У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 лютого 2012 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка З.І.,
суддів Григоренка М.П., Оніпко О.В.;
секретар судового засідання Приходько Л.В.,
з участю позивача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „Адіпол” на рішення Рівненського міського суду від 17 січня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Адіпол” про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
в с т а н о в и л а :
Рішенням Рівненського міського суду від 17 січня 2012 року позов ОСОБА_1 до ТОВ „Адіпол” про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволено. З відповідача на користь позивача стягнено 13678,56 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Вирішено питання про судові витрати.
В поданій на це рішення апеляційній скарзі ТОВ „Адіпол”, посилаючись на те, що місцевий суд безпідставно відхилив його доводи про пропуск позивачем установленого ч. 1 ст. 233 КЗпП України тримісячного строку звернення до суду за вирішенням трудових спорів, рішення місцевого суду вважав незаконним та необґрунтованим і просив апеляційний суд про його скасування.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Рішенням Рівненського міського суду від 10 червня 2011 року, яке набрало законної сили, з ТОВ „Адіпол”, яке визнало позов, на користь ОСОБА_1 було стягнуто 7290,16 грн. заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку та плати за оренду автомобіля.
У пункті 25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»роз'яснено, що непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.
Відповідачем не подано суду доказів, які б свідчили про те, що ним було виплачено позивачу заборговану заробітну плату, тобто проведено із ОСОБА_1 повний фактичний розрахунок, а позивач пред'явив даний позов про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні вже після збігу встановленого законом тримісячного строку звернення до суду, перебіг якого розпочався з наступного дня після проведення з позивачем такого фактичного розрахунку.
В судовому засіданні апеляційного суду позивач пояснив, що заборговану заробітну плату відповідач фактично виплатив йому лише у листопаді 2011 року, тобто вже після його звернення до суду із даним позовом.
У зв'язку з викладеним колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, повно і всебічно з'ясувавши всі дійсні обставини спору сторін та виконавши інші вимоги цивільного судочинства, вирішив дану справу згідно із законом.
Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Адіпол” відхилити.
Рішення Рівненського міського суду від 17 січня 2012 року залишити без змін.
Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення. Вона може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді:
Суд | Апеляційний суд Рівненської області |
Дата ухвалення рішення | 27.02.2012 |
Оприлюднено | 05.03.2012 |
Номер документу | 21729441 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Апеляційний суд Рівненської області
Буцяк З.І. З. І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні