Рішення

від 14.02.2012 по справі 32/267

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

32/267

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  32/267

14.02.12

Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Іскра», м. Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Логітек груп», м. Київ

про стягнення  24 230,76 грн.

за участю:

представників сторін:

від позивача: не прибув

від відповідача:   не з'явився  

        СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Іскра»звернулось до господарського суду з позовними  вимогами  до  Товариства з обмеженою відповідальністю «Логітек груп» про стягнення  з  останнього основного боргу в сумі  22 000 грн.,  пені в сумі 962, 27 грн., трьох процентів річних в сумі 372 грн. 49 коп. та  інфляційних в сумі 896, 00 грн. за прострочення грошового зобов'язання  згідно заявки  перевезення вантажу №149 від 30.11.2010р.

                    Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.  

      Неприбуття у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

                     З'ясувавши  фактичні  обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача викладені у позові, суд встановив:

                   Позивач неправильно зазначив ціну позову, а тому відповідно до вимог статті 55 ГПК  України вона визначена судом і дорівнює 24 230,76 грн.

                  До прийняття рішення по справі від позивача згідно вимог ст.ст. 66, 67  ГПК України надійшло клопотання про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на рахунки відповідача відкритих в банківських установах, у межах ціни позову. Мотиви застосування таких заходів, позивач обґрунтовує ухиленням відповідача від виконання зобов'язань за договором перевезення щодо сплати наданих транспортних послуг.

  Відповідно до вимог ст. 66, 67 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову у  вигляді накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу, заборони йому вчиняти певні дії, у тому числі іншим особам, що стосуються предмета спору.

  Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватись за загальними правилами відповідно до ст. 33 ГПК України.

  Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент  винесення та виконання рішення.

   Позивачем не достатньо обґрунтовано доведено те, що невжиття заходів до забезпечення позову до вирішення спору по суті,  може  вплинути на діяльність його підприємства, у тому числі правовідносини між сторонами, утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, у зв'язку з неналежним ставленням відповідача до своїх обов'язків.

                  За такими обставинами, вимоги   Публічного акціонерного товариства «Іскра»щодо забезпечення позову  відносно накладення арешту на рахунок відповідача в установах банку є необґрунтованими, та не підлягають задоволенню. Крім того, слід зазначити, що накладення  арешту на рахунок суб'єкта господарювання чинним законодавством не передбачено. Тобто  застосувати заходи забезпечення позову можливе лише на грошові кошти, які знаходяться на  рахунках суб'єкта господарювання в установах банку.

                   Позов мотивовано тим, що 30.11.20110року позивач надав послуги з  перевезення вантажу автомобільним транспортом, про що свідчить заявка відповідача про надання транспортних послуг за №149. Факт виникнення між сторонами правовідносин за перевезенням підтверджено транспортною накладною, яка вказує на узгоджену між сторонами вартість перевезення вантажу в сумі 22 000,00 грн., з урахуванням ПДВ, і яка встановлює предмет перевезення щодо надання транспортних послуг.

Згідно заявки,  відповідач повинен виконати обов'язок щодо здійснення оплати за надані транспортні  послуги протягом  5-7-ти банківських днів з моменту отримання оригіналів документів від перевізника.

На виконання умов заявки позивач 19.02.2011р. надіслав на адресу відповідача оригінали документів, зокрема:

§           рахунок фактуру за № ТІ 0000717від 08.12.10р.;

§           міжнародну товарно-транспортну накладну за № 003576

                    Факт  відправлення зазначених документів  на адресу відповідача підтверджується поштовими повідомленнями  долучених до матеріалів справи  та переліком повідомлень від 19.02.2011р. за №109.  Відповідач не виконав обов'язки щодо сплати вартості послуг з перевезення, у зв'язку з чим за ним станом на 09.03.2011р. утворився  основний борг в сумі 22 000,00 грн., який позивач і намагається стягнути.  

                   Оскільки мале місце несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивач наполягає на стягненні з відповідача пені в сумі 962,27 грн. за період з 09.03.11р. по 25.09.11р., а з посиланням на приписи статті 625 ЦК  України намагається стягнути  з відповідача  додатково три процента річних  в сумі 372, 49 грн. за період  з березня 2011року по вересень 2011року  та інфляційних в сумі 896,00 грн. за період з березня  2011 року по червень 2011 року.

                    Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір перевезення вантажу.  Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно даного типу договору,  визначили його предмет,  найменування вантажу, його вагу, уклали його у письмовій формі, встановили умови перевезення, відстань, пункт призначення,  строк доставки  вантажу,  умови оплати послуг, склали транспортну накладну, заявку, встановили вартість перевезення,  а тому згідно вимог ст.ст. 627,  629, 546, 638, 909 ЦК України  договір  вважається укладеним.

                     Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначається господарським кодексом. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Судом прийнято до уваги що учасниками судового процесу є суб'єкти господарювання в розумінні ст. 55 ГПК України, тому до спірних відносин сторін слід застосувати також приписи статей  306, 307 ГК України

                    Так, стаття  909 ЦК України   встановлює, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується  доставити довірений їй другої стороною  (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу ( одержувачеві), а відправник зобов'язується  сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

                    Частина друга вказаної статті передбачає обов'язковість письмові форми договору перевезення. Договір підтверджується складенням транспортної накладної,  передбаченого транспортними статутами та кодексами, що і було дотримано сторонами на час виникнення між ними правовідносин.   

       В силу загальної норми передбаченої у  статті 599 ЦК України та спеціальної нормі визначеної у частині першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

              Стаття 33  ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

               Позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань  за перевезенням у частині несплати останнім наданих послуг. Відповідач доказів перерахування суми заборгованості за надані послуги суду не надав.  Тому позовні вимоги у частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі  22 000,00 грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню.

                 Додатково позивач наполягає на стягненні з відповідача пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань  в сумі 962, 27 грн.

       Суд вважає доводи позивача в цій частини позову є необґрунтованими,  виходячи із наступного, зокрема:

·          згідно пункту 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

·          сторони не передбачили  за договором перевезення  штрафні санкції у вигляді пені за несвоєчасне  виконання грошових зобов'язань. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором або законодавством.

·          законодавець встановлює, що  якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру  відповідальності, передбаченої статтями 1 та 2 Закону України „Про несвоєчасне виконання грошових зобов'язань від 22.11.96р. за № 543/96 –ВР, із змінами та доповненнями,  пеня стягненню не підлягає. У разі встановлення сторонами розміру пені меншого ніж передбачено чинним  законодавчими актами, пеня підлягає стягненню у межах, визначених чинними актами законодавства.  Заявка на перевезення не містить посилання на конкретний розмір  неустойки ( пені), а доказів встановлення  штрафних санкцій  за допомогою інших актів законодавства сторони не передбачили.

               За такими обставинами у  задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в сумі 962, 27 грн., слід відмовити як необґрунтовано заявлених.

                 Частина друга статті  625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Наданий позивачем розрахунок  річних з та  інфляційних відповідає вимогам вказаної статті.

                  Оскільки мало місце прострочення оплати послуг за надані послуги з перевезення, позовні вимоги у частині стягнення з відповідача трьох процентів річних  в сумі 372, 49 грн. за період  з березня 2011року по вересень 2011року  та інфляційних в сумі 896,00 грн. за період з березня  2011 року по червень 2011 року, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

               Витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру  задоволених позовних вимог  згідно частини п'ятої статті 49 ГПК України.

               Верховною Радою України 08.07.2011року прийнято Закон України «Про судовий збір»№ 3674-VI, який набрав чинності   з 01.11.2011року. В законі передбачені   умови сплати судового збору. Так, під час звернення до суду з позовною заявою майнового характеру, судовий збір сплачується в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати ( 1411,50 грн.), та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат ( 56 460 грн.). Станом на 01.01.2011року  заробітна плата у місячному розмірі становить 941 грн.  

                Позивач зайво перерахував до державного бюджету  судовий збір в розмірі 242,04 грн., а тому він підлягає поверненню на  його розрахунковий рахунок.  У зв'язку з неналежною сплатою судового збору, на адресу позивача  підлягає поверненню оригінал платіжного доручення №4767 від 23.09.2011року на сплату державного мита в сумі 242, 04 коп.

              У судовому засіданні, яке відбулося 14.02.12р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. ст.ст.  625, 627, 546, 638, 909 ЦК України, ст. ст. 55,  173, 193, 202, 306, 307 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3,  22, 33, 36, ч.3 ст. 43, ст. ст. 44, частиною п'ятої ст. 49,  ст.ст.  55, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

    1.   Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Іскра»до  Товариства з обмеженою відповідальністю «Логітек груп»задовольнити частково.

               2.   Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю  «Логітек груп», 02081, м. Київ, проспект Григорена, 20-а, офіс 2, код ЄДРПОУ  36824282, на користь:

               - Публічного акціонерного товариства «Іскра», 79066, м. Львів, вул. Вулецька, 14,  п/р 26000013891980 у філії  ЗРУ ПАТ  Банк «Фінанси і кредит», МФО 325923,  код ЄДРПОУ  00214244,  основний борг в сумі 22 000,00 грн., три процента річних  в сумі  372, 49 грн., інфляційні в сумі 896,00 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1 355,44 грн. , видавши наказ.

                 3.  У задоволені  позовних вимог  Публічного акціонерного товариства «Іскра»до  Товариства з обмеженою відповідальністю «Логітек груп»щодо стягнення пені в сумі 962,27 грн.  –відмовити.

                 4. Повернути  Публічному акціонерному товариству «Іскра»на його п/р 26000013891980 відкритий  у філії  ЗРУ ПАТ  Банк «Фінанси і кредит», МФО 325923,  код ЄДРПОУ 00214244 зайве сплачений  судовий збір в сумі 242,04 грн. згідно платіжного доручення  № 5800 від 08.12.2011року,  оригінал якого знаходиться в матеріалах справи. Підставою  повернення судового збору є дане рішення, яке затверджено гербовою печаткою Господарського суду міста Києва.

                 5. Повернути на адресу  Публічного акціонерного товариства «Іскра» оригінал платіжного доручення №4767 від 23.09.2011року на сплату державного мита в сумі 242, 04 коп.

                6.  Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.     

            Суддя                                                                                 Ю.О.Підченко      

Повне рішення складено - 20.02.12р.