Постанова

від 20.02.2012 по справі 14/141-10

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2012 р.                                                           Справа № 14/141-10  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Ільїн О.В. Н.Д., суддя Камишева Л.М.

при секретарі  Голозубовій О.І.

за участю представників:

позивач –ОСОБА_1, дов. б/н від 03.02.12 року

1-й відповідач  - не з'явився;

2-й відповідач  - не з'явився;

1-ша третя особа –ОСОБА_2, дов. №1889 від 17.10.11 року;

2-га третя особа –не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №5498С/1-35) на рішення господарського суду Сумської області від 21 листопада 2011 року у справі №14/141-10

за позовом Підприємства споживчої кооперації "Шосткінський ринок" Сумської обласної спілки споживчих товариств, м. Шостка,

до  1. Державної екологічної інспекції в Сумській області, м. Суми,  

      2.  Шосткінської міської ради Сумської області, м. Шостка,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, м. Шостка,

2. Фізична особа-підприємець ОСОБА_4, м. Шостка,

про визнання права користування земельною ділянкою, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач -  Підприємство споживчої кооперації "Шосткінський ринок" Сумської обласної спілки споживчих товариств звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до  Державної екологічної інспекції в Сумській області та  Шосткінської міської ради Сумської області, першого та другого відповідачів, з позовом про визнання права постійного користування земельною ділянкою площею 0,8674 га за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії СМ № 00016, виданого 19 червня 1998 року Шосткинською міською радою народних депутатів.

Рішенням господарського суду Сумської області від 21.11.2011 р. у справі №14/141-10 (суддя Левченко П.І.) в задоволенні позову відмовлено.

Позивач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов.

Представники першого та другого відповідачів, а також третьої особи - ФОП ОСОБА_4 в судове засідання не з‘явились, хоча належним чином повідомлялись про дату, час та місце його проведення.

А тому, колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представників цих учасників процесу, за наявними у справі матеріалами, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача, а також третьої особи –ФОП ОСОБА_3, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позовні вимоги обґрунтовано тим, що пунктами 16 та 16.1 рішення Виконавчого комітету Шосткинської міської ради № 295 від 29.12.1997 року затверджено розмір земельної ділянки, зайнятої ринком по АДРЕСА_1 площею 1,0422 га та надано зазначену земельну ділянку у постійне користування позивачеві, а також тим, що на виконання цього рішення Шосткинською міською радою 19 червня 1998 року був оформлений та виданий позивачеві Державний акт на право постійного користування землею за № 16.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, рішенням Виконавчого комітету Шосткинської міської ради від 25.01.2007 року № 29 «Про розгляд протестів прокурора Сумської області від 08.12.2006 р. № 07/1-06/26 та № 07/4-14/21»скасовано пункт 16.1 рішення Виконавчого комітету Шосткинської міської ради № 295 від 29.12.1997 р. «Про розгляд заяв громадян, підприємств міста», тобто, скасовано рішення щодо надання в постійне користування позивачеві - підприємству споживчої кооперації «Шосткинський ринок»земельної ділянки площею 1,0422 га по АДРЕСА_1 для обслуговування належних підприємству будівель і споруд (том 1, а.с. 122, 123).

У акті позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства при самовільному зайнятті земельної ділянки Підприємством споживчої кооперації «Шосткинський ринок»від 20.10.2010 року (том 1, а.с. 30-32) зазначено, що на підставі протесту прокурора Сумської області № 07/4-14/21 від 08.12.2006 року Виконавчий комітет Шосткинської міської ради Сумської області пунктом 2 рішення № 29 від 25.01.2007 року скасував пункт 16.1 рішення Виконавчого комітету Шосткинської міської ради Сумської області № 295 від 29.12.1997 року «Про розгляд заяв громадян, підприємств міста», яким надавались земельна ділянка у постійне користування Підприємству споживчої кооперації «Шосткинський ринок», у зв`язку з чим Державний акт на право постійного користування землею серії СМ 00016  втратив чинність і не має юридичної сили.

Актом перевірки від 20.10.2010 року також встановлено, що згідно з рішенням Виконавчого комітету Шосткинської  міської ради від 31.05.2005 року  № 155 Сумській  обласній  спілці  споживчих товариств видано  свідоцтво  про право власності  на нерухоме  майно  серії САА № 888707 від 14.09.2005 року  на нежитлові споруди (молочний  павільйон 1А 274,7 м.кв., м'ясний павільйон 1Б 342,9 м. кв., 1/10 частину  магазину  з  конторою та  торговими приміщеннями 1 Г , Г* 125 м.кв., гараж 1Д 43,8 м.кв., критий  стіл  для торгівлі  салом Е, критий  стіл для  торгівлі  ковбасою Ж), які  розташовані  на земельній ділянці, що  знаходилась  у  постійному  користуванні  ПСК «Шосткинський  ринок» за адресою : АДРЕСА_1 Відповідно  до статті 120 Земельного  кодексу України, до  особи, яка набула  право власності   на  будівлю  або  споруду  переходить  право користування  земельною ділянкою, на якій  розташована  будівля чи споруда.

Як правильно зазначив господарський суд першої інстанції, вищевказані докази (рішення  Виконкому Шосткинської міської  ради  від 25.01.2007 року  № 29 та Акт  по запланованої  перевірки  від 20.10.2010 року) вказують  на відсутність  у позивача  права  користування  спірною земельною ділянкою, так як  пункт 16,1 рішення  Виконавчого комітету  Шосткинської  міської  ради  від 29.12.1997 року  № 295 щодо  надання в постійне  користування  позивачеві  земельної ділянки  площею  1,0422 га по АДРЕСА_1 для  обслуговування належних   підприємству (позивачеві) будівель  і споруд  скасовано, а  ті  будівлі  і споруди, для  обслуговування  яких надавалась  позивачеві  земельна  ділянка  по АДРЕСА_1 у постійне користування, з 2005 року перебувають  у власності Сумської  обласної  скільки  споживчих  товариств  і, відповідно, з 2005 року  на спірний  земельній ділянці відсутні будівлі  і споруди, які б належали позивачеві .

Згідно  з частиною 2 статті 377 Цивільного  кодексу України  (в  редакції, що  діяла  на  той час, коли  будівлі  та споруди, розташовані  на спірній земельній ділянці, перейшли з власності  позивача у власність  Сумської  обласної спілки  споживчих  товариств), якщо  будівля  або споруда  розміщені  на  земельній  ділянці, наданій  у користуванні, то у  разі  їх відчуження до  набувача (у  даному  випадку до Сумської  обласної спілки  споживчих  товариств) переходить  право  користування  тією  частиною  земельної, на  якій  вони розміщені, та  частиною  ділянки, яка  необхідна  для  їх обслуговування.

Згідно з  частиною 1 статті 377 Цивільного  кодексу України,   у редакції, що діє на даний час, до особи, яка  набула право власності на будівлю або споруду, переходить  право власності, право  користування на земельну, на якій вони розміщені.

Відповідно до  частини 1 статті 120 Земельного  кодексу при переході права  власності  на  будівлю  і споруду  право  власності  на  земельну  ділянку  або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування –на підставі договору оренди.

Згідно з частиною 5 статті 120 Земельного кодексу України при переході права власності на будівлю або споруду до юридичних осіб, які не можуть мати у власності  земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.

Отже, вищезазначені  норми   вказують  на відсутність  у позивача  права  на користування  спірною  земельною  ділянкою як у  зв'язку  зі скасуванням  рішення про надання   йому  певної  земельної ділянки  для  обслуговування  належних  йому будівель і споруд, так і у зв'язку з переходом права власності на ті будівлі і споруди до  іншої юридичної особи, до якої  згідно  вимог Закону  переходить  право користування земельною ділянкою, на якій  розташовані належні  їй  будівлі  і споруди,  після  оформлення  права  користування  шляхом укладення  договору оренди  з  Шосткинською  міською радою, до повноважень якої  належить ( згідно  зі статтею 13 Земельного  кодексу України) розпорядження  землями  територіальної  громади м. Шостка  Сумської області та  надання  земельних ділянок  у користування  із земель  комунальної  власності  відповідно  до цього Кодексу .

Крім того, Постановою  Харківського апеляційного  господарського суду   від 11.06.2010 рок  у справі № 16/282-09, у якій  брали участь  сторони  даної справи , відмовлено  в  задоволенні  позову Підприємства споживчої кооперації «Шосткинський  ринок «Сумської  обласної  спілки споживчих  товариств  в частині визнання  недійсним пункту  2 рішення Виконавчого  комітету Шосткинської  міської  ради  № 29 від 25.01.2007 року, яким скасовано  пункт 16.1 рішення Виконавчого комітету  Шосткинської  міської  ради № 295 від 29.12.1997 року.

Так, у цій постанові  встановлено  факт,  що  оспорюваний  позивачем  у справі № 16/282-09 пункт 2  рішення Виконкому  Шосткинської  міської  ради № 29 від 25.10.2007 року є законним та  дійсним, а  також  факт,  що  державний  акт на право  постійного користування  землею  серії 00016 втратив  чинність  і не  має юридичної  сили .

При цьому, Постановою Вищого  господарського суду України  від 12.10.2010 року  у справі № 16/282-09 залишено  без змін постанову  Харківського  апеляційного  господарського  суду  від 11.06.2010 року у справі № 16/282-09.

Постановою Вищого  господарського суду України  від 12.10.2010 року  у справі № 16/282-09 за участю  сторін  даної справи  встановлено факт відсутності доказів  приналежності  на праві власності  позивачу ( ПСК «Шосткинський ринок») нерухомого  майна  за адресою: АДРЕСА_1.

До того ж, цим судовим актом встановлено, що  державний  акт  на право  постійного  користування  землею, виданий  Спільному підприємству  ринків «Шосткинський ринок»Шосткинською  міською  радою народних  депутатів Сумської області  на  земельну  ділянку  площею 1,04 га, на якій  посилався позивач, не  несе правового  навантаження, оскільки  до вказаного  акту  вносилися  зміни, згідно  з якими  в акті  декілька  разів  вказувалося  на вилучення  у Спільного  підприємства ринків «Шосткинський  ринок»рішенням  Виконавчого  комітету  Шосткинської   ради земельної ділянки, на  постійне  користування  якої  видався  акт .

Крім цього, постановою  Вищого  господарського суду України  від 12.10.2010 року  у справі № 16/282-09 було також встановлено факт того, що Виконком Шосткинської  міської  ради правомірно  діяв  відповідно Закону України  «Про прокуратуру», приймаючи  рішення № 29 від 25.01.2007 року на підставі протестів прокурора Сумської  області.

Згідно  з частиною 2 статті 35 ГПК України, факти  встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує  господарські спори) під час  розгляду  однієї справи, не  доводяться  знову  при вирішенні  інших спорів, в яких  беруть  участь ті самі сторони .

Отже  факти  встановлені  постановою Харківського апеляційного  господарського суду від 11.06.2010 року  та постановою Вищого  господарського суду  України від 12.10.2010 року  у справі № 16/282-09 не  доводяться  знову  при вирішенні  даної справи, так як є для даного спору  преюдиційними.

А тому, місцевий господарський суд дійшов цілком обґрунтованого висновку про те, що позивач не  може  мате  права  користування  земельною ділянкою, на якій знаходяться  будівлі і споруди, що  належать  на  праві власності  іншим особам, у той час  як у самого позивача  нерухомого  майна, яке  б належало  йому на праві  власності, на спірній  земельній  ділянці немає.

Згідно з вимогами статті  377 Цивільного  кодекс  України та статті 120 Земельного кодексу України із переходом  права  власності на будівлі  та споруди  до інших  осіб  до них переходить  право користування земельною ділянкою, на якій розміщено  будівлі і споруди та частиною земельної ділянки, яка необхідна  для  їх  обслуговування.

За  вищевикладених  обставин наявність  у позивача, яким було втрачено правове  навантаження  державного акту на право постійного  користування  землею, виданого Спільному  підприємству  ринків  «Шосткинський ринок»на  земельну  ділянку  площею 1,04 га на підставі  рішення  Виконкому  Шосткинської  міської ради № 295 від 29.12.1997, яке скасоване, не   дає  позивачеві  на  даний  час  права  користування  землею, яка заходиться  під  будівлями  та спорудами, що  належить  на праві  власності  іншим  особам, до яких  згідно Закону  і переходить  право користування  земельними  ділянками, під будівлями  та частинами  земельних  ділянок, необхідними для їх обслуговування .

На думку апелянта господарським  судом  першої інстанції   не дотримано вимог статей 19, 144 Конституції України, статей  24, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», якими передбачено що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних інтересів, і суб'єкти цих відносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Однак, колегія суддів не може погодитися із такими посиланнями, зважаючи на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, Виконавчий комітет Шосткинської міської ради  прийняв рішення № 29 від 25.01.2007 на підставі протестів прокурора Сумської області, у зв‘язку з чим його дії повинні були відповідати вимогам  Закону України "Про прокуратуру".

Так, у статті 21 цього Закону "Про прокуратуру" вказано, що протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом. Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом у 10-ти денний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурор.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що виконавчий комітет Шосткінської міської ради діяв правомірно та відповідно до вимог Закону України "Про прокуратуру", а тому доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом статей 24, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є безпідставними.

При цьому, Конституційний Суд України у рішенні № 1-9/2009 року від 16.04.2009 року зазначив, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України".

Також апелянт в апеляційній скарзі посилається на те, що  в Україні не існує такого джерела права, як прецедент, у зв‘язку з чим  рішення судів, в яких приймали участь ті ж самі сторони, що і в даній справі, не мають заздалегідь встановленої сили і повинні розглядатися нарівні з іншими доказами.

Однак, колегія суддів вважає такі посилання безпідставними, зважаючи на таке.

За своєю природою  правовий прецедент -  це об'єктивне (виражене зовні) рішення державного органу у конкретній справі, якому надаються безумовна обов'язковість, нормативна впорядкованість і поширення чинності при розв'язанні всіх наступних аналогічних справ.

У Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Таким чином, господарським судом першої інстанції було надано преюдиційного значення лише фактам, встановленим у справі № 16/282-09, за участю одних і тих же сторін, а не їх правовій оцінці, що виключає застосування у оскаржуваному рішенні правового прецеденту.

Також, на думку колегії суддів, не є обґрунтованими твердження позивача, викладені у письмових поясненнях, про те, що оскільки касаційна інстанція відповідно до вимог частини 2 статті 111-7 ГПК України не має права  встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, то надання такій постанові преюдиційного значення є неправомірним, зважаючи на таке.

Слід зазначити, що хоча відповідно до вимог частини 2 статті 111-7 ГПК України не має права  встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, проте вона наділена згідно з частиною 1 цієї статті повноваженнями перевіряти дотримання судами першої чи апеляційної інстанції вимог закону (статті 43 ГПК України ) щодо повноти та всебічності розгляду ними справи.

При цьому, надання місцевим господарським судом при розгляді даної справи преюдиційного значення постанові Вищого господарського суд у України було  здійснено в частині лише тих обставин,  які вже були досліджені попередніми інстанціями і які касаційна інстанція визнала всесторонньо та в повній мірі встановленими.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 21 листопада 2011 року у справі №14/141-10 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом місяця до Вищого господарського суду України.

         Головуючий суддя                                                                    Бондаренко В.П.  

         Суддя                                                                                           Ільїн О.В.  

         Суддя                                                                                           Камишева Л.М.  

Повний текст постанови складено  20.02.2011 року.