Постанова

від 29.09.2009 по справі 16/165-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/165-08

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2009 р.                                                            Справа №16/165-08  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Фоміна В.О.

при секретарі Сємєровій М.С.

за участю представників:

позивач –– Заєць О.О., довіреність  №1177 від 05.12.08р.

відповідач –Гаргуля В.А., довіреність  №1-40/27-11 від 02.11.09р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 2528Х/2-6)

на рішення господарського суду Харківської області від 27.07.09 по справі № 16/165-08

за позовом ТОВ "Компанія з управління активами "Сварог Ессет Менеджмент", м. Київ

до  ВАТ "Турбоатом" м. Харків

про стягнення 1433504,00 грн., -

встановила:

Рішенням від 27.07.2009 року господарський суд Харківської області по справі № 16/165-08 ( суддя Здоровко Л.М. ) відмовив позивачу у задоволенні позову повністю.

Позивач з рішення суду першої інстанції не погодився та звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким стягнути з відповідача 376032 грн. та повернути позивачу надмірно сплачене державне мито в сумі 10575 грн. В обґрунтування посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається, зокрема на те, що фактичними матеріалами справи встановлено, що загальними зборами акціонерів ВАТ «Турбоатом»від 28.08.2007 року було прийняте рішення про  виплату дивідендів, а також вказані терміни виплати дивідендів одному із акціонерів. Позивач мав право одержати дивіденди в такий же термін, тому що прості акції надають їх власникам однакові права (ч. 7 ст. 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»). Посилання суду на те, що виконавчий орган товариства має право визначати  порядок (строки) виплати дивідендів суперечить закону. Позивач також вказує, що відколи ВАТ «Турбоатом»не виконав грошове зобов'язання  у встановлені терміни, позивач  обґрунтовано просив суд застосувати  для вирішення спору у  цій справі норму частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 27 липня 2009 року по справі 16/165-08 залишити без змін. В обґрунтування своїх заперечень відповідач вказує, що  в протоколі № 9  від 28.08.2007 року  було встановлено конкретний, визначений строк виплати дивідендів тільки на державну  долю (державні корпоративні права) –з 29 серпня 2007 року по 29 вересня 2007 року. Строк для виплати дивідендів іншим акціонерам  встановлено не було, таким чином відповідач вважає, що у ВАТ «Турбоатом» відсутнє прострочення  виконання грошового  зобов'язання, за яке наступає відповідальність, передбачена  ст. 625 Цивільного кодексу України.

В судовому засіданні 21 вересня 2009 року представник позивача заявив усне клопотання про витребування  у відповідача додаткових доказів, зокрема статуту ВАТ «Турбоатом».

Представник відповідача заперечив проти заявленого клопотання та зазначив, що 25 червня 2009 року суду першої інстанції ним було надано  виписку  зі статуту  ВАТ  «Турбоатом», виписку з Положення «Про дирекцію ВАТ «Турбоатом», а положення  «Про порядок виплати дивідендів акціонерам ВАТ «Турбоатом»відповідач надати не може, оскільки воно відсутнє у товариства як таке.      

Розглянувши вказане клопотання судова колегія  вирішила відмовити у його задоволенні в зв'язку з його необґрунтованістю, оскільки з матеріалів справи вбачається, що  ухвалою господарського суду Харківської області від 26 травня 2009 року у відповідача вимагалось надати суду належним чином засвідчені копії: положення «Про дирекцію ВАТ «Турбоатом; статут  ВАТ «Турбоатом»; положення «Про порядок виплат дивідендів акціонерам  ВАТ «Турбоатом».

З матеріалів справи також вбачається, що на виконання  ухвали господарського суду  Харківської області від 26.05.2009 року  відповідач надав суду наступні документи: виписку зі статуту ВАТ «Турбоатом», виписку з  положення «Про дирекцію ВАТ «Турбоатом».

З протоколу судового засідання від 23.07.2009 року  та рішення господарського суду від 27 липня 2009р. вбачається, що суддя оголосив про ненадання представником відповідача витребуваних  судом документів та вказав про необхідність відкладення судового засідання  для повторного витребування  документів  у відповідача, однак представник позивача заперечив  проти відкладення  розгляду справи та просив  суд прийняти рішення по справі  за наявними  в справі матеріалами. Враховуючи викладені обставини   судова колегія вважає необґрунтованим, заявлене клопотання позивача щодо надання  відповідачем  додаткових доказів.

Перевіривши повноту встановлення  судом обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального Кодексу України, вислухавши представника позивача та відповідача    колегія  суддів встановила наступне.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Турбоатом" 1 433 504,00 грн., з яких 1 161 646 грн. 65 коп. розмір несплачених дивідендів, 39 527 грн. 80 коп. 3 % річних та 232 329 грн. 00 коп. інфляційних, мотивуючи свій позов тим, що відповідач ухиляється і не сплачує позивачу дивіденди, у зв'язку з чим ця заборгованість підлягає примусовому стягненню з урахуванням трьох процентів річних та встановленого індексу інфляції.  

24 квітня 2009р. позивач надав уточнення до позовних вимог, в яких вказує, що 04 березня 2009 року відповідач перерахував на рахунки позивача належні йому дивіденди у сумі 1 161 646 грн. 65 коп. та просив стягнути з ВАТ "Турбоатом" на користь ТОВ "Компанія з управлінням активами "Сварог Ессет Менеджмент" 376 032,00 грн., а саме 49 839 грн. трьох процентів річних та 326 193 грн. інфляційних від простроченої суми несплачених дивідендів. Також просить суд прийняти рішення про повернення суми державного мита у тій частині, де воно було сплачено надміру –10 575 грн. (14335 –3760). Зазначені уточнення  були прийняті  до розгляду  судом першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 28 серпня 2007 р. відбулись чергові загальні збори акціонерів ВАТ „Турбоатом”, про що свідчить протокол № 9 загальних зборів акціонерів Товариства від 28.08.2007 р.( т. 1 а.с. 140-151).

До порядку денного загальних зборів акціонерів ВАТ “Турбоатом” було включено 18 питань, із них питання № 5 - “Затвердження порядку розподілу прибутків товариства за 2006 р.”

Згідно протоколу № 9 від 28.08.2007 р. загальні збори акціонерів Товариства по питанню № 5 встановили дату початку виплати дивідендів –29.08.2007 р. та встановили  строк виплати дивідендів лише на державні корпоративні права –з 29 серпня 2007 року по 29 вересня 2007 року.

Як вказує відповідач, дирекцією відповідача 14.01.2009 р. було видано наказ № 4 –ОВ “Про заходи по виконанню рішень щодо виплати дивідендів Загальних зборів акціонерів ВАТ “Турбоатом” за 2006, 2007 рр.”, відповідно до якого був здійснений розрахунок дивідендів всім іншим акціонерам (крім держави), як фізичним, так і юридичним особам. 04 березня 2009 року відповідач перерахував на рахунки позивача дивіденди у сумі 1 161 646 грн. 65 коп., що підтверджується приєднаними до матеріалів справи завіреними копіями платіжних доручень.

Відповідно до  статті 41 Закону України “Про господарські товариства ” вищим органом  акціонерного товариства є загальні збори товариства. У загальних зборах мають право брати участь усі акціонери, незалежно від кількості та виду акцій, власниками яких вони є.

Відповідно до статті 41 Закону України "Про господарські товариства", зокрема відповідно п. "д", до компетенції загальних зборів  відноситься затвердження річних  результатів  діяльності  акціонерного товариства,  включаючи  його  дочірні  підприємства,  затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку  та   порядку   виплати   частки   прибутку   (дивідендів), визначення порядку покриття збитків.

Вказаним  Законом встановлено, що повноваження,  передбачені  пунктами "б", "в", "г", "д", "е", "ї",  "й",  належать  до  виключної  компетенції  загальних зборів акціонерів  і  не  можуть  бути передані іншим органам товариства.

При розгляді справи в суді першої інстанції представник відповідача  через канцелярію суду надав до  матеріалів справи виписку з діючої редакції статуту ВАТ “Турбоатом” та виписку з положення “Про дирекцію ВАТ “Турбоатом” та пояснення, що положення "Про порядок виплати дивідендів акціонерам ВАТ "Турбоатом" надати не може, оскільки воно відсутнє у Товариства як таке.

Відповідно до п. 9.2. Статуту відповідача його вищим органом є загальні збори акціонерів, до компетенції яких відносяться затвердження річної фінансової звітності Товариства, у тому числі його дочірніх підприємств, затвердження звітів і висновків Ревізійної комісії, порядку розподілу прибутків, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів), визначення порядку покриття збитків.

Відповідно до п. 9.4. Статуту відповідача та п. 5.5. Положення про дирекцію відповідача виконання рішень Загальних зборів акціонерів товариства здійснює дирекція товариства.

Отже, рішення про порядок і строки виплати дивідендів акціонерам Товариства приймаються виключно загальними зборами акціонерів відповідача, тобто, відноситься до їх виключної компетенції.

Статтями 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного  кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за  відсутності конкретних вимог  щодо виконання  зобов'язання  відповідно до вимог, що у певних   умовах звичайно ставляться.

Однак, в рішенні загальних зборів акціонерів –протоколі № 9 від 28.08.2007 р. був визначений і встановлений порядок та строки виплати дивідендів тільки на державні корпоративні права -з 29  серпня 2007 року по 29 вересня 2007 року. Строк для виплати дивідендів іншим акціонерам встановлено не було. Позивач  не звертався у встановленому порядку щодо захисту своїх прав.

Судова колегія вважає необґрунтованими посилання позивача на ст. 6 Закону України " Про цінні папери та фондовий ринок", а саме, що прості акції надають їх власникам однакові права, що є підставою нарахування інфляційних та річних .

Оскільки, як правомірно зазначено судом першої інстанції, характер корпоративних відносин в акціонерному товаристві не дозволяє стверджувати, що за аналогією з договірними відносинами право акціонера на одержання дивідендів прямо кореспондується з обов'язком товариства виплачувати ці дивіденди. Крім того, без прийняття відповідного рішення загальних зборів про строк виплати дивідендів, строк  є не встановленим.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, оскільки рішення про порядок і строки виплати дивідендів акціонерам Товариства приймаються виключно загальними зборами акціонерів відповідача,  питання про строки та порядок виплати дивідендів загальними зборами Товариства від 28.08.2007 р. було визначено лише на державні корпоративні права, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з відповідача річних та інфляційних, нарахованих на суму дивідендів.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, судова колегія вважає, що  доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими і не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Позивач просив суд прийняти рішення про повернення суми державного мита у тій частині, де воно було сплачено надміру –10 575 грн. (14335 –3760). Судом встановлено, що при подачі позову позивач сплатив держмито  в сумі 14335 грн., оскільки позов заявлено на суму 1433504 грн.

Відповідно ст. 47 Господарського процесуального кодексу України державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.

Відповідно до статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито, сплачене держмито підлягає поверненню частково або повністю у випадках:

1) внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством;

2) повернення заяви (скарги) або відмови в  її  прийнятті;

3) припинення провадження у справі або залишення  позову  без розгляду, якщо  справа  не  підлягає  розглядові  в  суді  чи   в господарському  суді,  а  також  коли  позов  подано  недієздатною особою;

4) скасування в установленому порядку рішення суду;

5) неприйняття Кабінетом  Міністрів  України  у встановлені строки  рішення  про створення (реєстрацію) промислово-фінансової  групи або зняття проекту створення промислово-фінансової  групи з розгляду уповноваженою особою   ініціаторів   створення   цієї промислово-фінансової  групи;  

6) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Таким чином суд першої інстанції правомірно зазначив, що заява позивача про повернення сплаченого держмита не ґрунтується на нормах чинного законодавства, судом не встановлено сплати позивачем держмита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством, за  таких обставин заява позивача про повернення сплаченого держмита задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що  рішення господарського суду Харківської області від 27липня 2009 року у справі № 16/165-08 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до чинного матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні, у зв'язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 102, п. 1 статті 103, статтями 105, 106 господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

.

постановила:

                 В задоволенні усного клопотання позивача про витребування додаткових доказів відмовити.

                    Апеляційну скаргу   позивача залишити без задоволення.

                    Рішення господарського суду Харківської області від 27липня 2009 року у справі № 16/165-08  залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом місяця  у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

         Головуючий суддя                                                                  Лакіза В.В.                 

                                 суддя                                                                 Білоусова Я.О.

                                 суддя                                                                  Фоміна В.О..

Повний текст постанови підписано 24.09.2009р.