Постанова

від 20.06.2012 по справі 11/418

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2012 № 11/418

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Синиці О.Ф.

суддів: Іоннікової І.А.

Зеленіна В.О.

при секретарі: Гончарук І.В.

За участю представників:

від позивача - Мазурок О. І.,

від відповідача - Булгакова Л. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Трігліф" б/н б/д

на рішення господарського суду міста Києва від 21.02.2012

у справі №11/418

за позовом комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Трігліф", м. Київ

про стягнення 35992грн.92коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.02.2011 (головуюча суддя - Смирнова Ю.М., судді: Літвінова М.Є., Спичак О.М.) задоволено позов КП "Київжитлоспецексплуатація" та стягнуто з ТОВ "Трігліф" 32 800 грн. 22 коп. вартості теплової енергії та вартості технічного обслуговування за період з грудня 2010 по вересень 2011, згідно укладеного сторонами договору № 1162 від 01.05.2005 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів, 1 990 грн. 13 коп. пені, 758 грн. 90 коп. інфляційних втрат, 443 грн. 67 коп. 3% річних, згідно заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог, та відповідні судові витрати. Суд дійшов висновку, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за укладеним сторонами договором, проте відповідач отримані від позивача послуги в період з грудня 2010 по вересень 2011 не оплатив, тому позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою в якій просив його скасувати в частині стягнення 5055грн.62коп. основної заборгованості, 758грн.90коп. інфляційних втрат та 443грн.67коп. річних та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в стягненні зазначених сум. Апелянт зазначає, що ним було визнано заборгованість в розмірі 27744грн.60коп. та стягнення пені. Проте, відповідач вважає, що позивачем безпідставно здійснено нарахування оплати за технічне обслуговування і утримання внутрішньобуднкових інженерних систем на площу 245,8 кв.м, оскільки на вказаній площі відсутні тепловіддавальні поверхні. Крім того, на думку скаржника, відповідальність передбачена ст. 625 ЦК України є пенею. За таких обставин скаржник заперечує проти подвійного стягнення пені за умовами договору та за умовами ст. 625 ЦК України.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив рішення господарського суду міста Києва залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Позивач зазначив, що вартість теплової енергії нараховано тільки на опалювану площу згідно з показниками лічильника, що становить 19819грн.76коп. та визнано відповідачем, тоді як вартість технічного обслуговування систем центрального опалення нараховується на всю площу, яка належить фактичному споживачу теплової енергії, оскільки опалювальні мережі проходять і в тих приміщеннях в яких відсутні опалювальні прилади. Також, позивач вказав на невірність доводів відповідача щодо неправомірності стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

01.05.2005 між КП "Київжитлоспецексплуатація" (позивач) та ТОВ "Трігліф" (абонент) укладено договір № 1162 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів. Предметом договору є надання послуг на теплопостачання обслуговування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої енергії у гарячій воді та експлуатаційних витрат; обслуговування та утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів в нежилому приміщенні (будинку) за адресою: вул. Басейна/Крутий узвіз, 1/2 (п. 1.1).

За змістом пунктів 2.2.1 та 2.2.2 договору позивач зобов?язався розподіляти надану енергопостачальною організацією вцілому на будинок теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення (під час опалювального сезону), в кількості та в обсягах згідно з заявкою абонента, а також надавати послуги по розрахунковому обслуговуванню абонентів з енергопостачальною організацією за спожиту теплову енергію (додаток № 1), проводити засобами дирекції технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем опалення, ГВП та абонентських уводів згідно з доданою калькуляцією.

Пунктом 2.3.6 договору передбачено, що відповідач зобов?язаний своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати (сплачувати) на розрахунковий рахунок дирекції вартість спожитої теплової енергії та технічного обслуговування теплосистеми.

Однак відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманих послуг в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим за період з грудня 2010 по вересень 2011 у нього виникла заборгованість, яка становить 32 800 грн. 22 коп. вартості теплової енергії та вартості технічного обслуговування, з яких 19819грн.76коп. вартість теплової енергії та 12980грн.46коп. вартість технічного обслуговування систем центрального опалення. За таких обставин КП "Київжитлоспецексплуатація" звернулося до господарського суду міста Києва позовом про стягнення з відповідача 32 800 грн. 22 коп. заборгованості, 1 990 грн. 13 коп. пені, 758 грн. 90 коп. інфляційних втрат, 443 грн. 67 коп. 3% річних, згідно заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Стаття 629 Цивільного кодексу України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як свідчать матеріали справи, за період з грудня 2010 року по вересень 2011 року позивачем надано послуг з теплопостачання, а відповідачем спожито на суму 19 819грн.76коп. з ПДВ, яку визнано відповідачем, нарахування вказаної суми здійснено із розрахунку опалювальної площі приміщення належного відповідачу. Також, позивачем нараховано до сплати відповідачу вартість технічного обслуговування системи центрального опалення на загальну суму 12 980грн.46 коп. з ПДВ відповідно до калькуляцій від 20.04.2007 (за 1 кв.м -1,21 грн. без ПДВ) та від 24.02.2011 (за 1 кв.м -2,05 грн. без ПДВ) із розрахунку займаної відповідачем площі (631,1 кв.м), за період з грудня 2010 року по вересень 2011 року.

Таким чином, заборгованість відповідача становить 32 800грн.22 коп.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджується, що відповідач свого обов'язку щодо сплати отриманих послуг в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за договором, яка підтверджена матеріалами справи, а документи про її погашення відповідач не надав. Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаної заборгованості обґрунтовано задоволена господарським судом першої інстанції.

Заперечення відповідача зводяться до того, що позивачем безпідставно здійснено нарахування оплати за технічне обслуговування і утримання внутрішньобуднкових інженерних систем на площу 245,8 кв.м, оскільки на вказаній площі відсутні тепловіддавальні поверхні. Проте, такі заперечення відповідача є безпідставними, оскільки як встановлено судом як першої інстанції так і апеляційної інстанцій технічне обслуговування системи центрального опалення і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО проводиться не тільки на тих площах, де є опалювальні прилади. Мережі проходять і в тих приміщеннях, які підводять (надають) теплову енергію в опалювальні прилади, а тому позивачем здійснено нарахування вартості технічного обслуговування на площу 631,1 кв.м, яка належить відповідачу.

Відповідно до п. 2.3.7 договору за несвоєчасну сплату передбачених цим договором нарахувань абонент на користь дирекції сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми прострочених платежів за кожен день прострочення, але не більше двох облікових ставок НБУ, що діяли за період внесення платежу. Отже, висновки суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 1 990 грн. 13 коп., в зв'язку з простроченням оплати отриманих послуг є вірними.

Згідно вимог ст.625 ЦК України стягнення з відповідача суми 758 грн. 90 коп. інфляційних втрат, 443 грн. 67 коп. 3% річних, є, також, правомірним.

Як зазначалось вище позивач не погодився з рішенням суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки вважає, що стягнення 3 % річних, інфляційних втрат та пені є подвійним застосуванням відповідальності за порушення зобов'язання і до спірних відносин повинно застосуватись лише стягнення пені, що передбачено п.2.3.7.

Заперечення відповідача є необґрунтованими, оскільки проценти річних та інфляційні втрати, стягнення яких передбачено статтею 625 ЦК України, є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею. Таку позицію займає і судова практика щодо правової природи пені й річних як самостійних способів захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань (постанова Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 19 серпня 2003 року).

Викладені представником відповідача заперечення в поданій апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції ґрунтується на фактичних обставинах та матеріалах справи, прийняте відповідно до норм чинного законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 21.02.2012 у справі №11/418 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Трігліф" - без задоволення.

2. Справу № 11/418 повернути господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя Синиця О.Ф.

Судді Іоннікова І.А.

Зеленін В.О.