Постанова

від 14.02.2012 по справі 14/214(10)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ Д УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2012 р. Справа № 14/214(10)

Вищий господарський суд У країни у складі колегії судд ів:

головуючого, судді Демидової А.М.,

суддів Коваленко С.С. (доповідач), Воліка І.М.

розглянувши касаційну ска ргу ОСОБА_4

на постанову Львівського апе ляційного господарського су ду від 12.07.11р.

у справі № 14/214(10) господарського суду Л ьвівської області

за позовом ОСОБА_4

до ТОВ "Проект Україна"

про стягнення 76266,00 грн.

За участю представників ст орін

від позивача ОСОБА_5 д оговір,

від відповідача не з'явили ся

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2010 року ОСО БА_4 звернувся до господарс ького суду Львівської област і з позовом до ТОВ "Проект Укра їна" про стягнення коштів.

Рішенням господарського с уду Львівської області від 20.0 4.2011 року (суддя Кітаєва С.Б. ) позовні вимоги ОСОБА_4 з адоволено повністю: з ТОВ "Про ект Україна" на користь позив ача стягнуто 77 862 грн. 43 коп., з яки х: 65 621, 38 грн. - компенсація інфл яційних втрат, 12 241,05 грн. - 3% річн их, 778,62 - повернення витрат по сплаті державного мита, 236 грн . - витрати на інформаційно-т ехнічне забезпечення судово го процесу.

Постановою Львівсь кого апеляційного господарс ького суду від 12.07. 2011 року (судді Бонк Т.Б., Бойко С.М., Марко Р.І.) рішення господарського с уду Львівської області від 20.0 4.2011 року скасоване, прийнято но ве рішення про відмову у задо воленні позову, стягнуто з по зивача на користь відповідач а 390 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита.

Не погоджуючись із рі шенням суду попередньої інст анції, позивач звернувся д о Вищого господарського суду України з касаційною скарг ою, в якій, посилаючись на пору шення та невірне застосуванн я судом норм матеріального т а процесуального права, прос ив постанову Львівського апе ляційного господарського су ду від 12.07.2011 року скасувати, а рі шення господарського суду Ль вівської області від 20.04.2011 року - залишити без змін.

Постановою Вищого господ арського суду України від 13.09.20 11 року постанову Львівського апеляційного господарськог о суду від 12.07.2010 року залишено б ез змін.

Постановою Верховного Суд у України від 12.12.2011 року скасова но постанову Вищого господар ського суду України від 13.09.2011 ро ку, а справу направлено на нов ий розгляд до суду касаційно ї інстанції.

Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянув ши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність за стосування судами норм матер іального та процесуального п рава, колегія суддів Вищого г осподарського суду України вважає, що касаційна скарга п ідлягає задоволенню з наступ них підстав.

Так, задовольняючи позовн і вимоги ОСОБА_4 про стягн ення з товариства з обмежено ю відповідальністю “Проект У країна” 77 862 грн. 43 коп., з яких: 65 621, 3 8 грн. - компенсація інфляційни х втрат, 12 241,05 грн. - 3% річних, місце вий господарський суд виходи в з того, що невиконання товар иством обов'язку з виплати уч аснику товариства вартості ч астини майна, пропорційної й ого частці у статутному капі талі товариства при його вих оді з товариства у строки, виз начені ст. 54 Закону України “П ро господарські товариства” , тягне наслідки передбачені за прострочення виконання г рошового зобов'язання, визна чені ст. 625 ЦК України.

Суд апеляційної інстанції , скасовуючи вказане рішення та відмовляючи в задоволенн і позовних вимог, дійшов висн овку, що відповідальність, вс тановлена ст. 625 ЦК України, за п орушення грошового зобов'яза ння не застосовується до тов ариства у випадку прострочен ня ним виплати учаснику това риства вартості частини майн а, пропорційної його частці у статутному капіталі товарис тва при його виході з товарис тва, оскільки така виплата не має визначення грошового зо бов'язання, а є організаційно -господарським зобов'язанням товариства по відношенню до його учасника.

Проте, з таким висновк ом суду апеляційної інстанці ї колегія суддів Вищого госп одарського суду України не м оже погодитись, з огляду на на ступне.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому од на сторона (боржник) зобов'яза на вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роб оту, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися ві д певної дії, а кредитор має пр аво вимагати від боржника ви конання його обов'язку.

Таким чином, грошовим зобо в'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник ) зобов'язана сплатити гроші н а користь другої сторони.

Згідно ст. 11 ЦК України цивіл ьні права та обов'язки виника ють із дій осіб, що передбачен і актами цивільного законода вства, а також із дій осіб, що н е передбачені цими актами, ал е за аналогією породжують ци вільні права та обов'язки. Цив ільні права та обов'язки можу ть виникати безпосеред ньо з актів цивільного закон одавства

Статтею 54 Закону Украї ни “Про господарські товарис тва” передбачено, що при вихо ді учасника з товариства з об меженою відповідальністю йо му виплачується вартість час тини майна товариства, пропо рційна його частці у статутн ому фонді. Виплата провадить ся після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з то вариства, і в строк до 12 місяці в з дня виходу. На вимогу учасн ика та за згодою товариства в клад може бути повернуто пов ністю або частково в натурал ьній формі.

Отже, при виході учасн ика з товариства з обмеженою відповідальністю у товарист ва виникає обов'язок сплатит и йому вартість частини майн а товариства, пропорційну йо го частці у статутному фонді товариства, або здійснити та кий розрахунок на вимогу уча сника та за згодою товариств а у натуральній формі.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позив ач нотаріально посвідченою з аявою від 27 вересня 2006 року пов ідомив товариство про свій в ихід зі складу учасників тов ариства та просив провести і з ним розрахунок в порядку, ви значеному законом.

Так, постановою Львівс ького апеляційного господар ського суду від 22.11.2010 року у спр аві № 15/49 стягнуто з TOB “Проект Ук раїна” на користь ОСОБА_4 вартість частини майна товар иства, пропорційну частці по зивача у статутному фонді у с умі 124 608,6 грн. та частину прибутк у товариства за рік, в якому ОСОБА_4 вийшов з товариства в сумі 957 грн.

Вказані обставини ві дповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК Україн и не доводяться знову при роз гляді даної справи.

Відповідно до вимог ч . 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошов ого зобов'язання, на вимогу кр едитора зобов'язаний сплатит и суму боргу з урахуванням вс тановленого індексу інфляці ї за весь час прострочення, а т акож три проценти річних від простроченої суми, якщо інши й розмір процентів не встано влений договором або законом .

Отже, місцевий господ арський суд, встановивши, що у товариства виник обов'язок с платити на користь позивача вартість частини майна товар иства, пропорційну його част ці у статутному фонді товари ства, та факт стягнення її на к ористь позивача судовим ріше нням, дійшов обґрунтованого висновку про порушення товар иством грошового зобов'язанн я та обґрунтовано застосував ч. 2 ст. 625 ЦК України до спірних п равовідносин.

В порушення ст. ст. 43, 99, 101, 104, 105 Г ПК України, доводи апеляційн ого господарського суду, за я кими він не погодився з висно вками суду першої інстанції, є необґрунтованими. Скасову ючи рішення та відмовляючи в задоволенні позову, апеляці йний господарський суд висно вків місцевого господарсько го суду належним чином не спр остував та дійшов власних ви сновків, які суперечать обст авинам справи та вимогам зак онодавства. Здійснена апеляц ійним господарським судом не належна юридична оцінка обст авин справи призвела до нена лежного з'ясування дійсних п рав і обов'язків сторін та неп равильного застосування мат еріального закону, що регулю є спірні правовідносини. Як н аслідок, постанова апеляційн ого господарського суду не в ідповідає положенням ст. 105 ГП К України.

Перевіривши у відповіднос ті до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юриди чну оцінку обставин справи т а повноту їх встановлення у р ішенні місцевого господарсь кого суду, колегія суддів дій шла висновків про те, що суд пе ршої інстанції в порядку ст. с т. 43, 47, 43 ГПК України всебічно, по вно і об'єктивно розглянув в с удовому процесі всі обставин и справи в їх сукупності; досл ідив подані сторонами в обґр унтування своїх вимог і запе речень докази; належним чино м проаналізував відносини ст орін. На підставі встановлен их фактичних обставин місцев им господарським судом з'ясо вано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосова но матеріальний закон, що рег улює спірні правовідносини, і мотивовано задоволено позо вні вимоги.

На підставі викладено го та керуючись ст. ст.1115, 1117 , 1119 - 11 111, Господарського процесуаль ного кодексу України, Вищий г осподарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скар гу ОСОБА_4 задовольнити.

2. Постанову Львівськ ого апеляційного господарсь кого суду від 12.07.11р. по справі № 14/214(10) скасувати.

3. Рішення господарськ ого суду Львівської області від 20.04.11р. у справі № 14/214(10) залишит и без змін.

Головуючий, суддя А .М. Демидова

Суддя С.С . Коваленко

Суддя І.М. Вол ік