Рішення

від 02.10.2008 по справі 13/153

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/153

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.08                                                                                 Справа № 13/153

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-3»м. Київ

до приватного підприємства «ЯВІР»

про стягнення 52756 грн. 34 коп.

Суддя Яресько Б.В.

За участю:Секретар судового засідання Чорна І.М.

Від позивачаСацюк Д.А. дов. № 16 від 04.07.2008 р.

Від відповідача Не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивач  звернувся з позовом про стягнення боргу в сумі 35822 грн. 57 коп., пені 4286 грн. 10 коп., 3 % річних 1558 грн. 20 коп., збитків від інфляції 11089 грн. 47 коп.

Представник позивача позов підтримав.

Учасників судового процесу було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст.ст. 42 , 43 Господарського  процесуального кодексу України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Відповідач у судове засідання не прибув, відзиву на позовну заяву не надав.

Неприбуття повторно у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно положень ст. 75 Господарського  процесуального кодексу України, оскільки до повноважень господарських суддів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.  

Тому направлення кореспонденції на адресу відповідача відповідно до інформації, що міститься в матеріалах справи є належним доказом виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

З'ясувавши фактичні  обставини справи,  докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам  сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи учасників судового процесу, суд    

ВСТАНОВИВ, що між сторонами по справі 10 жовтня 2006 року був укладений договір поставки обладнання № BPV 17/06 за яким позивач зобов'язався поставити відповідачу обладнання передбачене договором, а відповідач згідно п. 4.1. оплатити його за графіком в строк до 25 січня 2007 року. В п. 7.2. договору сторони передбачили обов'язок відповідача у випадку прострочення оплати сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми заборгованості.

15 листопада 2006 року за видатковою накладною № РН-0000159 позивач передав відповідачу піч ротаційну Ротор-Агро 202 та теліжку ТХ201-18.00 загальною вартістю 113280 грн. 00 коп. Факт одержання товару відповідачем підтверджується і довіреністю ЯЛВ № 904014 від 13 листопада 2006 р.

Відповідач частково оплатив одержаний товар, розмір простроченого грошового зобов'язання склав 35822 грн. 57 коп.

Позивач звернувся до господарського суду Луганської області 14.08.2008 р. з позовом в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 35822 грн. 57 коп., пеню 4286 грн. 10 коп. нараховану за період з 10.01.2008 р. по 10.07.2008 р., 3 % річних в сумі 1558 грн. 20 коп., за період з 26.01.2007 року по 10.07.2008 року, та втрати від інфляції за період з січня 2007 р. по липень 2008 р. в сумі 11089 грн. 47 коп.

Відповідач заперечень проти позову, або доказів оплати боргу суду не надав.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського  процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського  процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах  звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин вимоги позивача щодо стягнення боргу в сумі 35822 грн. 57 коп., 3 % річних 1558 грн. 20 коп., збитків від інфляції 11089 грн. 47 коп. є обґрунтованими, та підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлена вимога про стягнення пені в сумі 4286 грн. 10 коп. нарахованої ним за період з 10.01.2008 р. по 10.07.2008 р. Зазначена вимога не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Останній строк платежу за спірним договором був встановлений 25 січня 2007 року. Позивачем заявлена до стягнення пеня нарахована за межами передбаченого п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України строку. Умови договору поставки обладнання № BPV 17/06 не містять положень щодо можливості нарахування пені за період більш ніж 6 місяців.

З врахуванням викладеного вимога позивача щодо стягнення пені нарахованої за період з 10.01.2008 р. по 10.07.2008 р. є необґрунтованою.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, а саме державне мито у сумі –4847 грн. 02 коп.,  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 108 грн. 41 коп., витрати на послуги адвоката 9694 грн. 08 коп., в решті на позивача.

Позивачем за платіжним дорученням № 806 від 09 липня 2008 року була надмірно сплачене державне мито в сумі 241 грн. 63 коп., яке підлягає поверненню з державного бюджету.

Керуючись ст. 44,49,75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства «ЯВІР»Луганська область, м. Алчевськ. вул. Леніна 13 ідентифікаційний код 25363100 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-3»м. Київ, вул.. П. Мирного 11 кв. 49 ідентифікаційний код 32250669 борг в сумі 35822 грн. 57 коп., 3 % річних 1558 грн. 20 коп., збитки від інфляції 11089 грн. 47 коп., державне мито у сумі –4847 грн. 02 коп.,  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 108 грн. 41 коп., витрати на послуги адвоката 9694 грн. 08 коп., наказ видати.

3. Відмовити в стягненні пені в сумі 4286 грн. 10 коп.

4. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «АГРО-3»м. Київ, вул. П. Мирного 11 кв. 49 ідентифікаційний код 32250669 з державного бюджету України надмірне сплачене державне мито в сумі 241 грн. 63 коп. Підставою для повернення є копія даного рішення скріплена печаткою суду.

За згодою сторін у судовому засіданні була проголошена лише вступна та резолютивна частина рішення

Суддя                                                                                 Б.В. Яресько

Дата підписання повного тексту рішення

07 жовтня 2008 року