Постанова

від 16.02.2012 по справі 16/82/2011/5003

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/82/2011/5003

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2012 р.                                                           Справа № 16/82/2011/5003  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого  судді                         Філіпова Т.Л.

судді                                                   Юрчук М.І. ,

 судді                                                   Василишин А.Р.   

при секретарі Карпець О.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача -  не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський" на рішення господарського суду Вінницької області від 13.10.11 р. у справі № 16/82/2011/5003

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дизельагроресурс"

до Публічного акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський"

про стягнення в сумі 48 511,80 грн. заборгованості за договором поставки нафтопродуктів

Рішенням господарського суду Вінницької області від 13.10.2011 р. у справі №16/82/2011/5003 (суддя Нешик О.С.) частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дизельагроресурс" до Відкритого акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський" про стягнення в сумі 48 511,80 грн. заборгованості за договором поставки нафтопродуктів.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Вінницької області від 13.10.2011 р. у справі №16/82/2011/5003 відповідач - Публічне акціонерне товариство "Птахокомбінат "Бершадський", подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 13.10.11 р. у справі №16/82/2011/5003 та прийняти нове рішення, яким у позові товариства з обмеженою відповідальністю "Дизельагроресурс" до ВАТ "Птахокомбінат "Бершадський" про стягнення заборгованості за поставлений товар, відмовити.

Доводи апеляційної скарги грунтуються на тому, що поставка товару здійснювалася автомобільним транспортом продавця. Поставлена партія товару (пічного палива) на суму 42095 гривень виявилася непридатною для використання за призначенням і у котлах не горіла. ВАТ "Птахокомбінат "Бершадський" повідомило про це ТОВ "Дизельагроресурс" та вимагало від постачальника надати паспорт (сертифікат) на поставлене пічне паливо для того, щоб провести відповідну експертизу. Проте у наданні документів, які підтверджують походження пічного палива та його якість, скаржнику було відмовлено, що перешкодило з вини ТОВ "Дизельагроресурс" провести експертизу товару за якістю відповідно до пункту 7.1. договору. Відповідач запропонував ТОВ "Дизельагроресурс"  вивезти поставлене ним пічне паливо, але позиввач цього не зробив. В даний час пічне пальне на суму 42905 гривень зберігається у ВАТ "Птахокомбінат "Бершадський", що в свою чергу завдає збитки, оскільки для зберігання неякісного палива використовується окремий резервуар, необхідний для зберігання  палива, придатного для використання.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.01.2012 р. у даній справі апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський" прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

В судове засідання 16.02.2012 р. представники сторін не з'явилися,  хоча про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином. Про це свідчить витяг з реєстру на відправку рекомендованої кореспонденції від 30.01.2012 р. Рівненського апеляційного господарського суду. Крім того, на адресу суду на час розгляду апеляційної скарги не надійшло поштове повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу - Публічному акціонерному товариству "Птахокомбінат "Бершадський". Враховуючи, що про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги сторони були повідомлені належним чином, колегія суддів вважає, що нез'явлення представників сторін не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

20 липня 2010 рок між ТОВ "ДизельАгроРесурс" (продавець) та ТОВ "Птахокомбінат "Бершадський" (покупець) укладено генеральний договір №35, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець - прийняти і оплатити нафтопродукти (Товар) в асортимент, по ціні та в об'ємах, що узгоджуються сторонами в додаткових угодах, які є невід'ємною частиною договору (п.п. 1.1,1.2).

Умовами договору (п.2.2.2.) сторони визначили, що покупець зобов'язується своєчасно і в повному обсязі здійснювати оплату нафтопродуктів, та компенсувати Продавцю витрати по їхньому транспортуванню і наливанню на підставі виставлених  Продавцем рахунків.

Як зазначено у пункті 5.1. договору №35 від 20.07.2010 року, покупець здійснює 100% передоплату за товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця, якщо інше не передбачено додатковою угодою.

Виконуючи зобов'язання за генеральним договором №35 від 20.07.2010 року, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 814748,64 грн., що стверджується видатковими накладними за підписами отримувача 14П від 27.07.2010 року, 16 П від 01.09.2010 року, 17П від 04.09.2010 року, 18П від 09.09.2010 року, 19П від 11.09.2010 року, 20П від 19.09.2010 року, 21П від 25.09.2010 року, 22П від 27.09.2010 року, 24П від 04.10.2010 року та 25П від 10.10.2010 року, а також довіреностями на отримання товару.

Натомість, відповідач обов'язок щодо розрахунку за отримане пічне паливо виконав частково, сплативши на рахунок позивача 771843,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями

- №2220 від 27.07.2010 року на 50000,00 грн.,

- №2240 від 28.07.2010 року на 10000,00 грн.,

- №2260 від 30.07.2010 року на 9000,00 грн.,

- №2276 від 02.08.2010 року на 28843,00 грн.,

- №2664 від 02.09.2010 року на 40000,00 грн.,

- №2688 від 03.09.2010 року на 20000,00 грн.,

- №2704 від 06.09.2010 року на 40000,00 грн.,

- №2724 від 07.09.2010 року на 30000,00 грн.,

- №2739 від 08.09.2010 року на 20000,00 грн.,

- №2781 від 09.09.2010 року на 19000,00 грн.,

- №2821 від 10.09.2010 року на 20000,00 грн.,

- №2838 від 13.09.2010 року на 20000,00 грн.,

- №2874 від 15.09.2010 року на 30000,00 грн.,

- №2911 від 20.09.2010 року на 50000,00 грн.,

- №2937 від 21.09.2010 року на 30000,00 грн.,

- №2957 від 22.09.2010 року на 20000,00 грн.,

- №2968 від 23.09.2010 року на 40000,00 грн.,

- №3019 від 27.09.2010 року на 30000,00 грн.,

- №2041 від 28.09.2010 року на 20000,00 грн.,

- №3080 від 01.10.2010 року на 60000,00 грн.,

- №3098 від 04.10.2010 року на 30000,00 грн.,

- №3142 від 05.10.2010 року на 30000,00 грн.,

- №3156 від 06.10.2010 року на 40000,00 грн.,

- №3197 від 07.10.2010 року на 25000,00 грн.,

- №3271 від 13.10.2010 року на 60000,00 грн.

Таким чином станом на день подання позову та розгляду справи в суді, заборгованість відповідача перед позивачем становить 42905,64 грн.

Дослідивши і оцінивши надані докази, апеляційний суд дійшов такого висновку.

Статтею 193 Господарського Кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 526, 525 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини купівлі-продажу товару.

Згідно зі ст.655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Апеляційний суд погоджується з висновком господарського суду, що оскільки доказів щодо погашення боргу в сумі 42905,64 грн. на день розгляду справи відповідач не надав, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та правомірними, а отже підлягають задоволенню.

Також судом розглянуті вимоги позивача про стягнення 2458,19 грн. інфляційних втрат за період з листопада 2010 року по травень 2011 року та 916, 88 грн. 3% річних, що нараховані з 14.10.2011 року по 30.06.2011 року.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, суд вважає, що позивач має законні підстави до заявлення вимог про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський" 3% річних та інфляційних за вказаний в позові період.

Здійснивши перевірку правильності нарахування позивачем 3% річних та суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення 2458,19 грн. інфляційних втрат та 916, 88 грн. 3% річних підлягає задоволенню в межах заявлених вимог.

Перевіряючи правомірність і правильність нарахування позивачем пені, суд встановив, що відповідно до частини 2 статті 193 ГК України: порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 2 статті 217 ГК України передбачені такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 ГК України встановлено: "У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг)".

Пунктом 7.3 генерального договору №35 від 20.07.2010 року сторони визначили, що за прострочення платежу покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,02% від сум заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" №543/96-ВР від 22.11.1996 року передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно Постанови Правління Національного банку України №377 від 09.08.2010 року з 10 серпня 2010 року розмір облікової ставки встановлено у розмірі 7,75 річних.

Таким чином суд вважає, що визначений сторонами у п.7.3. генерального договору №35 від 20.07.2010 року розмір пені не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який вона нарахована.

Разом з цим, частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на те, що основний борг в сумі 42905,64 грн. рахується за відповідачем в зв'язку з несплатою ним заборгованості за товар, отриманий згідно накладної 25П від 10.10.2010 року, враховуючи положення  ч.1 ст.692 ЦК України, ч.6 ст.232 ГК України, суд дійшов висновку, що нарахування позивачем пені з 14.10.2010 року є правомірним та повинно припинитись 11.04.2011 року.Здійснивши перевірку правильності нарахування позивачем пені за період з 14.10.2010 року по 11.04.2011 року на підставі положень п.7.3. генерального договору №35 від 20.07.2010 року судом отримано суму в розмірі 1544,60 грн.

Доводи апеляційної скарги, зокрема, посилання на  невідповідність  поставленого товару вимогам щодо якості апеляційним судом відхиляються, враховуючи, що  положеннями п.6 Договору  сторонами було узгоджено порядок приймання  товару по якості згідно Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затверджену спільним наказом Мінпалива та енергетики України, Мінекономіки України, Міністерства транспорту та зв"язку, державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики 281/171/578/155 від 20.05.2008р. та строки пред"явлення претензій  щодо виявлених недоліків.Натомість, відповідачем дії на виконання цих умов договору не вчинені,  докази, яки   б  підтверджували  позивачем поставку товару неналежної якості,  у матеріалах справи відсутні.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги  висновків  господарського суду не спросовано, підстав для скасування або  зміни рішення, встановлених статтею 104  Господарського процесуального кодексу  України, не  встановлено, а відтак  апеляційну скаргу   слід залишити  без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Керуючись ст.ст.99,101,103,104,105,109,110 Господарського  процесуального кодексу України апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський" на рішення господарського суду Вінницької області  від 13.10.11 р. у справі №16/82/2011/5003 залишити без задоволення, рішення господарського суду Вінницької області - без змін.

Справу №16/82/2011/5003 повернути до господарського суду Вінницької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя                                                                       Філіпова Т.Л.  

Суддя                                                                                              Юрчук М.І.  

Суддя                                                                                              Василишин А.Р.  

  2549/12