Постанова

від 06.10.2008 по справі 35/118-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

35/118-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2008                                                                                   Справа № 35/118-08  

  Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сизько І.А. (доповідач)

суддів: Тищик І.В., Чоха Л.В.

при секретарі судового засідання Врона С.В.

за участю прокурора Кріпак Н.В. посвідчення №148 від 19.09.2003р. старший прокурор відділу прокуратури області;

за участю представників сторін:

від позивача:  Шевченко Г.В. представник, довіреність №б/н  від 14.01.08;

від позивача:  Власенко М.О. голова правління, протокол №7  від 27.10.06;

від відповідача 1:  Присяжнюк Л.П. юрисконсульт, довіреність №98  від 27.05.08;

від відповідача-2: представник у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним  чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго”, м.Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.08р. у справі №35/118-08

за позовом відкритого акціонерного товариства “Самарський рибгосп”, с.Олександрівка Дніпропетровського району Дніпропетровської області

до В-1 відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго”, м.Дніпропетровськ, в особі Дніпропетровських районних електричних мереж, м. Підгороднє Дніпропетровської області

     В-2 Державного підприємства “Укрриба”, м.Київ

про визнання договору недійсним та стягнення моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

У травні 2008р. відкрите акціонерне товариство “Самарський рибгосп” (далі - ВАТ “Самарський рибгосп”) звернулося до господарського суду з позовом до відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго” в особі Дніпропетровських районних електричних мереж (далі –ВАТ “ЕК “Дніпрообленерго”) та до Державного підприємства “Укрриба” (далі - ДП “Укрриба”) про визнання договору постачання електричного струму  між  відповідачами  недійсним.

У червні 2008р. ВАТ “Самарський рибгосп” надало додаткові пояснення до позовних вимог, в яких, крім заявлених раніше вимог, просить також стягнути з відповідачів по справі  солідарно, тобто в рівних частинах з кожного, відшкодування моральної шкоди у сумі 100 000, 00грн. (т.1 а.с.57).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.08р. (суддя Широбокова Л.П.) по справі №35/118-08 позов задоволено частково. Визнано недійсним на майбутнє договір №1263 від 23.08.2005р. про постачання електричної енергії, що був укладений між ВАТ “ЕК  “Дніпрообленерго” –енергопостачальник та ДП “Укрриба” –споживач. Стягнуто з відповідачів на користь ВАТ “Самарський рибгосп” по 42,50грн. витрат по сплаті державного мита та по 59,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено. Повернуто позивачу з державного бюджету надмірно сплачене державне мито у сумі 948,00грн.

Суд першої інстанції послався в рішенні на відсутність доказів набуття спірного електрообладнання відповідачем-2 у власність чи користування після приватизації майна рибгоспу; вимоги позивача про стягнення моральної шкоди необґрунтовані, оскільки позивачем не надано жодних доказів на підтвердження цього.

 Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач-1 звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2008р. по справі №35/118-08 та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що наказом Фонду державного майна №12/02-133-ПО від 15.12.2003р. спірне майно було передано на баланс ДП “Укрриба”; що нерухоме майно було передано до статутного фонду ВАТ “Самарський рибгосп” лише 11.06.2006р., а договір про постачання електричної енергії між ВАТ „ЕК „Дніпрообленерго” та ДП „Укрриба” укладено 23.08.2005р.; що енергопостачальник не мав права відмовити ДП “Укрриба” в укладанні договору про постачання електричної енергії.

Представник ДП “Укрриба” в судовому засіданні 10.09.2008р. підтримав апеляційну скаргу.

Відкрите акціонерне товариство “Самарський рибгосп” у відзиві на апеляційну скаргу вважає, що скарга задоволенню не підлягає, оскільки є безпідставною, не ґрунтується на чинному законодавстві та не відповідає дійсним обставинам справи.

28.08.2008р. до Дніпропетровського апеляційного господарського суду надійшло повідомлення про вступ у справу прокурора з метою захисту інтересів держави, оскільки відповідно до п.4.1 Статуту ВАТ „ЕК „Дніпрообленерго” його засновником є держава в особі Міністерства енергетики та електрифікації України, правонаступником якого є Міністерство палива та енергетики України, а перешкоджання надходження грошових коштів за результатами його господарської діяльності може негативно вплинути на економічні інтереси держави.

Прокурор в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та зазначив, що відсутні підстави для визнання договору недійсним, оскільки в супереч статті 207 Господарського кодексу України позивач не є стороною договору, отже, не має права на позов.

 У судовому засіданні від 10.09.2008р. була оголошена перерва до 06.10.2008 р. Про час та місце судового засідання прокурор та представники сторін повідомлені у судовому засіданні (т.2 а.с. 74).

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Між ВАТ “Самарський рибгосп” та ВАТ “ЕК “Дніпрообленерго” в особі Дніпропетровських районних електричних мереж 01.08.2002р. був укладений договір №124 з відповідними додатками про постачання електричної енергії на належне позивачу рибоводне господарство, що знаходиться у с.Олександрівка Дніпропетровського району (т.1 а.с.112-150).

Додатком 14 до вказаного договору сторони погодили графік погашення заборгованості за спожиту електроенергію (т.1 а.с.41).

Вищезазначений договір за згодою сторін та у судовому порядку не розривався, таким чином договірні відносини між юридичними особами тривають до цього часу.

Між ВАТ “ЕК “Дніпрообленерго” в особі Дніпропетровських районних електричних мереж  –енергопостачальник та ДП “Укрриба” - споживач було укладено договір №1263 від 23.08.2005р. про постачання електричної енергії з відповідними додатками до нього(т.1 а.с.71-111).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач, посилаючись в додаткових поясненнях від 25.06.2008р. на приписи статей 203, 215, 216, 234 Цивільного кодексу України, вважає договір про постачання електричної енергії, укладений між відповідачами, таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства та порушує його права, оскільки відповідачами використані лінії електропередач і електрообладнання, що належить позивачу.

Відповідно до пункту 1.3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. №28 (у редакції постанови НКРЕ від 17.10.2005р. №910) постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.

Отже, для укладення договору на постачання електричної енергії закон вимагає обов'язкову наявність у споживача у власності чи іншому законному користуванні відповідних електроустановок.

Згідно Переліку майна, переданого до Статутного фонду ВАТ “Самарський рибгосп”, що наданий Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (далі - регіональне відділення ФДМ), позивачу станом на 01.04.1999р. було передано нерухоме майно, зокрема, електролінії 6кв. 0,58 км та 0,4кв 0,74 км. (т.1 а.с.43). Вказане також підтверджено листом регіонального відділення ФДМ від 18.07.2008р. №10-21-05519 (т.2 а.с.30-32).

В переліку гідротехнічних споруд, що не увійшли до Статутного фонду господарського товариства ВАТ “Самарський рибгосп” та передаються на баланс ДП “Укрриба” (Додаток №1 до Акту приймання-передачі гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду господарського товариства ВАТ “Самарський рибгосп”), відсутні будь-які електроустановки чи лінії електропередач (т.2 а.с.16-17).

Крім того, як вбачається зі змісту договорів, укладених ВАТ “Самарський рибгосп” та ДП “Укрриба” з  ВАТ “ЕК “Дніпрообленерго”, використовуються одне і теж електрообладнання (акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, однолінійна схема приєднання до місцевої (локальної) електромережі) та один і той же розрахунковий прилад обліку електроенергії – електролічильник №74954744 (додатки №2, №4, №11 до договору №1263 від 23.08.2005р. та додатки №6, №2.1, №б/н до договору №124 від 01.08.2002р.,  т.1 а.с.91, 92, 102, 123, 124, 128).   

В даному випадку підлягають застосуванню ст.203, ст.215 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього кодексу. Згідно ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

За загальним правилом частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.  

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем доведено факт того, що при укладенні відповідачами оспорюваного договору порушено його права та охоронювані законом інтереси з боку відповідачів у справі.

Стосовно доводів скаржника слід зазначити, що на баланс ДП “Укрриба” передано гідротехнічні споруди, що не увійшли до статутного фонду позивача та залишились у власності держави, в результаті такої передачі державного майна відповідач-2 став балансоутримувачем гідротехнічних споруд, а не власником електролінії.

Щодо посилання скаржника на те, що до статутного фонду ВАТ “Самарський рибгосп” нерухоме майно, до складу якого входять лінії електропередач та електричне устаткування, передане Фондом державного майна тільки 11.06.2006р., то 11.06.2006р. це дата листа регіонального відділення ФДМ за вих.№12/7-27 з переліком майна, переданого до статутного фонду, Голові правління ВАТ “Самарський рибгосп” за його запитом (т.2 а.с.31-32).

ВАТ “Самарський рибгосп” було створено згідно наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області №12/391-АО від 27.08.1999р. (т.2 а.с. 67). Наказом регіонального відділення ФДМ від 10.01.2004р. №12/04-01-ЗВП “Про завершення приватизації ВАТ “Самарський рибгосп” процес приватизації визнано завершеним (т.2 а.с. 68). Листом від 03.07.2008р. №35/118-08 регіональне відділення ФДМ повідомляє, що відповідно до матеріалів приватизаційної справи електролінії було включено до статутного фонду ВАТ “Самарський рибгосп” (т.2 а.с.30).

Щодо посилання прокурора на ст.207 Господарського кодексу України, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що ст.15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що захист цивільних прав та інтересів здійснюється, зокрема, у такий спосіб, як визнання правочину недійсним.

Згідно ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Стаття 207 Господарського кодексу України не містить особливостей регулювання господарських відносин, а містить загальні правила про недійсність господарських зобов'язань, які суперечать Цивільного кодексу України як за термінологією, так і за змістом. Тому стаття 207 Господарського  кодексу України відповідно до абзацу першого частини другої статті 4 Цивільного кодексу України, абзацу другого частини першої статті 4 Господарського  кодексу України застосовуватись не може.

При цьому слід враховувати, що відповідно до частини другої статті 4 Цивільного кодексу України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

В позовних вимогах про стягнення моральної шкоди відмовлено правильно і в цій частині рішення господарського суду фактично не оскаржується.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -      

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія  “Дніпрообленерго” залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2008р. по справі №35/118-08 залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                         І.А. Сизько

Суддя                                                                                І.В. Тищик

Суддя                                                                               Л.В. Чоха