Постанова

від 22.02.2012 по справі 5020-1849/2011

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5020-1849/2011

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 лютого 2012 року Справа № 5020-1849/2011

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Лисенко В.А.,

суддів                                                                      Рибіної С.А.,

                                                                                          Гоголя Ю.М.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився (товариство з обмеженою відповідальністю "Арда-Трейдінг")

відповідача: не з'явився (товариство з обмеженою відповідальністю "Золотий")

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Альошина С.М.) від 21 грудня 2011 року у справі № 5020-1849/2011

за позовом  товариства з обмеженою відповідальністю "Арда-Трейдінг" (1. вул. Миру, 29, кв. 28, місто Синельникове, Синельниківський район, Дніпропетровська область, 52500; 2. вул. Собінова, 1, місто Дніпропетровськ, 49083)  

до товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий" (вул. Дзержинського, 53, місто Севастополь, 99001)  

про стягнення 27110,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

                  18 листопада 2011 року           товариство з обмеженою відповідальністю "Арда-Трейдінг" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий" про стягнення 27110,00 грн., з яких 26276,78 грн. –сума заборгованість за договором, 698,10 грн. – неустойка у вигляді пені та 3% річних у розмірі 135,12 грн. Позов мотивований неналежним виконанням умов договору поставки № 869-СИМ від 08 червня 2011 року щодо своєчасної та повної оплати за поставлений товар (а.с. 3-4).

                  Рішенням господарського суду міста Севастополя від 21 грудня 2011 року у справі № 5020-1849/2011 позовні вимоги задоволенні. Рішення обґрунтовано правомірністю позовних вимог, які ґрунтуються на нормах чинного законодавства та підтвердженні належними доказами (а.с. 76-80).

                  Не погодившись з вказаним рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Золотий" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 108).

                  Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції залишив поза увагою факт порушення товариством з обмеженою відповідальністю "Арда-Трейдінг" норм статті 5 Господарського процесуального кодексу України та пункту 9.1 Договору поставки № 869-СИМ від 08 червня 2011 року щодо застосування заходів досудового врегулювання господарського спору.

                  21 лютого 2012 року від товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий" надійшло клопотання про відкладення слухання справи у зв'язку з зайнятістю представника в іншому судовому засіданні.

                  Судова колегія вирішила відмовити у задоволенні вказаного клопотання,  оскільки чинний Господарський  процесуальний кодексу України не  обмежує коло представників юридичних осіб, які мають право представляти їх інтереси  в  господарському процесі.

                  В судове засідання, яке призначено на 22 лютого 2011 року, сторони явку уповноважених представників не забезпечили, про час та місце судового засідання повідомленні своєчасно та належним чином.

                  На підставі цього, враховуючи ті обставини, що явка сторін у судове засідання не визнавалась обов'язковою, судова колегія визнала можливим  розглянути справу за наявними в ній матеріалами без участі представників сторін.

                  Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія  встановила  наступне.

                  Як вбачається з матеріалів справи, 08 червня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Арда-Трейдінг" (далі –Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Золотий" (далі - Покупець) укладено договір поставки № 869-СИМ (далі –Договір)(а.с. 7-10).

                  Відповідно до умов Договору Постачальник зобов'язується передавати у власність Покупця, а покупець приймати та оплачувати на умовах і у порядку, визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у накладних, які є невід'ємною частиною цього договору (пункт 2.1).

                  Право власності на поставлений товар виникає у Покупця з моменту фактичної передачі товару, що засвідчується підписанням уповноваженими представниками сторін накладної (пункт 2.3).   

                  Згідно з пунктом  4.1 Договору ціни на товар вказуються у накладних на товар, які є невід'ємною частиною цього договору. Оплата здійснюється в національній валюті України виключно у формі безготівкових розрахунків.

                  Пунктом 4.2. Договору встановлено, що Покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого Постачальником товару не пізніше 30 днів з дати її поставки.

                  Вказаний договір є діючим, оскільки в матеріалах справи відсутні докази його розірвання або про визнання недійсним у встановленому порядку.

                  На виконання умов вказаного Договору Постачальник поставив Покупцю товар на загальну суму 26276,78 грн., що підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, які складенні та підписані обома сторонами (а.с. 11-16, 58-61).

                  Однак Покупець (відповідач) у порушення умов договору не сплатив грошові кошти за отриманий товар, у зв'язку з чим виникла заборгованість перед Постачальником (позивачем) у розмірі 26276,78 грн. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду.

                  Дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення скасуванню, виходячи з наступного.

                  Згідно з нормами чинного законодавства зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Підставами виникнення прав та обов'язків є договори та інші правочини (статті 173, 174 Господарського кодексу України, статті 11, 509 Цивільного кодексу України).

                  Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

                  Як було зазначено вище, між сторонами по справі укладено договір поставки товару.

                 Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

                  Матеріалами справи, а саме, видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, підтверджується факт передачі товариством з обмеженою відповідальністю "Арда-Трейдінг" товариству з обмеженою відповідальністю "Золотий" товару на загальну суму 26276,78 грн.

                  Норми статей 691, 692 Цивільного кодексу України встановлюють обов'язок покупця оплатити товар за ціною, встановленою у договорі після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.   

                  Відповідно до пунктів 4.1 та 4.2 Договору ціни на товар вказуються у накладних на товар, які є невід'ємною частиною цього договору. Оплата здійснюється в національній валюті України виключно у формі безготівкових розрахунків. Покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого Постачальником товару не пізніше 30 днів з дати її поставки.

                  Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

                  Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

                  Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

                  Аналогічні норми містить стаття 193 Господарського кодексу України.

                  Однак товариство з обмеженою відповідальністю "Золотий" у порушення норм чинного законодавства та умов укладеного договору поставки товару № 869-СИМ від 08 червня 2011 року не сплатив грошові кошти за отриманий товар у розмірі 26276,78 грн.

                  Відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості у розмірі 26276,78 грн. у добровільному порядку.

                  Таким чином, враховуючи викладене судова колегія дійшла висновку про правомірність задоволення позовних вимог в частині стягнення 26276,78 грн., оскільки позивачем у встановленому порядку доведено факт наявності у відповідача заборгованості у розмірі 26276,78 грн. У свою чергу відповідачем вказані факти не спростовані.

                  Також, позивач просить стягнути з відповідача  неустойку у вигляді подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 698,10 грн.

                  Згідно з нормами статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

                  Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина 1 статті 549 Цивільного кодексу України).

                  Відповідно до статей 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.  

                  Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

                  Згідно з пунктом 6.6 Договору у випадку порушення покупцем строків, визначених пунктом 4.2. договору, покупець оплачує постачальникові неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення. Сторони домовились про те, що неустойка за порушення покупцем строків, вказаних у пункті 4.2. договору, нараховується та сплачується за весь період невиконання або неналежного виконання покупцем своїх зобов'язань, включаючи день повного розрахунку за поставлений товар.

                  Судова колегія перевірила розрахунок неустойки, яки зроблений позивачем та встановила, що розмір неустойки є правильним та складає 698,10 грн.

                  Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення неустойки у розмірі 698,10 грн. підлягають задоволенню, оскільки ґрунтуються на нормах чинного законодавства та умовах договору поставки товару.

                  Стосовно позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 135,12 грн., слід зазначити наступне.

                  Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

                  Отже, позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у сумі 135,12 грн. також. є правомірними, а тому підлягають задоволенню.

                  Доводи апеляційної скарги стосовно того, що суд першої інстанції залишив поза увагою факт порушення товариством з обмеженою відповідальністю "Арда-Трейдінг" норм статті 5 Господарського процесуального кодексу України та пункту 9.1 Договору поставки № 869-СИМ від 08 червня 2011 року щодо застосування заходів досудового врегулювання господарського спору, є безпідставними та необґрунтованими, виходячи з наступного.

                  Як вбачається з матеріалів справи, а саме відзиву на позовну заяву (а.с. 48), в якій відповідач вказував на порушення процедури досудового врегулювання господарського спору.

                  Суд першої інстанції у своєму рішенні від 21 грудня 2011 року у даній справі, стосовно доводів відповідача викладених у відзиві зазначив, що у Рішенні Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року у справі № 1-2/2002 за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) зазначено, що положення частини другої ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

                   Також в Рішенні Конституційного Суду України зазначено, що право на судовий захист не позбавляє суб'єктів правовідносин можливості досудового врегулювання спорів, а обрання певного засобу правового захисту, в тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

                  Враховуючи викладене суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відсутність досудового врегулювання спору не позбавляє особу, звернутися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

                  З вказаним висновком суду першої інстанції є правомірним. На підставі цього, доводи апеляційної скарги, які є ідентичні доводам викладеним у відзиві на позов, є безпідставними та необґрунтованими.

                  Також, судова колегія зазначає, що рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а тому підставою для відмови у задоволенні даного позову є надання з боку відповідача належних доказів, які свідчать про відсутність заборгованості перед позивачем або інші обставини. Вказаних доказів відповідачем не надано, а тому позов підлягає задоволенню.

                  Відповідно до пункту 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

                  Враховуючи викладене, судова колегія вирішила залишити без задоволення апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий" та без змін рішення господарського суду міста Севастополя від 21 грудня 2011 року у справі № 5020-1849/2011.

                   Керуючись статтями 101, статті 103 (пункт 1 частини 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд       

ПОСТАНОВИВ:

                  1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий" залишити без задоволення.

                  2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 21 грудня 2011 року у справі № 5020-1849/2011 залишити без змін.                                                  

                              Головуючий суддя                                                  В.А. Лисенко

Судді                                                                                С.А. Рибіна

                                                                                                    Ю.М. Гоголь

Розсилка:

1. Товариству з обмеженою відповідальністю "Арда-Трейдінг" (вул. Миру, 29, кв. 28, місто Синельникове, Синельниківський район, Дніпропетровська область, 52500)

2. Товариству з обмеженою відповідальністю "Арда-Трейдінг" (вул. Собінова, 1, місто Дніпропетровськ, 49083)  

3. Товариству з обмеженою відповідальністю "Золотий" (вул. Дзержинського, 53, місто Севастополь, 99001)

4. до господарського суду міста Севастополя