Рішення

від 24.02.2012 по справі 5284-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИ М

Автономна Республіка К рим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Нев ського/Річна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

24.02.2012 Справа №5002-32/5284-2011

Господарський суд Автоном ної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому суд овому засіданні справу

За позовом Товариства з обм еженою відповідальністю «Р ост-Авто-Крим» (99055, АР Крим, м. Се вастополь, вул.. Ген. Лебедя, 47 і дентифікаційний код 32634969)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальніст ю Торговий дім «Фаворит» (95053, А Р Крим, м. Сімферополь, вул.. М. З алки, кв. 67 ідентифікаційний к од 31859504)

Про стягнення 18435, 58 грн.

За участю представників:

Від позивача - Фарін О.П. ке рівник; ОСОБА_1., довіреніс ть № б/н від 17.12.11р.

Від відповідача - ОСОБА _2, довіреність № б/н від 01.12.11, п редставник

Обставини справи: Товарист во з обмеженою відповідальні стю «Рост-Авто-Крим» звернул ось до Господарського суду А втономної Республіки Крим з позовом до Товариства з обме женою відповідальністю Торг овий дім «Фаворит» про стягн ення 18 435, 58 грн. заборгованост і, у тому числі 15 906, 46 грн. - суми основного боргу, 2 370, 06 грн. - ін фляційних втрат, 159, 06 грн. - су ми 3% річних.

Ухвалою господарського су ду від 09.12.2011 року порушено прова дження у справі та розгляд сп рави призначено на 19.12.2011 року, п ро що сторони були своєчасно та належним чином повідомле ні.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем обо в' язків в частині повної та своєчасної оплати отриманог о товару, внаслідок чого за ві дповідачем утворилась забор гованість, що і стало приводо м для звернення позивача до с уду із позовом про стягнення вказаної заборгованості у п римусовому порядку.

Розгляд справи відкладавс я в порядку статті 77 Господарс ького процесуального кодекс у України.

Строк розгляду справи прод овжений в порядку статті 69 Гос подарського процесуального кодексу України.

07.02.2012р. від позивача по справі надійшла заява про відвід су дді.

Ухвалою Господарського су ду АР Крим від 21.02.2012р. у задоволе нні заяви відмовлено.

Представник відповідача у судових засіданнях та у відз иві на позов проти задоволен ня позовних вимог заперечува в.

Дослідивши представлені д окази, суд

ВСТАНОВИВ:

Так, як вбачається з матеріа лів справи, та зазначає позив ач в позовній заяві, позиваче м відповідачеві був поставл ений товар на суму 95 876, 8 грн. за п еріод з 22.01.2009р. по 02.12.2009р, що підтве рджується накладними на зазн ачену суму ( а.с. 10-33).

Крім того, відповідач пост авив позивачеві товару на за гальну суму 31 111, 74 грн., що підтве рджується видатковими та пр иходними накладними ( а.с. 34-41).

Згідно статті 334 Цивільного кодексу України, момент пере дачі товару є моментом набут тя відповідачем права власно сті на такий товар. Саме з часу отримання товару відповідач ем до нього переходять всі пр ава щодо придбаного товару т а обов'язки щодо сплати його ц іни.

Стаття 692 Цивільного кодекс у України передбачає сплату ціни товару після його прийн яття в повному обсязі.

Відповідно до статті 173 Госп одарського кодексу України, господарським визнається зо бов'язання, що виникає між суб 'єктом господарювання та інш им учасником (учасниками) від носин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим К одексом, в силу якого один суб 'єкт (зобов'язана сторона, у то му числі боржник) зобов'язани й вчинити певну дію господар ського чи управлінсько-госпо дарського характеру на корис ть іншого суб'єкта (виконати р оботу, передати майно, сплати ти гроші, надати інформацію т ощо), або утриматися від певни х дій, а інший суб'єкт (управле на сторона, у тому числі креди тор) має право вимагати від зо бов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті перед бачено, що основними видами г осподарських зобов'язань є м айново-господарські зобов'яз ання та організаційно-господ арські зобов'язання.

Статтею 174 Господарського У країни визначено, що господа рські зобов'язання можуть ви никати: безпосередньо із зак ону або іншого нормативно-пр авового акта, що регулює госп одарську діяльність; з акту у правління господарською дія льністю; з господарського до говору та інших угод, передба чених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ; а також внаслідок подій, з як ими закон пов'язує настання п равових наслідків у сфері го сподарювання.

Стаття 175 Господарського ко дексу України передбачає, що майново-господарськими визн аються цивільно-правові зобо в'язання, що виникають між уча сниками господарських відно син при здійсненні господарс ької діяльності, в силу яких з обов'язана сторона повинна в чинити певну господарську ді ю на користь другої сторони а бо утриматися від певної дії , а управлена сторона має прав о вимагати від зобов'язаної с торони виконання її обов'язк у. Майнові зобов'язання, які ви никають між учасниками госпо дарських відносин, регулюють ся Цивільним кодексом Україн и з урахуванням особливостей , передбачених цим Кодексом.

Статтею 219 Господарського к одексу України чітко визначе но, що за невиконання або нена лежне виконання господарськ их зобов'язань чи порушення п равил здійснення господарсь кої діяльності правопорушни к відповідає належним йому н а праві власності або закріп леним за ним на праві господа рського відання чи оперативн ого управління майном, якщо і нше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Чинним законодавством Укр аїни не передбачена обов' яз кова форма договору як єдино го письмового документу.

Судом розглядаються право відносини сторін з бездогові рної поставки, оскільки стор онами не надано суду укладен ого договору та в обґрунтува ння позову покладається саме поставка за накладними (безд оговірна поставка), що не запе речувалось і відповідачем в ході розгляду справи по суті .

Так, в судовому засіданні по зивача надав копію вимоги, як а була ним відправлена на адр есу відповідача, в тексті яко ї позивач посилається на дог овір купівлі-продажу № 9/01/20-1. Про те самого договору сторонам и суду за весь час судового ро згляду справи не надано.

Оскільки у суду відсутні до кази існування договору, вза ємовідносини сторін ідентиф ікується як позадоговірні.

Більш того, первинна бухгал терська документація також н е містить посилань на догові р.

Частиною 2 статті 207 Цивільно го кодексу України встановле но, що правочин вважається та ким, що вчинений у письмовій ф ормі, якщо він підписаний йог о стороною (сторонами).

В даному випадку вчинення п равочину щодо поставки товар у підтверджується підписано ю обома сторонами накладною на поставку товару.

Пунктом 1 статті 638 Цивільног о кодексу України встановлен о, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі дос ягли згоди з усіх істотних ум ов договору.

Істотними умовами договор у є умови про предмет договор у, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а т акож усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторі н має бути досягнуто згоди.

Аналогічну позицію містит ь пункт 3 статті 180 Господарськ ого кодексу України, який заз начає, що при укладенні госпо дарського договору сторони з обов'язані у будь-якому разі п огодити предмет, ціну та стро к дії договору.

Таким чином, в даному випадк у письмова форма правочину в иражається у підписаній накл адній.

Відповідно до статті 526 Циві льного кодексу України зобов 'язання має виконуватися нал ежним чином відповідно до ум ов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивіль ного законодавства, а за відс утності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв діло вого обороту або інших вим ог, що звичайно ставляться. А налогічне положення стосовн о господарських зобов' язан ь міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу Укр аїни, якою визначено, що суб' єкти господарювання та інші учасники господарських відн осин повинні виконувати госп одарські зобов' язання нале жним чином відповідно до зак ону, інших правових актів, дог овору, а за відсутності конкр етних вимог щодо виконання з обов' язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зв ичайно ставляться. До викона ння господарських договорів застосовуються відповідні п оложення Цивільного кодексу України з урахуванням особл ивостей, передбачених цим Ко дексом.

Статтею 525 Цивільного кодек су України передбачено, що од ностороння відмова від зобо в'язання або одностороння зм іна його умов не допускаєтьс я, якщо інше не встановлено до говором або законом.

Не допускаються односторо ння відмова від виконання зо бов'язань, крім випадків, пере дбачених законом, а також від мова від виконання або відст рочка виконання з мотиву, що з обов'язання другої сторони з а іншим договором не було вик онано належним чином (частин а 7 статті 193 Господарського ко дексу України).

Детально досліджуючи перв инні бухгалтерські документ и, судом встановлено таке:

За видатковими накладними № РН-311 від 02.12.2009р. ( а.с. 10), № РН-285 від 04. 11.2009р. ( а.с. 11), № РН-282 від 23.10.2009р. ( а.с. 13), № РН-196 від 17.07.2009р. ( а.с. 15), № РН-286 від 05.06. 2009р. ( а.с. 17), № РН-149 від 14.04.2009р. ( а.с. 23), № РН -132 від 22.01.2009р. ( а.с. 28), товар був о триманий відповідачем, про щ о свідчить наявність печатки підприємства відповідача на накладних.

Більш того, до накладних № Р Н-285 від 04.11.2009р. ( а.с. 11), № РН-282 від 23.10.2009р . ( а.с. 130, № РН-196 від 17.07.2009р. ( а.с. 15), № РН-2 86 від 05.06.2009р. ( а.с. 17) ), № РН-149 від 14.04.2009р . ( а.с. 23), № РН -132 від 22.01.2009р. ( а.с. 28) дода ються довіреності на отриман ня товару.

Довіреність сама по собі не підтверджує факту поставки товару. Проте її оформлення т вердить про підготовку сторі н до вчинення правочину.

За вищенаведеними накладн ими, починаючи з накладної № Р Н-311 від 02.12.2009р. поставлений товар на загальну суму 52 183, 00 грн.

Більш того, посилаючись у ві дзиві на те, що за рядом наклад них відповідач нібито не отр имував товар, оскільки в доку ментах відсутній відбиток пе чатки підприємства, відповід ач вводить суд в оману, з огляд у на таке:

Так, видаткова накладна № РН -153 від 22.04.2009р. на суму 5 577, 00 грн. ( а.с. 21 ) дійсно не містить в собі зазн аченого відбитку печатки під приємства відповідача, також і не містить відомостей, що ід ентифікують особу, яка отрим ала товар. Проте, накладна має посилання на рахунок-фактур у № СФ-029.

Позивач, в якості доказів ча сткових оплат відповідачем о триманого товару, надав суду виписки банку, з яких вбачаєт ься, що, зокрема, поставка това ру по вищевказаній накладній частково відповідачем оплач ена, а саме в сумі 4 089, 50 грн., оскі льки в найменуванні платежу відповідач зазначив, знов та ки, вищезгаданий, рахунок-фак туру № 29.

Відповідач у судовому засі данні не заперечував проти з дійснених ним оплат за вищен аведеними рахунками, сума за якими перевищує суму постав ки, яку відповідач визнає, про те надати пояснення щодо зді йснених ним оплат за рахунка ми понад суми визначеної ним поставки не зміг, у зв' язку і з чим суд приходить до виснов ку, що частковими оплатами от риманого товару із посилання м на відповідні рахунки-факт ури, відповідач сам спростов ує факт того, що товар не був н им отриманий.

Аналогічна ситуація спост ерігається при дослідженні в иписок банку за накладною № Р Н-148 від 02.04.2009р. на суму 9 411, 60 грн. ( а.с . 25), в якій також відсутній відб иток печатки підприємства ві дповідача, проте є посилання на рахунок-фактуру № СФ-024, який зазначений в найменуванні п латежу зробленого відповіда чем згідно із випискою банку на аркуші справи № 44. Така ж сит уація з накладною № РН-142 від 26.02. 2009р. ( а.с. 32), в якій є посилання на РФ-020, який в свою чергу зазначе ний у виписці банку на аркуші справи 45.

Таким чином, доводи відпов ідача у відзиві що ґрунтують ся на неможливості ідентифік увати осіб, підписи яких знах одяться на видаткових наклад них, на відсутність відбиткі в штампів на деяких накладни х, що, на його думку, унеможлив лює застосування їх в якості доказів поставки товару, є не спроможними, оскільки спрост овуються безпосередньо діям и відповідача, які виразилис ь в частковій оплаті товару, щ о зафіксовано у виписках бан ку, доданих до матеріалів спр ави.

Крім того, слід зауважити ст осовно посилань відповідача на той факт, що довіреності ви дані на ім' я Судакової Тетя ни Михайлівни, тоді як наклад ні підписані іншими особами:

Довіреність не підтверджу є відпуск товару, призначенн я довіреності - підтвердити право, делеговане покупцем п редставникові на здійснення поставки делегированное .

Факт господарських правов ідносин та отримання товарно -матеріальних цінностей мож е бути підтверджений іншими документами, оскільки сама п о собі довіреність не підтве рджує факт здійснення постав ки та факт отримання товару.

Навіть, якщо покупець отрим ав товар без наявності довір еності, оформленої у відпові дності до Інструкції про пор ядок реєстрації виданих, пов ернутих та використаних дові реностей на отримання ціннос тей, то це не означає, що факт в иниклих правовідносин не зоб ов' язує покупця до зустрічн их дій щодо оплати.

Так, судом встановлено, що з а накладними, факт отримання товару по яких підтверджени й відповідачем шляхом частко вої оплати, позивач поставив товар на суму 21 988, 6 грн.

До того ж необхідне зазначи ти таке, дійсно з накладних № Р Н-137 від 13.02.2009р. ( а.с. 30), № РН-154 від 28.04.200 9р. ( а.с. 19), № РН-310 від 25.11.2009р. ( а.с. 10), не можливо вбачити, ким саме отр иманий товар, чи відбулась за ними поставка.

Проте, як вбачається з акту звірки від 24.11.2011р. ( а.с. 51), ці накла дні із зазначенням їх дати та суми включені сторонами в до кумент, який підписаний з дво х сторін та скріплений печат ками.

Так дійсно, акт звірки не є п ервинним бухгалтерським док ументом, як на те посилається відповідач у відзиві, проте, с уд повинний з' ясувати всі о бставини справи, і в даному ви падку, акт звірки досліджуєт ься судом не в якості бухгалт ерського документу, а в якост і письмового доказу, в якому в ідповідач власною печаткою з асвідчив наявність заборгов аності по вищенаведеним накл адним. Більш того, особливої у ваги суду заслуговує той фак т, що вищезазначений акт було складено саме відповідачем та направлено на адресу пози вача, тобто аналіз заборгова ності за спірними накладними здійснювався бухгалтерією с аме відповідача.

Отже, доказами по справі спр остована позиція відповідач а.

Не може бути прийнята судом в якості належного доказу по ставки товару лише накладна № РН-144 від 26.02.2009р. на суму 192, 20 грн. ( а .с. 27), оскільки не містить ані п ідпису, ані зазначення прізв ища особи, що отримала товар, а ні печатки підприємства. Заз начена накладна навіть не зг адана сторонами в акті звірк и. Отже жодних підстав вважат и, що за вказаною накладною ві дбулася поставка товару, у су ду немає.

За таких обставин, суд встан овив, що позивачем поставлен ий відповідачеві товар на за гальну суму 95 684, 6 грн.

Крім того, відповідач пост авив позивачеві товар на сум у 29 085, 34 грн., що підтверджується накладними на суму 28 213, 32 грн. ( а .с. 34 -41). Проте оскільки позивач с ам в позові зазначив, що була щ е одна накладна № РН-0002381 від 23.03.2009 р. на суму 872, 00 грн., а отже сума по ставки, зробленої відповідач ем, під сумнів судом не ставит ься.

Суму, на яку відповідач пост авив позивачеві товар, позив ач зараховує в рахунок забор гованості відповідача, що є й ого правом.

Так приписи статті 601 Цивіль ного кодексу України твердят ь про те, що зобов'язання припи няється зарахуванням зустрі чних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а тако ж вимог, строк виконання яких не встановлений або визначе ний моментом пред'явлення ви моги.

Тобто, сторони здійснювали поставку один одному товару , і не позбавлені можливості з араховувати таким чином варт ість отриманого товару.

Крім того, як то вже зазнача лось вище, відповідач частко во оплачував суму боргу, що пі дтверджують виписки банку на загальну суму 50 885, 50 грн. ( а.с. 42-50).

Таким чином, заборгованіст ь відповідача, яка на теперіш ній час досі не погашена стан овить 95 684, 6 грн. - 29085, 34 грн. - 50 885, 50 грн. = 15 713, 76 грн.

Підсумовуючі вищенаведене , слід зазначити, що дійсно сто рони не ретельно здійснили о формлення бухгалтерської до кументації, щодо поставки то вару один одному, проте неякі сне оформлення документів не позбавляє позивача права от римати оплату товару, що був н им поставлений, як то можна пр остежити із непрямих доказів .

Недоліки в накладних не зві льняють відповідача від обов ' язку оплатити отриманий н им товар, а відмова у задоволе нні позову на підставі невір ного оформлення документів, грубо порушила б законні пра ва позивача отримати компенс ацію вартості поставленого т овару.

Отже, заборгованість в розм ірі 15 713, 76 грн. підтверджується матеріалами справи, визнаєть ся обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відпов ідача.

Крім того, позивач просить с уд стягнути з відповідача 2 370, 06 грн. інфляційних втрат, 159, 06 гр н. 3 % річних.

З цього приводу суд вважає з а необхідне зазначити таке:

Частиною 2 статті 530 Цивільно го кодексу України передбаче но якщо строк (термін) виконан ня боржником обов' язку не в становлений, кредитор має пр аво вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повин ен виконати такий обов' язок у семиденний строк від дня пр ед' явлення вимоги.

Так, частиною 2 статті 625 Циві льного кодексу України встан овлено, що боржник, який прост рочив виконання грошового зо бов' язання, на вимогу креди тора зобов' язаний сплатити суму боргу з урахуванням вст ановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.12.2009р. позивачем на адр есу відповідача направлена в имога, яка отримана відповід ачем 17.12.2009р., що підтверджується карткою поштового повідомле ння.

Таким чином, інфляційні втр ати повинні бути нараховані на суму заборгованості почи наючи із січня 2010 року та сума інфляційних втрат повинна о браховуватися наступним чин ом:

інфляційні втрати = ( (15 713, 76 гр н. х 101,8 х 101,9 х 100,9 х 99,7 х 99,4 х 99,6 х 99,8 х 101,2 х 102,9 х 100,5 х 100,3 х 100,8 х 101,0 х 100,9 х 101,4 х 101,3 х 100,8 х 100,4 х 98,7 х 99,6 х 100, 1 х 100,0 х 100, 1) / 100 ) - 15 713, 76 грн . = 2 175, 27 грн.

Таким чином сума інфляційн их втрат за період з січня 2010 р . по листопад 2011р. підтверджує ться матеріалами справи в ро змірі 2 175, 27 грн., а тому підлягає стягненню з відповідача сам е в цьому розмірі.

Положення частини 2 статті 6 25 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов' язк у боржника по сплаті на корис ть кредитора 3% річних від прос троченої суми суд вважає так им, що кореспондується зі ста ттями 536 та 692 Цивільного кодекс у України, які встановлюють, що в разі прострочення оплат и товару, продавець має право вимагати оплати товару та сп лати процентів за користуван ня чужими грошовими коштами.

Так, відповідно до статті 625 Ц ивільного кодексу України бо ржник, який прострочив викон ання грошового зобов' язанн я, на вимогу кредитора зобов' язаний сплатити три проценти річних від простроченої сум и, якщо інший розмір проценті в не встановлений договором або законом.

Таким чином, сума 3% річних за період з 25.12.2009р. по 01.12.2011 року пови нна бути розрахована наступн им чином : 15 713, 76 грн. х 706 днів про строчення х 3% / 365 днів = 911, 83 грн.

Проте, оскільки суд позбавл ений права виходити за межі п озовних вимог, заявлена пози вачем сума 3 % річних в розмірі 159, 06 грн. підтверджується мате ріалами справи та підлягає с тягненню з відповідача.

У відповідності до статті 4- 3 Господарського процесуальн ого кодексу України судочинс тво у господарських судах зд ійснюється на засадах змагал ьності.

Приписи статті 4-7 названого Кодексу твердять про те, що су дове рішення приймається суд дею за результатами обговоре ння усіх обставин справи, а як що спір вирішується колегіал ьно - більшістю голосів судді в. У такому ж порядку вирішуют ься питання, що виникають у пр оцесі розгляду справи.

Згідно з пунктом 1 статті 33 Го сподарського процесуальног о кодексу України кожна стор она повинна довести ті обста вини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і з аперечень. А стаття 43 ГПК пере дбачає, що Господарський суд оцінює докази за своїм внутр ішнім переконанням, що ґрунт ується на всебічному, повном у і об'єктивному розгляді в су довому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керую чись законом.

Таким чином, підсумовуючи в икладене, суд вважає, що позов ні вимоги підлягають частков ому задоволенню.

Судовий збір покладається на сторін пропорційно до роз міру задоволених позовних ви мог, як того вимагають припис и статті 49 Господарського про цесуального кодексу України .

З урахуванням викладеного , керуючись статями 33, 34, 49, статт ями 82-85 Господарського процес уального кодексу України, су д

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити ч астково.

2. Стягнути з Товариств а з обмеженою відповідальніс тю Торговий дім «Фаворит» (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. М. Залки, кв. 67 ідентифікаційний код 31859504) на користь Товариства з обмеженою відповідальніст ю «Рост-Авто-Крим» (99055, АР Крим, м. Севастополь, вул.. Ген. Лебед я, 47 ідентифікаційний код 32634969) 15 713, 76 грн. грн. заборгованості, 159, 06 грн. - 3% річних, 2 175, 27 грн. інфл яційних втрат, 1 381, 83 грн. судово го збору.

3. В іншій частині позов у відмовити.

4. Наказ видати в порядк у статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу Укра їни.

У судовому засіданні 24.02.2012р . оголошено вступну і резолют ивну частини рішення. Мотиву вальна частина рішення оформ лена відповідно до статті 84 Го сподарського процесуальног о кодексу України та підписа на 24.02.2012р. Рішення може бути оск аржено в порядку та строки пе редбачені статтями 91-93 Господ арського процесуального код ексу України. Рішення набира є законної сили відповідно д о статті 85 Господарського про цесуального кодексу Украї

Суддя Господарськог о суду

Автономної Республіки Кр им Бар сукова А.М.