Рішення

від 08.02.2012 по справі 17/372

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

17/372

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  17/372

08.02.12

За позовом                    Публічного акціонерного товариства “Київенерго” в особі Структурного           відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго”

До                    Державного підприємства Міністерства оборони України “Центр           розвитку спорту Збройних Сил України”

Про                     зобов'язання вчинити дії

Суддя   Гавриловська І.О.

Представники сторін:

Від позивача: Гончаренко І.Л.

Від відповідача: Пономаренко Г.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :  

          Публічне акціонерне товариство “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго”(позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва із позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України “Центр розвитку спорту Збройних Сил України” (відповідач) про зобов'язання вчинити дії –визнати вимоги у розмірі 2 443, 28 грн., з яких 1 656, 91 грн. –боргу за електричну енергію, 121, 90 грн. –пеня, 532, 55 грн. –інфляційна складова боргу, 131, 92 грн. –3% річних  від простроченої суми обґрунтованими; зобов'язати ДП МОУ «Центр розвитку спорту Збройних сил України»в особі ліквідаційної комісії внести до ліквідаційного балансу заборгованість перед Публічним акціонерним товариством «Київенерго»у розмірі 2 443, 28 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.10.11 р. (суддя Удалова О.Г.) було порушено провадження у справі № 17/372 та призначено її розгляд на 24.10.11 р. та витребувано певні документи.

У судовому засіданні 24.10.11 р. представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду від 07.10.11 р. у даній справі не виконав.

Враховуючи наведене, ухвалою суду від 24.10.11 р. було відкладено розгляд справи              № 17/372 на 09.11.11 р. та повторно зобов'язано сторін виконати вимоги ухвали суду від     07.10.11 р. у даній справі.

У зв'язку із перебуванням судді Удалової О.Г. на лікарняному, з метою уникнення затягування розгляду справи № 17/372, згідно з розпорядженням виконуючого обов'язки керівника апарату Господарського суду м. Києва Кривенко О.М. від 04.11.11 р., було здійснено повторний автоматичний розподіл автоматизованою системою документообігу Господарського суду м. Києва справи № 17/372.

          В результаті зазначеного повторного розподілу справу № 17/372 передано на розгляд судді Гавриловській І.О.

Ухвалою суду від 09.11.2011 р. суддею Гавриловською І.О. справу № 17/372 було прийнято до свого провадження та призначено її розгляд на 30.11.2011 р., зобов'язано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 30.11.2011 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у даному судовому засіданні проти позову заперечив, пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

З метою дослідження доказів у справі, у судовому засіданні 30.11.2011 р. було оголошено перерву до 19.12.2011 р. о 11 год. 20 хв.

Представник позивача у судовому засіданні 19.12.2011 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог суду надав суду оригінали витребуваних судом документів.

Представник відповідача проти позову заперечив, пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, надав письмові заперечення на позовну заяву, в яких просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Враховуючи наведене, у зв'язку з необхідністю витребувати додаткові докази у справі, що перешкоджає вирішенню спору у даному судовому засіданні,  у судовому засіданні було оголошено перерву до 26.12.2011 р. о 9 год. 25 хв., зобов'язано відповідача надати суду - письмові пояснення, в яких зазначити чи було затверджено проміжний ліквідаційний баланс Державного підприємства Міністерства оборони України «Центр розвитку спорту Збройних Сил України»; - письмові пояснення, в яких зазначити чи було складено ліквідаційний баланс Державного підприємства Міністерства оборони України «Центр розвитку спорту Збройних Сил України».

Через службу діловодства господарського суду від 22.12.2011 р. відповідач подав письмові пояснення щодо ліквідаційного балансу.

У судовому засіданні 26.12.2011 р. представники сторін заявили клопотання про продовження строку вирішення спору, яке суд задовольнив.

Господарським судом було оголошено перерву до 23.01.2012 р. о 11:50 для витребування у позивача детального розрахунку заборгованості за спірний період.

У судове засідання 23.01.2012 р. представник позивача не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, вимог суду не виконав, про призначене судове засідання був обізнаний належним чином, про що свідчить розписка про оголошення перерви.

Представник відповідача проти позову заперечив, просив у його задоволенні відмовити.

 У зв'язку з невиконанням позивачем вимог суду, розгляд справи був відкладений до 08.02.2012 р., повторно зобов'язано позивача надати суду детальний розрахунок заборгованості за спірний період.

У судовому засіданні 08.02.2012 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, просив у позові відмовити у зв'язку з його безпідставністю.

У судовому засіданні 08.02.2012 р. господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго”, яка була перейменована на Публічне акціонерне товариство “Київенерго”, в особі Структурного підрозділу “Енергозбут Київенерго” (енергопостачальна організація) та Державним підприємством Міністерства оборони України «Центр розвитку спорту Збройних Сил України»(споживач) був укладений договір на постачання електричної енергії № 1084ор.1084 від 07.08.2003 р., відповідно до умов якого постачальник зобов'язується постачати електричну енергію відповідно до умов цього договору, а споживач зобов'язується своєчасно здійснювати оплату електричної енергії та в разі зміни публікуються у пресі, виконує інші умови, визначені договором та додатками до нього, які є його невід'ємною частиною.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з пунктом 4.1. договору, споживач зобов'язався своєчасно та  повному обсязі здійснювати розрахунки за електричну енергію відповідно до встановлених договором умов та термінів оплати, а також вносити інші платежі та виконання енергопостачальною організацією робіт та надання послуг, пов'язаних з електропостачанням, вартість яких не входить до складу тарифу.

27.11.2006 р. сторони підписали додаток до договору від 07.08.2003 р. № 1084, відповідно до пункту 5 якого споживач здійснює оплату вартості обсягу електричної енергії платежем розміром 100% від обсягу спожитої енергії у попередньому розрахунковому періоді до 3 числа поточного місяця. На обсяг електричної енергії, який підлягає оплаті, постачальник електричної енергії до 1 числа поточного місяця виписує рахунок споживачу. Остаточний розрахунок споживач здійснює до 1 числа місяця, наступного за звітним, на підставі обсягів фактично спожитої електричної енергії у поточному розрахунковому періоді. На основі звіту про обсяги спожитої електроенергії споживачу виписується рахунок з урахуванням виконаного попереднього платежу. Кількість спожитої споживачем електричної енергії визначається як різниця між загальною сумою споживання споживача та субспоживачів за наявності у останніх договору з постачальником електричної енергії.

01.10.2008 р. між сторонами була підписана додаткова угода до договору від 07.08.2003 р. № 1084 (о/р 1084) про постачання електричної енергії,  якою викладено договір від 07.08.2003 р. № 1084 (з усіма додатками до нього) (о/р 1084) про постачання електричної енергії в новій редакції.

Зокрема, згідно з пунктом 1 договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємною частиною.

У відповідності до пункту 4.2.3. договору в новій редакції за перевищення договорів них величин споживання електричної енергії та потужностей, визначених згідно з вимогами розділу 5 цього договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин. Плата за перевищення договірної величини потужності стягується із споживачів з приєднаною потужністю 150 кВа і більше та середньомісячним споживанням 50 тис. кВт і більше (за підсумками минулого року).

Згідно з пунктом 2 додатку № 4 до договору від 07.08.2003 р. № 1084, щомісячно 27 числа споживач зобов'язується направляти свого представника до електропостачальної організації за адресою: Мельникова, 31, для подання звіту про використану електроенергію та очікуване споживання за розрахунковий період і документів, що підтверджують оплату за розрахунковий період. Крім цього, споживач подає звірений акт звірки розрахунків за попередній період.

У відповідності до абзацу 2 пункту 3 додатку № 4 оплата спожитої електроенергії в розрахунковому періоді здійснюється споживачем до 25-го числа.

Пунктом 9.5. договору передбачено, що він набуває чинності з дня його підписання та укладається на термін до 01.10.2009 р. Кінцевим терміном договору є 01 жовтня 2009 року. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої сторони у порядку, визначеному законодавством України.

Листом № 26 від 23.02.2009 р. відповідач повідомив позивачу про припинення дії договору з 01.03.2009 р. у зв'язку з запланованою передачею основних фондів відповідно до наказу Міністра оборони України від 12.02.2009 р. № 59.

У відповідності до наданих відповідачем звітів про використану електроенергію, відповідач у листопаді 2008 року спожив 9 970 кВтг та у грудні 2008 року –10 239 кВтг.

У офіційному виданні «Голос України»від 15.07.2011 р. № 127 було розміщено оголошення про ліквідацію ДП МОУ «Центр розвитку спорту Збройних Сил України».

Відповідно до ст. 60 Господарського кодексу України, 1. Ліквідація суб'єкта господарювання здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником (власниками) майна суб'єкта господарювання чи його (їх) представниками (органами), або іншим органом, визначеним законом, якщо інший порядок її утворення не передбачений цим Кодексом. Ліквідацію суб'єкта господарювання може бути також покладено на орган управління суб'єкта, що ліквідується.  Орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання, встановлює порядок та визначає строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим, ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію. Ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки. Одночасно ліквідаційна комісія вживає необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості суб'єкта господарювання, який ліквідується, та виявлення вимог кредиторів, з письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію суб'єкта господарювання.

У відповідності до ст. 105 Цивільного кодексу України в редакції, яка діяла на момент звернення позивача  з даним позовом до господарського суду, учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію, який вносить до єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, призначають комісію з припинення юридичної особи (ліквідаційну комісію, ліквідатора тощо) та встановлюють порядок і строки припинення юридичної особи відповідно до цього Кодексу. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи може бути покладено на орган управління юридичної особи.  З моменту призначення комісії до неї переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Комісія виступає в суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи. Комісія вживає усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово повідомляє їх про припинення юридичної особи.

Позивач, вважаючи, що відповідач надмірно спожив електричну енергію у листопаді та грудні 2008 року, звернувся до відповідача з вимогою від 22.08.2011 р. № 048-71-1104 про сплату боргу. Наведене свідчить про те, що позивач звернувся до ліквідаційної комісії відповідача у строк, визначений нормами чинного законодавства України.

01.09.2011 р. ПАТ «Київенерго»отримало від відповідача листа від 29.08.2011 р. № 28, в якому підприємство не визнало боргу перед позивачем, посилаючись на повне погашення заборгованості.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 Господарського кодексу України в редакції, чинній на момент звернення позивача з даним позовом до господарського суду, претензії, що не задоволені через відсутність майна суб'єкта господарювання, претензії, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо їх заявники у місячний строк після одержання повідомлення про повне або часткове відхилення претензії не звернуться до суду з відповідним позовом, а також претензії, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, вважаються погашеними.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом до ДП МОУ «Центр розвитку спорту Збройних Сил України»в особі ліквідаційної комісії про зобов'язання вчинити дії –визнати вимоги у розмірі 2 443, 28 грн., з яких 1 656, 91 грн. –боргу за електричну енергію, 121, 90 грн. – пеня, 532, 55 грн. – інфляційна складова боргу, 131, 92 грн. – 3% річних  від простроченої суми обґрунтованими; зобов'язати ДП МОУ «Центр розвитку спорту Збройних сил України»в особі ліквідаційної комісії внести до ліквідаційного балансу заборгованість перед Публічним акціонерним товариством «Київенерго»у розмірі 2 443, 28 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей  525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих сторонами документів випливає, що під час дії договору № 1084 відповідач повідомив листом № 26 від 23.02.2009 р. позивачу, що у зв'язку з його ліквідацією просить припинити дію договору з 01.03.2009 р. та виконати всі взаєморозрахунки до 28.02.2009 р.

Позивач проти цього заперечень не навів, натомість підписав акт взаємозвірки, згідно з яким станом на 01.03.2009 р. сальдо за даними СВП «Енергозбут Київенерго»становило 1 742, 58 грн., а за даними відповідача –1 101, 11 грн.

06.04.2009 р. платіжними дорученнями № 71 та № 72 відповідач погасив заборгованість перед позивачем в розмірах 195, 33 грн. та 905, 78 грн., а всього –на загальну суму 1 101, 11 грн.

Таким чином, визнана сторонами заборгованість за договором № 1084 була повністю погашена 06.04.2009 р.

 В обґрунтування перевищень споживання електричної енергії відповідачем позивач послався на те, що повідомленням № 048-30-14075 від 12.11.2007 р. Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»повідомила відповідачу про встановлені на 2008 рік договірні величини споживання електричної енергії, зокрема, на листопад 2008 року –на рівні 9015 кВтг та у грудні 2008 року –на рівні 9015 кВтг.

У підтвердження направлення на адресу відповідача зазначеного повідомлення позивач надав господарському суду копію поштового чеку та списку згрупованих поштових відправлень від 17.09.2010 р. Проте суд не визнає поданий доказ належним, оскільки він свідчить про направлення через три роки після складення повідомлення, а, крім того, не співпадає вихідний номер поштового відправлення на адресу відповідача з вихідним номером повідомлення.

Таким чином, господарський суд визнає, що відповідачу не було належним чином повідомлено про встановлення договірних величин споживання електричної енергії на листопад 2008 року –на рівні 9015 кВтг та у грудні 2008 року –на рівні 9015 кВтг.

Представник відповідача пояснив, що про такі рівні договірних величин споживання йому нічого не відомо, і вони навіть не були засвідчені ані у актах приймання-надання товарної продукції, ані у звітах про використану продукцію, ані у актах звіряння взаєморозрахунків.

Надані господарському суду копії податкових накладних свідчать про те, що їх складено було 31.12.2009 р., проте позивачем не обґрунтовано, чому саме цією датою, після закінчення строку дії договору, вони були складені, на якій підставі, та не представлено доказів їх направлення відповідачу.

З пояснень представників сторін слідує, що подвійна вартість надмірно спожитої електричної енергії є видом заборгованості, а не відповідальністю, і стосовно цього є відповідні роз'яснення податкових органів, у зв'язку з чим позивач зазвичай нараховує на такий вид заборгованості ПДВ.

Всі документи, які передбачені умовами договору і складені у двосторонньому порядку, свідчать про відсутність заборгованості відповідача перед позивачем за договором № 1084.

Як вже зазначалось, сплата за перевищення договірної величини регулювалась пунктом 4.2.3. договору в новій редакції, відповідно до якого за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужностей, визначених згідно з вимогами розділу 5 цього договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин. Плата за перевищення договірної величини потужності стягується із споживачів з приєднаною потужністю 150 кВа і більше та середньомісячним споживанням 50 тис. кВт і більше (за підсумками минулого року).

При цьому строків такої сплати договором № 1084 в новій редакції не визначено, і представник позивача у судовому засіданні цього не спростував.

Враховуючи наведене, позивач не довів ані факту перевищення відповідачем за договором №1084 споживання договірних величин, ані настання строку сплати за таке перевищення, ані того, що відповідач знав про перевищення споживання договірних величин.

 Отже, ПАТ «Київенерго»не довело господарському суду порушення відповідачем його прав та законних інтересів.

Крім того, що стосується позовної вимоги ПАТ «Київенерго»про визнання вимог у розмірі 2 443, 28 грн., з яких 1 656, 91 грн. – боргу за електричну енергію, 121, 90 грн. –пеня, 532, 55 грн. –інфляційна складова боргу, 131, 92 грн. –3% річних  від простроченої суми обґрунтованими, то господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Конституцією України закріплений обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника.

          Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобов'язаний їх захистити у спосіб, передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.

          Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ст. 16 ЦК України.

          Отже, рішення суду про визнання права повинно бути спрямовано на відновлення порушеного, оспорюваного чи невизнаного права.

          Чинним процесуальним законодавством не передбачено повноважень господарського суду щодо визнання обґрунтованими вимог кредитора до боржника.

          Рішення суду є правозахисним актом, однак способи захисту повинні кореспондуватись з повноваженнями суду, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          У той же час, вимога позивача щодо визнання обґрунтованими вимог кредитора до боржника не кореспондується з способами захисту цивільних прав, передбачених ст. 16 ЦК України.

Виходячи з цього, оскільки суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, правові підстави для захисту права позивача обраним ним шляхом відсутні.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення позову Публічного акціонерного товариства «Київенерго»повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 232, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –                              

В И Р І Ш И В:

1.          У позові відмовити повністю.

2.          Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                  Гавриловська І.О.

Повне рішення

складено 13.02.12 р.