Рішення

від 06.10.2008 по справі 9/139

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/139

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

06.10.08 р.                                                                                                       Справа № 9/139                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

При секретарі судового засідання Єгоровій К.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група „Інтерпап”, м.Київ

до відповідача Приватного підприємства „Твико”, м.Донецьк

про стягнення 3 271рн.86коп.

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: Небога О.П. – представник (за довіреністю №9 від 08.01.2008р.);

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Торгова група „Інтерпап”, м.Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного підприємства „Твико”, м.Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 3 271рн.86коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 3 057грн.17коп., пені в розмірі 113грн.87коп., 3% річних в розмірі 14грн.23коп., інфляційних витрат в розмірі 36грн.46коп., відсотків за користування чужими грошовими коштами в розмірі 86грн.59коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу №104/Д від 19.11.2007р., рахунок-фактуру №ДГ-0000740 від 30.05.2008р., накладну №ДГ-0000740 від 30.05.2008р.

Відповідач, який належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалою господарського суду від 22.07.2008р., відзив на позов не представив, заперечень щодо позовних вимог не надав, у судове засідання не з`явився, тому згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами.

Згідно довідки Головного управління статистики у Донецькій області №14\4-20/577 від 31.07.2008р. Приватне підприємство „Твико”, м.Донецьк станом на 31.07.2008р. в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України значиться як юридична особа.

11.08.2008р. та 29.08.2008р. через канцелярію господарського суду позивач надав клопотання №312-юр від 08.08.2008р. та №354-юр від 26.08.2008р., згідно з якими зазначає, що відповідачем частково погашено суму основного боргу, у зв`язку з чим просить суд припинити провадження по справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 2 500грн.00коп.

10.09.2008р. позивач надав клопотання №384-юр від 08.09.2008р., згідно з яким зазначає, що відповідачем повністю погашено суму основного боргу, у зв`язку з чим просить суд припинити провадження по справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 3 057грн.17коп.

Крім того, 06.10.2008р. позивач надав заяву №425-юр від 30.09.2008р., відповідно з якою зменшує розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 90грн.19коп., 3% річних в розмірі 11грн.24коп., інфляційні витрати в розмірі 24грн.46коп., відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 68грн.59коп.

Суд розглядає зменшені позовні вимоги.

Розгляд справи відкладався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

19.11.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Торгова група „Інтерпап”, м.Київ та Приватним підприємством „Твико”, м.Донецьк укладений договір купівлі-продажу №104/Д, відповідно з яким продавець (позивач) зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцеві (відповідачу), а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити паперову продукцію (надалі - товар), що перераховані в рахунку-фактурі або специфікації, які є невід`ємною частиною цього договору (п.1.1 договору).

На виконання умов договору, позивачем на адресу відповідача була здійснена поставка товару на загальну суму 4 557грн.17коп., що підтверджується накладною №ДГ-0000740 від 30.05.2008р., копія якої наявна в матеріалах справи.

Фактичне отримання відповідачем зазначеного товару підтверджується підписом представника відповідача на зазначеній накладній в графі „отримав(ла)” та печаткою підприємства.

На сплату отриманої продукції позивачем на адресу відповідача виставлений рахунок-фактура №ДГ-0000740 від 30.05.2008р., копія якого залучена до матеріалів справи.

Пунктом 5.2 договору встановлено, що розрахунки за кожну партію здійснюються шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця у повному обсязі, або частками на протязі 7 (семи) календарних днів з дня передачі товару.

За приписом ч.1 ст530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тобто кінцевим строком оплати отриманого товару є 06.06.2008р.

За твердженням позивача, 20.06.2008р. відповідач частково оплатив вартість отриманого товару на суму в розмірі 1 500грн.00коп., що підтверджується банківською випискою, копія якої додана до матеріалів справи.

Таким чином, на момент подання позовної заяви відповідач не здійснив повну оплату отриманого товару, у зв`язку з чим, за останнім утворилась заборгованість в розмірі 3 057грн.17коп.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 3 057грн.17коп.

Однак, в процесі розгляду справи відповідачем повністю погашена сума основного боргу в розмірі 3 057грн.17коп., про що зазначено позивачем у клопотаннях №312-юр від 08.08.2008р., №354-юр від 26.08.2008р., №384-юр від 08.09.2008р.

Відповідно до п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

          На підставі вищенаведеного, враховуючи клопотання позивача та з огляду на погашення відповідачем суми основного боргу, провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 3 057грн.17коп. підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмета спору.

На ряду з викладеним, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за прострочення оплати товару.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 ЦК України).

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Аналогічно, п.1 ст.230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 10.2 договору передбачено, що у разі порушення термінів оплати товару покупець виплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період несплати, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Пеня нараховується за весь період прострочення виконання зобов`язання.

На підставі зазначеного, у відповідності до п.10.2 договору, за розрахунком позивача, розмір пені за період прострочення оплати продукції з 07.06.2008р. по 14.07.2008р. становить 90грн.19коп. (з урахуванням часткової оплати).

Розглянувши представлений розрахунок позивача, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 90грн.19коп. є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної норми, за розрахунком позивача сума інфляційних витрат за період прострочення з 07.06.2008р. по 14.07.2008р. становить 24грн.46коп. та 3% річних становлять суму в розмірі 11грн.24коп. (за період прострочення з 07.06.2008р. по 14.07.2008р.).

Перевіривши арифметичний розрахунок позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 24грн.46коп. та 3% річних в розмірі 11грн.24коп. не суперечать вимогам чинного законодавства, а відтак підлягають задоволенню.

На ряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача відсотки за користування чужими грошовими коштами.

За приписом ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

В свою чергу, згідно ч.2 ст.536 ЦК, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється  договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 5.5 договору встановлено, що у разі прострочення покупцем оплати поставленого товару, покупець зобов`язаний сплатити повну вартість товару, а також, згідно ст.692 Цивільного кодексу України, сплачує відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 0,05% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Враховуючи викладене, позивачем нараховані відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 68грн.59коп. за період прострочення оплати товару з 07.06.2008р. по 14.07.2008р. (з урахуванням часткової оплати).

Розглянувши розрахунок позивача, враховуючи факт несвоєчасної оплати продукції, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група „Інтерпап”, м.Київ в частині стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами в розмірі 68грн.59коп. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.509, 525, 526, 530, 536, 549, 610, 611, 612, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 49, 75, п.1-1 ст.80, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                                   ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група „Інтерпап”, м.Київ до відповідача, Приватного підприємства „Твико”, м.Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 3 271рн.86коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 3 057грн.17коп., пені в розмірі 90грн.19коп., 3% річних в розмірі 11грн.24коп., інфляційних витрат в розмірі 24грн.46коп., відсотків за користування чужими грошовими коштами в розмірі 68грн.59коп. – задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства „Твико” (за адресою: пр.Ватутіна, 21, м.Донецьк, 83050, р/р 260089801340 у ДОФ АКБ УСБ, МФО 334011, код ЄДРПОУ 13474449) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група „Інтерпап” (за адресою: вул.Саперно-Слобідська, б.8а, офіс 219, м.київ, 03028; фактична адреса: вул.Глинки, 17, м.Дніпропетровськ, 49000; р/р 260040131899 у ЗАТ „Сбербанк Росії”, м.Київ, МФО 320627 ,код ЄДРПОУ 35137937) пеню в розмірі 90грн.19коп., 3% річних в розмірі 11грн.24коп., інфляційні витрати в розмірі 24грн.46коп., відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 68грн.59коп., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 101грн.37коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 117грн.27коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

В частині стягнення суми основного боргу в розмірі 3 057грн.17коп. припинити провадження у справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У судовому засіданні 06.10.2008р. оголошено повний текст рішення.

               Суддя