Рішення

від 08.02.2012 по справі 11/452

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  11/452

08.02.12

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвокатська компанія "Станіцький, Санін та партнери"

до  

Товариства з обмеженою відповідальністю "Шпіль"

про

визнання договору оренди недійсним

Та за зустрічним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Шпіль"

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвокатська компанія "Станіцький, Санін та партнери"

про

визнання права власності

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача       

Яровий Я.В. –представник

від відповідача  

Олімпієва О.С. –представник

Рішення прийняте 08.02.2012, оскільки 31.01.2012 в судовому засіданні оголошувалась перерва відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвокатська компанія "Станіцький, Санін та партнери" до Товариства з обмеженою відповідальністю  "Шпіль" про визнання недійсним договору оренди № 25/10-1 від 25.10.2011.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірний договір підлягає визнанню недійсним, оскільки у відповідача відсутні правовстановлюючі документи на нежитлові приміщення, передані в оренду.

Відповідач проти позову заперечує, у зв'язку з чим звернувся з зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвокатська компанія "Станіцький, Санін та партнери" про визнання за позивачем за зустрічним позовом права власності на нежитлову будівлю загальною площею 3 144,2 кв.м, що знаходиться по вул. Курортна, 11 в м. Києві.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що приміщення площею 2 632 кв.м по вул. Курортній, 11 належить позивачу за зустрічним позовом на підставі договору купівлі-продажу від 27.07.2006. В подальшому Товариство з обмеженою відповідальністю "Шпіль" переобладнало горище зазначеної будівлі під мансардний поверх, у зв'язку з чим загальна площа збільшилась та складає 3 144,2 кв.м. Тому на підставі ст.ст. 331, 392 Цивільного кодексу України позивач за зустрічним позовом просить визнати за ним право власності на спірну будівлю у зв'язку з невизнанням відповідачем за зустрічним позовом вказаного права.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Адвокатська компанія "Станіцький, Санін та партнери" проти зустрічного позову усно заперечило, однак письмового відзиву на подало.  

Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд                                    

В С Т А Н О В И В:

По зустрічному позову.

27.07.2006 між державою Україна в особі Державного підприємства "Український центр по обслуговуванню пасажирів на залізничному транспорті України" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Шпіль" (покупець) укладено договір купівлі-продажу, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1. та зареєстровано в Державному реєстрі правочинів за № 1464233.

За умовами вказаного договору продавець передає у власність, а покупець набуває у власність спальний корпус загальною площею 2 632,00 кв.м, що розташований в місті Києві по вул. Курортній, 11 (літ. 1).

02.08.2006 продавець передав, а покупець прийняв вказаний спальний корпус за актом прийому-передачі нерухомого майна.

Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" 31.08.2006 видано Товариству з обмеженою відповідальністю "Шпіль" реєстраційне посвідчення № 023523 на право власності на спальний корпус (в літ. І) загальною площею 2 632,0 кв.м по вул. Курортній, 11.

12.12.2007 між Київською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Шпіль" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки по вул. Курортній, 11, площею 0,7241 га. Цільове призначення земельної ділянки відповідно до вказаного договору оренди –будівництво та реконструкція санаторно-курортного центру.

02.02.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Шпіль" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Електросервіс-2000" укладено договір підряду № 7/п, згідно з яким замовник замовив, а підрядник зобов'язався виконати ремонтні роботи всіх приміщень та облаштувати мансардний поверх будівлі по вул. Курортній, 11.

Підрядником виконані, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Шпіль" оплачені роботи за договором підряду № 7/п,  що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

За замовленням Товариства з обмеженою відповідальністю "Шпіль" 17.01.2012 судовим експертом –фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (свідоцтво № НОМЕР_1) було проведено експертне будівельно-технічне дослідження по об'єкту за адресою: м. Київ, вул. Курортна, 11, за результатами якого складено висновок № 1237. У висновку зазначено, що будівельна готовність нежитлової будівлі за адресою: м. Київ, вул. Курортна, 11 (в тому числі мансардного поверху, площа якого - 512,2 кв.м) становить 100 %. За визначеним станом будівельної готовності порушень вимог нормативної документації в галузі будівництва не встановлено, об'єкт придатний до експлуатації за призначенням (належним чином засвідчена копія висновку міститься в матеріалах справи).

Таким чином, у зв'язку з проведенням ремонтних робіт у будівлі по вул. Курортній, 11 та переобладнанням горища зазначеної будівлі під мансардний поверх загальна площа будівлі збільшилась на 512,2 кв.м та становить 3 144,2 кв.м. Проте у Товариства з обмеженою відповідальністю "Шпіль" на даний час відсутні правовстановлюючі документи, які б прямо підтверджували його право власності на спірне приміщення площею 3 144,2 кв.м, що не дає можливості позивачу за зустрічним позовом зареєструвати своє право власності, а також створює ситуацію, за якої треті особи, у даному випадку відповідач за зустрічним позовом, можуть заперечувати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Шпіль" на спірний об'єкт, що унеможливлює використання позивачем своїх повноважень власника, а саме повноважень щодо розпорядження належним йому майном.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч. 1 ст. 144 Господарського кодексу України майнові права суб'єкта господарювання можуть виникати, зокрема, внаслідок створення майна.

Відповідно до ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. А особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Крім того, в ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України вказано, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Статтею 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним, власник не може бути позбавлений чи обмежений у здійсненні права власності, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності  вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.   

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 386 Цивільного кодексу України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.     

Згідно зі ст. 391 Цивільного кодексу України власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків.

Статтею 392 Цивільного кодексу України встановлено, що власник може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

У відповідності до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визнання права власності на майно є одним із способів захисту права власності. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що належність Товариству з обмеженою відповідальністю "Шпіль" на праві власності спірного об'єкту підтверджується договором купівлі-продажу від 27.07.2006, реєстраційним посвідченням № 023523 від 31.08.2006, договором підряду № 7/п від 02.02.2007, платіжними дорученнями, які підтверджують здійснення позивачем за зустрічним позовом оплати виконаних робіт за договором підряду, а тому заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю "Шпіль" вимоги про визнання права власності на нежитлову будівлю загальною площею 3 144,2 кв.м, що знаходиться по вул. Курортній, 11 в м. Києві є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судовий збір у зв'язку із задоволенням зустрічного позову покладається на відповідача за зустрічним позовом відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

По первісному позову.

25.10.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Шпіль" (орендодавець) та  Товариством з обмеженою відповідальністю "Адвокатська компанія "Станіцький, Санін та партнери" (орендар) укладено договір оренди № 25/10-1 (далі - договір).

За умовами вказаного договору орендодавець надає, а орендар приймає у платне строкове користування (в оренду) приміщення загальною площею 618,2 кв.м згідно з поповерховим планом, які розміщені на мансардному поверсі будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Курортна, 11 (далі –об'єкт оренди), та належить на праві власності орендодавцю.

Згідно зі ст. 202 Цивільного України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків.

У відповідності з ст.ст. 205, 207  Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює умови чинності правочину, а саме:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цих вимог є підставою для недійсності правочину (ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Як стверджує позивач за первісним позовом, орендодавець, укладаючи спірний договір оренди, не мав наміру на реальне настання правових наслідків за договором, оскільки не був власником приміщень, що передавалися в оренду.

Суд не погоджується з доводами позивача за первісним позовом, виходячи з наступного.

Однією з основних характерних рис договору оренди є здійснення орендодавцем передачі майна орендарю у користування.

Згідно умов спірного договору оренди орендодавець зобов'язаний передати орендарю у користування об'єкт оренди та забезпечити доступ орендаря, його співробітників та відвідувачів до орендованого приміщення.

Відсутність наміру у відповідача за первісним позовом на реальне настання правових наслідків за договором оренди судом не встановлена, оскільки зі сторони орендодавця відбулось виконання вказаного договору –майно передано в оренду згідно акта приймання-передачі від 25.10.2011.

Відповідно до ст. 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Твердження позивача за первісним позовом про те, що орендодавець не є власником переданого в оренду майна, а тому не мав права на укладення договору, спростовуються матеріалами справи. Вище судом встановлено, що будівля у м. Києві по вул. Курортній, 11 належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Шпіль".

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок доказування та подання доказів, відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається  на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Адвокатська компанія "Станіцький, Санін та партнери" не надано суду доказів та не доведено відсутність у сторін спірного договору наміру створити юридичні наслідки.

Більш того, отримання позивачем за первісним позовом у користування приміщень свідчить про відсутність у позивача заперечень по виконанню договору оренди з боку відповідача за первісним позовом і раніше позивачем за первісним про недійсність договору не заявлялось.

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. У відповідності до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств і організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Позивач за первісним позовом у своїй позовній заяві не вказує та не конкретизує, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, пов'язане із укладенням спірного договору, в тому числі, враховуючи його повне виконання з боку відповідача за первісним позовом.

Тому викладені позивачем обставини не можуть бути підставою для визнання спірного договору недійсним, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

У зв'язку з відмовою в позові судовий збір покладається на позивача за первісним позовом відповідно до положень ч. 5 ст.  49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні первісного позову відмовити повністю.

2. Зустрічний позов задовольнити повністю.

3.  Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Шпіль" (04053, м. Київ, вул. Обсервторна, 8, оф. 14, ідентифікаційний код 33642813) право власності на нежитлову будівлю загальною площею 3 144,2 кв.м, що знаходиться по вул. Курортна, 11 в м. Києві.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвокатська компанія "Станіцький, Санін та партнери" (04075, м. Київ, вул. Курортна, 11, ідентифікаційний код 36146371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шпіль" (04053, м. Київ, вул. Обсервторна, 8, оф. 14, ідентифікаційний код 33642813) судовий збір у розмірі 25 307 (двадцять п'ять тисяч триста сім) грн. 34 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

    Суддя                                                                                                           Ю.М. Смирнова

Дата підписання рішення: 10.02.2012