Рішення

від 21.02.2012 по справі 11/418

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

11/418

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  11/418

21.02.12

За позовомКомунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Трігліф"

простягнення 35 992,92 грн.

Судді  Смирнова Ю.М. –головуючий

                                                                                 Літвінова М.Є.

                                                                              Спичак О.М.

Представники:

від позивача       Мазурок О.І. –представник

від відповідача  Єгоров О.Ф. –представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трігліф" заборгованості у розмірі 32 878,40 грн., пені у розмірі 1 992,03грн., інфляційних втрат у розмірі 758,95 грн. та 3% річних у розмірі 444,03 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2012 колегією суддів у складі: Смирнова Ю.М. (головуючий), Літвінова М.Є., Спичак О.М. прийнято справу № 11/418 до свого провадження.

07.02.2012 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про уточнення (зменшення) позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати за період з грудня 2010 року по вересень 2011 року в розмірі 32 800,22 грн., інфляційні втрати у розмірі 758,90 грн., 3% річних у розмірі 443,67 грн. та пеню у розмірі 1 990,13 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за послуги, надані за Договором № 1162 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів від 01.05.2005 за період з грудня 2010 року по вересень 2011 року.

Відповідач позов визнає частково. На думку відповідача, його заборгованість з оплати за технічне обслуговування і утримання внутрішньобуднкових інженерних систем становить 7 924,84 грн., а заборгованість з отриманих послуг з теплопостачання становить 19 819,76 грн. Відповідач  вважає, що позивачем безпідставно здійснено нарахування оплати за технічне обслуговування і утримання внутрішньобуднкових інженерних систем на площу 245,8 кв.м, оскільки на вказаній площі відсутні тепловіддавальні поверхні. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем також безпідставно було здійснено нарахування за Договором № 1162 відносно приміщення площею 5,30 кв.м в будинку № ? літера А на вул. Басейній/Крутий узвіз в м. Києві, яке у власності відповідача не перебуваєта відповідачем жодним чином не використовується.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В :

01.05.2005 між Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" (дирекція, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трігліф" (абонент) укладено Договір № 1162 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів (далі - Договір).

Предметом цього Договору є надання послуг на теплопостачання  обслуговування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої енергії у гарячій воді та експлуатаційних витрат; обслуговування та утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів в нежилому приміщенні (будинку) за адресою: вул. Басейна/Крутий узвіз, 1/2 (п. 1.1 Договору).

Згідно з п. 6.1 Договору останній набирає чинності з 01.05.2005 та діє до 31.12.2006. Договір вважається пролонгованим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією зі сторін (п. 6.4 Договору).

Відповідні заяви про припинення дії Договору відсутні.

Одним з основних обов'язків споживача є виконання умов та порядку оплати в обсягах та в терміни, які передбачені в додатку № 2 до Договору (п. 2.3.3 Договору).

Відповідно до п. 2.3.10 Договору у випадку наявності заборгованості за отримані послуги в забезпеченні тепловою енергією споживач повинен сплатити всю суму боргу до закінчення опалювального сезону.

Відповідно до пункту 2.1. договору при виконанні умов цього Договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, діючими правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

За змістом пунктів 2.2.1 та 2.2.2 Договору позивач зобов?язався розподіляти надану енергопостачальною організацією вцілому на будинок теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення (під час опалювального сезону), в кількості та в обсягах згідно з заявкою абонента, а також надавати послуги по розрахунковому обслуговуванню абонентів з енергопостачальною організацією за спожиту теплову енергію (Додаток № 1), проводити засобами дирекції технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем опалення, ГВП та абонентських уводів згідно з доданою калькуляцією.

Пунктами 2.3.2 та 2.3.3 Договору передбачено, що відповідач зобов?язаний додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Зверненні-дорученні, не допускаючи їх перевищення та виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені в Додатку № 2 до цього Договору.

Як обумовлено сторонами в пункті 2.3.6 Договору відповідач зобов?язаний своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати (сплачувати) на розрахунковий рахунок дирекції вартість спожитої теплової енергії та технічного обслуговування теплосистеми.

Відповідно до пунктів 2 та 3 Додатку № 2 до Договору абонент щомісяця з 14 по 18 число самостійно отримує у позивача (за адресою: вул. Артема, 58/2-Д) акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки відповідач повертає позивачу), розрахунок фактичного споживання теплової енергії за попередній період (за вимогою абонента), платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії за попередній та поточний місяці та технічного обслуговування, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду та акт виконаних робіт.

Сплату за вказаними в п. 2 цього додатку документами, абонент виконує не пізніше 23 числа поточного місяця, при цьому:

- в разі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред'являється до сплати фактична кількість спожитої теплової енергії згідно з табуляграмами МВРТ (на підставі показників теплолічильника за попередній місяць.

У випадку порушень роботи приладу обліку з різних причин (відсутність електроенергії, робота за межами діапазону вимірювань, та ін. технічними несправностями) витрата теплової енергії визначається розрахунковим способом згідно з Правилами обліку теплової енергії.

- абонентам, що не мають приладів обліку:

щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно до договірних навантажень з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія від фактичного теплових джерел енергопостачальної початок розрахункового періоду;

кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількість годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді на підставі табуляграм МВРТ.

Крім сплати вартості спожитої теплової енергії абонент сплачує на рахунок позивача вартість послуг по технічному обслуговуванню внутрішньобудинкових систем та інженерного обладнання відповідно до Додатку № 1 з оформленням актів виконаних робіт (Ф-2).

Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно з умовами Договору та калькуляцією від 20.04.2007 (за 1 кв.м –1,21 грн. без ПДВ), калькуляцією від 24.02.2011 (за 1 кв.м –2,05 грн. без ПДВ) із розрахунку займаної відповідачем площі (631,1 кв.м), за період з грудня 2010 року по вересень 2011 року позивачем нараховано до сплати відповідачу вартість технічного обслуговування системи центрального опалення на загальну суму 12 980,46 грн. з ПДВ.

Як свідчать матеріали справи, за період з грудня 2010 року по вересень 2011 року позивачем надано послуг з теплопостачання, а відповідачем спожито на суму 19 819,76 грн. нарахування вказаної суми здійснено із розрахунку опалювальної площі приміщення належного відповідачу.

У відзиві на позовну заяву відповідач погодився з існуванням заборгованості за послуги з теплопостачання у розмірі 19 819,76 грн.

Проте, відповідач за вказані послуги не розрахувався в повному обсязі, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість в розмірі 32 800,22 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Посилання відповідача на те, що позивачем безпідставно здійснено нарахування оплати за технічне обслуговування і утримання внутрішньобуднкових інженерних систем на площу 245,8 кв.м, оскільки на вказаній площі відсутні тепловіддавальні поверхні судом не приймається з огляду на наступне.

У п. 4 Додатку № 1 до Договору, підписаному представниками сторін 18.01.2008, сторонами погоджено, що нарахування вартості технічного обслуговування теплосистеми здійснюється саме на площу 631,1 кв.м.

В матеріалах справи відсутні докази, що сторонами за спірний період з грудня 2010 року по вересень 2011 року були погоджені та підписані зміни та доповнення до Договору в частині зміни площі, на яку нараховується вартість технічного обслуговування теплосистеми.

Крім того, суд відзначає, що технічне обслуговування системи центрального опалення і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО проводиться не тільки на тих площах, де є опалювальні прилади. Мережі проходять і в тих приміщеннях, які підводять (надають) теплову енергію в опалювальні прилади. А тому позивачем здійснено нарахування вартості технічного обслуговування на площу 631,1 кв.м, яка належить відповідачу.

Щодо посилання відповідача про безпідставність нарахування позивачем за послуги відносно приміщення площею 5,30 кв.м, то суд відзначає, що позивачем подано заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог (заява прийнята судом), в якій позивачем перераховано вартість технічного обслуговування згідно належної відповідачу площі приміщення у розмірі 631,1 кв.м, без урахування 5,30 кв.м.

Отже, зобов'язання за Договором відповідач виконав неналежним чином, оплату коштів за спожиту теплову енергію та технічне обслуговування в порядку та строки, встановлені Договором, не здійснив.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по Договору № 1162 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів від 01.05.2005 за період з грудня 2010 року по вересень 2011 року у розмірі 32 800,22 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 1162 від 01.05.2005 позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1 990,13грн., інфляційні втрати у розмірі 758,90 грн. та 3% річних у розмірі 443,67 грн.   

Згідно приписів ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 2.3.7 Договору за несвоєчасну сплату передбачених цим Договором нарахувань абонент на користь дирекції сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми прострочених платежів за кожен день прострочення, але не більше двох облікових ставок НБУ, що діяли за період внесення платежу.

З огляду на те, що відповідач взяті на себе зобов'язання за Договором не виконав, відповідальність у вигляді пені за прострочення виконання зобов'язання передбачена Договором, вимога позивача про стягнення пені в сумі 1 990,13 грн., нарахованої у відповідності до вимог чинного законодавства, в тому числі статті 232 Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", є обґрунтованою та підлягає задоволенню за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.   

Оскільки факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати отриманих послуг встановлений судом та відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку із задоволенням позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трігліф" (01004, м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, ?, літ А, н/п № 24, ідентифікаційний код 33235526) на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А, ідентифікаційний код 03366500) заборгованість у розмірі 32 800 (тридцять дві тисячі вісімсот) грн. 22 коп., пеню у розмірі 1 990 (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто) грн. 13 коп., інфляційні втрати у розмірі 758 (сімсот п'ятдесят вісім) грн. 90 коп., 3% річних у розмірі 443 (чотириста сорок три) грн. 67 коп., державне мито у розмірі 359 (триста п'ятдесят дев'ять) грн. 93 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

   Судді                                                                                    Ю.М. Смирнова –головуючий

       М.Є. Літвінова       

       О.М. Спичак       

Дата підписання рішення: 22.02.2012