Постанова

від 01.10.2008 по справі 31/87

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

31/87

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 01.10.2008                                                                                           № 31/87

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Смірнової  Л.Г.

 суддів:            Алданової  С.О.

          Шапрана В.В.

 при секретарі:           Камінська Т.О.

 За участю представників:

 від позивача: Балицький Т.М., дов. №80/7 від 17.10.2007

від відповідача : Ковальов   Ю.Ю., дов. б/н від 03.06.2008                                 

від  третьої особи:  Вознюк О.В.,  дов. №15 від 30.09.2008

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Лізинг-Маркет"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 11.03.2008

 у справі № 31/87 (Качан Н.І.)

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Ексон Груп"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Лізинг-Маркет"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача           Приватне підприємство "Юлія"

 про                                                  розірвання договору

ВСТАНОВИВ:

 Товариство з обмеженою відповідальністю „Ексон-Груп” (далі-позивач)звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою  до Товариства з обмеженою відповідальністю „Лізинг-Маркет”  (далі-відповідач)  про розірвання договору  оперативного лізингу (оренди) №0706/ОЛ-039, укладеного між сторонами  05.07.2006 та стягнення  коштів  у зв'язку  з невиконанням  відповідачем умов договору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.03.2008  у справі №31/87 позовні вимоги задоволено в повному обсязі:  розірвано  договір оперативного лізингу (оренди) №0706/ОЛ-039 від 05.07.2006, укладений між  сторонами  з ініціативи  позивача з дня набрання чинності рішенням господарського суду міста Києва у даній справі; стягнуто з відповідача на користь позивача  135943,50грн.  перерахованих  позивачем на рахунок відповідача, 1445,00грн. державного мита, 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 3000,00грн. витрат за послуги адвоката.

Рішення суду  грунтується на порушенні  відповідачем своїх зобов'язань  щодо  передачі об'єкту лізингу позивачеві та відсутності доказів, що  таке порушення сталося внаслідок  дії обставин непероборної сили або випадку  згідно статті 617 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України), які відповідач не міг передбачити і за які  не може відповідати.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції  відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 11.03.2008  в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач    посилається на  порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків  суду дійсним обставинам  справи.  Зокрема, скаржник наполягає на тому, що судом не досліджено договір купівлі-продажу об'єкту лізингу,   не встановлено  строку виконання зобов'язання  щодо поставки об'єкту лізингу, а тому   суд  дійшов до хибного висновку, що з моменту, коли об'єкт лізингу  мав бути переданий позивачу, пройшло більше 30 днів.   Крім того, відповідач наполягає на тому, що справу   було  розглянуто  без участі представника  відповідача, який не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2008  (колегія у складі суддів: Смірнова Л.Г. – головуюча, Алданова С.О., Коротун О.М.) було відновлено  пропущений строк подання  апеляційної скарги,  порушено апеляційне  провадження у даній справі,  розгляд апеляційної скарги призначено на 08.07.2008.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2008  за клопотанням  відповідача, в порядку  приписів статті 27 Господарського процессуального кодексу України (далі-ГПК України),  до учаті у справі було залучено  Приватне підприємство «Юлія»,   розгляд апеляційної скарги відкладено на 31.07.2008. В порядку приписів статті 77 ГПК України  розгляд  апеляційної скарги неодноразово відкладався.

Розпорядженням голови  Київського апеляційного  господарського суду  №01-23/1/11від 08.09.2008,  у зв'язку   з закінченням повноважень судді Коротун О.М., розгляд апеляційної скарги  у даній справі  доручено  колегії у складі:           Смірнова Л.Г. – головуюча,  Алданова  С.О., Зубець Л.П.

Розпорядженням в.о. голови Київського апеляційного  господарського суду  №01-23/1/4 від 30.09.2008, у зв'язку  з зайнятістю судді Зубець Л.П. в іншому судовому процесі, розгляд апеляційної скарги  у даній справі  доручено  колегії у складі: Смірнова Л.Г. – головуюча,  Алданова  С.О., Шапран В.В.  

У судове засідання 01.10.2008 з'явилися представники учасників судового процесу. Представник відповідача   повністю підтримав доводи, викладені  в апеляційній скарзі.  Представник позивача  проти апеляційної скарги  заперечив з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу.  Зокрема, позивач зазначив, що  строк виконання зобов'язання відповідачем умовами договору не  встановлено,  а тому,   судом  правомірно застосовано приписи статті 530 ЦК України.

Представник  третьої особи будь-яких пояснень щодо рішення господарського суду міста Києва від 11.03.2008  та  доводів, викладених в апеляційній скарзі, суду не надав. Проте, надав суду докази  виконання умов договору купівлі-продажу та докази поставки об'єкту лізингу  відповідно до умов договору купівлі-продажу.

          Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний  господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників  учасників судового процесу, колегія суддів встановила наступне:

Між позивачем та відповідачем 05.07.2006 було укладено договір  оперативного лізингу (оренди) №0706/ОЛ-039  (далі - договір), відповідно до умов якого відповідач зобов'язувався надати  в користування позивачеві об'єкт лізингу: лінію брикетування тирси, потужністю 700  кг/год, детальне  найменування,  вартість,  кількість,  тип,  марка,  модель,  індивідуальні  ознаки, експлуатаційні характеристики якої визначені та погоджені сторонами за договором та наведені в додатку №1 до договору (підпункти 1.1 та 1.2 пункту 1 договору).

Відповідно до підпункту 1.5 пункту 1 договору об'єкт  лізингу є власністю відповідача протягом всього строку дії договору та після його закінчення підлягає поверненню відповідачеві.

Підпунктом  2.1.  пункту 2 договору встановлено, що строк лізингу становить 24 (двадцять чотири) місяці з дня підписання акту приймання-передачі об'єкту лізингу.

Згідно підпункту  3.3. пункту 3 договору позивач зобов'язувався протягом 3 робочих днів після підписання договору здійснити на користь відповідача часткову попередню оплату лізингових платежів.

Підпунктом  4.1. пункту 4 договору  сторони  передбачили, що відповідач зобов'язаний виконати свої обов'язки щодо  передачі об'єкту лізингу позивачу у строки та на умовах, передбачених у договорі купівлі-продажу об'єкту лізингу, який підлягає укладенню між відповідачем та продавцем (виробником) об'єкту лізингу.

На виконання  вищезазначених умов договору,  позивачем було перераховано на користь  відповідача грошові кошти  (попередня оплата) у  розмірі 110443,50грн., що підтверджується платіжним дорученням  №292 від 06.07.2006, а також  протягом серпня - грудня 2006 року позивачем  було перераховано на користь відповідача наступні лізингові платежі: 19.08.2006 - 5100,00грн., 18.09.2006 - 5100,00грн., 18.10.2006  - 5100,00грн., 16.10.2006 - 5100,00грн., 20.12.2006 - 5100,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями №№292, 337, 368, 410, 467, 509.  Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт перерахування  позивачем на користь відповідача, згідно умов договору,  грошових коштів в сумі  135943,50грн. Зазначений факт не заперечується відповідачем.

Посилаючись на те, що  відповідач  не виконав свої зобов'язання щодо поставки об'єкту лізингу, позивач звернувся з даним позовом до суду. В обґрунтування своїх вимог, позивач посилається на те, що  умовами договору  не  встановлено  строку виконання зобов'язання відповідачем щодо поставки  об'єкту лізингу, а тому  до спірних правовідносин слід застосовувати   приписи статті 530 ЦК України.

За результатом розгляду  даної справи,  судом першої інстанції було   прийнято рішення, яким позовні вимоги визнано обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. Проте,  апеляційний господарський суд не погоджується з вищезазначеним та  вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, договір, укладений між сторонами, за своєю за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу, оскільки містить у собі всі істотні умови договору фінансового лізингу, передбачені частиною  2 статті 1 та частиною  2 статті  6 Закону України «Про фінансовий лізинг», а правовідносини сторін, що виникли  на підставі  укладеного договору, є правовідносинами лізингу.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач (позивач) має право на розірвання договору лізингу або  може відмовитися від нього у передбачених законом та договором лізингу випадках.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі-ГК України), статті 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші  учасники  господарських  відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних  вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до  приписів статті  525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або  одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частинами 1-2 статті 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір  може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі  істотного порушення договору другою  стороною та в  інших  випадках,  встановлених договором або законом.

Згідно  частини 1 статті 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку.

Згідно підпункту  16.2.  пункту 16 договору зазначений договір може бути достроково розірваний за  рішенням  суду  на  вимогу  однієї  з  сторін  тільки  у  випадках,  передбачених  чинним законодавством України та договором.

Підпунктом 16.4.1. пункту 16 договору передбачено, що на вимогу лізингоодержувача договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у випадках, коли лізингодавець без поважних причин не передає об'єкт лізингу (у відповідності з підпунктом 4.1. пункту 4) лізингоодержувачу або створює перешкоди для використання об'єкту лізингу відповідно до умов Договору або його призначення.

Згідно підпунктів  4.2. та 4.4.  пункту 4 договору місцем передачі об'єкту лізингу є м.Коростень, вул. Білокоровецьке шосе, 7. Об'єкт лізингу повинен бути переданий позивачу і змонтований у строк не пізніше 12.09.2006. Остаточне приймання об'єкту лізингу оформлюється актом приймання-передачі, який підтверджує комплектність та відповідність об'єкту лізингу техніко-економічним показникам, передбаченим договором купівлі-продажу об'єкту лізингу.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.11.2006           між сторонами  було укладено додаткову угоду №1 до договору (далі - додаткова угода №1) відповідно до якої сторони переглянули комплектність об'єкту лізингу, а пунктом 2  змінили порядок розрахунку лізингових платежів. Відповідно до пункту 3 додаткової угоди №1 відповідач зобов'язався поставити об'єкт  лізингу  у строк до 25.11.2006 за умови виконання постачальником  (третьою особою) своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу.

Тобто, сторонами було змінено строк виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки об'єкту лізингу та  зобов'язання відповідача щодо  поставки поставлено у залежність від  виконання  третьою особою зобов'язань за договором купівлі-продажу.

Враховуючи вищезазначене, судовою колегією критично оцінено посилання позивача щодо  невизначеності  строку виконання зобов'язання  відповідачем.

Підпунктом 1.4 пункту 1 договору лізингу передбачено, що  відповідач не несе відповідальності  за умови і виконання  умов, передбачених у договорі купівлі-продажу об'єкта лізингу, продавцем (третьою особою)  об'єкта лізингу стосовно строків поставки.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу №004/ХМ від 15.06.2006, укладеного між відповідачем та третьою особою (далі-договір купівлі-продажу),  останній зобов'язувався  доставити об'єкт лізингу  за адресою: м.Коростень, вул. Білокоровецьке шосе, 7 та провести монтаж та пусконалагоджувальні  роботи  щодо запуску лінії  в експлуатацію.

Як вбачається з матеріалів справи,  третьою особою було  поставлено об'єкт лізингу  лише 08.12.2006, а   здійснено монтаж та проведено  пуско-наладочні роботи 22.02.2007, що підтверджується  актом здачі-приймання виконаних робіт №1, який підписано  позивачем та третьою особою та скріплено печаткою зазначених осіб.

Обов'язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і  позивача, який повинен був довести належними засобами доказування у розумінні статті 34 ГПК України, що відповідачем було порушено умови договору лізингу.

Проте,  вищезазначених доказів суду не надано, а наявними у справі матеріалами спростовуються  твердження позивача щодо  неналежного невиконання відповідачем умов договору лізингу.

Таким чином,  апеляційний господарський суд не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо  порушення відповідачем умов договору лізингу, що є підставою для його розірвання та вважає  посилання суду на  частину 1 статті 7 Закону України „Про фінансовий лізинг” безпідставним, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

 Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва   від 11.03.2008 у справі №31/87   прийнято з порушенням норм  чинного законодавства, а тому  відповідно до вимог статті 104  ГПК підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 99, 101-106, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Лізинг-Маркет”  на рішення господарського суду  міста Києва  від 11.03.2008 у справі №31/87 задовольнити.

2. Рішення господарського суду  міста Києва   від 11.03.2008 у справі №31/87 скасувати повністю.

3. Прийняти нове рішення. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ексон Груп” (95000, м. Сімферополь Автономної Республіки Крим, вул. Тургенєва, 17, к. 47; поштова адреса: 95006, м. Сімферополь Автономної Республіки Крим, вул. Карла Лібкнехта, 29, оф. 5; код за ЄДРПОУ 32009017, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем в процесі виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Лізинг-Маркет” (01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, 20-А; поштова адреса: 04050, м. Київ, вул. Герцена, 17-25, оф. 20; код за ЄДРПОУ 16283537) 722 (сімсот двадцять дві)грн.50коп.-державного мита за подачу апеляційної скарги.

5. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

6.  Матеріали справи №31/87 повернути до господарського суду    міста Києва.           

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання  законної сили.       

 Головуючий суддя                                                                      Смірнова  Л.Г.

 Судді                                                                                          Алданова  С.О.

                                                                                          Шапран В.В.

 06.10.08 (відправлено)