Ухвала

від 07.02.2012 по справі 2а/2470/2935/11

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИ Й АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/2470/2935/11

Головуючий у 1-й інстанції : Брезіна Т.М.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2012 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у скла ді колегії:

головуючого-судді: Совгири Д. І.

суддів: Курка О.П .

Матохню ка Д.Б.

при секретарі: Лозінській Н.В.

за участю представників ст орін:

позивач (апелянт) : Ілік Ру слан Іванович

відповідач : Чабан Мирослав Денисович

розглянувши у відкритом у судовому засіданні апеляці йну скаргу Державної податко вої інспекції у м. Чернівці на постанову Чернівецького окр ужного адміністративного су ду від 07 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспек ції у м. Чернівці до Малого при ватного підприємства "Сив" та Товариства з обмеженою відп овідальністю "Компанія Аверт ус" про стягнення коштів отри маних за недійсним договором , -

В С Т А Н О В И В :

Державна податкова інсп екція у м. Чернівці звернулас ь до Чернівецького окружного адміністративного суду з ад міністративним позовом до Ма лого приватного підприємств а "Сив" та Товариства з обмежен ою відповідальністю "Компані я Авертус" про стягнення кошт ів отриманих за недійсним до говором.

Постановою Чернівецького окружного адміністративног о суду від 07 грудня 2011 року адмі ністративний позов Державно ї податкової інспекції у м. Че рнівці залишено без задоволе ння.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апе ляційну скаргу, в якій просит ь скасувати вищевказану пост анову та прийняти нову, якою п озов задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні предс тавник позивача підтримав до води апеляційної скарги та п росив суд задовольнити її.

Представник відповідача з аперечував проти задоволенн я вищевказаної апеляційної с карги та просив суд залишити її без задоволення.

Заслухавши суддю-доповіда ча, пояснення учасників проц есу, перевіривши матеріали с прави та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважа є, що апеляційну скаргу необх ідно залишити без задоволенн я, постанову суду першої інст анції - без змін, виходячи з н аступного.

Відповідно до статті 198 КАС У країни за наслідками розгляд у апеляційної скарги на пост анову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції ма є право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а пос танову суду - без змін.

Як встановлено судом першо ї інстанції та вбачається з м атеріалів справи, мале прива тне підприємство "СИВ", зареєс троване виконавчим комітето м Чернівецької міської ради, як юридична особа 13.06.2006 року, ід ентифікаційний код № 23247690 та вз яте на облік ДПІ у м. Чернівці, як платник податків 30.08.1996 року за № 11052 (а.с.6, 7-10).

27.07.2011 року ДПІ у Шевченківськ ому районі м. Києва складено а кт № 1723/23-04/37270359 про результати виї зної позапланової документа льної перевірки ТОВ "Компані я Авертус" з питань правильно сті нарахування податкових з обов' язань та податкового к редиту по податку на додану в артість за січень, лютий, бере зень, квітень та травень 2011 рок у, в результаті перевірки вст ановлено порушення п. 185.1 ст. 185, п . 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 19 8 Податкового кодексу Україн и, в результаті чого завищено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість всього у сумі 24 279 690 грн. та завищ ено суму податкового кредиту на 22 557 444 грн. Крім того, даний акт , яким встановлено нікчемніс ть правочинів з контрагентом , що перебуває на обліку у ДПІ м. Чернівці надісланий до под аткового органу, з метою вико ристання в ході проведення п еревірки. Також до акту перев ірки надано додаток №1 в якому визначений перелік основних покупців та постачальників ТОВ "Компанія Авертус".

На підставі інформації отр иманої від ДПІ у Шевченківсь кому районі м. Києва ДПІ у м. Чернівці 22.08.2011 року пров едено позапланову виїзну пер евірку МПП "СИВ" з питань своєч асності, достовірності, повн оти нарахування та сплати по датку на додану вартість при здійсненні господарських ві дносин із ТОВ "Монтарія" та ТОВ "Компанія Авертус" за травень 2011 року та складено акт № 2208/23-1/2324769 0. В результаті перевірки вста новлено порушення п. 185.1 ст. 185, п. 1 88.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України , в результаті чого завищено с уму податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сього у сумі 3317350,0 грн. та завище но суму податкового кредиту на 3337189,0 грн. На підставі складен ого акту ДПІ у м. Чернівці вине сла від 05.09.2011 року податкове пов ідомлення - рішення № 0001120231 п ро сплату суми боргу.

Вирішуючи спір по суті суд п ершої інстанції дійшов висно вку, що вимоги позивача про ви знання правочину недійсним з підстав, що він суперечить ін тересам держави та суспільст ва не належать до задоволенн я, оскільки не було доведено н алежними засобами доказуван ня умислу посадових осіб, що у кладали договір (чи одного із них), чи укладення договору із завідомо суперечною інтерес ам держави чи суспільства ме тою. Не знайшло свого підтвер дження посилання позивача, я к на ще одну підставу для визн ання правочину недійсним, йо го укладення без реального н астання правових наслідків, так як за результатами перев ірки, наданих суду відповіда чем документів, підтверджено реальність господарської оп ерації. Відповідач на підста ві первинних бухгалтерських документів, договору купівл і-продажу, договору зберіган ня придбаних товарів, догово рів поставки, оборотно-сальд ових відомостей, товарно-тра нспортних накладних та інших документів, підтвердив не ті льки купівлю комплектуючих м атеріалів, їх зберігання, а й п одальшу реалізацію.

Колегія суддів погоджуєть ся з таким висновком суду зва жаючи на наступне.

МПП "СИВ" укладено договір п оставки обладнання з ТОВ "Ком панія Авертус" № 04/05 від 04.05.2011р. за умовами якого ТОВ "Компанія А вертус" (продавець) зобов' яз ується передати товар, а МПП "С ИВ" (покупець) зобов' язуєтьс я прийняти й оплатити товар.

Факт поставки по Договору п оставки комплектуючих до обл аднання № 04/05 від 04.05.2011 року підтв ерджується видатковими накл адними № № 187, 188 ,189 та податковими накладними № № 187, 188 ,189. Згідно по даних відповідачем реєстрів платіжних документів по філ ьтру МПП "СИВ" розрахувалась і з ТОВ "Компанія Авертус".

Відповідно до оборотно-сал ьдової відомості № 63.1 за 01.01.2011 ро ку по 30.11.2011 року МПП "СИВ" перерах увала за придбаний товар кон трагенту ТОВ «Компанія Аверт ус»6 039 952 19 грн. (а.с.240-249).

04.05.2011 року МПП "СИВ" укладено до говір зберігання майна з ТОВ "Аміс плюс" № 04/05. Відповідно до додатку № 1 від 04.05.2011 року та ак тів приймання - передачі май на до договору зберігання ма йна № 04/05 від 04.05.2011 року прослідко вується, що комплектуючі обл аднання придбане за договоро м укладеним між ТОВ "Компанія Авертус" та МПП "СИВ" від 04.05.2011 ро ку № 04/05 МПП "СИВ" передано на збе рігання ТОВ "Аміс плюс".

МПП "СИВ" укладено договори поставки обладнання укладен і з ПАТ "Христинівський молок озавод" (договори від 04.05.2011 р. № 05-11 -ХМЗ, № 05-11СІР), з ПАТ "Городищенсь кий маслозавод" (договір № 05-11-Г МЗ від 04.05.2011 р.), ПАТ "Шполянський молокозавод" (договір № 05-11-ШМЗ від 04.05.2011 р.).

Згідно товарно-транспортн их накладних МПП "СИВ" передав ало обладнання ПАТ "Христині вський молокозавод", ПАТ "Горо дищенський маслозавод" та ПА Т "Шполянський молокозавод". В свою чергу вищевказані підп риємства розрахувалися з МПП "СИВ".

Стаття 198.6 Податкового кодек су України встановлює, що не в ідносяться до податкового к редиту суми податку, сплачен ого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податкови ми накладними (або підтве рджені податковими накладни ми, оформленими з порушенням вимог статті 201 Податкового к одексу України) чи не підтве рджені митними деклараціями , іншими документами, передб аченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу Украї ни.

Як вбачається з акту переві рки, в ньому не зафіксовано не належно оформлення податков их накладних, на підставі яки х виник податковий кредит, ос кільки, всі вони складені від повідно до норм чинного зако нодавства.

Згідно із п. 185.1 ст.185 ПК України , об' єктом оподаткування є о перації платників податку з постачання товарів, місце по стачання яких розташоване на митній території України, ві дповідно до статті 186 цього Ко дексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальник у (кредитору), на товари, що пер едаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об 'єкта фінансового лізингу в к ористування лізингоотримув ачу/орендарю;

Пункт 187.1 ст.187 ПК України визн ачає, що датою виникнення под аткових зобов'язань з постач ання товарів/послуг вважаєть ся дата, яка припадає на подат ковий період, протягом якого відбувається будь-яка з поді й, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів в ід покупця/замовника на банк івський рахунок платника под атку як оплата товарів/послу г, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/по слуг за готівку - дата оприбут кування коштів у касі платни ка податку, а в разі відсутнос ті такої - дата інкасації готі вки у банківській установі, щ о обслуговує платника податк у; б) дата відвантаження товар ів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декл арації, що засвідчує факт пер етинання митного кордону Укр аїни, оформлена відповідно д о вимог митного законодавств а, а для послуг - дата оформлен ня документа, що засвідчує фа кт постачання послуг платник ом податку.

Пункт 201.10 ст.201 ПК України визн ачає, що податкова накладна в идається платником податку, який здійснює операції з пос тачання товарів/послуг, на ви могу покупця та є підставою д ля нарахування сум податку, щ о відносяться до податкового кредиту.

Тобто, сама по собі несплата податку продавцем (у тому чис лі внаслідок ухилення від сп лати) в разі фактичного здійс нення господарської операці ї не впливає на формування по даткового кредиту покупцем.

Щодо застосування норм цив ільного кодексу та доведення в акті фактів нікчемності пр авочинів, то із змісту акту пе ревірки вбачається, що збіль шення грошових зобов' язань відповідачу ґрунтується вик лючно на самостійних висновк ах позивача про нікчемність господарських операцій, в як их відповідач виступав покуп цем. При цьому, такі правочини , на думку позивача, є нікчемни ми в силу ст.228 ЦК України, оскіл ьки порушують публічний поря док, і з огляду на ст.216 України, не створюють юридичних насл ідків, крім тих, що пов' язані з їх недійсністю. З огляду на це, первинні документи видан і за господарськими операція ми в яких відповідач виступа в покупцем не дають права на ф ормування валових витрат та податкового кредиту, а дохід та податкові зобов' язання з ПДВ від реалізації товарів , продаж яких відбувся сформо вані зайво.

Натомість, відповідно до ст . 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття , зміну або припинення цивіль них прав та обов' язків. У ст. 203 ЦК України наведено загальн і вимоги, додержання яких є не обхідним для чинності правоч ину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, ін шим актам цивільного законод авства, а також інтересам дер жави і суспільства, його мора льним засадам; особа, яка вчин яє правочин, повинна мати нео бхідний обсяг цивільної дієз датності; волевиявлення учас ника правочину має бути віль ним і відповідати його внутр ішній волі; правочин має вчин ятися у формі, встановленій з аконом; правочин має бути спр ямований на реальне настання правових наслідків, що обумо влені ним; правочин, що вчиняє ться батьками (усиновлювачам и), не може суперечити правам т а інтересам їхніх малолітніх , неповнолітніх чи непрацезд атних дітей.

Статтею 204 ЦК України встано влено презумпцію правомірно сті правочину, яка полягає у т ому, що правочин є правомірни м, якщо його недійсність прям о не встановлена законом або якщо він не визнаний судом не дійсним.

З наведеного випливає, що пр авочин (договір) є правомірни м, а отже й дійсним. Неправомір ність (недійсність) правочин у повинна бути прямо передба чена законом або встановлена рішенням суду, що набрало зак онної сили.

Відповідно до ст.215 ЦК Україн и, підставою недійсності пра вочину є недодержання в моме нт вчинення правочину сторон ою (сторонами) вимог, які встан овлені частинами першою - тре тьою, п' ятою та шостою статт і 203 цього Кодексу. У цій же стат ті розмежовується два види н едійсних правочинів: нікчемн і та оспорювані. Нікчемним є п равочин, якщо його недійсніс ть встановлена законом. У цьо му разі визнання такого прав очину недійсним судом не вим агається. Оспорюваним є прав очин, якщо його недійсність п рямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша за інтересована особа заперечу є його дійсність на підстава х, встановлених законом. Таки й правочин може бути визнани й недійсним судом.

У Постанові Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розг ляду цивільних справ про виз нання правочинів недійсними " Верховний Суд України розтл умачив, що нікчемний правочи н є недійсним через невідпов ідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний пра вочин може бути визнаний нед ійсним лише за рішенням суду (п. 4 Постанови). Виконання чи не виконання сторонами зобов' язань, які виникли з правочин у, має значення лише для визна чення наслідків його недійсн ості, а не для визнання правоч ину недійсним.

Перелік правочинів, які є ні кчемними як такі, що порушуют ь публічний порядок, чітко ви значений ст.228 ЦК України: 1) пр авочини, спрямовані на поруш ення конституційних прав і с вобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на зни щення, пошкодження майна фіз ичної або юридичної особи, де ржави, Автономної Республі ки Польща Крим, територіаль ної громади, незаконне завол одіння ним.

Такими є правочини, що посяг ають на суспільні, економічн і та соціальні основи держав и, зокрема: правочини, спрямов ані на використання всупереч закону комунальної, державн ої або приватної власності; п равочини, спрямовані на неза конне відчуження або незакон не володіння, користування, р озпорядження об'єктами права власності українського наро ду - землею як основним націон альним багатством, що перебу ває під особливою охороною д ержави, її надрами, іншими при родними ресурсами (ст.14 Консти туції України); правочини щод о відчуження викраденого май на; правочини, що порушують пр авовий режим вилучених з обі гу або обмежених в обігу об'єк тів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямов ані на порушення інших об' є ктів права, передбачені інши ми нормами публічного права, не є такими, що порушують публ ічний порядок. При кваліфіка ції правочину за ст.228 ЦК Украї ни має враховуватися вина, як а виражається в намірі поруш ити публічний порядок сторон ами правочину або однією зі с торін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у к римінальній справі, щодо зни щення, пошкодження майна чи н езаконного заволодіння ним т ощо (п.18 Постанови Пленуму від 06.11.2009 року № 9).

З огляду на наведене, будь-я кі господарські операції поз ивача не можуть бути кваліфі ковані за ст. 228 ЦК України, отже і правові підстави для висно вків про їх нікчемність на пі дставі вказаної норми - відсу тні.

З приводу висновків податк ового органу щодо нікчемност і правочину, колегія суддів в важає за потрібне звернути у валу на лист Державного комі тету України з питань регуля торної політики та підприємн ицтва від 16 вересня 2011 року № 7319, я ким роз'яснено, що головною пі дставою вважати правочин нік чемним являється його недійс ність, встановлена законом, а не актами податкової переві рки.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Консти туції України, органи держав ної влади та органи місцевог о самоврядування, їх посадов і особи зобов' язані діяти л ише на підставі, в межах повно важень та у спосіб, що передба чені Конституцією та законам и України.

В даному випадку викладені в акті перевірки судження ві дповідача про порушення пози вачем вимог ст.ст. 203, 215, 216 ЦК Укра їни зроблені з перевищенням компетенції органів державн ої податкової служби України .

Стаття 216 ЦК України, визнача є, що недійсний правочин не ст ворює юридичних наслідків, к рім тих, що пов' язані з його н едійсністю. У разі недійснос ті правочину кожна із сторін зобов' язана повернути друг ій стороні у натурі все, що вон а одержала на виконання цьог о правочину, а в разі неможлив ості такого повернення, зокр ема тоді, коли одержане поляг ає у користуванні майном, вик онаній роботі, наданій послу зі, - відшкодувати вартість то го, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодув ання. Тобто, ст.216 ЦК України вст ановлює правові наслідки нед ійсності правочину.

У п. 5 Постанови № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляд у цивільних справ про визнан ня правочинів недійсними" Пл енум Верховного Суду України вказав, що відповідно до стат ей 215 та 216 ЦК України суди розгл ядають справи за позовами: пр о визнання оспорюваного прав очину недійсним і застосуван ня наслідків його недійсност і, про застосування наслідкі в недійсності нікчемного пра вочину. Вимога про встановле ння нікчемності правочину пі длягає розгляду в разі наявн ості відповідного спору. Так ий позов може пред' являтися окремо, без застосування нас лідків недійсності нікчемно го правочину. У цьому разі в ре золютивній частині судового рішення суд вказує про нікче мність правочину або відмову в цьому.

Вимога про застосування на слідків недійсності правочи ну може бути заявлена як одно часно з вимогою про визнання оспорюваного правочину неді йсним, так і у вигляді самості йної вимоги в разі нікчемнос ті правочину та наявності рі шення суду про визнання прав очину недійсним.

Відповідно до статей 215 та 216 Ц К України, вимога про визнанн я оспорюваного правочину нед ійсним та про застосування н аслідків його недійсності, а також вимога про застосуван ня наслідків недійсності нік чемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінте ресованою особою, права та за конні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Таким чином, правові наслід ки нікчемного правочину пов' язані з його недійсністю, про які вказує ст. 216 ЦК України зас тосовуються виключно судом. А тому, органи державної пода ткової служби не уповноважен і на жодні самостійні виснов ки щодо встановлення факту н ікчемності правочинів, а тим більше застосування правови х наслідків у вигляді зменше ння (збільшення) податкових з обов' язань на підставі таки х висновків, які не підтвердж ені судовим рішенням.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодекс у адміністративного судочин ства України, в адміністрати вних справах про протиправні сть рішень, дій чи бездіяльно сті суб'єкта владних повнова жень обов'язок щодо доказува ння правомірності свого ріше ння, дії чи бездіяльності пок ладається на відповідача, як що він заперечує проти адмін істративного позову. Відпові дачем не доведено законність своїх рішень та дій.

За таких обставин, колегія с уддів дійшла переконання, що суд першої інстанції обґрун товано задовольнив адмініст ративний позов.

Відповідно до частини 1 стат ті 200 КАС України суд апеляцій ної інстанції залишає апеляц ійну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду б ез змін, якщо визнає, що суд пе ршої інстанції правильно вст ановив обставини справи та у хвалив судове рішення з доде ржанням норм матеріального т а процесуального права.

Враховуючи викладене, коле гія суддів приходить до висн овку, що постанова суду першо ї інстанції ухвалена з дотри манням норм матеріального пр ава, доводи апеляційної скар ги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв' язку з чим підстави для скасу вання постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206 , 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Держ авної податкової інспекції у м. Чернівці, - залишити без зад оволення, а постанову Чернів ецького окружного адміністр ативного суду від 07 грудня 2011 р оку, - без змін.

Ухвала суду набирає зако нної сили з моменту проголош ення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повн ому обсязі 13 лютого 2012 року.

Головуючий суддя Совгира Д. І.

Судді Курко О. П.

Матохнюк Д.Б.