Постанова

від 16.10.2008 по справі 16/165-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/165-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2008 року                                                                                   Справа № 16/165-08  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого                    Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів:             Лисенко О.М., Науменко І.М. (зміни у складі колегії суддів на підставі розпорядження від 08.10.2008р. № 606)

при секретарі: Геворгян Е.М.

за участю представників сторін:  

позивача  - не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

відповідача –Коваленко Марина Семенівна, довіреність № 129  від 01.12.06;

розглянувши у відкритому судовому засіданні          апеляційну скаргу державного підприємства “Український державний центр радіочастот” в особі Донецької філії ДП “Український державний центр радіочастот”, м.Донецьк

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2008 року                                    

у справі № 16/165-08                             

за позовом  державного підприємства “Український державний центр радіочастот” в особі Донецької філії ДП “Український державний центр радіочастот”,  м.Донецьк

до товариства з обмеженою відповідальністю “Євроінформ”, м.Дніпропетровськ

про  стягнення 2424,00 грн.

          За згодою представників сторін, присутніх в судовому засіданні, було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).        

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2008р. (суддя Загинаймо Т.В.) по справі № 16/165-08 за позовом державного підприємства “Український державний центр радіочастот” в особі Донецької філії ДП “Український державний центр радіочастот”, м.Донецьк до товариства з обмеженою відповідальністю “Євроінформ”, м.Дніпропетровськ (далі – ТОВ “Євроінформ”) про стягнення 2424,00 грн. в задоволенні позову було відмовлено.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області мотивовано тим, що позивачем не доведено обставин на яких ґрунтуються його позовні вимоги, так як позивачем не надано доказів, підтверджуючих факт виконання позивачем робіт –актів виконаних робіт, відсутні докази виставлення (надсилання) рахунків на оплату вартості робіт відповідачу.

Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, його оскаржує в апеляційному порядку позивач по справі –державне підприємство “Український державний центр радіочастот” в особі Донецької філії ДП “Український державний центр радіочастот”, м.Донецьк, посилається на порушення господарським судом при винесенні оскаржуваного судового рішення, норм матеріального та процесуального права, неповно досліджені матеріали та обставини справи, що призвело до прийняття рішення, яке суперечить чинному законодавству, зокрема:

- позивач не було належним чином повідомлено про час та місце судового засідання 23.07.2008р.;

- господарським судом не надано оцінки тим обставинам, доказам, що протягом жовтня 2006 року –вересня 2007 року була забезпечена робота відповідача в радіо ефірі, роботи, виконані позивачем було прийнято відповідачем без будь-яких зауважень;

- господарським судом не надано оцінки доказам, підтверджуючим факт направлення рахунків, також, направляючи претензію до відповідача, на адресу останнього вдруге, було направлено рахунки на оплату і втретє рахунки було надіслано одночасно з копією позовної заяви.

У відзиві на апеляційну скаргу, в своїх письмових поясненнях відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, посилаючись на відповідність оскаржуваного судового рішення вимогам закону, матеріалам, обставинам справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення представників сторін в судових засіданнях, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід скасувати на підставі п.3 ч.1 ст.104 ГПК України, виходячи з наступних підстав.

04.04.2006р. між державним підприємством “Український державний центр радіочастот” в особі Донецької філії (“виконавець” за договором, позивач, скаржник по справі) та ТОВ “Євроінформ” (“замовник” за договором, відповідач по справі) було укладено договір № 93, відповідно до якого “виконавець” зобов'язався провести роботи, пов'язані з користуванням радіочастотним ресурсом України. Перелік робіт, які здійснює “виконавець” сторони визначили в п.2.1 розділу 2 договору.

Пунктом 2.2 договору сторони визначили обов'язки “замовника”, зокрема, серед яких обов'язок по своєчасній оплаті на користь “виконавця” плати за виконання робіт.

Розділом 3 сторони визначили, що розрахунки проводяться за діючим тарифом шляхом перерахування суми, що виставлена у платіжному документі, на розрахунковий рахунок “виконавця”; оплата робіт здійснюється щоквартально на підставі виставлених рахунків.

Пунктами 6.1, 6.2 договору сторони визначили, що договір укладено на період дії частотного присвоєння “замовника” та набирає чинності з моменту підписання сторонами; закінчення дії договору не звільняє “замовника” від сплати заборгованості за договором.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснював використання (експлуатацію) мереж пошукового радіозв'язку загального користування, на підставі дозволу № 14/459-5252, № 14/458-5253 (дійсні до 21.03.2008р.), виданого Українським державним центром радіочастот та нагляду за зв'язком Держкомітету зв'язку та інформації України (а.с.33-34, т.1)).

З договору вбачається, що останній було підписано зі сторони відповідача з протоколом розбіжностей (а.с.4, т.1, на звороті). Але матеріали справи не містять такого протоколу, а на вимогу Дніпропетровського апеляційного господарського суду (ухвала від 09.10.2008р.) жодною із сторін не було надано зазначений протокол, при цьому, в своїх поясненнях позивач посилався на його відсутність взагалі, а відповідач посилався в своїх письмових поясненнях на те, що зазначений протокол не зберігся на підприємстві.

Враховуючи, що обидві сторони, представники сторін в своїх поясненнях підтвердили, що з 04.04.2006р. послуги надавались та сплачувались у встановленому договором порядку, у апеляційного господарського суду відсутні правові підстави вважати договір неукладеним.

Докази, підтверджуючи будь-які зауваження зі сторони відповідача щодо якості, кількості, вартості виконаних робіт за вищевикладеним договором або наявності претензій щодо невиконання робіт позивачем протягом дії договору відсутні в матеріалах справи, не надавались відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України відповідачем судам обох інстанцій.

Докази визнання недійсним договору від 04.04.2006р. № 93 в встановленому законом порядку також відсутні в матеріалах справи, не надавались сторонами в ході розгляду справи у відповідності до ст.33 ГПК України.

Докази, підтверджуючи факт розірвання вказаного вище договору сторонами в встановленому законом порядку до жовтня 2006 року також відсутні в матеріалах справи, не надано жодною із сторін згідно зі ст.ст.32, 33, 36 ГПК України.

Отже, враховуючи викладене, неможливо погодитись з доводами відповідача щодо недоведеності факту виконання робіт. Також відсутні будь-які правові підстави вважати, що виконання робіт повинно підтверджуватись двосторонніми актами виконаних робіт, оскільки договір № 93 не містить такої умови, більш того, обов'язок по оплаті виконаних робіт не ставиться в залежність від оформлення та підписання сторонами акту виконаних робіт.

Протягом жовтня-грудня 2006 року, січня-вересня 2007 року позивачем було оформлено за результатами виконання за договором № 93 робіт рахунки: № 4497 від 11.12.2006р. на суму 606 грн.; № 2001 від 13.03.2007р. на суму 606 грн.; № 3037 від 11.06.2007р. на суму 606 грн., № 3926 від 06.09.2007 року на суму 606 грн. (а.с.5-8, т.1), всього на суму 2424 грн.  

Докази оплати вартості виконаних робіт у жовтні-грудні 2006 року, січні-вересні 2007 року відсутні в матеріалах справи, не надавались відповідачем в ході розгляду справи судам обох інстанцій.

09.08.2008р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 10/6-6179, в додатку до якої було надано вищевказані рахунки на оплату (а.с.82-83, т.1); докази направлення претензії 10.08.2008р. містяться в матеріалах справи (а.с.83, т.1).

14.01.2008р. позивач направив відповідачеві супроводжувальним листом № 10/6-122 копію позовної заяви з рахунками на оплату (додатки на 7 аркушах (а.с.87-95, т.1). Факт направлення підтверджено реєстром на здачу рекомендованих листів від 14.01.2008р. (а.с.95-96, т.1).

Зазначені докази, як додаткові, колегія суддів вважає за можливе прийняти у відповідності до ст.101 ГПК України, оскільки: по-перше, незалучення їх до справи, ненадання оцінки цим доказам призведе до неповноти дослідження всіх обставин, матеріалів справи, що мають значення для правильного вирішення спору; по-друге, позивач був відсутній в судовому засіданні 23.07.2008р., тобто був позбавлений фактичної можливості їх подання суду першої інстанції з урахуванням того, що матеріали справи не містять будь-яких доказів, про те, що позивача було належним чином повідомлено про час та місце судового засідання 23.07.2008р. (поштове повідомлення з відміткою позивача про отримання ухвали господарського суду відсутнє в матеріалах справи).

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних у мовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України  з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Статтями 525, 526 ЦК України регламентовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.  Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 854 ЦК України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином.

Враховуючи викладене, рішення господарського суду Дніпропетровської області слід скасувати, позовні вимоги та апеляційну скаргу –задовольнити.

          Керуючись ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -        

ПОСТАНОВИВ:

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2008р. по справі № 16/165-08 –скасувати; апеляційну скаргу державного підприємства “Український державний центр радіочастот” в особі Донецької філії ДП “Український державний центр радіочастот”, м.Донецьк – задовольнити.

          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Євроінформ”, м.Дніпропетровськ на користь державного підприємства “Український державний центр радіочастот” в особі Донецької філії ДП “Український державний центр радіочастот”,  м.Донецьк 2424 грн. 00 коп. боргу, 102 грн. витрат по держмиту, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 51 грн. витрат по держмиту, сплаченого за подачу апеляційної скарги.

          Видачу відповідних наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області відповідно до ст.ст.116-118 ГПК України.

Головуючий                                                                                                    О.М. Виноградник

Судді                                                                                                               О.М.Лисенко

                                                                                                    І.М.Науменко