року № 47 ТОВ «ТВФ «Каскад»повідомило ФОП ОСОБА_1 про неможливість виконання пункту 8.1 Договору купівлі-продажу від 02.04.2011 року у зв'язку з тим, що постановою про відкриття виконавчого провадження від 15.04.2011 року на майно, передане за Договором, накладено арешт Сихівським відділом ДВС.

В квітні 2001 року до Сихівського відділу ДВС надійшов на примусове виконання наказ господарського суду Львівської області № 24/93, виданий 09.11.2010 року, про стягнення з ТОВ «ТВФ «Каскад»на користь ЗАТ «АГ «Спецтехніка» 128 740, 50 грн.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що з часу набрання законної сили рішенням господарського суду Львівської області № 24/93 про стягнення з ТОВ «ТВФ «Каскад»(боржник) на користь ЗАТ «АГ «Спецтехніка»(стягувач) 128 740,50 грн. боржник не вжив жодних заходів щодо добровільного виконання вищевказаного судового акту, у зв'язку з чим стягувач 15.04.2011 року звернувся до Сихівського відділу ДВС із заявою про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню вищевказаного наказу.

15.04.2011 року постановою державного виконавця відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Львівської області у справі № 24/93, виданого 09.11.2010 року, та прийнято постанову про арешт майна ТОВ «ТВФ «Каскад», до якого увійшли і спірні транспортні засоби, а також оголошено заборону на їх відчуження.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Предметом спору у даній справі є визнання права власності на рухоме майно, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України та інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до положень статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ч. 1 ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зі змісту ст. 662 Цивільного кодексу вбачається, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Договір купівлі-продажу є оплатним, двостороннім, зобов'язуючим та консенсуальним, основною і визначальною його ознакою є перехід майна у власність покупця.

Частиною 3 ст. 640 Цивільного кодексу України встановлено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації -з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Зі змісту ст. 34 Закону України «Про дорожній рух»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) вбачається, що власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов'язані зареєструвати належні їм транспортні засоби після придбання.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, відповідно до п. 8.1 Договору продавець зобов'язувався в термін не пізніше 10 днів з моменту з моменту підписання даного договору зняти відчужувані автомобілі з реєстрації в органах Державтоінспекції.

Проте, спірні транспортні засоби не були зняті ТОВ «ТПФ «Каскад»з реєстрації в органах Державтоінспекції ні до укладення Договору купівлі-продажу від 02.04.2011 року, ні після його укладення у строк, визначений п. 8.1 Договору купівлі-продажу, всупереч тому, що перед відчуженням, передачею, транспортні засоби, що перебували в експлуатації, повинні бути зняті з обліку в підрозділах Державтоінспекції, про що робиться відмітка у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу на пластиковій основі, як це передбачено ч. 3 п. 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин ).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що доказів оплати за придбані транспортні засоби згідно з п. 3.5 Договору ФОП ОСОБА_1 господарським судам попередніх інстанцій надано не було.

Згідно зі ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачу спірного майна.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про те, що позовна вимога ФОП ОСОБА_1 про визнання права власності не підлягає задоволенню, оскільки він не набув права власності на спірні транспортні засоби, так як відповідно до Договору купівлі-продажу від 02.04.2011 року покупцем не було оплачено товар, а продавцем не було знято спірні транспортні засоби з обліку у підрозділі Державтоінспекції, а тому право власності на спірне майно у ТОВ «ТПФ «Каскад» не припинилось.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків про те, що позовна вимога про звільнення спірних транспортних засобів з-під арешту є похідною від позовної вимоги про визнання права власності на майно, на яке було накладено арешт, а відтак також правомірно залишена без задоволення.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що доводи ФОП ОСОБА_1, викладені в касаційній скарзі, не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій та зводяться до вільного тлумачення правових норм.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу -без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.04.2012 року у справі № 5015/6976/11 -залишити без змін.

Головуючий суддя В.С. Божок

Судді: Т.Ф. Костенко

О.М. Сибіга