Постанова

від 15.02.2012 по справі 10/138-11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.2012                                                                                           № 10/138-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Коршун Н.М.

суддів:            Куксова В.В.

          Тищенко  А.І.

за участю представників:

від позивача:  ОСОБА_1 – представник за довіреністю;

від відповідача: представник – не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельні рішення»

на рішення  Господарського суду Київської області від 01.11.2011 року

у справі  № 10/138-11 (суддя: Привалов А.І.)

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «Австротерм»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельні рішення»

про  стягнення 36 406,49 грн.,

                                                      В С Т А Н О В И В :

         У вересні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельні рішення» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Національної телекомпанії України про стягнення 36 406,49 грн.

   В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки товару № 1/08 від 03.03.2008 р. в частині несвоєчасної його оплати, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 23 786,50 грн., з огляду на наявність якої позивачем нараховано 2 835,46 грн. пені, 7 736,12 грн. інфляційних втрат та 2 048,41 грн. 3 % річних.

 Рішенням Господарського суду Київської області від 01.11.2011 року у даній справі позовні вимоги задоволено частково, а саме стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельні рішення” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Австротерм” 23 786,50 грн. заборгованості, 7 736,12 грн. інфляційних втрат, 2 048,41 грн. 3 % річних, а також судові витрати: 335,71 грн. витрат зі сплати державного мита та 217,62 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

         Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, як таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції неправомірно не застосовано позовну давність щодо інфляційних витрат та 3 % річних.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив суд залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 01.11.2011 року - без змін.

            Відповідачем не використано наданого йому законом права на участь його представника у судовому засіданні суду апеляційної інстанції. Причин неявки суду не повідомлено.

   За приписами ч. 1 ст. 98 ГПК України про прийняття апеляційної скарги до провадження апеляційний господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або про відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги. 

           Матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, а саме поштові повідомлення № 32112763, № 32112755.

       За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи доказами.

          Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія встановила наступне.

    Як вбачається з матеріалів справи, 03.03.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Австротерм» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельні рішення» укладено Договір поставки товару № 1/08.

         Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 договору постачальник взяв на себе обов'язок в порядку та на умовах, визначених договором, передати покупцю товар, а саме: будівельні матеріали, найменування, ціна та одиниця виміру якого, визначаються у рахунках-фактурах та накладних, які є невід'ємною частиною договору, а покупець в свою чергу взяв на себе обов'язок прийняти такий товар та оплатити його вартість.

Згідно з п. 4.1 договору постачання товару здійснюється окремими партіями. Кожна партія товару оформлюється відповідною накладною.

За приписами ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем передано, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 40 726,50 грн., про що свідчать видаткові накладні № А-00000128 від 06.08.2008 р. на суму 23 940,00 грн., № А-00000202 від 24.09.2008 р. – 6 640,50 грн., № А-00000220 від 06.10.2008 р. – 3 990,00 грн., № А-00000225 від 07.10.2008 р. – 6 156,00 грн. ( а.с. 19-22) та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей: серії ЯПК № 202439 від 06.08.2008 р., серії ЯПК № 202120 від 06.10.2008 р., серії ЯПК № 202135 від 07.10.2008 р., серії ЯПК № 202161 від 24.09.2011 р. При цьому, об'єм та найменування товару, зазначені у довіреностях, тотожні з об'ємом та найменуванням товару, зазначеними у видаткових накладних. ( а.с. 70-73).

Пунктом 5.1 договору сторони узгодили, що покупець здійснює оплату кожної партії товару за ціною, передбаченою у накладній, не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту передачі товару покупцю, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника.     

Однак, як свідчать матеріали справи, відповідач за отриманий товар сплатив лише частково - в сумі 16 940,00 грн., у зв'язку з чим вартість товару в сумі 23 786,50 грн. залишена відповідачем не сплаченою.

З матеріалів справи вбачається, що 15.06.2011 р. позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій просив в строк до 15.07.2011 р. здійснити оплату товару в сумі 23 786,50 грн.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази реагування відповідача на зазначену претензію.

           Як передбачено ст.193 ГК України, суб‘єкти господарювання та інші учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 526 ЦК України.

За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

          Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення                    вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного  законодавства.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, оскільки заборгованість відповідача щодо оплати поставленого позивачем на підставі Договору № 1/08 від 03.03.2008 р. товару на час прийняття рішення не сплачена, а розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 23 786,50 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За вимогами 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.  Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.3.1 договору у разі несвоєчасної оплати отриманого покупцем товару, останній сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати отриманого товару позивач просить суд стягнути з відповідача 2 835,46 грн. пені, нарахованої від суми заборгованості за кожною видатковою накладною окремо.

Матеріали справи свідчать про те, що заперечуючи проти позову, в частині стягнення пені за несвоєчасну оплату товару, відповідач просить суд вирішити спір з урахуванням вимог ст. 258 ЦК України.

За приписами п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з матеріалів справи, строк для оплати відповідачем товару за видатковою накладною № А-00000128 від 06.08.2008 р. настав 06.09.2008 р., за видатковою накладною № А-00000202 від 24.09.2008 р. - 25.10.2008 р., за видатковою накладною № А-00000220 від 06.10.2008 р. - 06.11.2008 р., за видатковою накладною № А-00000225 від 07.10.2008 р. - 07.11.2008 р.

Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню, яка розрахована з додержанням норм ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, за видатковою накладною № А-00000128 за період з 06.09.2008 р. - 06.03.2009 р. (182 дні), за видатковою накладною № А-00000202 за період з 24.10.2008 р. - 22.04.2009 р. (181 день); за видатковою накладною № А-0000020 за період з 05.11.2008 р. - 04.05.2009 р. (181 день), за видатковою накладною № А-00000225 за період з 06.11.2008 р. - 05.05.2009 р. (181 день).

Однак, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з урахуванням норм ст. 258 ЦК України, нарахування пені за видатковою накладною № А-00000128, припинилось 06.09.2009 р., за видатковою накладною № А-00000202 - 25.10.2009 р., за видатковою накладною № А-00000220 - 06.11.2009 р., за видатковою накладною № А-00000225 - 07.11.2009 р., що свідчить про те, що при зверненні до суду з даною позовною вимогою позивачем пропущено строк позовної давності в 1 рік, який, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, застосовується до вимог про стягнення неустойки (штраф, пеня), а отже вимога позивача про стягнення з відповідача 2 835,46 грн. пені задоволенню не підлягає.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем, також, нараховані до стягнення з відповідача інфляційні втрати в сумі 7 736,12 грн. та 3 % річних в сумі 2 048,41 грн., нарахованих за видатковою накладною № А-00000128 за період з 06.09.2008 р. по 29.08.2011 р., за видатковою накладною № А-00000202 за період з 25.10.2008 р. по 29.08.2011 р., за видатковою накладною № А-00000220 за період з 06.11.2008 р. по 29.08.2011 р., за видатковою накладною № А-00000225 за період з 07.11.2008 р. по 29.08.2011 р.

Судова колегія, перевіривши розрахунок заявлених до стягнення 3 % річних, погоджується з місцевим господарським судом стосовно того, що вимога позивача про стягнення з відповідача 2 048,41 грн. 3 % річних підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судова колегія, також погоджується з висновком суду першої інстанції  щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 7 736,12 грн.( в межах заявлених позовних вимог).

Судова колегія, не приймає до уваги посилання апелянта про те, що судом першої інстанції неправомірно не застосовано позовну давність стосовно інфляційних витрат та 3 % річних, з наступних підстав.

Як вже було зазначено вище, відповідно до п. 1, ч. 2, ст. 258 ЦК України спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Отже, скорочена позовна давність до 3 % річних та інфляційних втрат не застосовується.

          Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

         Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

         Відповідачем належними та допустимими доказами не спростовані встановлені вище обставини.

        Враховуючи зазначене вище, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого господарського суду, яким частково задоволено позовні вимоги, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

                    Місцевим господарським судом правильно дотримані вимоги ст. 49 ГПК щодо покладення судових витрат на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

                                            П О С Т А Н О В И В :

           1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельні рішення» на рішення Господарського суду Київської області  від 01.11.2011 року залишити без задоволення.

           2.  Рішення Господарського суду Київської області  від 01.11.2011 року у справі № 10/138-11 – без змін.

3.   Матеріали справи № 10/138-11 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      Коршун Н.М.

Судді                                                                                          Куксов В.В.

                                                                                          Тищенко  А.І.