Постанова

від 30.05.2012 по справі 5009/102/12

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

29.05.2012 р. справа №5009/102/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І. суддівБойченка К.І., Чернота Л.Ф. при секретарі Сєвровій Н.П. від позивача:Карпенко М.М. -директор, ОСОБА_5 -за дов. № 29-1 від 29.05.12 р. від відповідача:ОСОБА_6 -за дов. Серія ВРР № 505333 відт 22.03.12 р. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_7, АДРЕСА_1 на рішення господарського суду Запорізької області від 05.03.2012 року у справі№ 5009/102/12 (суддя Мойсеєнко Т.В.) за позовомПриватного підприємства "НІКС-С", м. Бердянськ Запорізької області до відповідачаФізичної особи-підприємця ОСОБА_7, АДРЕСА_1 простягнення 749745 грн. 00 коп. збитків ВСТАНОВИВ:

У 2012 році Приватне підприємство "НІКС-С", м. Бердянськ Запорізької області звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, АДРЕСА_1 про стягнення 749745 грн. 00 коп. збитків.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 05.03.12 р. позовні вимоги Приватного підприємства "НІКС-С", м. Бердянськ Запорізької області були задоволені повністю.

Відповідач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_7, АДРЕСА_1, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Запорізької області від 05.03.12 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.

Відповідач надав до суду апеляційної інстанції клопотання про зобов»язання позивача надати до суду завірені належним чином документи, що підтверджують право власності його підприємства у вересні 2011 року на насіння соняшнику загальною кількістю 227,3 т.; звернутися до відділу статистики Бердянської районної державної адміністрації за адресою: 71101, Запорізька область, м. Бердянськ, пр-т Перемоги, 3 про надання довідки про надходження від позивача звітів за період 2011 року по насінню соняшнику загальною кількістю 227,3 т. та клопотання про виклик до судового засідання свідка для дачі пояснень по суті спору. Судова колегія розглянула надані клопотання та відмовила у їх задоволенні через недоцільність.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої вимоги та заперечення щодо апеляційної скарги.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 5009/102/12 та наданих представниками сторін пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду не відповідає вимогам чинного законодавства України та підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.11 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 (надалі іменується "склад") та Приватним підприємством "НІКС-С" (надалі іменується "поклажодавець") було укладено договір складського зберігання від 01.08.11 р., згідно умов якого склад зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, зберігати товар, переданий йому поклажодавцем (надалі іменується "товар"), і повернути цей товар поклажодавцеві у схоронності.

У відповідності до п. 1.2 договору, за цим договором на зберігання передається наступний товар: зерно пшениці, кукурудзи, ячменя, насіння соняшника. Докладний перелік майна, що передається на зберігання, його кількість і оцінка мають бути визначені в акті прийняття товару на зберігання, що видаються складом поклажодавцеві безпосередньо після передання товару на зберігання (п.1.2.1).

Пунктом 1.3 договору передбачено, що строк зберігання визначається поклажодавцем у акті передачі товару.

Згідно п. 1.4 договору, місце зберігання товару: нежитлова будівля літ. "А" загальною площею 236,3 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до п. 2.5 договору, склад зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути йому товар навіть тоді, коли передбачений договором строк його зберігання не закінчився.

Пунктами 2.6, 2.7, 2.8 договору визначено, що склад зобов'язаний здійснити розрахунок та виставити поклажодавцю обґрунтовану вимогу про оплату наданих послуг не пізніше п'ятого числа кожного місяця, наступного за звітним. Поклажодавець зобов'язаний оплатити надані послуги із зберігання товару відповідно до пункту 4.1 договору не пізніше 20 календарних днів з моменту отримання вимоги складу. При виявленні пошкодження товару оплата наданих послуг складу поклажодавцем не здійснюється.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 6.1 цього договору та закінчується до 31.12.12 р. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п.п. 6.1, 6.2, 6.3 договору).

Як стверджує позивач, ним на виконання умов договору було передано, а складом прийнято на зберігання насіння соняшнику загальною кількістю 227 тон 300 кг оціночною вартістю 749745 грн. 00 коп., саме: 41 тону оціночною вартістю 147600 грн. 00 коп. з ПДВ - за актом приймання-передачі майна № 2 від 24.09.11 р.; 50 тон оціночною вартістю 165000 грн. 00 коп. з ПДВ - за актом приймання-передачі майна № 3 від 25.09.11 р.; 52 тони оціночною вартістю 171600 грн. 00 коп. з ПДВ - за актом приймання-передачі майна № 4 від 26.09.11 р.; 47 тон 500 кг оціночною вартістю 149625 грн. 00 коп. з ПДВ - за актом приймання-передачі майна № 5 від 27.09.11 р. та 36 тон 800 кг оціночною вартістю 115920 грн. 00 коп. з ПДВ - за актом приймання-передачі майна № 6 від 28.09.11 р. Строк зберігання товару згідно актів -до 17.10.11 р.

17.10.11 року спливав строк зберігання майна, у зв»язку з чим позивач звернувся до відповідача з листом від 15.10.11 р. № 15/10-11-1 про повернення соняшнику в кількості 226500 кг, оплату зберігання гарантував. Відповідач даний лист отримав 18.10.11 р., про що свідчить поштове повідомлення, однак залишив його без відповіді та виконання, у зв»язку з чим директор ПП "Нікс-С" звернувся до Бердянського РВ ГУМВС України в Запорізькій області із заявою за фактом розтрати ПП ОСОБА_7 ввіреного майна.

12.10.11 року слідчим СВ Бердянського РВ ГУМВС України в Запорізькій області в присутності відповідача здійснено огляд складського приміщення по АДРЕСА_2 та виявлено, що територія складу не огороджена та не охороняється. В приміщенні складу виявлено зерно соняшника в кількості приблизно 6-8 тон та зерно пшениці в кількості приблизно 10-12 тон. Іншого зерна не виявлено. Результати огляду зафіксовано протоколом огляду місяця події від 12.10.11 р.

Постановою оперуповноваженого СДСБЕЗ Бердянського РВ ГУМВС від 17.10.11 р. було відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно ПП ОСОБА_7 за фактом крадіжки майна ПП "Нікс-С" на підставі п. 2 ст. 6 КПК України за відсутністю в діянні складу злочину та наявністю між сторонами цивільно-правових відносин.

Оскільки відповідач не повернув позивачу у добровільному порядку соняшник, що був переданий йому на зберігання, позивач звернувся до господарського суду Запорізької області із позовом про стягнення з відповідача збитків у розмірі 749745 грн. 00 коп.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Пунктом 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори:

- наявність реальних збитків;

- вина заподіювача збитків;

- причинний зв'язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.

Збитки -це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б уразі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Статтею 936 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно ст. 937 Цивільного кодексу України, договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Договір зберігання, за яким зберігач зобов'язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання.

Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами був укладений 01.08.2011 року договір складського зберігання б/н, в якому п.1.2.1 передбачено, що докладний перелік майна, його кількість і оцінка мають бути визначені в акті прийняття товару на зберігання, що видається саме відповідачем позивачу (а не навпаки) безпосередньо після передання товару на зберігання. Суд першої інстанції помилково визначив в якості належних та допустимих доказів по справі акти приймання-передачі (причому вказавши чомусь, що це акти приймання-передачі на зберігання саме зерна, тоді як в даному випадку мова йде про насіння соняшника), оскільки вони не скріплені печаткою відповідача, яка є у нього, про що свідчить інший акт приймання -передачі майна на зберігання, складений за цим же договором (арк. справи 89), відповідач заперечує факт їх підписання, в матеріалах справи відсутні товарно-транспортні накладні, які були б належним доказом доставки транспортними засобами вантажу на зберігання (судом помилково в якості таких доказів прийняті видаткові накладні між іншою особою ОСОБА_9 та позивачем, які свідчать тільки про купівлю-продаж насіння). До того ж в актах приймання-передачі відсутні будь-які індивідуальні ознаки майна (марка, сорт або назва), оскільки взагалі насіння має родові ознаки і встановити яке саме насіння знаходиться на складі без детального визначення майна неможливо. Також позивачем надано суду, а місцевим судом помилково прийнято в якості належного доказу по справі, як доказу нібито розтрати відповідачем нібито ввіреного йому майна, зокрема, насіння соняшника, протокол огляду місяця події від 12.10.11 р., в якому зазначено, що слідчий СВ Бердянського РВ ГУМВС України в Запорізькій області в присутності відповідача здійснив огляд складського приміщення по АДРЕСА_2 та виявив, що територія складу не огороджена та не охороняється. Також протоколом зафіксовано, що в приміщенні складу виявлено зерно соняшника в кількості приблизно 6-8 тон та зерно пшениці в кількості приблизно 10-12 тон, іншого зерна не виявлено.

В той же час, постановою оперуповноваженого СДСБЕЗ Бердянського РВ ГУМВС від 17.10.11 р. було відмовлено в порушенні кримінальної справи за фактом крадіжки майна ПП "Нікс-С" на підставі п. 2 ст. 6 КПК України за відсутністю в діянні відповідача складу злочину та наявністю між сторонами цивільно-правових відносин. Причому ці постанови містять різні підстави проведення органами міліції таких дій (в першій постанові чомусь вказано, що заявником огляду місця події є нібито відповідач, тоді як в другій постанові зазначено, що заява була від директора позивача).

Позивач вважає, а місцевий суд помилково визнав, що цими документами нібито встановлені факти правопорушення відповідача за договором складського зберігання та підтверджена його вина.

Але ці постанови правоохоронних органів не можуть вважатися такими, що встановлюють будь-які факти, що не потребують доказування.

Частиною 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов»язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Такого документу (вироку суду загальної юрисдикції, який міг би бути підставою вважати відповідача винним у скоєнні крадіжки майна ПП "Нікс-С", зокрема, насіння соняшника у кількості 226500 кг та таким, що є обов»язковим для господарського суду при вирішенні даного спору), в матеріалах справи немає, тому доводити об»єктивну та суб»єктивну сторони заявлених позивачем збитків повинно доводити в загальному порядку належними та допустимими доказами по справі. Інших належних та допустимих доказів спричинення збитків позивачу саме з вини відповідача матеріали справи не містять.

З огляду на наведене, судова колегія вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами по справі об»єктивну та суб»єктивну сторони спричинених відповідачем збитків, причинно-наслідковий зв»язок між нібито розтратою відповідачем насіння соняшника, переданого позивачем йому на зберігання за договором складського зберігання від 01.08.11 р., та спричиненими позивачу збитками, самого факту спричинення позивачу збитків.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з»ясовані обставини, що мають значення для справи; висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття неправильного рішення, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Запорізької області від 05.03.2012 року у справі № 5009/102/12 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог через недоведеність.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 49, 99, 101, 103, 104, 105, 117 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, АДРЕСА_1 на рішення господарського суду Запорізької області від 05.03.2012 року у справі № 5009/102/12 -задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 05.03.2012 року у справі № 5009/102/12 -скасувати.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "НІКС-С", м. Бердянськ Запорізької області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, АДРЕСА_1 про стягнення 749745 грн. 00 коп. збитків.

Стягнути з Приватного підприємства "НІКС-С", 71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Чехова, 57, ЗКПО 34868768 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 7497 грн. 45 коп.

Доручити господарському суду Запорізької області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді К.І. Бойченко

Л.Ф. Чернота

Надр. 5 прим:

1 -у справу;

2 -позивачу;

3 -відповідачу;

4 -ДАГС;

5-ГС Зап. обл.

ОСОБА_10