Постанова

від 08.05.2012 по справі 10/138-11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" травня 2012 р. Справа № 10/138-11

Вищий господарський суд України у складі: суддя Бенедисюк І.М. -головуючий, судді Львов Б.Ю. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельні рішення", м. Обухів Київської області (далі -ТОВ "Будівельні рішення"),

на рішення господарського суду Київської області від 01.11.2011 та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2012

зі справи № 10/138-11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Австротерм", м. Київ (далі -ТОВ "Австротерм"),

до ТОВ "Будівельні рішення"

про стягнення 36 406,49 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Австротерм" звернулося до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з ТОВ "Будівельні рішення" 23 786, 50 грн. основного боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, що додатково складає суму 7 736, 12 грн., 2 835, 46 грн. пені та трьох процентів річних у сумі 3 048 грн., посилаючись на прострочення відповідачем грошового зобов'язання за укладеним сторонами договором поставки від 03.03.2008 № 1/08 (далі -Договір).

Рішенням господарського суду Київської області від 01.11.2011 (суддя Привалова А.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2012 (колегія суддів у складі: суддя Коршун Н.М. -головуючий, судді Тищенко А.І., Куксова В.В.), позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 23 786, 50 грн. основного боргу, 7 736, 12 грн. інфляційних втрат, та три проценти річних у сумі 3 048 грн. Судові рішення мотивовано наявністю фактичних даних на підтвердження прострочення відповідачем зобов'язання з оплати поставленого йому за Договором товару в зазначеному позивачем обсязі та необхідністю застосувати за заявою відповідача спеціальної позовної давності до вимог про стягнення неустойки.

У касаційній скарзі ТОВ "Будівельні рішення" просить Вищий господарський суд України рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів у справі скасувати внаслідок невірного застосування даними судовими інстанціями частини другої статті 258 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України). Доводи касаційної скарги зводяться до того, що до вимог позивача про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат необхідно застосувати позовну давність, оскільки ці вимоги, на думку скаржника, є також вимогами про стягнення неустойки.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги. Представники сторін у судове засідання не з'явилися.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 712 ЦК України).

Відповідно до статті 612 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (стаття 611 ЦК України).

У розумінні статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України визначено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України).

Господарськими судами у справі встановлено, що: ТОВ "Австротерм" відповідно до умов Договору поставило за видатковими накладними від 06.08.2008 №А-00000128, від 24.09.2008 № А-00000202, від 06.10.2008 № А-00000220, від 07.10.2008 № А-00000225 будівельні матеріали на суму 40 726, 50 грн., які представник ТОВ "Будівельні рішення" прийняв на підставі виданих цим товариством довіреностей; згідно з пунктами 5.1, 4.1 Договору покупець протягом тридцяти календарних днів з моменту передачі товару здійснює оплату кожної його партії, тобто в розумінні Договору оплачує протягом зазначеного строку товар за окремими видатковими накладними; відповідач лише частково оплатив відповідний товар, у зв'язку з цим сума основного боргу становить 23 786, 50 грн., щодо наявності якої відповідач не заперечує.

З огляду на викладене попередні судові інстанції дійшли обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача суми основного боргу з відшкодуванням матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та трьох процентів річних відповідно до частини другої статті 625 ЦК України за час прострочення станом на 29.08.2011.

Водночас господарські суди з'ясували, що на час звернення ТОВ "Австротерм" до господарського суду з даним позовом (06.09.2011) минув більше, ніж один рік після закінчення установленого Договором строку оплати поставки товару за зазначеними позивачем накладними, тому застосували за заявою відповідача до вимог про стягнення визначеної умовами Договору пені спеціальну позовну давність згідно з пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України та правомірно відмовили в задоволенні позову в цій частині.

Вищий господарський суд України не бере до уваги доводи касаційної скарги щодо помилкового, на думку скаржника, незастосування у даному спорі скороченої позовної давності й до вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних. Передбачені частиною другою статті 625 ЦК України додаткові грошові зобов'язання по суті є відшкодуваннями матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсацією у вигляді процентів за користування утримуваними грошовими коштами за відповідний період. Ці зобов'язання не є санкціями (штрафними, зокрема, у вигляді неустойки чи оперативно-господарськими), що підтверджується змістом глави 26 Господарського кодексу України.

Отже, визначені законом підстави для скасування рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів зі справи, які переглядалися в даному касаційному провадженні, відсутні .

Керуючись статтями 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Київської області від 01.11.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2012 зі справи № 10/138-11 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельні рішення" -без задоволення.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Б. Львов

Суддя В. Харченко