Постанова

від 22.03.2012 по справі 35/17-2235-2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "22" березня 2012 р.                                                                                    

Справа № 35/17-2235-2011  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:

Добролюбової Т.В.

суддів

Гоголь Т.Г., Швеця В.О.

розглянувши  матеріали касаційної скарги

Публічного акціонерного товариства

"Електрометалургійний завод " Дніпроспецсталь" ім А.М. Кузьміна"

на  постанову

Одеського апеляційного господарського суду від 22.12.11

у справі

№35/17-2235-2011

за позовом

Публічного акціонерного товариства

"Електрометалургійний завод " Дніпроспецсталь" ім А.М. Кузьміна"

до

1.Приватного підприємства  "Фрегат"

2.Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕТО"

3.Державного підприємства  "Одеський морський  торговельний порт"

4.Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивідорна Компанія" (надалі - ТОВ"УНСК")

про

стягнення 52 621,26 грн

          В судовому засіданні 15.03.12 оголошувалась перерва до 22.03.12

В судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: ОСОБА_2 –за дов від 03.01.12;

від відповідача -1:ОСОБА_1 –за дов. від 01.01.12;

від відповідача-2: ОСОБА_3 –за дов від 12.01.12;

від відповідача-3: не з‘явилися, проте, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги;

від відповідача-4:ОСОБА_4 –за дов. від 02.02.12.

          Публічним акціонерним товариством "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім.А.М.Кузьміна"  у червні 2011 року заявлений позов, з урахуванням уточнень,  до Приватного підприємства "Фрегат", Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕТО", Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" про стягнення з відповідачів, пропорційно ступеня вини кожного з них, 52 621,26 грн –збитків, у вигляді нестачі майна, завданих неналежним виконанням відповідачами зобов'язань зі збереження майна. При цьому, позивач посилався на

Доповідач: Добролюбова Т.В.

приписи статей 614, 942, 950, 951, 1166 Цивільного кодексу України, статей 217, 224, 225, 226 Господарського кодексу України.   

          Під час розгляду справи в суді першої інстанції, Державне підприємство  "Одеський морський торговельний порт" звернулось з клопотанням про заміну його належним відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивідорна Компанія", оскільки приймання спірного вантажу на склад, зберігання та завантажування на судно здійснювалось саме цим товариством на підставі договору, укладеному з ПП "Фрегат".                                                      Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.08.11, ухваленою суддею Гут С.Ф., в якості іншого відповідача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивідорна Компанія".                                                              Рішенням господарського суду Одеської області від 06.10.11, ухваленим суддею Гут С.Ф., позовні вимоги задоволено шляхом стягнення у рівних частинах від загальної вартості нестачі вантажу з ПП "Фрегат", ТОВ "ВЕТО" та ТОВ "Українська Національна Стивідорна Компанія" на користь позивача по 17 540,42 грн збитків, з  огляду на наявність в діях цих товариств вини в нестачі вантажу позивача. Водночас, суд першої інстанції дійшов висновку про звільнення Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" від відповідальності за нестачу вантажу, оскільки порт не відповідає за дії ТОВ "Українська Національна Стивідорна Компанія". Судове рішення обґрунтовано приписами статей  11, 611, 614, 629, 629, 908, 909, 920, 924, 942, 950, 951, 1166 Цивільного кодексу України, статей 216, 217, 224, 225, 226, 306 Господарського кодексу України.                      Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Мирошниченко М.А. –головуючого, Бєляновського В.В., Шевченко В.В., постановою від 22.12.11, перевірене рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове рішення про відмову у позові.  Вмотивовуючи постанову апеляційній суд установив, що вага спірної партії визначена постачальником самостійно, без переваження, відтак визнав відсутніми підстави для покладення відповідальності за нестачу вантажу на відповідачів. Суд апеляційної інстанції керувався приписами статей 22, 614 Цивільного кодексу України, пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.92 №6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди".                                 

Публічне акціонерне товариство "Електрометалургійний завод" Дніпроспецсталь" ім А.М. Кузьміна" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та додатковими поясненнями, в яких просить постанову у справі скасувати, а рішення просить залишити в силі. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на порушення апеляційним судом приписів статей  32, 43, 105 Господарського процесуального кодексу України, статей 614, 950, 1166 Цивільного кодексу України, статей 218, 226 Господарського кодексу України. Скаржник вважає хибним висновок апеляційного суду про те, що зважування вантажу при відправці залізничним транспортом не проводилось, оскільки в акті №153 при прийманні вантажу ТОВ "ВЕТО" зазначалось не тільки кількість місць та стан упаковки, а й вага вантажу, яка визначена шляхом його переваження. Наголошує скаржник також на тому, що апеляційним судом не було прийнято до уваги  Акт приймання продукції СЖС України №ZA1020-2390, яким підтверджено вагу вантажу. Не погоджується скаржник також з висновком апеляційного суду про відсутність технічної можливості провести зважування вантажу на території порту. Також скаржник вважає хибним висновок апеляційного суду про те, що відповідачі не зобов'язані здійснювати переваження вантажу у порту, оскільки  положення пар. 4 Наказу Міністерства зовнішньої торгівлі СРСР від 04.08.58 визначено, що переваження вантажу у випадку виявлення пошкодження упаковки є обов'язковим.

          Від Приватного підприємства "Фрегат", Державного підприємства "Одеський морський  торговельний порт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивідорна Компанія" отримано відзиви на касаційну скаргу, в яких останні просять постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу залишити без задоволення.                                          

      Від  Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕТО" відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає  наступне.                                         Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 01.01.10 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕТО" - виконавцем та Відкритим акціонерним товариством "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім.А.М.Кузьміна - замовником, правонаступником якого є позивач у справі, украдено договір №0552010/21100413 на здійснення послуг з охорони вантажів, за  умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язок з охорони вантажу на території України. Пунктом 2.2.2. договору виконавець зобов'язався у випадку виявлення недостачі вантажоотримувачем або його представником, відшкодувати замовнику повну вартість втраченого вантажу у об'ємах та строки, вказані у вимозі, яка виставляється замовником на підставі даних акта приймання-здачі, оформленого з врахуванням вимог пунктів 3.2.3, 3.2.5, 3.2.6, 3.2.7 цього договору. Згідно з пунктами 3.2.1 та 3.2.2 виконавець зобов'язався направити свого представника до замовника для визначення та підтвердження ваги вантажу і кількості місць у вагоні, а також для перевірки стану упаковки вантажу. Виконавець зобов'язаний прийняти за актом приймання-передачі вантаж під охорону. Пунктом  3.2.4. договору виконавець зобов'язався забезпечити схоронність вантажу упродовж усього шляху супроводження за обумовленому маршруту. Пунктом 3.2.5 виконавець зобов'язався на станції призначення здати вантаж за актом приймання-передачі вантажоодержувачу чи його представнику, який здійснює на станції призначення приймання вантажу за кількістю місць у вагоні та відображає в акті приймання-передачі стан упаковки вантажу. В акті приймання-передачі обов'язково вказується дата та час передачі вантажу з-під охорони. Пунктом 6.1 договору визначено, що сторони відшкодовують один одному фактичну шкоду, яка спричинена невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за даним договором, виконавець несе матеріальну відповідальність за повну або часткову втрату вантажу, яка трапилась з моменту приймання вантажу під охорону та до моменту його здачі. Судами також установлено, що 01.10.10 між Приватним підприємством "Фрегат" - експедитором та Відкритим акціонерним товариством "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім.А.М.Кузьміна" - замовником, укладено договір №11101248 на транспортно-експедиторське обслуговування, за  умовами якого експедитор зобов'язався за плату та за рахунок замовника виконувати або організувати виконання визначених даним договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів (транспортно-експедиторського обслуговування вантажів). Експедитор здійснює роботи, пов'язані з прийманням, накопиченням, сортуванням, складуванням, зберіганням вантажу, забезпечує схоронність вантажу при перевезенні, перевалці та зберіганні вантажу. Відповідно до пункту 3.3.8 вказаного договору експедитор зобов'язався за завданням замовника залучати незалежних сюрвеєрів та/або експертів ТПП України з метою огляду кількості, якості та стану вантажу. Судом апеляційної інстанції установлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕТО»на виконання умов названого договору прийняло на себе обов‘язок  супроводжувати та охороняти вантаж у вагоні №67364265 від станції Запоріжжя Ліве до станції Одеса-порт. В копії залізничної квитанції про приймання вантажу №47222627 зазначена вага брутто вантажу 62498 кг, кількість місць 59, відмітки про здійснення зважування представниками залізниці відсутні, тобто, вага зазначена за наданими позивачем даними. Згідно з актом приймання-передачі вантажу від 29.11.10 №153 Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕТО" прийняло вантаж, котрий  був завантажений у вагон №67364265 вагою брутто 62498 кг та кількістю місць 59. З відмітки представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕТО" на акті вбачається, що вантаж прийнято за кількістю місць, упаковка не порушена. Апеляційним судом також установлено, що під митним контролем, згідно з відміткою на квитанції про приймання вантажу №47222627, вантаж 30.11.10  був відправлений зі станції Запоріжжя Ліве у вагоні №67364265 під охороною Товариства з обмеженою відповідальністю  "ВЕТО"  і на станцію призначення Одеса-порт прибув 04.12.10. Судом апеляційної інстанції установлено, що в день прибуття на станцію призначення,  вагон з вантажем був переданий від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕТО" до Приватного підприємства "Фрегат", про що представником останнього  зроблено відмітку на акті №153, що "вантаж отримано в ОМТП, вага та кількість місць не перевірялась, контрольні стрічки цілі", контрольне маркування на вагоні непошкоджене. Згідно з договором на здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт від 20.10.03 №20-10-03, укладеним між Приватним підприємством "Фрегат" –замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю "УНСК" –виконавцем,  замовник доручає, а виконавець, приймає на себе обов'язок з організації й забезпечення навантажувально-розвантажувальних робіт, зберіганню вантажів замовника і з проведення розрахунків із залученими організаціями. Апеляційним судом установлено, що вагон №67364265 наданий під розвантаження на Виробничо-Перевантажувальний комплекс №6 причал №14,  який орендує Товариство з обмеженою відповідальністю "УНСК".  Як убачається з наявної в матеріалах справи копії приймального акта від 04.12.10  №155557  при прийнятті 59 пачек прокату чорного металу  зафіксовано порушення пакування 16 пачек, однак без можливості доступу до продукції. Зазначений вантаж прийнятий на склад Товариства з обмеженою відповідальністю "УНСК" у присутності представника Приватного підприємства "Фрегат" згідно із залізничною накладною за кількістю місць. Судом апеляційної інстанції також установлено, що 08.12.10 вантаж завантажений у контейнери згідно з нарядом Приватного Підприємства "Фрегат" від 03.12.10 №46 та здавального акта від 09.12.10 №984, на підставі чого Товариство з обмеженою відповідальністю "УНСК" склало тальманські розписки та здавальні акти від 08.12.10 №2604, №2605, №2607, після чого вантаж був вивезений зі складської території Товариства з обмеженою відповідальністю "УНСК" для проведення подальших митних процедур та знаходився на території контейнерного терміналу Одеського морського торгівельного порту ВПК-1. Приватне підприємство "Фрегат" видало наряд №3 на розвантаження контейнеру, яке проведено 24.01.11 в присутності представника позивача та Приватного підприємства "Фрегат", про що складено тальманську розписку.  Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім.А.М.Кузьміна" до Приватного підприємства "Фрегат", Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕТО", Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивідорна Компанія" про стягнення  з відповідачів, пропорційно ступеня вини кожного з них, 52 621,26 грн –збитків. Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Приписами пункту 4 статті 611 вказаного Кодексу унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків. Відповідно до частин 1, 2 статті 623 цього ж Кодексу боржник, який  порушив  зобов'язання,  має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків,   завданих   порушенням зобов'язання,  доказується кредитором. Приписами статті 22 Цивільного кодексу України унормовано, що особа, якій завдано збитків  в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміють втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, реальні збитки. За вимогами статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки. Під збитками  розуміються витрати, зроблені стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які б управнена сторона одержала у разі  належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3)причинного зв'язку між   протиправною поведінкою боржника та збитками; 4)  вини. За  відсутності  хоча б  одного  з  цих  елементів  цивільна  відповідальність не настає. Відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу  України  кожна сторона  повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона  посилається як на  підставу  своїх  вимог  та заперечень.  Доказування  полягає  не  лише  в  поданні  особами доказів,  а  й  у  доведеності  їх переконливості. Суд апеляційної  інстанції установив,  що позивачем не  надано  доказів, підтверджуючих навантаження  саме зазначеної ним ваги вантажу,  а  відтак  не  доведено  і  факту порушення  відповідачами  своїх  зобов‘язань.  За  таких  обставин,  висновок  апеляційного  суду  про  відсутність підстав для покладення на відповідачів відповідальності  за  нестачу майна  у  вигляді стягнення  збитків  визнається  правомірним.  Доводи,  викладені  в  касаційній  скарзі  не можуть бути підставою  для скасування  судових  рішень  у  справі,  оскільки  не  спростовують  установлених апеляційним  судом  обставин,  та  ґрунтуються  на  переоцінці  доказів,  яка  за  приписами  статті  1117 Господарського  процесуального  кодексу  України,  знаходиться  поза  межами  компетенції   суду касаційної   інстанції.  Отже,  з   урахуванням  меж  перегляду  справи в  

касаційній інстанції правових підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається.  

          Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -    

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.12.11 у справі №35/17-2235-2011 залишити без змін.

          Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства  "Електрометалургійний завод " Дніпроспецсталь" ім А.М. Кузьміна" залишити без задоволення.

Головуючий суддя                                                                      Т.Добролюбова

Судді                                                                                             Т. Гоголь

                                                                                                      В.Швець