Рішення

від 05.03.2012 по справі 5009/102/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 2/2/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.12 Справа № 5009/102/12

Суддя Мойсеєнко Т .В.

розглянувши у відкрито му судовому засіданні справу

за позовом: Приватног о підприємства “НІКС-С”, м. Бер дянськ Запорізької області,

до відповідача: Фізично ї особи-підприємця ОСОБА_1 , с.Миколаївка Бердянського р айону Запорізької області,

про стягнення 749 745,00 грн. з битків,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА _2 (довіреність № 2 від 01.02.2012 р.); ОСОБА_3 (паспорт № НОМЕР_3 від 19.11.1998 р., директор);

від відповідача - ОСО БА_4 (довіреність № ВРО 230213 від 11.11.2011 р., угода про надання право вої допомоги від 20.01.2012 р., свідоц тво про право на зайняття адв окатською діяльністю № 388 від 18.04.2011 р., адвокат);

ВСТАНОВИВ:

До господарського суд у Запорізької області зверну лося Приватне підприємство “ НІКС-С” з позовом про стягнен ня з Фізичної особи-підприєм ця ОСОБА_1 749 745,00 грн. збитків .

В обґрунтування позовних в имог позивач вказує, що відпо відно до умов договору склад ського зберігання від 01.08.2011 р. з а актами приймання-передачі від 25.09.2011 р, 26.09.2011 р., від 27.09.2011 р., від 28.09.20 11 р. позивачем було передано в ідповідачу насіння соняшник у загальною кількістю 227 тон 300 кг на зберігання строком до 17. 10.2011р. Однак у строк, встановлен ий договором, відповідач нас іння не повернув. 12.10.2011 р. під час огляду місяця події слідчим СВ Бердянського РВ УМВС Укра їни в Запорізький області на території складського примі щення насіння соняшника не в иявлено. Враховуючи викладен е, позивач вважає, що відповід ач відповідно до вимог ст. 951 Ци вільного кодексу України та умов п. 3.2 договору повинен від шкодувати збитки, завдані по зивачу втратою майна, у вигля ді вартості майна, переданог о на зберігання, яка становит ь 749 745,00 грн.

Позов заявлено на підставі ст. 22, 509, 526, 610, 623, 626, 951 Цивільного коде ксу України, ст. 224, 225 Господарсь кого кодексу України.

Ухвалою від 04.01.2012 р. позовну за яву прийнято до розгляду, пор ушено провадження у справі т а призначено розгляд справи на 02.02.2012 р.

В судовому засіданні оголо шувалися перерви до 21.02.2012 р., до 01 .03.2012 р. та до 05.03.2012 р.

В судовому засіданні 05.03.2012 р. б ули присутніми представники обох сторін, за їх заявою фікс ація судового процесу техніч ними засобами не здійснювала ся.

Представники позивача в су довому засіданні підтримали позовні вимоги у повному обс язі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечу вав проти позовних вимог, про сив відмовити позивачу в поз ові. У відзиві на позов відпов ідач послався на те, що догові р складського зберігання від 01.08.2011р. є неукладеним, оскільки він не відповідає вимогам За кону України «Про зерно та ри нок зерна в Україні». Зокрема , вважає, що відповідно до поло жень ст. ст. 26, 43 вказаного Закон у підтвердженням укладання д оговору складського зберіга ння є видача власнику зерна с кладського документа встано вленої форми (простого або по двійного складського свідоц тва, складської квитанції). Вк азує, що позивач не передавав відповідачу зерно на зберіг ання, відтак йому не видавала ся жодні складські документи , натомість позивач намагаєт ься ввести суд в оману щодо ді йсних обставин справи. Нагол ошує на тому, що відповідач не приймав на зберігання насін ня соняшнику, акти приймання -передачі майна не підписува в, не скріпляв їх печаткою, а т і акти, що надані суду, заповне ні позивачем без будь-якого п огодження з відповідачем. Пр о існування цих актів відпов ідач дізнався з позову. З урах уванням наведеного відповід ач просить відмовити позивач у в позові у повному обсязі.

Додатково відповідач нада в письмові пояснення щодо по зовних вимог, в яких зауважив що відповідно до спеціально ї норми ст. 957 Цивільного кодек су України письмова форма до говору складського зберіган ня вважається дотриманою, як що прийняття товару на товар ний склад посвідчується скла дським документом. А відпові дно до ст. 7 Закону України «Пр о зерно та ринок зерна в Украї ні»суб'єктами зберігання є не лише зернові склади, а й ін ші суб'єкти господарювання , які беруть участь у процесі з берігання.

Позивач надав письмові зап еречення на відзив відповіда ча, в яких зауважив, що відпові дно до Закону України «Про се ртифіковані товарні склади т а подвійні складські свідоцт ва»складські свідоцтва вида ються лише сертифікованими с кладами, які отримали сертиф ікат про відповідність надан ня послуг зі зберігання. Відп овідач не є зерновим складом в розумінні Закону України « Про зерно та ринок зерна в Укр аїні». Зауважує, що відповіда ч, заперечуючи проти факту от римання від позивача товару на зберігання, взагалі не над ав доказів, які спростовують цей факт.

В судовому засіданні 05.03.2012 р. с удом оголошено вступну та ре золютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали спр ави, вислухавши пояснення пр едставників сторін, суд вста новив наступне.

01.08.2011 р. Фізичною особою-підпр иємцем ОСОБА_1 (надалі іме нується «склад») та Приватни м підприємством “НІКС-С” (над алі іменується «поклажодаве ць») укладено договір складс ького зберігання від 01.08.2011 р., за яким склад зобов'язується в порядку та на умовах, визнач ених цим договором, зберігат и товар, переданий йому покла жодавцем (надалі іменується «товар»), і повернути цей това р поклажодавцеві у схороннос ті.

Відповідно до п. 1.2, 1.2.1 договор у за цим договором на зберіга ння передається наступний то вар: зерно пшениці, кукурудзи , ячменя, насіння соняшника. Д окладний перелік майна, що пе редається на зберігання, йог о кількість і оцінка мають бу ти визначені в акті прийнятт я товару на зберігання, що вид аються складом поклажодавце ві безпосередньо після перед ання товару на зберігання.

Згідно з п. 1.3 договору строк зберігання визначається пок лажодавцем у акті передачі т овару.

Місце зберігання товару: не житлова будівля літ. «А»зага льною площею 236,3 кв.м., розташов ана за адресою: вул. Торгова, 6, с . Миколаївка Бердянського ра йону Запорізької області (п. 1. 4).

Пунктом 2.5 договору передба чено, що склад зобов'язаний на першу вимогу поклажодавц я повернути йому товар навіт ь тоді, коли передбачений дог овором строк його зберігання не закінчився.

Відповідно до умов п. п. 2.6, 2.7, 2.8 д оговору склад зобов'язаний здійснити розрахунок та вис тавити поклажодавцю обґрунт овану вимогу про оплату нада них послуг не пізніше п'ято го числа кожного місяця, наст упного за звітним. Поклажода вець зобов'язаний оплатити надані послуги із зберіганн я товару відповідно до пункт у 4.1 договору не пізніше 20 кален дарних днів з моменту отрима ння вимоги складу. При виявле нні пошкодження товару оплат а наданих послуг складу покл ажодавцем не здійснюється.

У п.п. 6.1, 6.2, 6.3 договору встановл ено, що цей договір вважаєтьс я укладеним і набирає чиннос ті з моменту його підписання сторонами та його скріпленн я печатками сторін. Строк цьо го договору починає свій пер ебіг у момент, визначений у п. 6.1 цього договору та закінчуєт ься до 31.12.2012 р. Закінчення строк у цього договору не звільняє сторони від відповідальност і за його порушення, яке мало м ісце під час дії цього догово ру.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до зазнач еного вище договору позивач передав, а склад прийняв на зб ерігання насіння соняшнику з агальною кількістю 227 тон 300 кг оціночною вартістю 749 745,00 грн., с аме:

41 тону оціночною вартістю 1476 00,00 грн. з ПДВ - за актом прийманн я-передачі майна № 2 від 24.09.2011р.,

50 тон оціночною вартістю 165000,0 0 грн. з ПДВ - за актом прийманн я-передачі майна № 3 від 25.09.2011 р.,

52 тони оціночною вартістю 1716 00,00 грн. з ПДВ - за актом прийманн я-передачі майна № 4 від 26.09.2011 р.,

47 тон 500 кг оціночною вартіст ю 149625,00 грн. з ПДВ - за актом прийм ання-передачі майна № 5 від 27.09.201 1 р.,

36 тон 800 кг оціночною вартіст ю 115920 грн. з ПДВ - за актом прийма ння-передачі майна № 6 від 28.09.2011 р .

Акти підписані обома сторо нами.

Строк зберігання товару зг ідно актів - до 17.10.2011 р.

Оскільки 17.10.2011 р. спливав стро ку зберігання майна, позивач звернувся до відповідача з л истом від 15.10.2011 р. № 15/10-11-1 про повер нення соняшнику в кількості 226500 кг, оплату зберігання гаран тував. Лист отримано відпові дачем 18.10.2011 р., що підтверджуєть ся поштовим повідомленням пр о вручення.

Відповідач не надав відпов іді на звернення позивача та не повернув зерно.

У зв'язку з цим, директор П П «Нікс-С»звернувся до Бердя нського РВ ГУМВС України в За порізькій області із заявою за фактом розтрати ПП ОСОБА _5 ввіреного майна.

12.10.2011 р. слідчим СВ Бердянсько го РВ ГУМВС України в Запоріз ькій області в присутності в ідповідача здійснено огляд с кладського приміщення по вул . Торгова, 6, с.Миколаївка, Бердя нський район. В результаті ог ляду виявлено, що територія с кладу не огороджена та не охо роняється. В приміщенні скла ду виявлено зерно соняшника в кількості приблизно 6-8 тон т а зерно пшениці в кількості п риблизно 10-12 тон. Іншого зерна не виявлено. Результати огля ду зафіксовано протоколом ог ляду місяця події від 12.10.2011 р.

В порушенні кримінальної справи за фактом крадіжки ма йна ПП «Нікс-С»було відмовле но постановою від 17.10.2011 р. оперу повноваженого СДСБЕЗ Бердян ського РВ ГУМВС на підставі п . 2 ст. 6 КПК України за відсутніс тю в діянні складу злочину та наявністю між сторонами цив ільно-правових відносин.

Враховуючи те, що відповід ач не повернув у добровільно му прядку зерно соняшнику, як е було передано йому на збері гання, і дане майно не виявлен о у відповідача в наявності, п озивач звернувся до господар ського суду з позовом про стя гнення з відповідача збитків в розмірі оціночної вартост і переданого на зберігання з ерна.

Спірні правовідносини сто рін врегульовано договором з берігання.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 Цивіль ного кодексу України за дого вором зберігання одна стор она (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана ї й другою стороною (поклажода вцем), і повернути її поклажод авцеві у схоронності.

Статтею 937 Цивільного кодек су України визначено, що дого вір зберігання укладається у письмовій формі у випадк ах, встановлених статтею 208 ць ого Кодексу.

Договір зберігання, за я ким зберігач зобов'язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладе ний у письмовій формі, незале жно від вартості речі, яка бу де передана на зберігання.

Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберіганн я посвідчене розпискою, кви танцією або іншим документом , підписаним зберігачем.

Договір зберігання від 01.08.2 011 р. укладено сторонами в прос тій письмовій формі, що відпо відає положенням ст. 937 Цивіль ного кодексу України. Актами -приймання передачі, підписа ними відповідачем, підтвердж ується факт прийняття відпов ідачем зерна на зберігання.

Отже, факт передачі зерна на зберігання підтверджений н алежними доказами.

Посилання відповідача на т е, що передача зерна на зберіг ання має відбуватися з дотри манням вимог Закону України «Про зерно та ринок зерна в Ук раїні»з видачею складського документа суд визнав необґр унтованими з огляду на насту пне.

Відповідно до п. 24 ст. 1 Закону України «Про зерно та ринок з ерна в Україні»складські док ументи на зерно - товаророзпо рядчі документи, що видают ься зерновим складом влас нику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберіганн я та посвідчення наявності з ерна і зобов'язання зерновог о складу повернути його вол одільцеві такого документа. До складських документів ста ттею 37 вказаного Закону відне сено прості та подвійні скла дські свідоцтва і складську квитанцію.

Пунктом 15 ст. 1 Закону Украї ни «Про зерно та ринок зерна в Україні»визначено, що зерно вим складом є юридична особа , що має на праві власності зе рносховище та сертифікат на відповідність послуг із збе рігання зерна та продуктів й ого переробки.

Стаття 7 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україн і»визначає перелік суб'єкт ів зберігання зерна, який не є виключним. Разом із цим, збері гання зерна з видачею складс ьких документів відповідно д о Закону України «Про зерно т а ринок зерна в Україні»здій снюють саме зернові склади.

Положення ст. 957 Цивільного к одексу України також регулюю ть зберігання зерна на товар них складах.

Статтею 2 Закону України «П ро сертифіковані товарні скл ади та подвійні складські св ідоцтва»встановлено, що скла дські свідоцтва видаються ли ше сертифікованими складами , які отримали сертифікат про відповідність надання послу г із зберігання.

Статтею 11 Закону України « Про зерно та ринок зерна в Укр аїні»передбачено, що послуги із зберігання зерна та прод уктів його переробки підляга ють сертифікації на відпові дність правилам і технічним умовам у відповідній сфері. В идача сертифіката відповід ності послуг із зберігання з ерна та продуктів його перер обки здійснюється на платн ій основі спеціально уповнов аженим державним органом у с фері державного контролю за якістю зерна та продуктів й ого переробки.

Відповідач не є зерновим с кладом. Запорізька обласна д ержавна хлібна інспекція у л исті від 21.02.2012 р. № 63/19 повідомила, що склад, розташований за адр есою: Запорізька область, Бер дянський район, с. Миколаївка , вул. Торгова, 6, не звертався до інспекції із заявкою та доку ментами на сертифікацію посл уг зернового складу.

Отже, відповідач не є зерн овим складом, не вправі видав ати складські документи, і по рядок передачі зерна на збер ігання, встановлений Законом України «Про зерно та ринок з ерна в Україні»на спірні пра вовідносини сторін не поширю ється.

Договір зберігання від 01.08.2011 р. відповідає положенням Цив ільного кодексу України та є укладеним.

Відповідно до вимог ст. ст. 938 , 942, 949 Цивільного кодексу Украї ни зберігач зобов'язаний зб ерігати річ протягом строку , встановленого у договорі зб ерігання. Зберігач зобов'яза ний вживати усіх заходів, вст ановлених договором, законом , іншими актами цивільного за конодавства, для забезпеченн я схоронності речі. Зберігач зобов'язаний повернути покл ажодавцеві річ, яка була пере дана на зберігання, або відпо відну кількість речей такого самого роду та такої самої як ості.

Суд зазначає, що відповідн о до вимог ст. 526 ЦК України зобо в'язання має виконуватися на лежним чином відповідно до у мов договору та вимог цього К одексу, інших актів цивільно го законодавства, а за відсут ності таких умов та вимог - від повідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зв ичайно ставляться. Аналогічн і приписи містить стаття 193 Го сподарського кодексу Україн и.

Відповідно до загальних у мов виконання господарських зобов'язань, визначених у с т.193 Господарського кодексу Ук раїни, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідн их для належного виконання н ею зобов'язання, враховуючи і нтереси другої сторони та за безпечення загальногоспода рського інтересу.

Відповідно до ст. 611 Цивіль ного кодексу України у разі п орушення зобов'язання настаю ть правові наслідки, встанов лені договором або законом, з окрема відшкодування збиткі в.

Статтею 22 Цивільного код ексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цив ільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або по шкодженням речі, а також витр ати, які особа зробила або мус ить зробити для відновлення свого порушеного права (реал ьні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайн их обставин, якби її право не б уло порушене (упущена вигода ).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договор ом або законом не передбачен о відшкодування у меншому а бо більшому розмірі.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 623 Цивільн ого кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, м ає відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір зб итків, завданих порушенням з обов'язання, доказується кре дитором.

Суд зазначає, що стягнення з битків є заходом цивільної в ідповідальності. Умовою відп овідальності за невиконання або неналежне виконання зоб ов'язання, у тому числі у вигля ді відшкодування збитків, є в ина боржника. Кредитор не пов инен доводити вину боржника у порушенні зобов'язання. На н ього покладений обов'язок до ведення факту невиконання аб о неналежного виконання зобо в'язання, прямого причинного зв'язку між порушенням зобов 'язання і завданими збитками та їх розмір. Застосування пр инципу вини як умови відпові дальності за порушення зобов 'язання, пов'язане також з необ хідністю з'ясування таких об ставин, як вина кредитора або вина обох сторін.

Відповідно до положень ста тті 951 ЦК України збитки, зав дані поклажедавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням р ечі, відшкодовуються зберіга чем у разі втрати (нестачі) реч і у розмірі її вартості.

Вартість майна, яке перед ано на зберігання, визначена у актах приймання-передачі м айна на зберігання, та склада є 749745,00 грн.

Відповідач відмовляється повернути майно, посилаючись на те, що майно фактично йому не передавалось.

Разом із цим, статтею 33 ГПК України передбачено, що кожн а сторона повинна довести ті обставини, на які вона посил ається як на підставу своїх в имог і заперечень. Докази под аються сторонами та іншими у часниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 ГПК України г осподарський суд приймає ті льки ті докази, які мають зн ачення для справи. Обставини справи, які відповідно до зак онодавства повинні бути підт верджені певними засобами до казування, не можуть підтвер джуватись іншими засобами до казування.

Згідно довідки з ЄДРПОУ сер ії АБ№132490 від 18.02.2008 р. одним з виді в діяльності за КВЕД приватн ого підприємства «Нікс-С»є в ирощування зернових та техні чних культур. ПП «Нікс-С»є пла тником фіксованого сільсько господарського податку, що п ідтверджується реєстраційн ою довідкою № 86 від 01.01.2011 р. Бердя нської ОДПІ Запорізької обла сті.

Згідно звітності про підсу мки збору врожаю сільськогос подарських культур, плодів, я гід та винограду, станом на 01.12. 2011 р., яка подавалась позивачем до Відділення статистики у м . Бердянськ, позивачем у звітн ому періоді одержано врожаю соняшнику у вазі після дороб ки 1852 ц.

Факт передачі зерна соняшн ика на зберігання позивач пі дтвердив належними письмови ми доказами - договором збері гання та актами приймання-пе редачі зерна.

Відповідач, у свою чергу, не спростував факт прийняття з ерна на зберігання за актами , які відповідачем підписані . Своїх доводів про те, що дані акти в дійсності відповідач не підписував, відповідач не підтвердив жодними доказами . До правоохоронних органів в ідповідач з приводу фальсифі кації підписів на актах не зв ертався. Відсутність печатки на актах не свідчить про підр обку актів та їх недійсність . Фактично відповідач посила ється на недотримання сторон ами порядку оформлення перед ачі майна на зберігання, який передбачений Законом Україн и «Про зерно та ринок зерна в У країні»та до спірних правові дносин сторін не застосовуєт ься. Спірні правовідносин ст орін регулюються загальними нормами Цивільного кодексу України про зберігання, вико нання зобов'язань та відшко дування збитків за порушення зобов'язання.

Враховуючи викладене, позо вні вимоги підлягають задово ленню.

Відповідно до 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господ арського процесуального код ексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-п ідприємця ОСОБА_1) АДРЕС А_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, п/р НОМЕР_4 в ПАТ КБ «ПриватБанк», МФО НОМЕР _5) на користь Приватного під приємства “НІКС-С” (вул. Чехов а, 57, м.Бердянськ Запорізької о бласті, 71100, ідентифікаційний к од 34868768, р/р 26001060133500 в ПАТ «Приватбан к», МФО 313399) 749745,00 грн. (сімсот сорок дев'ять тисяч сімсот сорок п'ять грн. 00 коп.) збиткі в та 14994,90 грн. (чотирнадцят ь тисяч дев'ятсот дев'янос то чотири грн. 90 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

Суддя Т.В.Мойсеєн ко

Повне рішення оформлен о і підписано,

згідно із вимогами ст. 84 ГПК У країни 14.03.2012 р.