Постанова

від 21.02.2012 по справі 16/468

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2012                                                                                           № 16/468

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Шипка  В.В.

суддів:            Ільєнок  Т.В.

          Борисенко І.В.

розглянувши апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об»єднання «Південно-Західна залізниця»

на рішення Господарського суду м. Києва від 13.01.2011р.          

по справі № 16/468 (суддя  Ярмак О.М.)

за позовом   Міністерства транспорту та зв»язку України

до                   Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу

                      Київської  міської ради (Київської міської адміністрації)

треті особи  1)  Державне територіально-галузевого об»єднання «Південно-Західна залізниця»

2)          Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в м. Києві

3)          Київська міська рада

про                 визнання права власності

за участю представників:

від позивача:         не з»явились

від відповідача :    ОСОБА_3 – дов. № 042/18/1-8300 від 08.11.2010р.

від третьої особи  1) ОСОБА_4 – дов. № 207-ню від 24.01.2012р.

                                2) не з»явились

                                3) ОСОБА_5 – дов. № 225-кр-13 від 10.01.2012р.

ВСТАНОВИВ:

Міністерство транспорту та зв»язку України звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) про визнання права власності.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 13.01.2011р. у справі № 16/468 в задоволенні позовних  вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Державне територіально-галузевого об»єднання «Південно-Західна залізниця» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення Господарського суду м. Києва від 13.01.2011р. скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги Міністерства транспорту та зв»язку України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2011р. прийнято апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об»єднання «Південно-Західна залізниця» до провадження та призначено розгляд справи № 16/468 на 24.01.2012р.  

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду № 01-22/3/1 від 23.01.2012р. було внесено зміни до складу колегії суддів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2012р. прийнято апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об»єднання «Південно-Західна залізниця» до провадження.

 Встановлено, що в судове засідання 24.01.2012р. представник позивача, відповідача та третьої особи 1, 2 не з'явилися, причини неявки суду не повідомили. Хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В процесі розгляду справи у суду виникла необхідність витребування у третьої особи -1 додаткових доказів.

У межах строків, передбачених ст.102 ГПК України, на підставі п.3 ст.77 ГПК України господарський суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні, зокрема, у разі необхідності витребування нових доказів.

У зв'язку з тим, що строк розгляду спору по даній справі закінчується представником третьої особи 1 заявлено клопотання про продовження строку розгляду справи на підставі ст.69 ГПК України.

У відповідності до ч.3 ст.69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Враховуючи викладене, строк розгляду справи підлягає продовженню на 15 днів та розгляд справи підлягає відкладенню.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2012р. продовжено строк вирішення спору у справі № 16/468 на п'ятнадцять днів та розгляд справи відкладено на 21.02.2012р.

Встановлено, що в судове засідання 21.02.2011р. представник позивача та третьої особи -2 не з'явилися, причини неявки суду не повідомили. Хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Представник апелянта в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представники відповідача та третьої особи -3 в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечували та просили відмовити в її задоволенні.

Розглянувши доводи скарги, заслухавши представника відповідача та третьої особи -1, 3, перевіривши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила наступне.

Міністерство транспорту та зв»язку України звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) про визнання права власності держави Україна в особі Міністерства транспорту та зв'язку України на будівлю трансформаторної підстанції № 1107, розташовану за адресою: м.Київ, вул.Уманська, 5 (літера “Г”за Технічним паспортом), інвентарний № 010084, ріе введення в експлуатацію  1964 р., що знаходяться в господарському віданні ДТГО “Південно –Західна залізниця”.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Головне управління комунальної власності  м. Києва   виконавчого органу Київської ради (Київської міської державної адміністрації) відмовило в оформленні права власності та видачі свідоцтва про право власності, чим обмежило можливість позивача реалізувати своє право.

Місцевим судом в задоволенні позовних вимог Міністерству транспорту та зв»язку України відмовлено повністю.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволені позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 5 ст. 3 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності зазначеного Закону, визнаються державою.

У відповідності до ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною 2 ст. 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 321 Цивільного кодексу  України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 386 Цивільного кодексу України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Зазначена норма гарантує власнику можливість вимагати не лише усунення порушень його права власності, що вже відбулися, а й звертатися до суду за захистом своїх прав, що можуть бути реально порушені в майбутньому, тобто застосовувати такий спосіб захисту своїх порушених прав, як попередження або припинення можливого порушення його прав власника в майбутньому.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу  України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Порядок оформлення права власності із видачею свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна, визначений Положенням про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна в м. Києві, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.10.09. № 1227 (далі - Положення).

Як вбачається з матеріалів справи, до відповідача звернулось ДТГО “Південно- Західна залізниця” із заявою ( від  06.10.2007р.) про оформлення права власності на зазначені вище об'єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Уманська,5.

За вказаною адресою знаходиться будівля трансформаторної підстанції № 1107, яка перебуває на балансі  апелянта, залишкова вартість якої становить 47 006,39 грн.

За результатами розгляду вказаної вище заяви та доданих до неї документів, Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомило заявника своїм листом від 24.10.2007 необхідність надати певний перелік документів, відповідно до вимог Положення та  про відсутність підстав для оформлення права власності, в зв'язку з ненаданням необхідних для оформлення права власності документів, передбачених Положенням.

Отже, у відповідності до Положення, на Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) покладено обов'язок здійснювати оформлення права власності на об'єкти нерухомості виключно при наявності всіх необхідних для оформлення права власності документів.

Відповідачем не було оформлено заявнику право власності на спірне майно, в зв'язку з ненаданням останнім належно оформленого пакету документів, передбачених Положенням про порядок оформлення права власності на об‘єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації  від 31.08.2001 № 1820, зареєстрованого в Київському міському управлінні юстиції 31.08.2001 р.  № 62/364.

Позов про визнання права власності на майно необхідний позивачеві тоді, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна.

Слід зазначити, що позивачем позову про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних правовідносин, який вважає себе власником (суб'єктом права повного господарського відання або права оперативного управління) певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб.

Відповідачем даного позову може бути будь-яка особа, яка сумнівається у приналежності майна позивачу, або не визнає за позивачем права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.

Враховуючи вищевикладене, вбачається, що відмова відповідача в оформленні права власності на спірне майно, у відповідності до Положення надана з мотивів ненадання заявником належно оформленого пакету документів, що не свідчить про невизнання чи оспорювання права власності.

З матеріалів справи вбачається, що правомірність набуття спірного майна позивачем Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не заперечується.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Разом з тим, позивачем та апелянтом не надано жодних доказів, що право власності на будівлю трансформаторної підстанції № 1107, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Уманська, 5 оспорюється або не визнається іншою особою. Не надано також доказів про втрату документів про право власності на вказану будівлю.

Крім того, надане апелянтом рішення № 1475 від 29.08.1967р. виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих не приймається колегією суддів до уваги, оскільки в ньому відведено Київському відділенню Південно-західної залізниці земельну ділянку площею 0,15 га по вул. Уманській, 5а під будівництво корпусу централізованої бухгалтерії відділення, а не трансформаторної підстанції № 1107 по вул. Уманській,5.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

До  суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

Судом вірно встановлено, що позивачем належними засобами доказування не доведено суду порушення з боку Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) законних та охоронюваних інтересів Міністерства транспорту та зв'язку України, оскільки відповідач не оспорює право власності позивача на спірне майно.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд при вирішенні даного спору дійшов правильного висновку про недоведеність порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача з боку відповідача, а тому позовні вимоги є необґрунтованими, та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Апелянтом (третя особа-1) не наведено суду будь-яких доводів та не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які б по суті спростовували висновки суду першої інстанції та доводили б помилковість оскаржуваного рішення.

Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни рішення Господарського суду м. Києва від 13.01.2011р. у справі № 16/468.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об»єднання «Південно-Західна залізниця» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 13.01.2011р. у справі № 16/468 – без змін.

2. Матеріали справи № 16/468 повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      Шипко  В.В.

Судді                                                                                          Ільєнок  Т.В.

                                                                                          Борисенко І.В.