Постанова

від 11.09.2008 по справі 31/130

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

31/130

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 11.09.2008                                                                                           № 31/130

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Іваненко  Я.Л.

 суддів:            Гарник Л.Л.

          Пантелієнка  В.О.

 при секретарі:           Семеник Т.В.

 За участю представників:

 від позивача -Мелимчук В.В., дов. № юр-367/д від 17.12.2007 року

 від відповідача -Дорошенко Р.В., дов. б/н від 02.09.2008 року

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерне товариство фірма "Укргазбуд"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 24.04.2008

 у справі № 31/130 (Качан Н.І.)

 за позовом                               ВАТ "Укрнафта" в особі структурної одиниці Прикарпатського Управліннябурових робіт

 до                                                   Акціонерне товариство фірма "Укргазбуд"

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  стягнення 6848,88 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.04.2008 року у справі№ 31/130 позов Відкритого акціонерного товариства “Укрнафта” в особі структурної одиниці Прикарпатського Управління бурових робіт, м. Долина (далі-позивач) до Акціонерного товариства Фірма “Укргазбуд” (далі-відповідач) про стягнення 6 848,88 грн. задоволено частково.

З відповідача на користь позивача стягнуто 4 650 грн., - основного боргу та 1 711, 20 грн. інфляційних витрат, 102 грн. – державного мита,  118 грн. – витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення  Господарського суду міста Києва від 24.04.2008 року в частині стягнення основного боргу на суму 4 650 грн., інфляційних витрат на суму 1 711,20 грн. та постановити нове, яким в цій частині позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, Господарським судом м. Києва було необ'єктивно оцінено докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, невірно застосовано норми матеріального та процесуального права та дано судом оцінку невідповідну реальним обставинам спору, що в результаті призвело до невірних висновків, та прийняття судом неправильного рішення;

-          стягнення індексу інфляції є незаконним, оскільки протирічить ч. 4 ст. 12 Закону України “ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”

-          позивача в затвердженому реєстрі кредиторів немає, тому його вимоги вважаються погашеними.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2008 року вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 11.09.2008 року.

В судове засідання 11.09.2008 року з'явились представники позивача та відповідача.

В судовому засіданні 11.09.2008 року представник відповідача підтримав свої вимоги, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача у судовому засіданні надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив суд залишити рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2008 року у справі № 31/130 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав:

10.11.2003 року між сторонами був укладений договір №03-22 ІН про поселення та харчування працівників відповідача з 11.11.2003 року по 31.12.2003 року, за умовами якого відповідач доручав, а позивач, як виконавець, взяв на себе зобов'язання щодо надання послуг. Підставою для укладення Договору послужив Гарантійний лист відповідача за номером 710 від 07.10.2003 року.

Як зазначає позивач, відповідач не виконав свої зобов'язання. Починаючи з жовтня 2003 року і на день розгляду справи не розрахувався за надані послуги.

Позивачем 02.11.2004 року за №120-7405 направлено відповідачу пакет документів, які останній вимагав для оплати наданих послуг, але суму боргу так і не погасив.

Позивачем було направлено відповідачу претензії за № 14ЮР –1415 від 31.03.2005 року та №14ЮР-4068 від 16.09.2005 року з вимогою погасити заборгованість в сумі 4 650 грн. за надані послуги. Однак вказані претензії відповідачем не були задоволені і відповіді управлінням не отримано.

19.07.2006 року відповідач підписав Акт звірки взаєморозрахунків станом на 30.06.2006 року, згідно якого сума боргу відповідача позивачу складала 4 650 грн. однак суму боргу так і не було погашено. Вказаний акт було направлено факсом позивачу, але оригінал акту позивачу на адресу не поступав.                                                                                                                                                                                                                                                                                                              

На підставі викладених обставин судом першої інстанції було визнано позовні вимоги в частині основного боргу в розмірі 4 650 грн. та збитків від інфляції  в розмірі 1 711, 20 грн. доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а в задоволенні позовних вимог про стягнення 3 % річних було відмовлено у зв'язку з порушенням справи про банкрутство.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду з огляду на наступне.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2004 року у справі № 23/668-б за заявою ЗАТ “Торговий дім “Укргазбуд” було порушення провадження у справі про банкрутство АТФ “Укргазбуд”.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2004 року у справі № 15/556-б за заявою ВТГО концерну “Сімекс” було порушення провадження у справі про банкрутство АТФ “Укргазбуд”.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2005 року було об'єднано справи № 23/668-б та № 15/556-б в одне провадження та присвоєно номер № 23/668-б -        15/556-б.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.10.2005 року в газеті “Урядовий кур'єр” було надруковано оголошення про порушення справи про банкрутство АТФ “Укргазбуд”.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2004 року було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів у відповідності до ст. 12 ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14 травня 1992 року          № 2343-XII (далі - Закон).

Разом з тим, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2006 року у справі № 23/668-б -15/556-б було роз'яснено, що конкурсними кредиторами АТФ “Укргазбуд” по справі  № 23/668-б - 15/556-б будуть вважатися кредитори, вимоги яких до АТФ “Укргазбуд” виникли до 29.10.2004 року – до дати порушення справи № 15/556-б за заявою ВТГО концерну “Сімекс”.

Згідно ч. 1 ст. 14 Закону конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Таким чином, Закон передбачає, що в порядку ст. 14 можуть звернутися лише кредитори за зобов'язаннями боржника, що виникли до порушення справи про банкрутство.

Отже, в даному випадку зобов'язання боржника виникли за договором № 03-22 ІН від 10.11.2003 року, тобто до порушення справи про банкрутство.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підтверджують факт звернення позивача до господарського суду з вимогою про визнання його кредитором по справі        № 23/668-б - 15/556-б, також цей факт не заперечується самим позивачем.

Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2007 року у справі   № 23/668-б - 15/556-б було встановлено остаточний перелік конкурсних кредиторів з вимогами до АТФ “Укргазбуд” та затверджено реєстр кредиторів. До того ж в п. 6 вказаної ухвали зазначено, що не заявлені вимоги кредиторів та вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.

Наслідки неучасті у справі про банкрутство та не звернення у встановлений Законом строк для виявлення конкурсних кредиторів вказані у ч. 5 ст. 31. Закону.

При цьому у порядку позовного провадження господарський суд після публікації оголошення справи про порушення справи про банкрутство може розглянути позовні вимоги конкурсних кредиторів, що не брали участі у справі про банкрутство. Однак тоді господарський суд має застосовувати наслідки, передбачені ч. 5 ст. 31 Закону про банкрутство.

А відповідно до ч. 5 ст.31 Закону вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.

Таким чином, оскільки позивач не звертався з заявою про визнання його вимог до боржника та визнання його кредитором у справі про банкрутство відповідача у встановленому ст. 14 Закону порядку, його майнові вимоги до відповідача вважаються погашеними, а позов задоволенню не підлягає..

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу , інфляційних витрат та річних є безпідставними і необґрунтованими, а відтак задоволенню не підлягають.

Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, повністю спростовують висновки господарського суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.

З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1.Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Фірма “Укргазбуд” на рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2008 року у справі № 31/130 задовольнити.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2008 року у справі № 31/130 скасувати.

          3.В задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства “Укрнафта” в особі структурної одиниці Прикарпатського Управління бурових робіт до Акціонерного товариства Фірма “Укргазбуд” відмовити повністю.

4.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Укрнафта” в особі структурної одиниці Прикарпатського Управління бурових робіт, м. Долина (77540, Івано-Франківська область, м. Долина, вул. С.Бандери, 1, код ЄДРПОУ 26429551) на корить Акціонерного товариства Фірма “Укргазбуд” (03110, м. Київ, вул. О. Пирогівського,19, корп. 2, код ЄДРПОУ 14277604) державне мито за подання апеляційної скарги в розмірі 51 грн.

          4.Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

          5.Матеріали справи № 31/130 направити  Господарському суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Іваненко  Я.Л.

 Судді                                                                                          Гарник Л.Л.

                                                                                          Пантелієнко  В.О.

 15.09.08 (відправлено)