Постанова

від 29.02.2012 по справі 9/331

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.02.2012                                                                                           № 9/331

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Кропивної Л.В.

суддів:            Рудченка  С.Г.

          Поляк О.І.

при секретарі Чуприні І.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 – представник за дов. №1789 від 23.02.2011р.;

від відповідача: ОСОБА_3 – представник за дов. №16/11-1 від 16.11.2011р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу   

Товариства з обмеженою відповідальністю «Меридіан-Торг»

на рішення господарського суду м. Києва

від 17.11.2011р. (дата підписання – 22.11.2011р.)

у справі № 9/331 (суддя – Бондаренко Г.П.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меридіан-Торг»

про стягнення 23 142,29 грн.

встановив:

У жовтні 2011р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меридіан-Торг» про стягнення заборгованості за укладеним між сторонами Договором поставки продукції №1334 від 02.06.2009р. у розмірі 23 142,29 грн., з яких: 16 362,82 грн. основного боргу, 893,05 грн. інфляційних втрат та 5 886,42 грн. процентів річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором в частині повної та своєчасної оплати поставленої позивачем у 2010р. продукції.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.10.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі за №9/331.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не направив, участі у судовому засіданні місцевого господарського суду не взяв.

Рішенням господарського суду м. Києва від 17.11.2011р. у справі №9/331 (суддя – Бондаренко Г.П.) позовні вимоги задоволено частково, визначено до стягнення із ТОВ «Меридіан-Торг» на користь ФОП ОСОБА_4 16 362,82 грн. основного боргу та 893,05 грн. інфляційного збільшення боргу.

В іншій частині позову відмовлено.

За висновками місцевого господарського суду, вимоги про стягнення із відповідача основного боргу у розмірі 16 362,82 грн. за переданий йому у власність позивачем товар, а також про стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 893,05 грн. за прострочення в оплаті цього товару є обгрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи.

Натомість, вимоги про стягнення із відповідача 5 886,42 грн. процентів річних, які господарський суд кваліфікував як пеню, на думку місцевого господарського суду задоволенню не підлягають, з огляду на невідповідність п.5.2.2 Договору, на підставі якого здійснювалося таке нарахування, приписам діючого законодавства України.

Не погоджуючись із мотивами судового рішення, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду м. Києва від 17.11.2011р. у справі №9/331 скасувати та прийняти новий судовий акт про задоволення позовних вимог частково на суму 6 699,10 грн.

У доводах апеляційного оскарження відповідач вказував на неповне з'ясування місцевим господарським судом фактичних обставин справи, що призвело до прийняття неправомірного судового рішення, яке підлягає скасуванню.

Так, за поясненнями апелянта, він з об'єктивних і незалежних від нього причин не зміг взяти участі у засіданні місцевого господарського суду по даній справі, тому не мав можливості висловити свої заперечення з приводу розміру заявлених позивачем вимог та надати документи на підтвердження власної правової позиції.

Разом із апеляційною  скаргою відповідач подав клопотання про відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з поважних причин.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2011р.            №9/331 (колегія суддів у складі: головуючий суддя – Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Поляк О.І., Рудченко С.Г.) Товариству з обмеженою відповідальністю «Меридіан-Торг» відновлено пропущений строк на подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження, судовий розгляд справи призначено на 25.01.2012р.

Розгляд апеляційної скарги, призначений на 25.01.2012р. та на 15.02.2012р., відкладався у порядку ст.77 ГПК України на 29.02.2012р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2012р.за клопотанням представників сторін продовжено процесуальний строк розгляду апеляційної скарги на 15 днів.

У призначене судове засідання з'явилися представники обох сторін. На виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2012р. представники сторін надали судовій колегії двосторонньо підписаний Акт звірки взаєморозрахунків за Договором поставки, з якого вбачається, що станом на день прийняття місцевим господарським судом рішення у даній справі заборгованість відповідача за поставлений йому позивачем товар становила 10 000,00 грн.

У судовому засіданні представники сторін підтвердили достовірність зазначених у поданому ними Акті відомостей.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України  апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

          Місцевим господарським судом встановлено, що поставка товару у 2010р. здійснювалася на підставі укладеного між сторонами Договору №1334 від 02.06.2009р. Однак, у доводах апеляційного оскарження відповідач вказував на недостовірність зазначеної у судовому рішенні дати підписання сторонами цього Договору. Із наданої ним апеляційному господарському суду копії примірника Договору вбачається, що дата укладення Договору містить виправлення з 02.06.2009р. на 02.06.2010р.

          У цьому зв'язку судова колегія вважає за необхідне зазначити, що наявне на примірнику відповідача Договору №1334 виправлення у даті укладення правочину не підтверджує доводи його апеляційної скарги про виконання сторонами Договору від 02.06.2010р., оскільки ці виправлення не застережені сторонами належним чином, а у примірнику оригіналу Договору позивача такі виправлення взагалі відсутні.

          До того ж, незалежно від підстави виникнення у постачальника обов'язку по передачі товару: будь-то - виконання умов письмово оформленого договору, чи низка разових поставок, оформлених видатковими накладними та довіреностями на прийняття товару, покупець зобов'язаний оплатити вартість прийнятого ним товару.

          У п. 7.1 Договору №1334 від 02.06.2009р. сторони погодили, що він вступає в дію з моменту його підписання сторонами та діє упродовж одного року від дати його підписання. При цьому, згідно п.7.2 Договору у випадку, якщо жодна із сторін не заявила про припинення Договору до збігу терміну його дії, термін дії Договору продовжується автоматично до кінця календарного року.

          Доказів припинення дії Договору за згодою сторін господарському суду не надано, у зв'язку з чим судова колегія приходить до висновку, що його умови були чинними протягом заявленого позивачем періоду, а відтак, в силу приписів ст.629 ЦК України, і обов'язковими для виконання сторонами.

          Задовольняючи позовні вимоги ФОП ОСОБА_4 в частині стягнення із відповідача основного боргу у розмірі 16 362,82 грн., місцевий господарський суд виходив із встановленої ним обґрунтованості поданого позивачем розрахунку, виконаного на підставі чотирьох товарно-транспортних накладних, які залишились неоплачені відповідачем.

          Утім, переглядаючи справу у повному обсязі, судовою колегією встановлено, що дійсний розмір заборгованості відповідача за отриманий у 2010р. від позивача товар  з урахуванням наданих суду апеляційної інстанції доказів здійснення розрахунків не відповідає заявленому у позові  розміру основного боргу Товариства.

          Відповідно до п.4.1 Договору оплата за придбаний товар повинна здійснюватися покупцем у національній валюті України шляхом оплати готівкою через касу продавця (з оформленням необхідних прибутково-касових документів) або шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця напротязі 7 календарних днів з моменту отримання товару покупцем.

          За змістом п.3.7 Договору момент передачі товару покупцем і прийняття його продавцем пов'язувався саме із підписанням відповідної видаткової накладної.

          Так, згідно наданого апеляційному господарському суду Акту звірки взаєморозрахунків між сторонами, прострочена заборгованість Товариства перед позивачем, яка виникла на підставі наступних товарно-транспортних накладних: №ЦКИ-000004 від 05.01.2011р., №ЦКИ-000072 від 18.01.2011р., №ЦКИ-000085 від 19.01.2011р., №ЦКИ-000111 від 25.01.2011р., №ЦКИ-000141 від 01.02.2011р. та №ЦКИ-000431 від 21.03.2011р., становить 10 000,00 грн.

          Зазначена у поданому судовій колегії Акті звірки прострочена сума заборгованості ТОВ «Меридіан-Торг» у розмірі 10 000,00 грн. підтверджується наявними у справі документами, зокрема, двосторонньо підписаними товарно-транспортними накладними, в яких визначався вид, асортимент, ціна і загальна вартість поставленого у 2010р. товару, а також банківськими виписками з рахунку Товариства, з яких вбачається рух коштів на рахунку відповідача та часткове погашення відповідачем заявленої позивачем до стягнення заборгованості за поставлений у 2010р. товар.

          За поясненнями позивача, на момент звернення до господарського суду з позовом, йому не було відомо про часткове основного боргу у розмірі 16 362,82 грн., оскільки при здійсненні оплати вартості товару у платіжних документах відповідач не вказував, вартість якого саме товару він оплачував, тобто у графі «призначення платежу» було відсутнє посилання на конкретну видаткову накладну.

          Відповідач суму основного боргу перед позивачем у розмірі 10 000,00 грн., який виник на підставі вказаних товарно-транспортних накладних, визнав, доказів оплати цієї заборгованості господарським судам не надав.

          Відповідно до ст.526 ЦК України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

                    З огляду на наведене, місцевим господарським судом правомірно встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати переданого йому у власність позивачем протягом 2010р. товару, утім, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу у заявленому позивачем розмірі - 16 362,82 грн., в той час як наявними у справі документами підтверджується сума основного боргу відповідача у розмірі 10 000,00 грн.

                    Оскільки відповідач у визначені Договором строки, а саме: протягом 7 днів від дати отримання товару, із позивачем у повному обсязі не розрахувався, він є боржником, який прострочив виконання зобов'язання.

          Відповідно до п.5.2.2 Договору у випадку затримки платежів за прийнятий товар більш, ніж на 10 днів, покупець додатково до суми боргу виплачує продавцю відсоток по невиконаним грошовим обов'язкам у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день користування грошовими коштами продавця.

Посилаючись на наведений пункт Договору, позивач зазначав, що умовами Договору встановлений інший розмір процентів річних, ніж передбачено у ч.2 ст.625 ЦК України, тому відповідач повинен сплатити йому 5 886,42 грн. процентів річних від суми основного боргу.

У цьому зв'язку судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною третьою ст.692 ЦК України встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, зазначена норма встановлює право продавця (постачальника) у разі несвоєчасної оплати товару покупцем вимагати від останнього оплати товару та процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно ч.2 ст.536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За змістом ч2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України №07/238-10 від 12.12.2011р.

Тобто стаття 625 ЦК України, між іншим, надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, встановити інший ніж 3% річних розмір процентів за користування чужими грошовими коштами.

З огляду на наведене, судова колегія вважає, що судом першої інстанції надано належну правову оцінку визначеним у п.5.2.2 Договору поставки процентам у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день користування чужими грошовими коштами, на які посилався позивач.

Місцевий господарський суд правомірно вказав, що визначивши проценти, передбачені пунктом 5.2.2 Договору, як плату за користування чужими грошовими коштами, позивач не звернув уваги на те, що за своєю правовою природою ці проценти підпадають під визначення неустойки, а саме пені, згідно статті 549 ЦК України, частина третя якої встановлює, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У свою чергу пунктом 5.2.1 Договору сторони передбачалося нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої покупцем суми за кожний день прострочки платежу.

Зазначене дає можливість дійти висновку про те, що умовами договору передбачене подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України відповідно до якої, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

За таких обставин судова колегія вважає, що висновок місцевого господарського суду про невідповідність п.5.2.2 Договору вимогам законодавства, а відтак, і доводи судового рішення про відсутність підстав для стягнення із відповідача нарахованих на підставі цього пункту Договору процентів у розмірі 5  886,42 грн., є законними та обґрунтованими.

Крім того, позивач нарахував та просив стягнути із відповідача 893,05 грн. інфляційного збільшення основного боргу за весь час прострочення оплати по кожній із товарно-транспортних накладних.

Перевіривши правильність виконаного позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми інфляційних втрат у розмірі 893,05 грн., судова колегія визнала його математично вірним та обгрунтованим.

Водночас судова колегія вважає за необхідне зазначити, що поданий позивачем апеляційному господарському суду уточнений розрахунок штрафних санкцій, виконаний станом на 15.02.2012р. та поданий разом із клопотанням від 14.02.2012р. (вих.№47/ас від 14.12.2012р.), не приймається до уваги, оскільки діюче господарське процесуальне законодавство України не передбачає можливості збільшувати або зменшувати розмір первісно заявлених позовних вимог на стадії апеляційного перегляду справи. Таке право може бути реалізоване позивачем виключно під час розгляду справи судом першої інстанції до прийняття рішення по справі.  

Крім того, в силу ч.3 ст.101 ГПК України, в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

На підставі вищевикладеного, судова колегія вважає, що апеляційна скарга  підлягає частковому задоволенню, у зв'язку з чим рішення місцевого господарського суду слід змінити.

Водночас, судова колегія вважає за необхідне здійснити новий розподіл судових витрат за розгляд справи у суді першої інстанції.  

В іншій частині прийняте місцевим господарським судом рішення у даній справі підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

                    Керуючись ст.ст. 12, 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Меридіан-Торг» на рішення господарського суду м. Києва від 17.11.2011р. у справі №9/331 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 17.11.2011р. у справі №9/331 змінити, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції:

   «Позов задовольнити частково.

     Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Меридіан-Торг» (01601, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 34, код ЄДРПОУ - 36926868) на користь  Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (юридична адреса: 95004, АДРЕСА_1; поштова адреса: АДРЕСА_2; ідентифікаційний код - НОМЕР_1) 10 000,00 грн. основного боргу, 893,05 інфляційних нарахувань.

    В іншій частині вимог у задоволенні позову відмовити.

    Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Меридіан-Торг» (01601, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 34, код ЄДРПОУ - 36926868) на користь  Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (юридична адреса: 95004, АДРЕСА_1; поштова адреса: АДРЕСА_2; ідентифікаційний код - НОМЕР_1) 108,93 грн. державного мита та 111,08 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.».

3. Стягнути із Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (юридична адреса: 95004, АДРЕСА_1; поштова адреса: АДРЕСА_2; ідентифікаційний код - НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Меридіан-Торг» (01601, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 34, код ЄДРПОУ - 36926868) 332,20 грн. судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

4. Матеріали справи №9/331 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя                                                                      Кропивна Л.В.

Судді                                                                                          Рудченко  С.Г.

                                                                                          Поляк О.І.