Рішення

від 27.02.2012 по справі 39/206

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  39/206

27.02.12

За позовом  Компанії "Автодеск Інкорпорейтед"

до                 Відкритого акціонерного товариства Український науково-дослідний та проектний інститут сталевих конструкцій  імені В.М. Шиманського

про                стягнення компенсації у сумі 475 968,00 грн. за порушення авторського права

                                                                                                                                Суддя  Гумега О.В.                                                                                                                      

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 15/01/11-дов від 12.04.2011 р.

Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 14/01/04 від 16.02.2012 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Компанія "Автодеск Інкорпорейтед" (позивач)  звернулася до Господарського  суду міста Києва  з позовом до Відкритого акціонерного товариства Український науково-дослідний та проектний інститут сталевих конструкцій імені В.М. Шиманського (відповідач) про стягнення компенсації в сумі 475 968,00 грн. за порушення авторського права.

Позовні вимоги позивач  обґрунтовує  тим,  що відповідач без згоди позивача відтворив  комп'ютерні  програми,  авторські  права  на які  належать  позивачу  та  протягом  тривалого  часу використовував їх  у  своїй  підприємницькій  діяльності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2010 р. порушено провадження у справі № 39/206 та призначено справу до розгляду на 27.09.2010 р. о 11:50 год.

01.09.2010 р. представник позивача через відділ діловодства суду подав пояснення до позовної заяви та документи на виконання вимог ухвали суду від 09.09.2010 р.

15.09.2010 р. представник відповідача через відділ діловодства суду подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Судом клопотання задоволено.

Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 27.09.2010 р., подав клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання судом відхилено.

Представник відповідача в судовому засіданні 27.09.2010 р. подав пояснення, підтвердження, документи та відзив на позовну заяву на виконання вимог ухвали суду від 09.09.2010 р.

Представник відповідача в судовому засіданні 27.09.2010 р. подав клопотання про залишення позовної заяви у справі № 39/206 без розгляду.

Представник відповідача в судовому засіданні 27.09.2010 р. подав повідомлення на виконання вимог ухвали суду від 09.09.2010 р.

В судовому засіданні 27.09.2010 р. було оголошено перерву до 04.10.2010 р. о 12:00 год., відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України.

28.09.2010 р. представник відповідача через відділ діловодства суду подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Судом клопотання задоволено.

В судовому засіданні, призначеному на 04.10.2010 р., представник відповідача підтримав клопотання про залишення позову без розгляду. Представник позивача проти клопотання про залишення позову без розгляду заперечував. Клопотання представника відповідача судом відхилено.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 04.10.2010 р., подав пояснення щодо відзиву відповідача на позовну заяву.

Відповідно до ст. 41 ГПК України, для роз‘яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають  бути   роз‘яснені  судовим  експертом.

Суд прийшов до висновку про необхідність призначення судової експертизи та  забезпечення сторонам можливості надати суду питання, які на їх думку, необхідно поставити на вирішення судового експерта.

Ухвалою  Господарського суду міста Києва від 04.10.2010 року розгляд справи  відкладено  на  25.10.2010  року та  зобов'язано  сторони   надати  суду  перелік  питань, які необхідно  поставити  на  вирішення   судового  експерта.

06.10.2010  р. представник позивача через відділ  діловодства  суду  подав  клопотання про  ознайомлення  з  матеріалами  справи. Клопотання  судом  задоволено.

В  судовому  засіданні,  призначеному  на  25.10.2010  року,  представник позивача  надав  додаткові письмові  пояснення   по  справі  з  додатками, а  також  надав  суду  перелік  питань,  які,  на  його  думку,  необхідно  поставити  на  вирішення  судового  експерта.

В  судовому  засіданні,  призначеному  на  25.10.2010  року,  представник відповідача  надав письмові  пояснення   щодо  проведення   судової  експертизи разом з клопотанням про витребування матеріалів перевірки з Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві. Клопотання відповідача про витребування матеріалів перевірки, здійсненої   Дніпровським  РУ ГУ МВС України  в  м. Києві  в  червні  2010  року,   судом  відхилено,  оскільки  відповідачем  не  доведено,  що зазначені  матеріали  мають  значення   для  справи  № 39/206.

В  судовому   засіданні,  призначеному на 25.10.2010  року,  представник відповідача  подав клопотання про ознайомлення з матеріалами, поданими представником позивача, та оголошення перерви в судовому засіданні. Клопотання судом відхилено.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.10.2010 р. у справі № 39/206 на підставі ст.ст. 41, 49, 86 ГПК України, призначено судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності, проведення якої було доручено Державному науково-дослідному  експертно - криміналістичному центру МВС України, провадження у справі зупинено до закінчення проведення експертизи об'єктів інтелектуальної власності.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.10.2010 р. у справі № 39/206  зобов'язано відповідача надати судовому експерту  доступ  до об‘єктів   дослідження -  комп'ютерів   з  мережевими  іменами "pryadka", "darmoroz", "bogdans", "tchaban", "bilyk" "limar", "pwene4nuk", "moskalenko", "labunskiy", "a_zubenko", "kucher_d".  

05.01.2011 р. через відділ діловодства суду надійшло клопотання Заступника начальника лабораторії криміналістичної експертизи щодо надання доказів, необхідних для проведення експертизи.

Господарським судом міста Києва 11.01.2011 р. направлено відповідачу для виконання клопотання судового експерта щодо надання доказів, необхідних для проведення судової експертизи.

Господарським судом міста Києва 11.01.2011 р. направлено Державному науково-дослідному  експертно - криміналістичному центру МВС України листа, яким суд повідомив, що не заперечує проти  виготовлення копії носіїв інформації, які знаходяться в комп'ютерах з мережевими іменами "pryadka", "darmoroz", "bogdans", "tchaban", "bilyk" "limar", "pwene4nuk", "moskalenko", "labunskiy", "a_zubenko", "kucher_d" та, що суд не заперечує проти огляду та виготовлення копії носіїв інформації в будь-який зручний для експертів час, однак з обов'язковим повідомленням представників позивача та відповідача.

03.02.2011 р. відповідач через відділ діловодства суду подав відповідь на лист суду.

04.02.2011 р. Господарським судом міста Києва на запит Державного науково-дослідного  експертно - криміналістичного центру МВС України № 19/18-9717 від 30.12.2010 р. у господарській справі № 39/206 на адресу останнього направлено листа  ВАТ "Український науково-дослідний та проектний інститут сталевих конструкцій ім. В.М.Шимановського" вих. № 28/01 від 28.01.2011 р. на 1 арк. та  конверт для долучення до матеріалів справи № 39/206.

14.02.2011 р. Державним науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України через відділ діловодства суду надіслано повідомлення по справі.

04.10.2011 р. Державним науково-дослідним  експертно - криміналістичним центром МВС України через відділ діловодства суду надіслано рахунок № 19/7-258 (18-147) від 27.09.2011 р. для оплати за проведення судової експертизи об‘єктів інтелектуальної  власності.

Господарським судом міста Києва листом від 04.10.2011 р. на адресу позивача було направлено рахунок № 19/7-258 (18-147) від 27.09.2011 р. для оплати за проведення судової експертизи об‘єктів інтелектуальної  власності у справі № 39/206.

14.10.2011 р. відповідач через відділ діловодства суду подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

31.01.2012 р. Державним науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України через відділ діловодства суду були повернуті матеріали справи № 39/206 без висновку судової експертизи, у зв'язку і несплатою її проведення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2012 р., на підставі ст.ст. 79, 86  ГПК України, поновлено провадження у справі № 39/206 та призначено її розгляд на 20.02.2012 р.  о 10:40 год.

20.02.2012 р. представник позивача через відділ діловодства суду подав письмові пояснення по справі на виконання ухвали суду від 07.02.2012 р., відповідно до яких пояснив, що вартість судової експертизи не була оплачена з огляду на неотримання згоди довірителя  на здійснення відповідних дій та у зв'язку із перебуванням відповідача у стані припинення підприємницької діяльності.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на  20.02.2012 р. звернувся до суду з клопотанням про залучення доказів до матеріалів справи, зокрема, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців (серія АЖ № 749578) щодо відповідача станом на 14.02.2012 р. Клопотання відповідно до п. 2.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передане до відділу діловодства суду для його подальшої реєстрації.

Представник позивача в судовому засіданні 20.02.2012 р. надав суду усні пояснення з приводу несплати судової експертизи.

В судовому засіданні, призначеному на 20.02.2012 р., розпочато розгляд справи по суті.

В судовому засіданні, призначеному на 20.02.2012 р., оголошено перерву до 27.02.2012 р. до 10:30 год. відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 27.02.2012 р., надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 27.02.2012 р., надав усні заперечення щодо заявлених позовних вимог та просив суд відмовити позивачу в позові.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 27.02.2012 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

                                                    в с т а н о в и в :

Компанія "Автодеск Інкорпорейтед" (позивач) володіє виключними авторськими майновими правами на комп'ютерні програми власного виробництва (AutoCAD, MapGuide та інші), що підтверджується наступним:

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України "Про авторське право і суміжні права", авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей. Аналогічні вищезазначені положення містяться у статті 5 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів, до якої Україна приєдналася 31.05.1995 р., та яка набрала чинності для України 25.10.1995 р.

Отже, виникнення авторських прав позивача на відповідні комп'ютерні програми, а також їх здійснення не потребує будь-яких формальностей (в тому числі - реєстрації).

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про авторське право і суміжні права", за відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства).

Також, відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України "Про авторське право і суміжні права",  особа, яка має авторське право (автор твору чи будь-яка інша особа, якій на законних підставах передано авторське майнове право на цей твір), для сповіщення про свої права може використовувати знак охорони авторського права. Цей знак складається з таких елементів:

латинська літера "c", обведена колом, - ©;

ім'я особи, яка має авторське право;

рік першої публікації твору.

Знак охорони авторського права проставляється на оригіналі і кожному примірнику твору.

З урахуванням наведених приписів Закону України "Про авторське право і суміжні права", позивачем нанесено на кожний диск для лазерних систем зчитування, на яких здійснюється розповсюдження примірників відповідних комп'ютерних програм,  що охоплюються предметом позову, позначення, яке сповіщає про належність позивачу авторських прав на комп'ютерні програмі, а саме:

«©Корпорация Autodesk, 2008 г. Все права защищены.»

або

«©2008 Autodesk, Inc. All rights reserved. ».

На твердження позивача, ним було виявлено в мережі Інтернет за адресою http://urdisc.com.ua/гl/scient.html розміщення офіційного сайту Відкритого акціонерного товариства Український науково-дослідний та проектний інститут сталевих конструкцій імені В.М. Шиманського (відповідач) з інформацією про використання у роботі останнього проектних і проектно-розрахункових комплексів ACAD (AUTOCAD), авторські майнові права на які належать позивачу.

З огляду на наведене, представник позивача направив на адресу відповідача Претензію щодо використання неліцензійного програмного забезпечення № 311/01/10-п від 25.01.2010 р. з  вимогою щодо негайного припинення відповідачем порушення авторських майнових прав позивача.

Крім того, 29.04.2010 року за заявою представника позивача працівниками Управління служби боротьби з економічною злочинністю ГУ МВС України в м. Києві було проведено перевірку відповідача на предмет правомірності використання ним комп'ютерних програм, авторські майнові права на які належать позивачу.

Як зазначив позивач з посиланням на Протокол огляду місця події від 29.04.2010 року, перевіркою було встановлено, що на дванадцяти комп'ютерах, які використовуються в діяльності відповідача, незаконно відтворено програмне забезпечення Компанії "Автодеск Інкорпорейтед", а саме: вісімнадцять комп'ютерних програм AutoCAD, яке було видалено перед самим проведенням огляду зазначених комп'ютерів співробітниками міліції, крім того, відповідач не надав на вимогу співробітників міліції будь-яких документів щодо правомірності використання комп'ютерних програм, авторські майнові права на які належать позивачу.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права", статті 440 Цивільного кодексу України,  а також враховуючи, що позивачу належать майнові права автора на комп'ютерні програми власного виробництва (AutoCAD, MapGuide та інші), позивач зазначає про належність йому виключного права на дозвіл або заборону використання комп'ютерних програм іншими особами.

Згідно до ч. 2 ст. 31 Закону України автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону.

На думку позивача, оскільки відповідач без згоди позивача відтворив вищевказані комп'ютерні програми, авторські майнові права на які належать позивачу, та протягом тривалого часу використовував їх у своїй підприємницькій діяльності, то тим самим відповідач порушив авторські  майнові права позивача.

Відповідно до п. а) ст. 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права" порушенням авторського права, що дає підстави для судового захисту, є, зокрема, вчинення будь-якою особою дій, які порушують майнові права суб'єктів авторського права.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено право суб'єктів авторського права звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції за захистом свого авторського права.

Там же зазначено, що при порушеннях будь-якою особою авторського права, передбаченого статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права суб'єкти авторського права мають право, зокрема, подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій (п. г) ч. 1  ст. 52 Закону України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Господарським процесуальним кодексом України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

За наведених обставин, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача компенсації в сумі 475 968,00 грн. за порушення авторського права, що становить 536 мінімальних заробітних плат станом на час подання позову. При цьому, обґрунтовуючи виплату компенсації у наведеній сумі, позивач, зокрема, вказав на наступне:

- кількість комп'ютерних програм, які використовувались відповідачем без дозволу позивача - 18 комп'ютерних програм, встановлених на 12 комп'ютерах відповідача;

- вид комп'ютерних програм, які використовувались відповідачем без дозволу позивача - різні версії однієї і тієї ж комп'ютерної програми AutoCAD;

- вартість однієї ліцензії позивача на використання комп'ютерної програми AutoCAD за станом на момент виявлення порушення –26454,59 грн. (18x26 454,00 = 476182,62);

- про тривалість та обсяг порушень свідчить те, що комп'ютерні програми використовувались від 1 до 3 років шляхом відтворення на 12 комп'ютерах відповідача і постійного (багаторазового) використання в його господарській діяльності - проектуванні об'єктів будівництва;

- комп'ютерні програми використовувались відповідачем з метою отримання прибутку умисно та свідомо.

Відповідач заперечив позовні вимоги повністю як необґрунтовані та не підтверджені належними і допустимими доказами.

Зокрема, відповідач зазначив, що у Постанові про відмову в порушені кримінальної справи від 14.06.2010 р., яка винесена о/у ВДСБЕЗ Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві ст. лейтенантом міліції Рудюк А.С., встановлено наступне: «01.06.2010 р. працівниками ВДСБЕЗ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві спільно з експертом НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві було проведено огляд вищезазначених 12 комп 'ютерів, та згідно Висновку спеціаліста № 44/ікт встановлено, що на жорстких магнітних дисках п 'яти з них встановлено продукти AutoCad. Також при дослідженні спеціалісту були надані супровідні документи на вказане програмне забезпечення, а саме копії договору та сертифікату на право використання програмного продукту AutoCad на п'ять ліцензій. Виходячи з цього спеціаліст дійшов висновку, що встановлені програмні продукти Autodesk AutoCad 2009, версія 17.2.56.0 у наданому на дослідження вигляді ознаки неліцензійності (контрафактності) не містять», при цьому йдеться про 12 комп 'ютерів з мережевими іменами "pryadka", "darmoroz", "bogdans", "tchaban", "bilyk" "limar", "pwene4nuk", "moskalenko", "labunskiy", "a_zubenko", "kucher_d".

Відповідач не заперечує належність йому сайту, на який посилається позивач у позовній заяві, та зазначає, що дійсно використовує продукцію Autodesk AutoCad, про що і зазначено на його офіційному сайті, однак відповідач стверджує, що дана продукція придбана ним на законних підставах, що підтверджується відповідною документацією, яка і була надана для огляду під час проведення вищезазначеної перевірки, а тому незаконність використання відповідачем спірних комп'ютерних програм позивачем не доведена.

Крім того,  відповідач вважає, що при визначенні суми позову позивачем значно завищено ціни на продукцію компанії "Автодеск Інкорпорейтед", оскільки будь-яке програмне забезпечення є нематеріальним активом та має здатність до морального застарівання та знецінення, також, на адресу відповідача надходили від авторизованих реселлерів компанії "Автодеск Інкорпорейтед" бізнес-пропозиції за значно нижчими цінами.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України), сторони та інші учасники судового процесу повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 ГПК України).

Частиною 1 ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог, відповідно, відмовляє у їх задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 Господарського кодексу України, відносини, пов'язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються Господарським кодексом України та іншими законами.

До відносин, пов'язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами (ч. 2 ст. 154 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності –це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч. 3 ст. 418 Цивільного кодексу України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

До об'єктів права інтелектуальної власності, відповідно до ч. 1 ст. 420 Цивільного кодексу України, зокрема, належать комп'ютерні програми, які, в свою чергу, є об'єктами авторського права (ч. 1 ст. 433 Цивільного кодексу України).

Закон України від 23.12.1993, № 3792-XII "Про авторське право і суміжні права" (надалі –Закон України) охороняє особисті немайнові права і майнові права авторів та їх правонаступників, пов'язані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва - авторське право, і права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення - суміжні права.

У визначенні вищезазначеного Закону України під комп'ютерною програмою розуміється набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп'ютером, які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату (це поняття охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, виражені у вихідному або об'єктному кодах);

Згідно ст. 435 Цивільного кодексу України, ст. 11 Закону України первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України автор - фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір.

Згідно із ч. 2 ст. 11 Закону України авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України особа, яка має авторське право (автор твору чи будь-яка інша особа, якій на законних підставах передано авторське майнове право на цей твір), для сповіщення про свої права може використовувати знак охорони авторського права. Цей знак складається з таких елементів: латинська літера "c", обведена колом, - ©; ім'я особи, яка має авторське право; рік першої публікації твору. Знак охорони авторського права проставляється на оригіналі і кожному примірнику твору.

Викладені вище норми ст. 11 Закону України відповідають нормам ст. 437 ЦК України.

Отже, з огляду на зазначені правові норми, а також нанесення позивачем відповідних знаків охорони на диски для лазерних систем зчитування, на яких здійснюється розповсюдження примірників комп'ютерних програм позивача, суд прийшов до висновку про належність позивачу на законних підставах авторського права на комп'ютерні програми власного виробництва, зокрема, AutoCAD, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Як вбачається із ст. 14, 15 Закону України автору належать такі особисті немайнові права:

1) вимагати визнання свого авторства шляхом зазначення належним чином імені автора на творі і його примірниках і за будь-якого публічного використання твору, якщо це практично можливо;

2) забороняти під час публічного використання твору згадування свого імені, якщо він як автор твору бажає залишитись анонімом;

3) вибирати псевдонім, зазначати і вимагати зазначення псевдоніма замість справжнього імені автора на творі і його примірниках і під час будь-якого його публічного використання;

4) вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації автора.

Особисті немайнові права автора не можуть бути передані (відчужені) іншим особам.

До майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать:

а) виключне право на  використання твору;

б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 Закону України, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом.

Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти:

1) відтворення творів;

2) публічне виконання і публічне сповіщення творів;

3) публічну демонстрацію і публічний показ;

4) будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оприлюднення;

5) переклади творів;

6) переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів;

7) включення творів як складових частин до збірників, антологій, енциклопедій тощо;

8) розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат та шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору;

9) подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором;

10) здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп'ютер;

11) імпорт примірників творів.

Цей перелік не є вичерпним.

Відповідно до ст. 443 ЦК України використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим кодексом та іншим законом.

Згідно до ч. 2 ст. 31 Закону України автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону.

У позовній заяві позивач посилається на те, що відповідач без згоди (дозволу) позивача відтворив  комп'ютерні  програми,  авторські  права на які належать  позивачу  та  протягом  тривалого  часу використовував їх у своїй  підприємницькій  діяльності.

Фактично, єдиним доказом, на який посилається при цьому позивач, є матеріали перевірки, проведеної працівниками УДСБЕЗ ГУ МВС України в м. Києві Відкритого акціонерного товариства Український науково-дослідний та проектний інститут сталевих конструкцій імені В.М.Шиманського на предмет ліцензійності комп'ютерних програм AutoCAD, які інститут використовує у своїй діяльності.

В процесі вищевказаної перевірки був складений Протокол огляду місця події від 29.04.2010 р., відповідно до якого встановлено, що на 12-ти комп'ютерах, що використовуються ВАТ "УкрНДІпроектстальконструкція", було відтворено програмне забезпечення AutoCad та видалено перед початком проведення перевірки, тому встановити ключі даних програм та перевірити їх на легальність не виявилось можливим. Зокрема, сліди встановлення та видалення програм були зафіксовані на 12-ти комп'ютерах з мережевими іменами "pryadka", "darmoroz", "bogdans", "tchaban", "bilyk" "limar", "pwene4nuk", "moskalenko", "labunskiy", "a_zubenko", "kucher_d". Однак наявність самих програм зафіксовано не було.

Комп'ютери, які оглядались працівниками УДСБЕЗ ГУ МВС України в м. Києві були залишені в інституті відповідача на відповідальне зберігання, а матеріали перевірки направлені до Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві.

О/у Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві ст. лейтенант міліції Рудюк А.С, розглянувши матеріали по заяві представника позивача щодо порушення авторських прав з боку посадових осіб ВАТ "УкрНДІпроектстальконструкція" при комерційному використанні комп'ютерних програм "AutoCad", виніс Постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 14.06.2010 р.

Аналіз змісту вищенаведеної постанови о/у Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві свідчить про проведений працівниками УДСБЕЗ ГУ МВС України в м. Києві спільно з експертом НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві 01.06.2010 р. огляд спірних 12 комп'ютерів. Згідно Висновку спеціаліста № 44/ікт було встановлено, що на жорстких магнітних дисках п'яти з них встановлено продукти AutoCad. Також, при дослідженні спеціалісту були надані супровідні документи на вказане програмне забезпечення, а саме копії договору та сертифікату на право використання програмного продукту AutoCad на п'ять ліцензій. Виходячи з цього, спеціаліст дійшов висновку, що встановлені програмні продукти Autodesk AutoCad 2009, версія 17.2.56.0 у наданому на дослідження вигляді ознаки неліцензійності (контрафактності) не містять.

В матеріалах справи наявні копії документів (договір № 20080619 на використання програмного продукту від 19.07.2008 р., видаткова накладна № РН-000024 від 20.07.2008 р., договір № ПП-09-318 від 03.11.2009 р. тощо), залучені відповідачем до матеріалів справи, які надавались працівникам УДСБЕЗ ГУ МВС України в м. Києві та експерту НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві, та на підставі яких останні фактично дійшли висновку про те, що встановлені програмні продукти Autodesk AutoCad 2009, версія 17.2.56.0 не містили ознак неліцензійності (контрафактності).

При цьому суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що вищевказані документи не можуть бути доказами правомірності використання відповідачем комп'ютерних програм позивача, оскільки такі доводи суд вважає необґрунтованими та не доведені з боку позивача належними і допустимими доказами.

Так, згідно з частиною другою статті 43 ГПК України та статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Оскільки відповідно до частини 2 статті 21 ГПК України позивачами є підприємства та організації, що подали позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, то саме на позивача, як особу яка звертається з позовом до суду, покладено обов'язок доведення підставності його звернення до суду за захистом своїх порушених прав і охоронюваних законом інтересів.

Як зазначено у п. 2.5  Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, зокрема, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

При вирішенні спору судом встановлено, що ані Протокол огляду місця події від 29.04.2010 р., ані Постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 14.06.2010 р., на які посилається позивач, не містять фактів, які б однозначно підтверджували неправомірність використання відповідачем комп'ютерних програм, авторські майнові права на які належать позивачу. Інші належні і допустимі докази на підтвердження позовних вимог позивачем суду не подані.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, при вирішенні даного спору виникло питання, а саме: Чи  мало  місце  використання  Відкритим акціонерним товариством Український науково-дослідний та проектний інститут сталевих конструкцій імені В.М. Шиманського "Укрндіпроектстальконструкція" на комп'ютерах з мережевими  іменами "pryadka", "darmoroz", "bogdans", "tchaban", "bilyk" "limar", "pwene4nuk", "moskalenko", "labunskiy", "a_zubenko", "kucher_d" комп'ютерних  програм Autodesk  AutoCad без  придбання ліцензії  на  використання  програмного  забезпечення та  укладення  ліцензійного  договору?, для відповіді на дане питання необхідно було досліджувати такі об'єкти, як комп'ютери відповідача з мережевими  іменами "pryadka", "darmoroz", "bogdans", "tchaban", "bilyk" "limar", "pwene4nuk", "moskalenko", "labunskiy", "a_zubenko", "kucher_d".   Судом було встановлено, що роз‘яснення зазначеного питання потребує спеціальних знань, а тому у відповідності до ст. 41 ГПК України ухвалою суду від 25.10.2010 р. було призначено судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності. Втім, як свідчать матеріали справи, позивач від проведення судової експертизи фактично відмовився з огляду на несплату її вартості, надавши з цього приводу суду письмові пояснення.

До того ж, об'єктивним є висновок суду про те, що з моменту звернення позивача з позовом до суду (вересень 2010 р.) ідентифікація та визначення місцезнаходження спірних 12-ти комп'ютерів відповідача фактично не виявляється можливою через відсутність контролю за переміщенням цих комп'ютерів після їх повернення відповідачу працівниками міліції, а рівно не виключається і можливість переформатування жорстких дисків комп'ютерів, деінсталяція програмного забезпечення та переустановка операційної системи на цих комп'ютерах.  

За наведених обставин, позивачем належними та допустимими доказами не доведено неправомірність відтворення та використання відповідачем комп'ютерних програм, зокрема програми AutoCAD, авторські майнові права на які належать Компанії "Автодеск Інкорпорейтед", а рівно не доведено порушення відповідачем майнових авторських прав позивача.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача компенсації за порушення авторського права позивача визнаються судом необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 418, 420, 433, 435, 437, 443 Цивільного кодексу України, ст. 154 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 11, 14, 15, 31, 50, 52 Закону України від 23.12.1993, № 3792-XII "Про авторське право і суміжні права", ст.ст. 43, 21, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

                                                      ВИРІШИВ:

        У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

 Суддя                                                                                                 Гумега О. В.

Дата підписання повного рішення: 28.02.2012 р.